Рішення № 138264867, 16.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Київ справа №320/47217/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - Відділ) про визнання визнати неправомірною та скасування постанови від 10.07.2025 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 02.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); вирішено відстрочити позивачу сплату судового збору за подання даного адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на те, що у порушення вимог Законів України «Про виконавче провадження» та «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішення Європейського суду з прав людини (далі також Суд, ЄСПЛ) від 03.04.2025 у справі № 40424/23, яким було встановлено істотне порушення прав позивача у зв`язку з незаконним затриманням 14.03.2022 та незаконним утриманням протягом двох діб з 14.03.2022 по 16.03.2022, таке рішення ЄСПЛ проігноровано та не виконано.

Попри це, державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 77878148, що, на думку позивача, є передчасним, оскільки не виконано всіх заходів індивідуального порядку, спрямованих на поновлення його прав і свобод, порушених, за висновком ЄСПЛ.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у наданому суду відзиві наголошує на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2025 до Відділу надійшла службова записка Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини М. Сокоренко, зі змісту якої вбачається, що 03 квітня 2025 року Європейським судом з прав людини ухвалено остаточне рішення у справі «Бережна проти України» (заява № 40424/23).

Відповідно до цього рішення:

«(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявниці суму, зазначену у таблиці в додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти».

У зв`язку з чим, Відділ зобов`язано вжити невідкладних заходів для виконання зазначеного рішення Європейського суду.

23.04.2025 державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77878148 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2025 у справі № 40424/23, відповідно до якого заявниці - ОСОБА_1 присуджено:

«(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявниці 2500 євро; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти».

На виконання зазначеного рішення, згідно з платіжною інструкцією № 2803 від 02.07.2025 стягувану - ОСОБА_1 перераховано кошти у сумі 119 757, 00 грн.

Ураховуючи повне виконання рішення Європейського суду з прав людини у частині виплати присуджених сум, державним виконавцем 10.07.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 77878148.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду у справах проти України регулюються Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені Законом України.

Порядок звернення рішення ЄСПЛ до виконання в частині виплати відшкодування, виплата відшкодування та окремі питання, пов`язані із виплатою відшкодування регламентовано статтями 7-9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання рішення у повному обсязі.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №77878148 виключно у частині примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини щодо грошового відшкодування, визначеного в резолютивній частині рішення Суду.

Натомість, у Відділі, згідно долучених до матеріалів справи доказів, відсутні будь-які виконавчі документи або інші матеріали, що підтверджують наявність обов`язку здійснення державним виконавцем будь-яких дій щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у частині, що стосується «індивідуальних заходів» поновлення прав заявника, встановлених зазначеним рішенням.

Обов`язком державного виконавця у межах виконавчого провадження № 77878148 було забезпечення виконання рішення Європейського суду з прав людини виключно в частині грошового відшкодування, визначеного в резолютивній частині рішення Суду. Як вже зазначалось, виплата відповідної суми у національній валюті проведена у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2803 від 02.07.2025.

Будь-яких рішень або приписів Європейського суду з прав людини, що покладали б на державного виконавця або Відділ обов`язок уживати додаткових заходів щодо відновлення порушених прав заявника (індивідуальні заходи немайнового характеру), у матеріалах виконавчого провадження не міститься.

Отже, підстави для висновку про передчасність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження відсутні.

Враховуючи фактичне повне виконання рішення Європейського суду з прав людини у частині виплати присуджених сум, державним виконавцем, на думку суду, правомірно на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 77878148 від 10.07.2025.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що оскільки ухвалою суду від 02.10.2025 позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання даного адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі, та оскільки у задоволенні позову відмовлено, така сума судового збору підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною та скасування постанови відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); рахунок отримувача UA718999980313151206084010001; код класифікації доходів бюджету 22030101) суму судового збору у розмірі 1 211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.