Рішення № 138264916, 15.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7960/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Металит", вул. Є.Чикаленка,1, корп.2,оф.201, м. Кропивницький,25006

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Металит" звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2025 за №00143290701 в частині встановлення завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4 938 617,00 грн.;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2025 за №00195790701 в частині збільшення зобов`язання з ПДВ на суму 1 028 878,50 грн.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, внаслідок чого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 03.12.2025 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 07.01.2026 закрито підготовче провадження в справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Відповідно до усної ухвал занесеної до протоколу судового засідання 12.02.2026, подальший розгляд проведено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

На підставі наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області від 27.05.2025р. №809-п проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ "Металит" (код ЄДРПОУ 36332954).

За результатами перевірки складено акт від 29.07.2025 року №12183/11-28-07-01/36332954 (т.1, а.с.13-57), згідно висновків якого встановлено порушення:

1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, пп. 140.4.2 (чинний у 2019 році), пп. 140.4.4 (чинний у 2020-2024 рр.) п. 140.4, пп. 140.5.4, пп. 140.5.9, 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.5, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року N20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 р. за № 85/4306 у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 384 021 грн., в т.ч. у періодах: 2020 рік на суму 4 938 617 грн., 2021 рік на суму 4 952 757 грн., 2022 рік на суму 4 955 757 грн., 2023 рік на суму 5 381 021 грн., 2024 рік на суму 5 384 021 грн.

2) п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1, ст. 189, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) у результаті чого занижено податок на додану вартість, на загальну суму 5 411 481 грн., в т.ч. по періодах: січень 2019 року на суму 9 831 грн., лютий 2019 року на суму 414 169 грн., березень 2019 року на суму 177 298 грн., квітень 2019 року на суму 107 784 грн., травень 2019 року на суму 292 898 грн., червень 2019 року на суму липень 2019 року на суму 6 591 грн., 21 461 грн., вересень 2019 року на суму 16 130 грн., червень 2020 року на суму 14 920 грн., жовтень 2020 року на суму грудень 2020 року на суму 79 179 грн., 91 774 грн., січень 2021 року на суму 12 452 грн., лютий 2021 року на суму 599 грн., листопад 2021 року на суму 13 218 грн., грудень 2021 року на суму 25 376 грн., січень 2022 року на суму 107 228 грн., квітень 2022 року на суму 7 424 грн., січень 2023 року на суму 464 713 грн., лютий 2023 року на суму 262 675 грн., травень 2023 року на суму 362 316 грн., серпень 2023 року на суму 414 808 грн., вересень 2023 року на суму 365 959 грн., жовтень 2023 року на суму 196 903 грн., листопад 2023 року на суму 519 329 грн., грудень 2023 року на суму 488 695 грн., січень 2024 року на суму 120 794 грн., квітень 2024 року на суму 164 587 грн., вересень 2024 року на суму 413 690 грн., жовтень 2024 року на суму 79 193 грн., листопад 2024 року на суму 27 780 грн., грудень 2024 року на суму 131 707 грн.

3) п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, абз. 11 п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін за що передбачена відповідальність відповідно до ст. 120.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 N? 2755-VI (із змінами та доповненнями),

4) п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 N2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено несвоєчасну реєстрацію податкової накладної на загальну суму ПДВ «-» 5 660 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних, за що передбачена відповідальність п. 1201.1 ст. 1201, п. 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

5) п.103.9 ст.103 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VI не подано до контролюючого органу Звіти про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (в розрізі кожного нерезидента), а саме: додатки ПН „Розрахунок (Звіт) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України" до р.23 Декларацій з податку на прибуток підприємств по нерезиденту Mingzhi Technology Leipzig GmbH (Німеччина) за три квартали 2021 року, 2021 рік та 2022 рік.

6) п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу, в частині подання з недостовірними відомостями Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма 4-ДФ) за 3, 4 квартал 2023 року, 2, 3 квартал 2024 року, а саме: за ознакою доходу « 157» - доходи виплачені самозайнятій особі вказаний неправильний податковий номер - 353440849, правильний податковий номер - 3534408349;

7) п. 5 ст. 8 Закону N? 2464-VI, пп. 6 п. 2 розд. III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 року №449 (із змінами та доповненнями), в частині донарахування єдиного внеску до мінімальної заробітної плати в сумі 2335,59 грн., в тому числі за січень 2019 року - 458,81 грн., квітень 2023 року - 861,30 грн., травень 2023 року - 849,20 грн., грудень 2023 року - 131,85 грн., травень 2024 року - 34,43 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області було винесено, зокрема, податкові повідомлення-рішення:

- № 00143310701 від 25.08.2025 р. (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 6 764 351грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 5 411 481 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 1 352 870 грн.,

- № 00143290701 від 25.08.2025 р. (форма «П»), яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5 384 021 грн..

Позивач, не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, подав до ДПС України скаргу від 20.12.2024 року.

Згідно рішення про результати розгляду скарги ДПС України від 29.10.2025 № 31206/6/99-00-06-01-01-06, скаргу платника було частково задоволено - щодо заниження податкових зобов`язань на загальну суму 4 581 552 грн. та у відповідній частині застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині зазначені ППР залишено без змін.

За результатами рішення про результати розгляду скарги ДПС України, ГУ ДПС у Кіровоградській області було прийнято, зокрема, наступне податкове повідомлення-рішення:

- № 00195790701 від 04.11.2025 р. (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1 037 411 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 829 929 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 207 482 грн.

Таким чином, наразі предметом оскарження у даній справі є наступні податкові повідомлення рішення:

№ 00195790701 від 04.11.2025 р. (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 1 037 411 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 829 929 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 207 482 грн.;

№ 00143290701 від 25.08.2025 р. (форма «П»), яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 5 384 021 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Слід зазначити, що відповідно до пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з положеннями п.20.2 ст.20 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.20 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень п.135.1ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1п.134.1ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 44.1статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Контрагентом позивача у перевіряємому періоді був ТОВ "Гермес Мет".

Судом встановлено, що між ПАТ "Металит" (Покупець) та ТОВ "Гермес Мет" (Постачальник) укладено договір поставки від 31.01.2019 №19/31-01.

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (чавун), відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

ТОВ "Гермес Мет" здійснено поставку на адресу ПАТ "Металит" чавун ПЛ1-ПЛ2 згідно видаткових накладних:

№ 2 від 01.02.2019 на суму 263315,16 (ПДВ 43885,86); № 3 від 06.02.2019 на суму 511875,17 (ПДВ 85312,53); № 6 від 18.02.2019 на суму 504750,16 (ПДВ 84125,03); № 7 від 19.02.2019 на суму 366500,11 (ПДВ 61083,35); № 8 від 26.02.2019 на суму 484000,15 (ПДВ 61083,35); № 10 від 27.02.2019 на суму 113125,03 (ПДВ 18854,17); № 11 від 12.03.2019 на суму 289900,18 (ПДВ 48316,70); № 14 від 13.03.2019 на суму 290030,18 (ПДВ 48338,36); № 15 від 18.03.2019 на суму 483860,29 (ПДВ 80643,38); № 16 від 02.04.2019 на суму 308227,68 (ПДВ 51371,28); № 17 від 14.05.2019 на суму 275085,79 (ПДВ 45847,63); № 18 від 20.05.2019 на суму 421216,01 (ПДВ 70202,67); № 19 від 23.05.2019 на суму 483635,96 (ПДВ 80605,99); № 20 від 24.05.2019 на суму 143094,91 (ПДВ 23849,15) (т.1,а.с.113,114,зв.бік,116,117,зв.бік,119,120, зв.бік,122,123,зв.бік,125-126).

Факт поставки підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних: № 2 від 01.02.2019 на суму 263315,16 грн.; ТТН № 3 від 06.02.2019 на суму 511875,17 грн.; № 5 від 18.02.2019 на суму 504750,16; ТТН № 6 від 19.02.2019 на суму 366500,11 грн.; ТТН № 7 від 26.02.2019 на суму 484000,15 грн.; ТТН № 9 від 27.02.2019 на суму 113125,03; ТТН № 10 від 12.03.2019 на суму 289900,18 грн.; ТТН №11 від 13.03.2019 на суму 290030,18 грн.; ТТН № 13 від 18.03.2019 на суму 483860,29 грн.; ТТН №14 від 02.04.2019 на суму 308227,68 грн.(т.1, а.с.104,106,111-112,114-115,117-118,120-121,123-124).

Оплата придбаного товару підтверджується долученими до матеріалів справ копіями платіжних доручень (т.1, а.с.182-187).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Гермес Мет" було укладено договір зберігання №19/1904 від 19.04.2019. За умовами укладеного договору, ТОВ "Гермес Мет" (поклажодавець) було передано на зберігання ПАТ "Металит" чавун ПЛ1-ПЛ2, а згодом повернуто поклажодавцеві, що відображено у відповідних первинних документах:

акт прийому-передачі матеріальних цінностей № 1 від 19.04.2019 на 21,897 т.; акт прийому-передачі матеріальних цінностей № 2 від 19.04.2019 на 21,360 т.; акт прийому-передачі матеріальних цінностей № 3 від 19.04.2019 на 21,336 т.; акт прийому-передачі матеріальних цінностей № 4 від 19.04.2019 на 21,884 т.; акт прийому-передачі матеріальних цінностей № 5 від 19.04.2019 на 21,845т.; ТТН № 18 від 19.04.2019 на 21,897 т.; ТТН № 17 від 19.04.2019 на 21,360 т.; ТТН № 16 від 19.04.2019 на 21,336 т.; ТТН № 15 від 19.04.2019 на 21,884 т.; ТТН № 19 від 19.04.2019 на 21,845 т.; акт прийому-передачі матеріальних цінностей (повернення) № 1 від 14.05.2019 на 22,213 т.; акт прийому-передачі матеріальних цінностей (повернення) № 2 від 20.05.2019 на 34,611 т.; акт прийому-передачі матеріальних цінностей (повернення) № 3 від 23.05.2019 на 39,74 т.; акт прийому-передачі матеріальних цінностей (повернення) № 3 від 24.05.2019 на 11,758 т. (т.1,а.с.99,100,зв.бік,102,103, зв.бік,105,107-109

За наслідками надання послуг зберігання було складено відповідні документи:

акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 853 від 20.04.2019 на суму 162,62 грн. (т.1,а.с.98, зв. бік),

акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 1016 від 31.05.2019 на суму 286,02 грн. (т.1,а.с.98).

За послуги зберігання було проведено відповідну оплату, що підтверджується копією картки рахунку 361 та не заперечується посадовими особами податкового органу, відповідно до висновків, викладених в акті перевірки (т.1,а.с.178).

Судом встановлено, що придбаний чавун оприбутковано, що підтверджено копією картки складського обліку матеріалів (т.1, а.с.127-128)

В подальшому, придбаний у ТОВ "Гермес Мет" був оприбуткований позивачем та використаний у власній господарській діяльності, що не заперечується податковим органом.

При цьому, під сумнів податкового органу поставлено саме факт можливості ТОВ "Гермес Мет" реалізувати позивачу чавун, оскільки перевіряючими проаналізовано рух чавуну до ТОВ "Гермес Мет" від його постачальників: ТОВ "Бізнес-Торгс"; ТОВ "Прак-Торг", ТОВ "Трейдер-С", ТОВ "Сунит", ТОВ "Норман трейд", а вподальшому рух чавуну до цих постачальників вже від їхніх контрагентів.

Судом встановлено, що відповідачем в акті перевірки вказано про те, що у автомобільних перевізників за період лютий-квітень 2019 року були відсутні матеріальні та трудові ресурси для здійснення виду діяльності - 49.41 вантажний автомобільний транспорт для перевезення чавуну ПЛІ-ПЛ2 у кількості 392,002 т придбаного у ТОВ "Гермес Мет".

З огляду на викладене, посадовими особами відповідача під час проведення перевірки зроблено висновок, що фактично не підтверджено можливість здійснення ТОВ "Гермес Мет" господарських операцій з ідентифікованим товаром по ланцюгу постачання.

Суд, надаючи оцінку твердженням податкового органу у вказаній частині, приходить до наступних висновків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв`язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах доказів, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

З огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, суд наголошує, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій позивача з його контрагентами, а відтак і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки встановлено відсутність у постачальників руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом, останній мав статус юридичної особи, був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства України та включений до ЄДРПОУ.

Разом з тим, позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати певний контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та податкового законодавства, а тому не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Таким чином, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт/послуг) у ланцюгу постачання.

Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту (п.17 постанови ВС від 31.07.2018 №820/3119/17, номер справи в ЄДРСР 75644939).

Дане підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії.

Лише встановлення в ході судового розгляду фактів узгодженості протиправних дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами з законних джерел.

Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Разом з тим, матеріали даної справи не містять аналізу податкового органу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань за укладеними договорам.

Також, слід зазначити, що суду не надано доказів того, що контрагент позивача на час вчинення господарських операцій не мав чинного статусу платника податку на додану вартість, а до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про його відсутність за місцезнаходженням, а тому наведені в акті доводи щодо неспроможності контрагента здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведені та не підтверджені жодними письмовими доказами.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Металит" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00143290701 від 25.08.2025 року в частині встановлення завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4 938 617,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00195790701 від 04.11.2025 року в частині збільшення зобов`язання з ПДВ на суму 1 028 878,50 грн., з яких основне зобов`язання 823 103,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції на суму 205 775,50 грн.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Металит" (код-36332954) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 280,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код 43995486).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО