Ухвала суду № 138264818, 16.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні відводу судді

16 липня 2026 року Київ № 320/24893/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Білоус А.Ю. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Служби зовнішньої розвідки України, Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Голови Служби зовнішньої розвідки України, Служби зовнішньої розвідки України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Голови Служби зовнішньої розвідки України з не виконання вимог підпунктів 1 та 2 пункту 108 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2021 року № 690/2021 відносно військовослужбовця ОСОБА_1 та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Конституції України, законів України "Про розвідку", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов`язати Голову Служби зовнішньої розвідки України призначити проведення службового розслідування за фактом протиправного ініціювання директором 1 департаменту Служби зовнішньої розвідки України скорочення посади ОСОБА_1 - помічника директора 1 департаменту Служби зовнішньої розвідки України та порушення майнових прав ОСОБА_1 як військовослужбовця та членів його сім`ї;

- визнати протиправною бездіяльність Служби зовнішньої розвідки України з не виконання умов контракту, укладеного ОСОБА_1 з Службою зовнішньої розвідки України, пункту 47 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 2021 року № 690/2021 та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Конституції України, законів України "Про розвідку", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині матеріального і грошового забезпечення ОСОБА_1 як військовослужбовця та членів його сім`ї;

- зобов`язати Службу зовнішньої розвідки України здійснити речове та продовольче забезпечення ОСОБА_1 відповідно до законів України;

- стягнути з Служби зовнішньої розвідки України кошти у розмірі 1334000 грн. на відшкодування ОСОБА_1 майнової шкоди у вигляді недоотриманого (ненарахованого, невиплаченого) законного грошового забезпечення, заподіяної її протиправною бездіяльністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Білоус А.Ю.) від 15.07.2026 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

15.07.2026 позивачем подано до суду заяву про відвід судді Білоус А.Ю. від участі у розгляді адміністративної справи №320/24893/26, мотивовану незгодою з процесуальними діями судді, які полягають у порушенні строків вирішення питання щодо відкриття провадження в справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 (суддя Білоус А.Ю.) визнано заявлений ОСОБА_1 відвід судді Білоус А.Ю. необґрунтованим та передано справу для визначення судді відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду заяви про відвід судді Білоус А.Ю.

За результатами автоматизованого розподілу матеріали адміністративної справи для вирішення питання про відвід судді були передані судді Василенко Г.Ю.

Розглянувши заяву про відвід судді Білоус А.Ю., суд зазначає таке.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Суд зазначає, що у випадку посилань позивача на сумнів у неупередженості судді та/або об`єктивності при подальшому розгляді справи очевидним є те, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.

Водночас суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів і доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 01.10.2025 у справі №990/167/25.

Судом встановлено, що заява позивача про відвід судді Білоус А.Ю. від участі у розгляді адміністративної справи №320/24893/26 мотивована незгодою з процесуальними діями судді, які полягають у порушенні строків вирішення питання щодо відкриття провадження в справі.

Проте, означені доводи і аргументи заявника не підтверджують наявності обов`язкових підстав відводу, встановлених чинним процесуальним законодавством, та не вказують на наявність обставин, які викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

В свою чергу, жодних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, позивачем суду не надано і з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.

Незгода заявника з процесуальними діями/рішеннями судді під час розгляду цієї справи не може бути підставою для відводу судді.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі «Фей проти Австрії» (заява від 24.02.1993 №255), п.42 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (заява №33958/96).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).

В силу приписів частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При цьому, здійснюючи оцінку балансу ризиків між обставинами, повідомленими заявником у заяві про відвід та дотриманням фундаментальних принципів здійснення правосуддя, суд виходить з того, що право на справедливий суд насамперед повинне забезпечуватись безсторонністю судді.

Суд виходить з того, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що доводи й обставини, якими обґрунтована заява, є припущеннями, які не можуть вважатися підставою для сумніву в неупередженості та необ`єктивності судді Київського окружного адміністративного Білоус А.Ю.

Інших обставин, які б могли викликати сумніви в необ`єктивності і упередженості судді Білоус А.Ю., заявником не наведено.

З огляду на вказане, суд вважає, що зазначені заявником обставини в обґрунтування заяви про відвід зводяться виключно до незгоди з процесуальними рішеннями та діями судді, а тому заява позивача про відвід судді не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 37, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю. від участі у розгляді адміністративної справи №320/24893/26.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) сторонам (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Василенко Г.Ю.