Рішення № 138264931, 16.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/566/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької митниці Державної митної служби України про скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Кропивницької митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач), у якій просить суд:

- скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів UA901000/2026/000004/2 від 29.01.2026;

- скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Кропивницької митниці UA901020/2026/000015 від 29.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що з метою митного оформлення товару (легкового автомобіля Ford, модель Mondeo, тип двигуна дизельний, об`єм двигуна - 1499 см3, 2016 року виготовлення) 29.01.2026 подала відповідачу митну декларацію №26UA90102000057007 разом з усіма необхідним документами на підтвердження митної вартості. Однак, митний орган відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA901000/2026/000004/2 від 29.01.2026, визначивши митну вартість за резервним методом та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA901020/2026/000015 від 29.01.2026.

При цьому відповідач дійшов висновку, що вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) надала документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. Подані документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості на підтвердження ціни, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

У свою чергу, щодо виявлених митних органом розбіжностей зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Зауважує, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, що міститься у МД №25UA40102004897800 від 27.10.2025, однак спірне рішення не містить жодних відомостей про подібність товарів за поданою ним митною декларацією та про схожість умов поставок з товарами по МД від 29.01.2026 №26UA90102000057007.

Вважає необгрунтованою вимогу митного органу про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином підготовлений спеціалізованими експертними організаціями висновок про вартісні характеристики товару надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Поряд з цим на підтвердження вартості товару подано: декларацію про походження товару б/н від 06.10.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу PC/AAL 4159036 від 20.01.2026; зняття з обліку ZMKM-1.5410.6 від 20.01.2026; довідку б/н від 29.01.2026; договір купівлі-продажу автомобіля б/н від 06.10.2025; договір про надання послуг митного брокера від 21.01.2026; висновок про походження товару 08/К/2026 від 28.01.2026; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів НВРТ-ТР20-4Х4C-AMBX від 21.01.2026; копію митної декларації країни відправлення 26PL412020000BZBB5 від 21.01.2025; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.013.496215-26 від 29.01.2026; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FP567909 від 03.07.2018; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_1 від 21.03.2018.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що за митною декларацією від 29.01.2026 26UA901020000570U7 проведено порівняння заявленого рівня митної вартості товару з пропозиціями продажу транспортних засобів у мережі Інтернет «автомобіль легковий Ford, модель Mondeo - 2016 календарного та модельного року випуску, тип двигуна дизельний, об`єм двигуна 1499 куб. см., потужність 88 кВт.». Так, на сайті Mobile.de виявлені цінові пропозиції на транспортні засоби, мінімальний рівень яких становить 5700,00 EUR.

Враховуючи вищезазначене, для підтвердження заявленої митної вартості запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи, наприклад: документи передбачені ст. 368 МК України: ярлик, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Оскільки необхідних документів позивачем до митного оформлення надано не було, відповідно до положень статей 54, 55 МК України, на підставі інформації, яка міститься в ПІК Інспектор та враховуючи встановлену статтею 57 МК України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно статті 64 МК України резервним методом, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, на рівні 25211,34 PLN за одиницю, для чого були використані відомості з МД від 27.10.2025 №25UA401020048978U0, за якою здійснено митне оформлення ТЗ «Автомобіль легковий, призначений для перевезення пасажирів, що був у використанні: - марка: Ford - модель: Mondeo - номер кузова: НОМЕР_2 - календарний рік виготовлення: 2016 - дата першої реєстрації: 15.11.2016 - тип двигуна: дизель - робочий об`єм циліндрів двигуна: 1499 куб. см. - потужність: 88.20 кВт.», МВВ 1.

Звертає увагу, що відповідно до статті 368 МК України декларант для підтвердження заявленої вартості товару повинен надати митниці касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму).

Вважає відмову у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості законними та обґрунтованими.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

20.03.2026 позивач надала суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.

Додатково вказує, що подані до митниці договір купівлі-продажу автомобіля б/н від 06.01.2025 та копія митної декларації країни відправлення 26PL412020000BZBB5 від 21.01.2026 з числовими показниками містять достовірну інформацію щодо ціни автомобіля згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 МК України. Відповідач же не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст вказаних документів, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Польщі інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставин відчуження позивачу автомобіля марки Ford, модель Mondeo. Зауважує, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митного органу детальніше проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Оскаржуване рішення не містить відомостей щодо показника одометру (пробіг) взятого за основу автомобіля, хоча даний критерій є одним з визначальних під час ціноутворення на ринку бувших у використанні автомобілів та його реального технічного стану на день митного оформлення. Стверджує, що наявність вищої цінової інформації з Інтернет джерел Mobile.de не може бути самостійною підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

02.03.2026 позивачем подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

10.03.2026 від Кропивницької митниці Державної митної служби до суду надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін або за правилами загального позовного провадження.

07.04.2026 представник позивача подав суду заяву про вирішення питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем під час розгляду справи.

10.04.2026 відповідач надав суду заперечення на заяву про вирішення питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем під час розгляду справи.

Будь-яких інших клопотань від учасників справи не надходило.

16.02.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.03.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

12.03.2026 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Кропивницької митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін або у порядку загального позовного провадження.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до укладеного 06.10.2025 із ОСОБА_2 договору купівлі-продажу транспортного засобу було придбано автомобіль марки Ford, модель - Mondeo, номер кузова - VIN: НОМЕР_3 , тип двигуна дизельний, об`єм двигуна - 1499 см3, рік випуску - 2016, за ціною 15500,00 злотих.

У пунктах 1-3 параграфі №4 вказаного договору купівлі-продажу сторонами узгоджено, що продавець передає покупцеві право власності на транспортний засіб, зазначений у параграфі 1 цього договору, за суму, вказану в параграфі 3 договору. Оплата покупцем ціни, зазначеної в параграфі 3, буде здійснена готівкою. Покупець підтверджує отримання транспортного засобу, зазначеного в параграфі 1, що відбулося в момент підписання цього договору (а.с. 42).

29.01.2026 позивач подав до Кропивницької митниці митну декларацію №26UA901020000570U7 з метою митного оформлення придбаного автомобіля. У графі 31 митної декларації вказано: легковий автомобіль 1 шт.; марка Ford; модель - Mondeo; ідентифікаційний номер т.з - НОМЕР_3 ; календарний рік виготовлення - 12.02.2016; модельний рік 2016; робочий об`єм циліндрів двигуна 1499; тип двигуна - дизельний; потужність двигуна - 88 кВт; тип кузова - хетчбек; колір: чорний; - кількість дверей - 5; - категорія - М 1; дата введення в експлуатацію - 01.03.2016 Екологічний стандарт - "Євро 6"; колісна формула - 4 х 2; торговельна марка - Ford; виробник - Ford Werke AG; країна виробництва DE. Наявні пошкодження та ознаки експлуатації - незначне пошкодження ЛФП кузова, потертості оббивки сидінь, забруднення оббивки салону. Митну вартість товару визначено за першим методом (графа 43), тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У графі 12 та 45 митну вартість товару визначено у сумі 194095,76 грн або 15500,00 злотих (а.с. 66зв.)

Разом з митною декларацією №26UA90102000057007 від 29.01.2026 позивач подав до митного органу наступні документи: декларацію про походження товару б/н від 06.10.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу PC/AAL 4159036 від 20.01.2026; зняття з обліку ZMKM-1.5410.6 від 20.01.2026; довідку б/н від 29.01.2026; договір купівлі-продажу автомобіля б/н від 06.10.2025; договір про надання послуг митного брокера від 21.01.2026; висновок про походження товару 08/К/2026 від 28.01.2026; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів НВРТ-ТР20-4Х4C-AMBX від 21.01.2026; копію митної декларації країни відправлення 26PL412020000BZBB5 від 21.01.2025; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.013.496215-26 від 29.01.2026; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FP567909 від 03.07.2018; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України 001680047 від 21.03.2018.

Водночас, 29.01.2026 відповідач надіслав повідомлення із зазначенням необхідності надання позивачем додаткових документів, наприклад: ярлик, інші Документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів, якщо здійснювалося страхування, страхові Документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 64зв.-65).

У відповідь на електронне повідомлення митного органу 29.01.2026 декларантом було лист, у якому вказав, що всі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості були надані до митного оформлення та додані в гр. 44 МД в електронному вигляді (а.с. 20)

За результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №26UA90102000057007 від 29.01.2026 та доданих до неї документів відповідач виніс рішення про коригування митної вартості UA901000/2026/000004/2 від 29.01.2026, яким було скориговано митну вартість автомобіля до рівня 25211,34 злотих, із застосуванням методу 6 - резервного (а.с. 23).

Також, було оформлено картку UA901020/2026/000015 від 29.01.2026, якою відмолено у митному оформленні (випуску) товарів за МД №26UA90102000057007 від 29.01.2026 (а.с. 26).

Товар був випущений у вільний обіг за митною декларацією 26UA901020000593U3 від 29.01.2026 (а.с. 27).

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає, що засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Згідно із частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4).

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до частини 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1-2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст. 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частинами 1-2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана позивачем у митній декларації №26UA90102000057007 від 29.01.2026, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України.

Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, з таких підстав.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому, частиною 1 статті 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У силу вимог частини 2-3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 МК України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність у митного органу обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із частинами 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Поряд з цим, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.

Так, наведені норми законодавства зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувались додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці по розмитненню подібного товару.

Підставою для витребування додаткових документів, яку відповідач зазначає в оскаржуваному рішенні є те, що за результатами порівняння заявленого рівня митної вартості товару з пропозиціями продажу транспортних засобів у мережі Інтернет «автомобіль легковий Ford, модель Mondeo - 2016 календарного та модельного року випуску, тип двигуна дизельний, об`єм двигуна 1499 куб. см., потужність 88 кВт.» встановлено, що на сайті Mobile.de виявлені цінові пропозиції на транспортні засоби, мінімальний рівень яких становить 5700,00 EUR.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 361 МК України митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є: 1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи; 2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а, від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

Згідно матеріалів справи митну вартість імпортованого транспортного засобу, заявлену декларантом у митній декларації №26UA901020000570U7 від 29.01.2026, визначено за основним методом за ціною договору щодо імпортованого товару.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 06.10.2025 позивачка придбала у ОСОБА_3 автомобіль марки FORD, модель MONDEO, ідентифікаційний номер кузова VIN НОМЕР_4 , з дизельним двигуном 2016 року випуску.

Відомості про транспортний засіб, зазначені в договорі купівлі-продажу, повністю узгоджуються з даними, наведеними у свідоцтві про його реєстрацію траспортного засобу, документі про зняття з обліку, митної декларації країни, відправлення та висновку щодо походження товару. Зокрема, у всіх цих документах зазначено однакові марку, модель, ідентифікаційний номер кузова, тип та об`єм двигуна, а також рік випуску автомобіля. Висновок щодо походження товару містить аналогічні технічні характеристики та підтверджує, що предметом дослідження був саме транспортний засіб, куплений позивачем.

У договорі купівлі-продажу від 06.10.2025 сторони погодили вартість автомобіля у розмірі 15500 польських злотих. Таку ж вартість відображено в експортній митній декларації країни відправлення №26PL4120200000BZBB5. Отже, під час оформлення вивезення автомобіля з території Республіки Польща було задекларовано саме ту ціну, яку сторони визначили у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до експортної декларації №26PL4120200000BZBB5 від 21.01.2026 відправником транспортного засобу є ОСОБА_4 , одержувачем ОСОБА_1 . Загальна вартість автомобіля за рахунок-фактурою становить 15500 польських злотих. У декларації товар описано як один вживаний легковик FORD MONDEO, VIN НОМЕР_4 , з дизельним двигуном об`ємом 1499 смі, 2016 року першої реєстрації; країною відправлення вказано Республіку Польща, а країною призначення Україну (а.с. 41).

Отже, ціна транспортного засобу послідовно відображена у документах, що супроводжували його придбання, вивезення з Республіки Польща та митне оформлення в Україні. Договір купівлі-продажу та експортна митна декларація містять однакову вартість товару 15500 польських злотих, а наведені в них відомості стосуються одного й того самого автомобіля.

Суд також враховує погодження сторонами порядок проведення розрахунків. Так, пунктом 2 параграфу 4 договору купівлі-продажу передбачено, що оплата покупцем ціни, визначеної в параграфі 3 договору, здійснюється готівкою.

Таким чином, умовами правочину не передбачалося проведення розрахунку шляхом банківського переказу, внесення коштів на рахунок продавця або використання іншої безготівкової форми оплати. Відсутність у позивача платіжної інструкції, банківської виписки чи іншого документа про безготівкове перерахування коштів відповідає погодженому сторонами способу розрахунків та сама по собі не свідчити ані про несплату вартості автомобіля, ані про недостовірність зазначеної у договорі ціни.

Договір підписано продавцем та покупцем, він містить усі необхідні відомості для ідентифікації предмета правочину, погоджену сторонами ціну та умови передачі транспортного засобу. Відповідно до пункту 3 параграфа 4 договору покупець підтвердила одержання автомобіля в момент підписання договору, а продавець зобов`язався одночасно з його переданням передати документи та речі, необхідні для користування транспортним засобом.

Надалі автомобіль було зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 , знято з обліку у Республіці Польща для вивезення за кордон та фактично ввезено на митну територію України. Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують фактичне виконання сторонами договору купівлі-продажу.

За таких обставин договір купівлі-продажу транспортного засобу від 06.10.2025 є належним документом, який підтверджує вартість товару та містить усі необхідні відомості для його ідентифікації, а отже відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України.

Оскільки реалізація товару здійснювалась на умовах самовивозу позивачем надано довідку про транспортні витрати від 29.01.2026, згідно якої ОСОБА_1 понесені транспортні витрати у сумі 100,00 Євро.

Таким чином, подані до митного оформлення документи не містили розбіжностей чи суперечностей ані щодо характеристик товару, ані щодо його ціни.

У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для висновку про неподання декларантом документа, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України, зокрема банківського платіжного документа, що підтверджує оплату оцінюваного товару.

Зазначена норма передбачає подання банківських платіжних документів у разі, якщо рахунок сплачено через фінансову установу та відповідний спосіб розрахунків передбачає оформлення такого документа. Водночас у цій справі розрахунок здійснювався не за рахунок шляхом банківського переказу, а готівкою на підставі договору купівлі-продажу.

Отже, відсутність банківського платіжного документа зумовлена не неповнотою поданих декларантом відомостей, а погодженим сторонами способом виконання грошового зобов`язання. Факт набуття ОСОБА_1 права власності на транспортний засіб та погоджена сторонами вартість підтверджуються договором купівлі-продажу від 06.10.2025.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 у справі №826/7085/16 наголосив, що відсутність платіжних документів про оплату товару або наявність відомостей про його частинну оплату не впливають на заявлену митну вартість, оскільки такі обставини не опитують вартості товару, визначеної у договорі або документі, який його замінює. Саме договір та пов`язані з ним документи формують зобов`язання покупця сплатити товар у визначеному сторонами розмірі, а тому відсутність платіжних документів не змінює погодженої ціни.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 у справі №809/322/17, у якій зазначено, що квитанція або платіжне доручення підтверджують факт переказу певної суми коштів, однак самі по собі не визначають суму, яка підлягає сплаті за товар. Тому відсутність такого документа не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які безпосередньо підтверджують митну вартість товару.

Суд встановив, що розрахунок через фінансову установу між сторонами договору не проводився. Тому вимога про подання банківських платіжних документів, на необхідності яких відповідач наполягав під час митної консультації, не ґрунтувалася на фактичних умовах правочину.

Здійснення розрахунку за придбання транспортного засобу готівкою не суперечити вимогам законодавства. Матеріали справи не містять відомостей про звернення продавця до позивачки з претензіями, вимогами чи повідомленнями щодо невиконання зобов`язання з оплати автомобіля. Натомість продавець фактично передавав транспортний засіб та необхідні документи, після чого автомобіль був вивезений з території Республіки Польща та ввезений до України. Це додатково підтверджує виконання сторонами умов договору.

Відповідач також не повідомив про отримання від митних органів Республіки Польща офіційної документально підтвердженої інформації, яка б спростовувала заявлену вартість автомобіля або свідчила про зазначення в документах недостовірних відомостей.

Отже, відповідач не довів наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні чи недостовірні відомості про митну вартість товару. Подані позивачем документи містили погоджені дані про транспортний засіб та його ціну, підтверджували фактичне придбання автомобіля за 15500 польських злотих і дозволяли перевірити числове значення заявленої митної вартості за основним методом. Натомість усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є необґрунтованими та надуманими.

При цьому посилання відповідача на інтернет-ресурс mobile.de судом відхиляються, оскільки такі не можуть бути достовірними доказами у розумінні статті 75 КАС України щодо вживаної техніки, оскільки на вартість такої, окрім року випуску та технічних характеристик, може впливати багато факторів, зокрема технічний стан, зовнішній вигляд, умови експлуатації, наявність/відсутність заводської комплектації, пробіг, умови поставки тощо. Крім цього, у наданій суду роздруківці з цього сайту відсутні відомості про продаж транспортних засобів на території Польщі та з пробігом близьким до 294517 км.

Суд погоджується з доводами позивача про безпідставність вимоги митного органу стосовно надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки у межах спірних правовідносин незрозуміло та митним органом не обгрунтовано, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Тому, відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Застосування митним органом з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №520/10381/2020.

Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" від 16.09.2014 року №1678-VIІ ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі.

Згідно з Протоколом II про взаємну адміністративну допомогу в митних справах до "Угоди про асоціацію між ЄС та його країнами-членами, з одного боку, і Україною з другого боку", сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 54 МК України та підпункту 32 пункту 4 "Положення про Державну митну службу України", затвердженого постановою КМУ від 06.03.2019 №227, митний орган вправі звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; взаємодіяти з митними адміністраціями та іншими уповноваженими органами іноземних держав з питань проведення перевірки автентичності документів, які надавалися для підтвердження заявленої митної вартості, класифікації та країни походження товарів.

У разі ж надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю (пункт 4 частини 6 статті 54 МК України).

Разом з тим, у матеріалах цієї справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач звертався до митних органів Польщі з метою з`ясування необхідної інформації щодо підтвердження факту угоди з продажу спірного автомобіля позивачу, місця укладання, сторін цієї угоди; отримання відомостей щодо проходження митного контролю та завершення митного оформлення спірного автомобіля митницею цієї країни тощо.

Також під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення митна вартість ввезеного позивачем автомобіля була визначена за резервним методом в розмірі 25211,34 злотих. Для визначення митної вартості відповідачем використанні відомості з митної декларації від 27.10.2025 №25UA401020048978U0, за якою здійснено митне оформлення ТЗ «Автомобіль легковий, призначений для перевезення пасажирів, що був у використанні: - марка: Ford - модель: Mondeo - номер кузова: НОМЕР_2 - календарний рік виготовлення: 2016 - дата першої реєстрації: 15.11.2016 - тип двигуна: дизель - робочий об`єм циліндрів двигуна: 1499 куб. см. - потужність: 88.20 кВт.», МВВ 1.

З даного приводу суд зазначає, що згідно із частинами 1-2 статті 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Використовуючи резервний метод, відповідач мав врахувати рік випуску транспортного засобу, тип двигуна, потужність двигуна, його пробіг, пошкодженість, а також умови його використання, що вплинули на зношеність автомобіля та обумовили ціну, за яку його було придбано, а також країну поставки.

Однак, здійснюючи коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митної декларації від 27.10.2025 №25UA401020048978U0 відповідач використав лише базові дані автомобіля: марку, модель, рік випуску та тип і об`єм двигуна. Проте, на пробіг автомобіля, який впливає на його зношеність та наявність пошкоджень, умови поставки, митний орган уваги не звернув.

Зокрема, країною поставки у МД від 29.01.2026 №26UA901020000570U7 є Польща, а відомості у графі (15) порівнюваної МД від 27.10.2025 №25UA401020048978U0 заштриховані, що не дозволяє суду встановити країну експорту. Транспортний засіб було вивезено позивачем самостійно, а згідно порівнювальної декларації умови поставки товару визначено як DAP (а.с. 68зв.)

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач не виконав у повній мірі обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості порівняння всіх впливаючих на ціну характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, достовірність документів, поданих позивачем до митного оформлення товару за відповідною митною декларацією митним органом не спростована. Відомостей про те, що імпорт товару, фактично проведено за іншою митною вартістю відповідачем не здобуто і суду не надано.

У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за товар.

З огляду на наведене, усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є необґрунтованими.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Разом із тим, позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Таким чином, рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Представник позивача також подав заяву, у якій просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн.

Відповідач подав суду заперечення на таку заяву, у яких вказав, що встановлені представником позивача тарифи на послуги правничої допомоги є завищеними, розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи.

Визначаючись щодо наявності правових підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

За приписами частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при оцінці розміру витрат суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг тощо).

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West AlliaNce Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані висновки також наведені у Постановах Верховного Суду від 17.09.2019 по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24.03.2020, по справі №320/3271/19 від 07.05.2020, від 07.09.2023 у справі №202/8301/21.від 18.05.2023 у справі №280/1983/19.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 10000,00 гривень.

На підтвердження фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано: ордер на надання правничої допомоги серія ВА №1133810; договір про надання правничої допомоги від 30.01.2026 (далі Договір); копію розрахунку суми гонорару за надану професійну правничу допомогу; копію акта приймання наданих послуг від 30.03.2026; копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №B447-KXMM-H11E-HXK6 від 30.01.2026 на суму 10000,00 грн; копію виписки з банківського рахунку АО Адвокатська фірма Ромаданова і партнери за 30.01.2026.

Згідно пункту 1.1 Договору Адвокат зобов`язується надати Клієнту правничу допомогу, що вказана в цьому Договорі на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору. Безпосередній зміст правничої допомоги Адвоката за цим Договором полягає у тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання, яке надалі іменується Доручення, під час строку дії цього Договору за замовленням та в інтересах Клієнта надати наступні види правової допомоги Клієнту: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, в тому числі, але не обмежуючись, усне та письмове консультування Клієнта з питання скасування рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів UA901000/2026/000004/2 від 29.01.2026 та картки відмови Кропивницької митниці в прийнятті митної декларації UA901020/2026/000015 від 29.01.2026, підготовка листів, запитів, звернень до юридичних та фізичних осіб, пов`язаних із виконанням умов Договору, підготовка та подача процесуальних документів до суду, здійснити представництво (представити) Клієнта по справі в судах першої та апеляційної інстанцій з даного питання (а.с. 28).

У додатку від 10.10.2025 до Договору сторонами узгоджено фіксовану суму гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги вказаної в Договорі і визначеної Дорученням, у розмірі 15000,00 гривень, з яких 10000,00 гривень в суді першої інстанції та 5000,00 гривень в суді апеляційної інстанції (а.с. 29).

Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану професійну правничу допомогу по справі №340/566/26 адвокатом Приборою Іваном Івановичем надано наступну правничу допомогу:

- усне та письмове консультування з питання скасування рішення про коригування митної вартості товарів UА901000/2026/000004/2 від 29.01.2026 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA901020/2026/000015 від 29.01.2026 Кропивницької митниці;

- підготовка та подання до суду позовної заяви про скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA901000/2026/000004/2 від 29.01.2026 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA901020/2026/000015 від 29.01.2026;

- підготовка та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву.

Загальна вартість наданих послуг визначена у сумі 10000 грн (а.с. 105зв.)

Аналогічним за змістом є Акт приймання наданих послуг від 30.03.2026 (а.с. 106).

Факт оплати позивачем наданих правничих послуг підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 13.10.2025 та випискою з банківського рахунку АО Адвокатська фірма Ромаданова і партнери за 14.11.2025 (а.с. 106зв., 107).

У постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №280/1983/19 вказано, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача, категорію складності справи, значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що сума 10000,00 грн є завищеною та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Зважаючи на характер спірних правовідносин, приймаючи до уваги обставини цієї справи та процесуальний хід її розгляду, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн, що відповідає принципам об`єктивності, справедливості та співмірності.

Керуючись статтями 241 246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кропивницької митниці Державної митної служби України про скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901000/2026/000004/2 від 29.01.2026.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Кропивницької митниці №UA901020/2026/000015 від 29.01.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005668, вул. Лавандова, буд. 27Б, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25030) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005668, вул. Лавандова, буд. 27Б, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25030) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Кропивницька митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005668, вул. Лавандова, буд. 27 Б, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25030).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК