Рішення № 138267240, 09.07.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2333/26

Провадження №: 2/336/2446/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Соколової А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення обтяження нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Макаренка О.М. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_2 про припинення обтяження нерухомого майна.

Позовна заява обґрунтована тим, що 24.03.1998 позивач придбав у ОСОБА_2 в приватну власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест». Під час реєстрації права власності на вказаний будинок стало відомо про наявність обтяження на вказаний будинок внесеного на підставі повідомлення Оріхівської державної нотаріальної контори, суб`єкт обтяження Кликов В.Є., арешт накладений за вимогою Оріхівського заводу «Орсільмаш», який на даний час не існує. Будь які виконавчі провадження щодо стягнення з позивача відсутні.

Посилаючись на викладені обставини, просить припинити обтяження за номером 55642565, зареєстроване 07.06.2005 державним реєстратором на підставі повідомлення Оріхівської державної нотаріальної контори за видом обтяження: заборона на нерухоме майно житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 23.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 18.05.2026 закрито підготовче засідання у справі, справу призначено до судового розгляду.

29.06.2026 року сторони до суду не з`явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову та розгляд справи без її участі. У заяві ОСОБА_2 вказала, що нею було продано будинок ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . На час продажу ніяких заборон чи арештів не існувало. Повідомила, що її чоловік ОСОБА_3 брав позики на заводі «Орільсьльмаш» для будівництва будинку, про те на час своєї смерті 1988 не мав жодних боргів перед заводом. З часу смерті чоловіка і по теперішній час їй невідомо про наявність боргів та арештів на ім`я ОСОБА_3 .

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено, що 24.03.1998 позивач придбав у ОСОБА_2 в приватну власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на Пологівській товарній біржі «Агропром-Інвест» (а.с.9).

Згідно з Витягом з державного реєстру речових прав 26.06.2024 державним реєстратором Озеранським В.В. відомості про право власності на вказаний житловий будинок ОСОБА_1 внесені до реєстру нерухомого майна (а.с.10).

Згідно з листом №1530/01-17 від 22.11.2024, обтяження накладено відносно суб`єкта - ОСОБА_3 ; за вимогою Оріхівського заводу «Орсільмаш» 25.09.1972 р., дата накладення заборони - 26.09.1972 (а.с.15).

Станом на 31.01.2025 виконавчі документи, за якими боржником є ОСОБА_1 на виконання до Оріхівського ВДВС не надходили та не перебувають (а.с.16).

Згідно з детальною інформацією про юридичну особу, ВАТ «Орсільмаш» припинено у зв`язку з визнанням банкрутом на підставі рішення суду.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21)

Стаття 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5 позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 1999 р.), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

- фактичного виконання рішення суду в повному обсязі;

- закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення (п.6 );

- повернення виконавчого документа без виконання (п. 9);

- непред' явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону (п. 13).

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" зазначається: у разі закінчення виконавчого провадження), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: Запорізька область, Пологівський район, місто Оріхів 62 з 24.03.1998. На даний час нас на будинок накладений арешт, суб`єкт обтяження ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент купівлі будинку ОСОБА_1 , жодних обтяжень не існувало. Тобто накладення арешту позбавляє власника на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, ураховуючи визнання позову відповідачем, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, на підставі ст. 141, ч.1 ст. 142 ЦПК України з урахуванням визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, враховуючи, що відповідач перед початком розгляду справи по суті звернувся до суду з заявою про визнання позову, суд вважає, що позивачу з державного бюджету необхідно повернути 50 відсотків % судового збору, сплаченого ним при поданні позову в сумі 532,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення обтяження нерухомого майна задовольнити.

Припинити обтяження за номером 55642565, зареєстроване 07.06.2005 державним реєстратором на підставі повідомлення Оріхівської державної нотаріальної контори за видом обтяження: заборона на нерухоме майно житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; суб`єкт обтяження: ОСОБА_3 ; відомості про реєстрацію до перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2054692, 07.06.2005 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,50 грн.

Повернути з державного бюджетуОСОБА_1 , 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при подачі позову згідно квитанції №5055-0038-0310-6895 від 12.03.2026 року, тобто - у сумі 532,50 гривні, сплачені на реквізити: Отримувач коштів: ГУК у Запорізькій області/м.Запоріжжя Шевчен./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997 , Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA818999980313141206000008515, код класифікації доходів бюджету: 22030101 , призначення платежу: Сплата судового збору за позов до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, платник ОСОБА_1

Інформація про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , міце реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.А. Савеленко

09.07.26