Рішення № 138265811, 13.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4826/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за результатом якого позивач просить:

зобов`язати Пенсійний фонд України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до мого звернення з 1 листопада 2025 року.

визнати противоправною бездіяльність / неправомірні дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській обл., пов`язані з відмовою у перерахунку пенсії на підставі наданої довідки про заробіток;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській обл. здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати, зазначеної в довідці від «Балаково Волгоєнергомонтаж» (м. Балаково), та виплатити відповідну суму пенсійних виплат за весь період з моменту подання довідки;

стягнути з відповідача судові та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії позивача з урахуванням інформації зазначеної в довідці від «Балаково Волгоєнергомонтаж» (м. Балаково).

25 лютого 2026 року була винесена ухвала про залишення адміністративного позову без руху та надання строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач не погодився з доводами позивача та зазначив, що законних підстав для задоволення вимог Позивача щодо визнання противоправною бездіяльність / неправомірні дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській обл., пов`язані з відмовою у перерахунку пенсії на підставі наданої довідки про заробіток не має.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту Позивач), перебуває на обліку в Головному управлінні та з 02.10.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( надалі по тексту Закон №1058).

30.10.2025 Позивач звернувся до Головного управління із заявою про проведення перерахунку пенсії за віком з урахуванням довідки про заробітну плату за період з 1984-1989 рр , виданої АТ «БалаковоВолгоенергомонтаж» №177 від 01.08.2025.

Головним управлінням листом-відповіддю на звернення від 28.11.2025 за вих. № 37466-35444/Ш-02/8-1500/25 було надано роз`яснення стосовно пенсійного забезпечення Позивача та зазначено, що оскільки на теперішній час припинене будь-яке листування з російською федерацією, тому направити запити та підтвердити довідку про заробітну плату від 01.08.2025 № 177, видану АТ «Балаковолгоенергомонтаж», первинними документами не можливо.

Позивач вважає відмову протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Абзацом першим ч.1 ст.40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абз.5ч.1ст.40 цього Закону).

Згідно з пунктами 1-2 статті 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Аналіз норм права дає підстави для висновку, що у разі надання особою заяви на призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01 липня 2000 року, зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розміру пенсії тільки після обов`язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку.

Так, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком, крім іншого, за бажанням пенсіонера, ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до п. 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

В свою чергу суд зазначає, що підтвердження достовірності даних довідки здійснюється шляхом проведення органом Пенсійного фонду перевірки за місцем зберігання первинної документації, а не шляхом покладення на особу, яка звернулася за перерахунком/призначенням пенсії, обов`язку щодо надання цих первинних документів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні та з 02.10.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Сторонами не заперечується, що до заяви про призначення пенсії позивачем надавалася довідка про заробітну плату за період з жовтня 1984 року по грудень 1989 року, видану АО «БалаковоВолгоєнергомонтаж» від 01.08.2025 №177.

У довідці від 01.08.2025 №177 відображено, що вона видана на підставі особових рахунків за 1984-1989рр; вказано місце їх зберігання. Також зазначена довідки завірена печаткою підприємства та містить підписи осіб, уповноважених на їх видачу, відомості про фактичну суму заробітної плати позивача (з розбивкою по місяцях), а також відомості про відрахування внесків до Пенсійного фонду.

З огляду на наведене, суд вважає що така довідка відповідає вимогам законодавства, оскільки видана на підставі особових рахунків по заробітній платі, містить чітко визначений період роботи, за який здійснювалася виплата заробітної плати позивачу, суми заробітної плати, а також містить інформацію щодо адреси знаходження таких первинних документів.

До того ж, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у справі №520/7125/17, посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні. Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні/перерахунку пенсії.

Будь-яких належних доказів невідповідності змісту довідки, доказів її недостовірності відповідач не надав та матеріали справи не містять.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що органом пенсійного забезпечення безпідставно не враховано позивачу заробітну плату згідно з довідки про заробітну плату за періоди роботи з жовтня 1984 року по грудень 1989 року.

Крім того суд зазначає наступне.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №1328) Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Верховна Рада України 01.12.2022 прийняла Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-IX (далі - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України).

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 - з 02.12.2022.

Разом з тим, суд зауважує, що спірна довідка містить інформацію щодо періодів роботи за період з жовтня 1984 року по грудень 1989 року, тобто до 23.12.2022 року.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з заявою про перерахунок пенсії звернувся до відповідача 30.10.2025 року.

Подання такої довідки разом із заявою про перерахунок пенсії не заперечується відповідачем за змістом листа від 28.11.2025.

Відтак перерахунок пенсії позивачу слід здійснити саме з 30.10.2025.

Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одесьській області щодо обчислення розміру пенсії позивачу без урахування довідки про заробітну плату та зобов`язання відповідача здійснити з 30.10.2025 перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням сум заробітку, що зазначені в довідці про заробітну плату, виданій АО «БалаковоВолгоєнергомонтаж» від 01.08.2025 №177.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимим доказами правомірність вчинення ним оскаржуваних дій щодо неприйняття поданих позивачкою документів про заробітну плату.

З огляду на викладене в сукупності, позов підлягає до задоволення шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії позивача з 30.10.2025 з урахування довідки про заробітну плату, виданої АО «БалаковоВолгоєнергомонтаж» від 01.08.2025 №177 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 30.10.2025 перерахунок пенсії позивача з урахуванням довідки про заробітну плату, виданої АО «БалаковоВолгоєнергомонтаж» від 01.08.2025 №177, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших судових витрат учасниками справи не надано.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 30.10.2025 з урахування довідки про заробітну плату, виданої АО «БалаковоВолгоєнергомонтаж» від 01.08.2025 №177.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) здійснити з 30.10.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням довідки про заробітну плату, виданої АО «БалаковоВолгоєнергомонтаж» від 01.08.2025 №177, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1331,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко