Рішення № 138265243, 15.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Львівсправа № 380/14206/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (третя особа), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 01 липня 2025 року № 913130138079 про відмову в перерахунку пенсії «Перехід на інший вид пенсії»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з 23 червня 2025 року відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-XII, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках від 23 червня 2025 року № 94-13-01-10-21 та № 95-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати на користь ОСОБА_1 в сумі 968,96 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 23 червня 2025 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з метою переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з відповідною заявою та доданими документами. За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, розглянувши заяву позивачки, прийняло рішення від 01 липня 2025 року № 913130138079 про відмову у переведенні її на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу», оскільки позивачці вже раніше була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому правові підстави враховувати довідки про заробітну плату державного службовця від 23 червня 2025 року № 94-13-01-10-21 та № 95-13-01-10-21, видані Головним управлінням ДПС у Львівській області, відсутні.

Позивачка не погоджується із таким рішенням відповідача, вважає його протиправним, оскільки «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889), стаття 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон № 3723) не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 особам, яким до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889) призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723. Та обставина, що позивачка раніше отримувала пенсію за віком відповідно до Закону № 3723, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона зараз отримує за Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), на пенсію за Законом № 889, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Вимоги щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби, передбачені згаданими законами, позивачкою виконані. На час звернення за призначенням пенсії позивачка не займає посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону № 3723 розмір її пенсії повинен бути обчислений із заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу, який працює, за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Отже, пенсія позивачки має бути обчислена у відсотковому співвідношенні від заробітку, зазначеного у відповідних довідках про заробітну плату державного службовця, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 340/4184/21.

З огляду на наведене просить позов задовольнити повністю.

Також у позовній заяві позивачка зазначає, що орієнтована сума судових витрат, яку вона очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи, становить 5000,00 грн.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивачці з 29 січня 2008 року вже призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723 та з 01 жовтня 2017 року вона отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. Те, що особа раніше отримувала пенсію відповідно до Закону № 3723 не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує за Законом № 1058, на пенсію за віком в рамках дії Закону № 889. Проте виплата такої пенсії поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. За результатом розгляду заяви позивачки відповідач встановив, що вона з 01 березня 2025 року отримує пенсію за віком згідно із Законом № 1058 у розмірі 10605,26 грн. У разі переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» за матеріалами пенсійної справи розмір пенсії позивачки зменшується та становить 2661,00 грн. Тож, оскільки після переведення позивачки з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», розмір пенсії позивачки зменшиться, тому таке переведення є недоцільним, про що відповідач і зазначив у спірному рішенні. Закон № 889 та Закон № 1058 не передбачають підстав (умов) для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі збільшенням розміру заробітної плати державних службовців, які працюють. Не передбачає таких підстав і стаття 37 Закону № 3723. Отже, позивачка помилково не враховує, що проведення перерахунку пенсії державного службовця не передбачено законодавством. Підстави для перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку із підвищенням заробітної плати державних службовців, які працюють, відсутні, оскільки законодавство не регламентує ні права особи на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати, ні порядок і умови здійснення такого перерахунку. Тому спірне рішення відповідача є правомірним та підстави для його скасування, а відтак і задоволення позовних вимог відсутні.

З огляду на викладене у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Третя особа подала відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що стаття 37 Закону № 3723 в частині, що залишилась чинною, не містить положень щодо перерахунку пенсії державним службовцям. Стаття 90 чинного Закону № 889 також не містить такої підстави для перерахунку пенсії як підвищення заробітної плати державним службовцям, які працюють. Тож, взяти до уваги надані позивачкою до заяви від 23 червня 2025 року про перерахунок пенсії довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця відсутні законні підстави. Зважаючи на зазначене, відповідач правомірно прийняв рішення відмовити позивачці в проведенні перерахунку її пенсії через недоцільність.

З огляду на викладене у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 16 липня 2025 року року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З 29 січня 2008 року позивачці було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (Закон № 3723).

З 01 жовтня 2017 року позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

23 червня 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». До цієї заяви позивачка долучила довідки про складові заробітної плати державного службовця від 23 червня 2025 року № 94-13-01-10-21 та № 95-13-01-10-21, видані Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності прийняло рішення від 01 липня 2025 року № 913130138079 про відмову в переведенні позивачки згідно з поданою нею заявою від 23 червня 2025 року на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з недоцільністю, адже у такому разі розмір її пенсії зменшується. У рішенні зазначено, що з 29 січня 2008 року позивачці було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а з 01 жовтня 2017 року вона отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. Під час здійснення перерахунку перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» за матеріалами пенсійної справи розмір пенсії позивачки зменшується та становить 2661,00 грн (оскільки до документів ЕПС не долучено довідку про складові заробітної плати державного службовця, яка була попередньо врахована для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»). Взяти до уваги надані позивачкою до заяви про перерахунок пенсії від 23 червня 2025 року довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям відсутні законні підстави.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності у позивачки права на переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно із частиною другою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723, зокрема, статтею 37 цього Закону.

10 грудня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон № 889, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723 втратили чинність, зокрема норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889).

Відповідно до статті 90 Закону № 889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058.

За змістом пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723 встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мали передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року № 622, яка застосовується з 01 травня 2016 року (далі - Порядок № 622, в редакції, чинній на дату звернення позивачкою із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Водночас за змістом пункту 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року зберігається за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 та статтею 37 Закону № 3723.

Водночас наведені положення регулюють питання первинної реалізації права на призначення пенсії державного службовця особами, за якими таке право було збережено після набрання чинності Законом № 889, проте не передбачають можливості повернення до того самого виду пенсії державного службовця, який уже був призначений та виплачувався особі, із визначенням нового розміру такої пенсії за новими показниками заробітної плати.

Суд ураховує рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, яким визнано неконституційним унеможливлення перерахунку розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723, водночас підтверджено збереження для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889, права на пенсійне забезпечення за цією статтею. При цьому Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності відповідним приписом Закону № 889 до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану та зобов`язав Верховну Раду України внормувати такий перерахунок.

Отже, зазначене рішення не встановлює безпосереднього механізму визначення нового розміру раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі нової довідки про заробітну плату.

Суд встановив, що позивачка з 29 січня 2008 року до 30 вересня 2017 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону № 3723. Надалі з 01 жовтня 2017 року позивачку було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

Отже, право на пенсію державного службовця позивачкою вже було реалізоване, а пенсія відповідно до Закону № 3723 їй була призначена задовго до набрання чинності Законом № 889.

Звертаючись 23 червня 2025 року до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ з урахуванням нових довідок про складові заробітної плати державного службовця від 23 червня 2025 року № 94-13-01-10-21 та № 95-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області, позивачка фактично порушила питання про повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових довідок про складові заробітної плати державного службовця після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було нею реалізоване.

Отже, предметом спору у цій справі є не первинна реалізація права на пенсію державного службовця, а наявність у позивачки права після повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових довідок про складові заробітної плати державного службовця повторно звернутися за призначенням пенсії державного службовця.

Суд зазначає, що сама лише обставина, що позивачка визначила своє звернення як заяву про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію державного службовця, не є визначальною для правильного вирішення спору. Для цілей правозастосування вирішальне значення має правова природа відповідного звернення.

Як зазначено вище, позивачка з 29 січня 2008 року до 30 вересня 2017 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону № 3723; надалі з 01 жовтня 2017 року її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

За таких обставин звернення позивачки від 23 червня 2025 року не може розглядатися як первинна реалізація права на пенсію державного службовця, оскільки таке право нею вже було реалізоване раніше.

Зазначене підтверджується також і тим, що разом із заявою від 23 червня 2025 року позивачка подала нові довідки про складові заробітної плати державного службовця від 23 червня 2025 року № 94-13-01-10-21 та № 95-13-01-10-21, видані Головним управлінням ДПС у Львівській області, які складені станом на травень 2025 року та на червень 2025 року.

Ця обставина свідчить, що звернення позивачки було спрямоване не на поновлення виплати пенсії державного службовця у раніше визначеному розмірі, а на визначення пенсії державного службовця на підставі нових документів та нових показників заробітної плати.

Тож, подана позивачкою заява за своєю правовою природою фактично спрямована на повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових довідок про складові заробітної плати державного службовця після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було нею реалізоване.

Суд вказує, що аналогічні правовідносини були предметом розгляду Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 523/9208/17.

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що у разі, коли особі вже була призначена пенсія відповідно до Закону № 3723, а надалі її за заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, звернення такої особи із вимогою про поновлення виплати пенсії державного службовця фактично є зверненням за повторним призначенням пенсії відповідно до Закону № 3723. Верховний Суд зазначив, що оскільки особі вже призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723, права на повторне призначення такої пенсії вона не має.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від 25 липня 2025 року у справі № 140/5363/24, у якій зазначив, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця особі, якій така пенсія вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною складових заробітної плати. Правовідносини у зазначеній справі є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки в обох випадках особа, якій раніше вже виплачувалася пенсія за віком державного службовця, після отримання пенсії за Законом № 1058 звернулася щодо повернення до пенсії державного службовця із застосуванням нової довідки про заробітну плату.

У цій справі Верховний Суд також зауважив, що ані Закон № 889, ані Закон № 1058 не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати державних службовців, які працюють. Аналогічно, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону № 3723, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.

Наведені висновки Верховного Суду належить застосовувати і у справі, яка розглядається, оскільки згідно зі встановленими обставинами, позивачці вже була призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 3723, після чого її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, а подана 23 червня 2025 року заява фактично спрямована на повторне призначення пенсії державного службовця з урахуванням нових довідок про складові заробітної плати.

Суд звертає увагу, що Закон № 889, стаття 37 Закону № 3723 та Порядок № 622 не містять норм, які б надавали особі право після переходу на інший вид пенсійного забезпечення повторно звернутися за призначенням пенсії державного службовця на підставі тих самих законодавчих положень, за якими таке право вже було реалізовано.

Наведені положення Закону № 889 гарантують збереження права на призначення пенсії державного службовця тим особам, які відповідають установленим законом умовам, проте не створюють правових підстав для повторного призначення пенсії державного службовця після того, як таку пенсію вже було призначено та особа перейшла на вид пенсійного забезпечення, що врегульований іншим Законом.

Отже, збереження права на призначення пенсії державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 не може тлумачитися як надання особі права на повторне призначення пенсії державного службовця після того, як така пенсія вже була призначена та виплачувалася.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 червня 2026 року у справі № 400/8750/24 та від 16 червня 2026 року у справі № 560/14905/24, яку суд ураховує на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Покликання позивачки на постанову Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 340/4184/21 є нерелевантним до спірних правовідносин. У зазначеній справі особа після отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 3723 та отримуючи пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, просила призначити інший вид пенсії - пенсію за віком державного службовця. Натомість у цій справі позивачка раніше вже отримувала саме пенсію за віком державного службовця, а її звернення під час отримання пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 спрямоване на повернення до цього самого виду пенсії (державного службовця) із застосуванням нових довідок про заробітну плату державного службовця.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача відповідає критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, є правомірним і підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні. Як наслідок, відсутні підстави й для задоволення позовної вимоги зобов`язального характеру щодо переведення позивачки на пенсію державного службовця з 23 червня 2025 року відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889 та статті 37 Закону № 3723 із нарахуванням та виплатою пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках від 23 червня 2025 року № 94-13-01-10-21 та № 95-13-01-10-21, виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 15 липня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна