Рішення № 138265729, 16.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16875/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку ст. 287 КАС України в письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України, ОСОБА_2 , ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» про визнання протиправною постанови,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України, ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною Постанову приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 28 грудня 2023 року про арешт майна Боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №73690544, якою накладено арешт, зокрема, на нерухоме майно: 1/1 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;

- скасувати Постанову приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 28 грудня 2023 року про арешт майна Боржника у виконавчому провадженні №73690544.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що житловий будинок ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) фізично розташований саме на земельній ділянці кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, адреса якої визначена як АДРЕСА_1 , що обумовлено особливостями формування об`єкта нерухомості та присвоєння поштових адрес, а тому будь-які виконавчі дії щодо вказаної земельної ділянки безпосередньо впливають на можливість доступу, користування, експлуатації та обслуговування належного Позивачу житлового будинку. 29 травня 2026 року в межах розгляду Одеським апеляційним судом цивільної справи №509/1255/26, у якій ОСОБА_2 до матеріалів справи було офіційно долучено документи виконавчого провадження №73690544, у тому числі Постанову приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 28 грудня 2023 року про арешт майна Боржника у виконавчому провадженні №73690544 (далі Постанова), ОСОБА_1 вперше стало відомо про існування, зміст та обсяг оскаржуваної Постанови. Вказана Постанова про арешт майна Боржника ОСОБА_2 була винесена у межах виконавчого провадження №73690544, відкритого приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем 28 грудня 2023 року щодо примусового виконання виконавчого напису №5349, вчиненого 13 грудня 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Елеонорою Віталіївною, про звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,1505 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зі змісту зазначеної Постанови позивачу вперше стало відомо про зміст, обсяг накладеного арешту та підстави його застосування, зокрема про те, що приватним виконавцем при накладенні арешту було встановлено, що «Згідно довідки з ДРРПНМ за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1658101651237, 1/1 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 5123755800:02:008:0418, загальною площею 0.1505 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ». Станом на дату винесення оскаржуваної Постанови, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були наявні відомості про зареєстроване право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 11/100 частини земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, який не був та не є Боржником у виконавчому провадженні №73690544. Більше того, саме на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватний виконавець послався як на підставу встановлення належності майна Боржнику, а тому не міг не знати про існування зареєстрованого права третьої особи. За таких обставин, накладення арешту на 1/1 частку земельної ділянки за наявності зареєстрованого права спільної часткової власності іншої особи свідчить не про помилку у встановленні фактичних обставин, а про прийняття приватним виконавцем оскаржуваної Постанови поза межами повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Станом на дату винесення оскаржуваної Постанови (28 грудня 2023 року) ОСОБА_1 був власником житлового будинку, загальною площею 280,3 кв.м., житловою площею 197 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, площею 0,1505 га, а також мав зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право спільної часткової власності на 11/100 частини вказаної земельної ділянки, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович не лише мав можливість, а й був зобов`язаний встановити дійсний правовий режим майна, оскільки сам посилався на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як на джерело інформації про належність майна Боржнику. За таких обставин, накладення арешту на 1/1 частку земельної ділянки за наявності зареєстрованого права спільної часткової власності іншої особи свідчить не про помилку у встановленні фактичних обставин, а про вчинення виконавчих дій поза межами наданих законом повноважень. Попри це, приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем було накладено арешт на 1/1 частку земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, тобто на весь об`єкт нерухомого майна, незважаючи на існування станом на дату винесення оскаржуваної Постанови зареєстрованого за ОСОБА_1 права спільної часткової власності на 11/100 частини арештованої земельної ділянки, при тому, що Позивач не був та не є Боржником у виконавчому провадженні №73690544.

Ухвалою від 10.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись з урахуванням особливостей ст. 287 КАС України. Призначено судове засідання на 17.06.2026 року о 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 10.06.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №420/16875/26 - відмовлено.

Ухвалою від 17.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 17.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 24.06.2026 року о 12:20 год.

Ухвалою від 22.06.2026 року ухвалено розгляд справи №420/16875/26 здійснювати в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 24.06.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 22.06.2026 року про відвід судді Самойлюк Г.П. по справі №420/16875/26 відмовлено. Передано матеріали адміністративної справи №420/16875/26 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу, для вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою від 25.06.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючої у справі №420/16875/26 судді Самойлюк Г.П. відмовлено.

До суду від відповідача надійшли пояснення на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що з метою забезпечення реального виконання рішення, у відповідності до вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 28 грудня 2023 року про арешт майна Боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №73690544 накладено арешт на нерухоме майно: 1/1 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Позивачем надано до суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки: 366882894 дата, час формування: 22.02.2024 10:27:50, інформаційну довідку сформовано ОСОБА_3 , приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області. При цьому, позов поданий через підсистему Електронний суд 07/06/2026 року, а надана інформація відображає право власності станом на 22/02/2024 року. Як вбачається з наданої до суду Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 483855239, дата, час формування: 30.06.2026 09:25:55, сформованою адвокатом Піхотенко Анною Сергіївною, речове право позивача ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на 11/100 частин (0,0165 га) земельної ділянки, загальною площею 0,1505 га, кадастровий номер: 5123755800:02:008:0418 припинено 13.01.2026 о 11:11:50 на підставі ухвали Верховного суду у справі № 509/5900/18 від 25.06.2021. Таким чином, речового права, наявністю якого позивач обґрунтував свій позов, та яке він вважає порушеним оскаржуваною постановою приватного виконавця, станом на дату подачі позову та на момент розгляду справи не існує. Позивачем в якості доказу подані дані з Державного реєстру, що відображають право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1505 га, кадастровий номер: 5123755800:02:008:0418 станом на 22/02/2024 року. При цьому, в матеріалах справи містяться докази, що станом на дату звернення до суду та на поточну дату позивачу не належить на праві власності 11/100 частин (0,0165 га) земельної ділянки, загальною площею 0,1505 га, кадастровий номер: 5123755800:02:008:0418. Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом неіснуючого у нього права, що виключає можливість такого захисту в будь-який спосіб.

Від представника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» надійшли пояснення, в яких представник третьої особи просив відмовити в задоволенні позову. Посилаючись на постанову Одеського апеляційного суду від 15.04.2021, якою ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про визнання за ним права власності на 11/100 частин земельної ділянки, та ухвалу Верховного Суду від 25.06.2021 у справі № №509/5900/18, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» зазначено, що право власності ОСОБА_1 на 11/100 частин земельної ділянки кадастровий номер: 5123755800:02:008:0418 було припинено. Вказані судові рішення були ухвалені в 2021 році, тобто за два роки до винесення постанови про арешт майна ОСОБА_2 , отже вже з 2021 року ОСОБА_1 не мав жодного відношення до земельної ділянки. Позивач не має ні зареєстрованого, ні підтвердженого в судовому порядку права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:02:008:0418. Відповідно, постанова приватного виконавця про накладення арешту на майно боржника від 28.12.2023 у виконавчому провадженні №73690544 не порушує прав третіх осіб, зокрема ОСОБА_1 , оскільки стосується виключно майна боржника ОСОБА_2 . Крім того, третя особа звертає увагу, що згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме за ОСОБА_2 завжди було зареєстровано право власності на 1/1 частину земельної ділянки, тобто цілу земельну ділянку. Отже, приватному виконавцю із вказаного реєстру стало відомо про те, що боржнику належить вся земельна ділянка з кадастровим номером 5123755800:02:008:0418. Жодного права спільної часткової власності на вказану земельну ділянку, як на те посилається ОСОБА_1 , не було. Тобто, приватний виконавець правомірно арештував всю земельну ділянку, адже саме на всю земельну ділянку за боржником ОСОБА_2 зареєстровано право власності.

Від ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких третя особа підтримала позицію позивача. Третьою особою зазначено, що відкриття 28.12.2023 року приватним виконавцем Притуляком В.М. виконавчого провадження №73690544 на підставі виконавчого напису нотаріуса №5349 від 13.12.2013 року є протиправною дією, оскільки вчинене всупереч прямій забороні, встановленій абзацом чотирнадцятим пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», та всупереч вимогам пункту 9 частини четвертої статті 4 цього Закону, який зобов`язував приватного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. Саме внаслідок цієї первинної протиправної дії приватний виконавець отримав можливість винести всі наступні постанови та вчинити всі інші виконавчі дії у межах виконавчого провадження №73690544, у тому числі постанову від 28.12.2023 року про арешт майна боржника, яка є предметом оскарження у даній справі. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував законність відкриття виконавчого провадження №73690544 та законність постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 28.12.2023 року про арешт майна боржника, що є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

Крім того, третя особа додатково повідомила суд про винесення Одеським апеляційним судом 30 червня 2026 року ухвали у справі №509/3018/18, якою заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №5349 від 13 грудня 2013 року, ухвала набрала законної сили з моменту її підписання. При цьому, як зазначає третя особа, законність оскаржуваної у даній справі постанови повинна оцінюватися виходячи з фактичних обставин та вимог законодавства, які існували на момент її винесення, оскільки подальші події 2026 року не можуть ретроспективно змінити обставини, які існували 28 грудня 2023 року, та не можуть замінити собою докази, якими приватний виконавець мав обґрунтувати законність власного рішення.

14.07.2026р від ОСОБА_2 надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали щодо приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича.

Ухвалою суду від 15 липня 2026 року, яка занесена до протоколу засідання, продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., за реєстровим номером 5349, було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, а саме: будинок житловий з господарчими будівлями та спорудами (реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 11789965), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку загальною площею 0,1505 га, кадастровий номер: 5123755800:02:008:0418, цільове призначення «будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», на якій розташований вказаний будинок.

28 грудня 2023 року постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. відкрито виконавче провадження ВП №73690544 з примусового виконання Виконавчого напису №5349, виданого 13 грудня 2013 року приватним нотаріусом Тертичною Е.В., боржник - ОСОБА_2 , стягувач - Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України.

28 грудня 2023 року постановою приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. про арешт майна боржника, накладено арешт на нерухоме майно: 1/1 частка земельної ділянки, реєстраційний/кадастровий номер 51233755800:02:008:0418, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 8673343,77 грн.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Згідно ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону№ 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 вказує, що приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем було накладено арешт на 1/1 частку земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, тобто на весь об`єкт нерухомого майна, незважаючи на існування станом на дату винесення оскаржуваної Постанови зареєстрованого за ОСОБА_1 права спільної часткової власності на 11/100 частини арештованої земельної ділянки, при тому, що Позивач не був та не є Боржником у виконавчому провадженні №73690544.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 1/1 земельної ділянки, площею 0,1505 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 43306512 від 02.10.2018

26.02.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 11/100 земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 45789804 від 04.03.2019.

Підстава внесення запису: рішення суду, справа № 509/5900/18, виданий 18.01.2019, видавник: Овідіопольський районний суд Одеської області.

Судом встановлено, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.01.2019 у справі № 509/5900/18, визнано за ОСОБА_1 право приватної спільної часткової власності на 11/100 частин, що складає 0,0165 га земельної ділянки, загальною площею 0,1505 га, кадастровий номер: 5123755800:02:008:0418, цільовим призначенням «будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1658101651237), на якій розташований житловий будинок, загальною площею 109,4м2, житловою площею 95,1м2, адреса: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1677330851237), який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Однак, постановою Одеського апеляційного суду від 15.04.2021 року по справі № 509/5900/18, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 січня 2019 року скасовано. Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності - відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 25.06.2021 року по справі № 509/5900/18, касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності вважати неподаною та повернуто скаржнику.

Отже, постановою Одеського апеляційного суду від 15.04.2021 року по справі № 509/5900/18 скасовано рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 січня 2019 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 11/100 земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній станом на 15.04.2021 року) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Таким чином, з аналізу даної норми законодавства вбачається, що у разі скасування документу на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, на підставі рішення суду, яким скасовано документ.

Тобто, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 року по справі № 509/5900/18 була підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на 11/100 земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 5 ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

При цьому, суд звертає увагу, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Припинення права власності та виключення відомостей з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення. Не виключення відомостей про право власності з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення, не впливає на чинність права власності. Скасування судового рішення, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, призводить до відновлення попередніх правовідносин шляхом повернення у стан, що існував до спірної державної реєстрації.

Приписами ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чітко визначено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Таким чином, посилання позивача на те, що приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем було накладено арешт на 1/1 частку земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, тобто на весь об`єкт нерухомого майна, незважаючи на існування за ОСОБА_1 права спільної часткової власності на 11/100 частини арештованої земельної ділянки, не ґрунтуються на встановлених судом обставинах та зібраних по справі доказах.

Крім того, 13.01.2026 року в Державному реєстрі прав проведено державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_1 на 11/100 земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:02:008:0418, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відтак, за наявності відповідних підстав, позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися до суду, в порядку визначеному ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання третьої особи ОСОБА_2 на те, що відкриття 28.12.2023 року приватним виконавцем Притуляком В.М. виконавчого провадження №73690544 на підставі виконавчого напису нотаріуса №5349 від 13.12.2013 року є протиправною дією, оскільки вчинене всупереч прямій забороні, встановленій абзацом чотирнадцятим пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», та всупереч вимогам пункту 9 частини четвертої статті 4 цього Закону, який зобов`язував приватного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання та саме внаслідок цієї первинної протиправної дії приватний виконавець отримав можливість винести всі наступні постанови та вчинити всі інші виконавчі дії у межах виконавчого провадження №73690544, у тому числі постанову від 28.12.2023 року про арешт майна боржника, яка є предметом оскарження у даній справі, є неспроможними, оскільки в пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що забороняється відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально. Тобто, вказані приписи п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не регулюють спірні правовідносини.

Крім того, будь-яких доказів на підтвердження того, що постанова приватного виконавця Притуляка В.М. про відкриття виконавчого провадження №73690544 від 28.12.2023 року на підставі виконавчого напису нотаріуса №5349 від 13.12.2013 року була скасована, зокрема з вищезазначених підстав, суду не надано.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідач в межах спірних правовідносин діяв на підставі Закону України Про виконавче провадження та відповідно до своїх повноважень, а доводи позивача щодо наявності підстав для скасування постанови про арешт майна є необґрунтованими та спростовують зібраними по справі доказами.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України, ОСОБА_2 , ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» про визнання протиправною постанови - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст. 287, 293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 272 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.