Рішення № 138266581, 16.07.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №936/338/26

Провадження №2/936/149/2026

16.07.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Пензештадлер І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

16.03.2026 представник позивача - адвокат Столітній М.М. звернувся до Воловецького районного суду Закарпатської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1921843 від 04.11.2024 у розмірі 42000, 00 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.11.2024 між TOB «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , укладений договір № 1921843 про надання споживчого кредиту. За умовами вказаного договору ТОВ «Слон Кредит» зобов`язався надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Зокрема умовами договору встановлено, що позичальнику надається кредит у розмірі 8000,00 грн, строком кредитування на 360 днів, з 04.11.2024 по 29.10.2025, періодичність платежів кожні 30 днів. Умовами договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача № НОМЕР_1 , яку вказав позичальник. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 8000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на зазначену платіжну картку.

13 серпня 2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі договору факторингу №13082025-1 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 договору факторингу від 13 серпня 2025 року № 13082025-1 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» повідомило в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані новому кредитору - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», про відступлення права грошової вимоги за договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора. Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до умов укладеного договору факторингу № 13082025-1 від 13 серпня 2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №1921843 від 04.11.2024 у розмірі 42000, 00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 8 000,00 грн, заборгованість за процентами 18000, 00 грн, штрафні санкції 16000,00 грн.

Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 19 березня 2026 провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

07.04.2026 витребувано з Акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 04.11.2024 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у сумі 8000 грн., за ініціативою ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 42350798) через платіжного провайдера (платіжну счистему) ТОВ «ПЕЙТЕК».

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» Столітній М.М. у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання черговий раз не з`явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, в тому числі, через оголошення про виклик на офіційному сайті суду на веб-порталі "Судова влада", причини неявки суду не повідомив, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 04.11.2024 між TOB «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , укладений договір № 1921843 про надання споживчого кредиту. За умовами вказаного договору ТОВ «Слон Кредит» зобов`язався надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Зокрема умовами договору встановлено, що позичальнику надається кредит у розмірі 8000,00 грн, строком кредитування на 360 днів, з 04.11.2024 по 29.10.2025, періодичність платежів кожні 30 днів.

Положеннями п. 1.2. Договору встановлено, що на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п.1.3. Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 8 000,00 грн, тип кредиту кредит.

Відповідно до п.1.4. Договору строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

У п.1.5. Договору визначено тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти: стандартна процентна ставка становить 3,0 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом до 03.12.2024 включно; знижена процентна ставка 0,75 % в день та застосовується в період дії стандпртної процентної ставки відповідно до наступних умов: якщо споживач до 03.12.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У п.п 1.8.-1.10 Договору зазначені загальні витрати на дату укладення договору: 27 960,00 грн., якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії; або 22 740,00 грн., якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 13 574,76 % річних, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії; або 1 537,65% річних, якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 35 960,00 грн., якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії; або 30 740,00 грн., якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.

Зазначений договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К814.

До матеріалів справи долучена Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту №1921843 від 04.11.2024, яка підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К814.

04 листопада 2024 року ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписв Паспорт споживчого кредиту, зі змісту якого слідує, що відповідач ознайомився з основними умовами кредитування, інформацією щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, із порядком повернення кредиту, а також наслідками прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через систему Pay Tech на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів №31102024 від 31.10.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ПЕЙТЕК».

З наданої на виконання ухвали суду від 07 квітня 2026 року інформації з Акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано банківську карту № НОМЕР_3 , та 04.11.2024 року на таку було зараховано платіж у сумі 8 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості кредитора за кредитним договором №1921843 від 04.11.2024 ОСОБА_1 станом на 29.10.2025 має заборгованість у загальному розмірі 42000 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18000,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими в межах строку кредитування (за період з 04.11.2024- 29.10.2025); 16000,00 грн - штрафні санкції.

13 серпня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (Фактор) та ТОВ «Слон Кредит» (Клієнт) укладено договір факторингу № 13082025-1 за умовами якого (п.1.1) фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з реєстром.

Згідно з п. 1.2. Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

З Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 13082025-1 від 13 серпня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 (порядковий номер 1407) є боржником за кредитним договором № 1921843, сума заборгованості на дату відступлення права становить 37380, 00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13380,00 грн - заборгованість за відсотками, 16000,00 грн - штрафні санкції.

Відповідно до п. 1.4. строк дії Договору №1921843 строк кредиту 360 днів: з 04.11.2024 року по 29.10.2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу №13082025-1 від 13 серпня 2025 року, строк дії Договору №1921843 від 04.11.2024 року не закінчився.

Тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 14.08.2025 року по 29.10.2025 року (77 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 4620 грн: 8000 грн х 0,75% = 60 грн х 77 календарних дні = 4620 грн. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.4. Договору №1921843 від 04.11.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 18000 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 13380 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 4620,00 грн.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Суд встановив, що ОСОБА_1 підписав з ТОВ «Слон Кредит» договір №1921843 від 04.11.2024 про надання споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором К814.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір №1921843 від 04.11.2024 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Зокрема, сторони погодили суму договору, розмір щомісячних процентів, річні проценти, графік платежів, реальну річну процентну ставку, щомісячні проценти, розмір пені та інші істотні умови.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №1921843 від 04.11.2024 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення, порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права вимоги грошової вимоги ТОВ «Слон Кредит» на користь ТОВ «Фінансова компанія Фінтраст Капітал» до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідачка не надала даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1921843 від 04.11.2024 року у загальному розмірі 26000,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18000,00 грн - заборгованість за відсотками.

Водночас суд дійшов висновку, що вимоги позивача у частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 16000,00 грн не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки штрафні санкції за кредитним договором нараховані у період дії воєнного стану, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь позивача.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору в розмірі 2 662,40 грн, сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 1648 (одна тисяча шістсот сорок вісім) гривень 15 копійок.

Стосовно судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи та які вважає судовими витратами в цій цивільній справі, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України, суд зауважує таке.

Згідно з п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16, зокрема зазначив, що на підтвердження витрат на правничу допомогу повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).

Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на правову допомогу договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10, акт №16129 від 10.03.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

Зі змісту акту №16129 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року вбачається, що адвокатом Столітнім М.М. були надані ТОВ «Фінансова компанія Фінтраст Капітал» юридичні послуги загальною вартістю 10 000 грн.

Водночас, суд зауважує, що документів, що свідчать про фактичну (реальну) оплату вказаних витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), позивачем не надано.

Отже, суд констатує, що витрати на професійну правничу допомогу позивачем документально не підтверджені та не доведені, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №1921843 від 04.11.2024 у розмірі 26 000 (двадцять шість тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 1648 (одна тисяча шістсот сорок вісім) гривень 15 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2.

відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Софілканич О.А.