Рішення № 138264946, 16.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7867/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (надалі відповідач1), військової частини НОМЕР_2 (надалі відповідач2), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 22.04.2022 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання. які визначаються із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. який Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік установлено у 2022 році у місячному розмірі: з січня - 2481 гри. Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік установлено у 2023 році у місячному розмірі: з січня - 2684 гри. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 та додатками 1. 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням проведених раніше виплат;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 за період з 22.04.2022 року по 19.05.2023 року нарахування та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. який Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік установлено у 2022 році у місячному розмірі: з січня - 2481 грн. Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік установлено у 2023 році у місячному розмірі: з січня - 2684 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 та додатками 1. 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням проведених раніше виплат;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. встановленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704" Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік. виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. встановленого законом на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не перерахунку грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2024, 2025 рік, відпустки як учасника бойових дій за період 2024 та 2025 років, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував за останньою займаною штатною посадою;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2024, 2025 роки, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням. надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував за останньою займаною штатною посадою з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 22.04.2022 по 13.07.2023 проходив військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , а у період з 24.06.2025 по 26.09.2025 у військовій частині НОМЕР_2 .

Вказує, що відповідачі у спірні періоди проходження ним військової служби протиправно розраховували його грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018 та з урахуванням розрахункової величини 1762,00 грн, тобто з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі постанова №704), без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, що призвело до порушення його майнових прав та до зменшення розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також розміру компенсації за дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки при звільненні зі служби.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Військова частина НОМЕР_1 надала суду відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначає, що позивач 22.04.2022 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , проте проходив у ній військову службу лише до 28.02.2023, оскільки наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2023 виключений зі списків особового складу у зв`язку з переведенням до іншої військової частини.

Вказує, що грошове забезпечення позивача в спірний період нараховувалося відповідно до чинного на той час правового регулювання, зокрема пункту 4 постанови №704. При цьому скасування судовим рішенням пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 не мало наслідком автоматичного відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови №704, яка передбачала визначення посадових окладів та окладів за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму. Крім цього, первинна редакція пункту 4 постанови №704 передбачала застосування не лише прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а й обмеження у вигляді щонайменше 50 відсотків мінімальної заробітної плати. Водночас пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та інших виплат. У зв`язку з цим відповідач вважає за неможливе вибіркове застосування лише тієї частини первинної редакції пункту 4 постанови №704, яка стосується прожиткового мінімуму.

Наголошує, що примітки до додатків 1 та 14 постанови №704 мають пояснювальний, а не нормативний характер, що визначають лише механізм обчислення окладів та не можуть самостійно встановлювати розрахункову величину, відмінну від передбаченої пунктом 4 цієї постанови.

Також зазначає, що встановлення умов і розмірів грошового забезпечення військовослужбовців належить до повноважень Кабінету Міністрів України, тоді як військова частина не наділена повноваженнями самостійно змінювати визначену Урядом розрахункову величину. Отже, діючи відповідно до постанови №704 та в межах доведеного фінансування, військова частина не допустила протиправної бездіяльності.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

21.05.2026 та 26.05.2026 від військової частини НОМЕР_2 надійшли витребувані судом ухвалами суду від 13.05.2026 та 22.05.2026 докази, однак правом на подання суду відзиву на позовну заяву не скористалася. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило.

Відтак, відповідно до частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 25.11.2025 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення, вказавши поважні причини його пропуску, а також надати документальні докази в підтвердження поважності причин його пропуску.

12.12.2025 позивачем на виконання ухвали позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.12.2025 №356 на підставі пунктів 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пунктів 2.3, 6.2, 11.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Кіровоградському окружному адміністративному суді призначено повторний автоматизований розподіл справи №340/7867/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 головуючим суддею по розгляду справи №340/7867/25 визначено суддю Савонюка М.Я.

Ухвалою суду від 12.01.2026 адміністративну справу №340/7867/25 прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази, зокрема, від військової частини НОМЕР_2 .

Ухвалою від 13.05.2026 витребувано додаткові докази від Генерального штабу Збройних Сил України про функціонування військової частини НОМЕР_2 (адресу місцезнаходження, засоби зв`язку).

22.05.2026 ухвалою суду повторно витребувано від військової частини НОМЕР_2 докази.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №2 від 22.04.2022 зарахований з 22.04.2022 до списків особового складу частини та призначений на посаду стрільця-санітара 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти (а.с. 12).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №425 від 27.02.2026 позивача з 28.02.2023 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 66).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.06.2025 №8 молодшого сержанта ОСОБА_1 з 24.06.2025 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду старшого оператора радіолокаційної станції радіолокаційного взводу (а.с. 83).

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 102 від 26.09.2025 позивача, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12 вересня 2025 року №48-РС з військової служби у запас через сімейні обставини або інші поважні причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), з 26.09.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вказано виплатити грошову компенсацію за 30 днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та 15 діб за 2025 рік, 28 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки. Також, виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 22312,05 грн та одноразову грошову допомогу у разі звільнення 4% за кожний повний календарний місяць служби за мобілізацією (з 12.11.2024 по 26.09.2025) в розмірі 36% місячного грошового забезпечення (а.с. 13).

Відповідно до картки особового рахунку працівника 2022 - 2023 роки у період з 22.04.2022 по 28.02.2023 нарахування та виплата військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення позивачу проводилось, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762,00 грн), що ним не заперечується (а.с. 67).

Також, згідно довідок військової частини НОМЕР_5 від 25.05.2026 №261/ФЕС та №262/ФЕС ОСОБА_1 у період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (з 24.06.2025 по 26.09.2025) нарахування та виплата основних та додаткових виді грошового забезпечення здійснювались виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн (а.с. 85).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Отже, з набранням чинності Постановою №704 змінено розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Станом на час прийняття Постанови №704 пунктами 2 та 4 було визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

З 24.02.2018 набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким вносились зміни до Постанов КМУ, що додаються, зокрема пункту 4 Постанови №704.

Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність, та була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином, оскільки пункт 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік, Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2022, 2023 та 2025 рік відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постанови № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечать нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, від 22.03.2024 у справі №380/10075/21, від 28.03.2024 у справі №160/8290/23.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 2481,00 гривні, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 2684,00 гривні.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Крім того, при вирішенні спірних питань суд враховує, що розмір додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразових виплат, залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача, як військовослужбовця, тому у період з 22.04.2022 по 28.02.2023 мали би визначатися з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не "на 1 січня 2018 року").

Таким чином, внаслідок невірного розрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим знанням позивачу було невірно обчислено і розміри додаткових видів грошового забезпечення у період з 22.04.2022 по 28.02.2023.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача 1 стосовно обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 22.04.2022 по 28.02.2023, а не 19.05.2023, як зазначає позивач, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та встановленого станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", є протиправними.

Разом із тим, на реалізацію своїх повноважень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (надалі - Постанова №481).

Пунктом 1 Постанови №481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Пунктом 2 вказаної постанови внесено зміни до пункту 4 постанови №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (п. 3 Постанови №481).

Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023.

Однак, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Отже, з дня набрання чинності рішення суду законної сили - 18.06.2025, відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Законом України від 19.11.2024 №4059-IX Про Державний бюджет України на 2025 рік станом на 01.01.2025 встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн.

За таких обставин через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Як встановлено судом, відповідно до довідок військової частини НОМЕР_5 від 25.05.2026 №261/ФЕС та №262/ФЕС військова частина НОМЕР_2 здійснювала обчислення та нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 24.06.2025 по 26.09.2025, виходячи з розрахункової величини, що становить 1762,00 грн.

Приймаючи до уваги, що у вказані періоди розрахунковою величиною, що застосовується для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, є встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в той час коли відповідачем застосована інша розрахункова величина 1762,00 грн, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок грошового забезпечення за вказаний період.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 03.07.2025 у справі №360/152/24.

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Частиною 3 статті 15 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Пунктами 1, 2 та 6 розділу XXIII Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Таким чином, при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення враховується грошове забезпечення на день підписання наказу про її надання, а розрахунок допомоги на оздоровлення при виключені зі списків особового складу здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, які військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою.

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №102 від 26.09.2025 позивачу було виплачено допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 22312,05 грн.

Оскільки суд встановив, що починаючи з 18.06.2025 відповідачем протиправно не було враховано при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом станом на 01.01.2025, а розмір допомоги на оздоровлення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, тому остання підлягає перерахунку.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Згідно із пунктом 6 розділу XXXI Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Як встановлено судом, позивача наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 102 від 26.09.2025 з 26.09.2025 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Також, наказано виплатити грошову компенсацію за 30 днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та 15 діб за 2025 рік, 28 днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 та 2025 роки.

Знову ж таки, внаслідок неправильного розрахунку посадового окладу та окладу за військове відповідач неправильно нарахував і виплатив розмір вказаної компенсації.

Стосовно врахування при перерахунку компенсації за дні невикористаної відпустки сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", суд зазначає таке.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), в пункті 1 якої установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У постановах Верховного Суду, зокрема, від 08.08.2024 у справі №240/26703/23, від 28.11.2024 у справі №240/26235/23, від 31.01.2025 у справі №460/2645/24, від 19.02.2025 у справі №240/32053/23, від 12.02.2026 у справі №420/77/25 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №280/8933/24 та інших, під час розгляду подібних правовідносин сформовано висновок щодо врахування додаткової винагороди, передбаченою Постановою №168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток та грошової допомоги при звільненні.

Разом з тим, у постанові від 31.01.2025 у справі №460/2645/24 Верховний Суд указав, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.

Відступу від висновку щодо такого застосування указаної норми права Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, як це передбачено статтями 346, 347 КАС України, не було.

А тому, з огляду на наведене, указані підходи щодо правової природи додаткової винагороди, установленої Постановою №168, які містяться у зазначених справах, є застосовними до спірних правовідносин.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, проте додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовцем у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників), а відтак, відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення позивача, з якого повинна бути обрахована грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу у спірний період, відповідно до Постанови №168.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 по справі №240/33823/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Таким чином, додаткова винагорода військовослужбовцям, виплату якої передбачено Постановою №168 на період дії воєнного стану, не є тією складовою частиною грошового забезпечення, яка включається до складу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Згідно із частиною другою статтею 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, з метою забезпечення ефективного способу захисту позивача та виконання судового рішення, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 22.04.2022 по 28.02.2023 (надбавки, доплати, підвищення та премії), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум. Також, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 24.06.2025 по 26.09.2025 (надбавки, доплати, підвищення та премії), у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік, та компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2024, 2025 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами до Військової частини НОМЕР_1 за період з 19.07.2022 по 28.02.2023, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема частиною другою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022) не було обмежене будь-яким строком. Відтак, у межах даної справи до правовідносин за період з 22.04.2022 по 18.07.2022 строк звернення до суду не застосовується.

Водночас, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №425 від 27.02.2026 позивача з 28.02.2023 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Отже, позов про перерахунок та виплату належного грошового забезпечення подано позивачем після виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Чинна редакція частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України містить поняття "суми, що належать працівникові при звільненні".

З огляду на викладене, строк звернення позивача до суду у межах спірних правовідносин регулюється частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з вимогами щодо виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 28.02.2023, з урахуванням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25.09.2025 у справі №440/9690/24.

Відповідач 1 на вимогу суду доказів на підтвердження факту ознайомлення ОСОБА_1 із грошовим атестатом, іншим письмовим повідомленням про суми, нараховані та виплачені як під час проходження військової служби, так і при виключенні зі списків особового складу не надав.

При цьому, у грошовому атестаті №4505 від 31.01.2023 у графі 14 відсутній підпис позивача про підтвердження правильності зазначених у ньому сум.

Інші докази ознайомлення позивача із інформацією про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу частини матеріали справи не містять.

Відтак строк звернення до суду із позовними вимогами до військової частини НОМЕР_1 не пропущено.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачі як суб`єкти владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність своєї бездіяльності у спірних правовідносинах не надали, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VІ Про судовий збір звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправним, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 22.04.2022 по 28.02.2023 грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) із визначенням їх розмірів, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 22.04.2022 по 28.02.2023 (надбавки, доплати, підвищення та премії), визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у період з 24.06.2025 по 26.09.2025 грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), у тому числі грошову допомогу на оздоровлення, та компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2024, 2025 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 24.06.2025 по 26.09.2025 (надбавки, доплати, підвищення та премії), у тому числі грошову допомогу на оздоровлення, та компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2024, 2025 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1 Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач 2 Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , АДРЕСА_3 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК