Рішення № 138264369, 16.07.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Житомир справа №240/9154/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 27.02.2024 №063350030507 про відмову у виплаті їй грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправно відмовило їй у призначенні грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки не зарахувало періоди її роботи з 01.08.1983 по 31.08.1988 на посаді викладача класу фортепіано в Андрушівській школі Мистецтв ім. Максименка та з 01.09.1988 по 06.02.2024 на посаді викладача по класу фортепіано в Музичній школі "Смолянка" до стажу роботи на посадах, передбачених пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та, як наслідок, дійшло висновку про відсутність у неї стажу, необхідного для призначення даної допомоги. Позивач не погоджується із такою відмовою, а тому звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію управління вказало, що відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, виплачується при призначенні пенсії за віком особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Згідно Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Вказаний Перелiк №909 є вичерпним i застосовується тiльки для осiб, якi працюють в цих закладах i на зазначених посадах. Однак, Андрушівська школа мистецтв та заклад Музична школа «Смолянка», де працювала ОСОБА_1 , не відносяться до закладів та установ освіти. Окрім того, Переліком №909 посада викладача в позашкільних закладах освіти не передбачена. З огляду на вказане Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вважає, що пiдстави для призначення та виплати позивачу грошової допомоги вiдповiдно до пyнкту 7-1 роздiлу ХV розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутні, а тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки рішення від 27.02.2024 №063350030507 є правомірним.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області також подало до суду відзив на позовну заяву. У відзиві управління вказало, що після перевірки документів, які знаходяться у електронній пенсійній справі ОСОБА_1 , встановлено, що до стажу який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не враховано періоди її роботи: з 01.08.1983 по 31.08.1988, на посаді викладача по класу фортепіано в Андрушівській школі мистецтв ім.М.Максименка (довідка від 06.02.2024 №6, видана Андрушівською школою мистецтв) - оскільки в довідці не зазначено до якої власності (комунальної чи державної) належить дана школа; з 01.09.1988 по 06.02.2024 на посаді викладача по класу фортепіано в закладі "Музична школа "Смолянка" (довідка від 08.02.2024 №24, видана закладом "Музична школа "Смолянка"), оскільки в довідці не зазначено до якої власності (комунальної чи державної) належить даний заклад. Крім того, посада викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена Постановою КМУ від 04.11.1993 №909. Враховуючи вказане Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області було правомірно прийнято рішення від 27.02.2024 №063350030507 про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги через відсутність у неї необхідного стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". У зв`язку із цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 257 та ст. 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 20.12.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-VI "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-VI).

19 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою (вх.№2284), в якій, серед іншого, просила призначити їй одноразову грошову допомогу, передбачену п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1), за принципом екстериторіальності вищезазначену заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За наслідками розгляду поданої ОСОБА_1 заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийняло рішення від 27.02.2024 №063350030507, яким відмовило позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Із змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги стала відсутність у неї стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі не менше 30 років, який є необхідним для призначення такої допомоги.

При цьому, матеріали справи свідчать, що для підтвердження наявності необхідного стажу ОСОБА_1 долучала до поданої нею заяви довідку від 06.02.2024 №6 про роботу з 01.08.1983 по 31.08.1988 на посаді викладача по класу фортепіано, видану Андрушівською школою мистецтв ім. Максименка Андрушівської міської ради, та довідку від 08.02.2024 №24 про роботу з 01.09.1988 по 06.02.2024 на посаді викладача по класу фортепіано, видану закладом "Музична школа "Смолянка" Житомирської міської ради.

Однак, за наслідками розгляду вказаних довідок Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області встановило, що в них відсутня інформація про віднесення Андрушівської школи мистецтв та закладу "Музична школа "Смолянка" до закладів та установ освіти. Крім того, управління встановило, що посада викладача в позашкільних навчальних закладах, не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

У зв`язку із цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не зарахувало періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1983 по 31.08.1988 на посаді викладача по класу фортепіано Андрушівської школи мистецтв ім.Максименка Андрушівської міської ради та з 01.09.1988 по 06.02.2024 на посаді викладача по класу фортепіано в закладі "Музична школа "Смолянка" Житомирської міської ради до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та відповідно і дійшло висновку про відсутність у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги через відсутність такого стажу в розмірі не менше 30 років.

Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішення від 27.02.2024 №063350030507 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги перерахунку ОСОБА_1 було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.03.2024 №0600-0210-8/26907.

Звертаючись із даним позовом до суду ОСОБА_1 не погоджується із тим, що періоди її роботи з 01.08.1983 по 31.08.1988 та з 01.09.1988 по 06.02.2024 не були зараховані до стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, вважаючи протиправною відмову у призначенні їй одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).

Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне страхування" (далі - Закон України №1058-ІV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 вказаного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (далі - Перелік №909).

У постанові від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а Верховний Суд виснував, що норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання грошової допомоги при виході на пенсію за Законом №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: 1) станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення; 2) пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); 3) станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

У постанові від 22.02.2024 у справі №260/323/20 Верховний Суд також зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Зазначеного підходу до застосування пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV дотримано у постановах Верховного Суду від постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17, від 24.04.2019 у справі №450/3061/16-а, від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а, від 21.03.2024 у справі №580/2737/23 та ін.

Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії за вислугу років, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив "Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати" (далі - Порядок №1191).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою КМУ від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

За змістом п. 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

У відповідності до п. 7 вказаного Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років:

- у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах - директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;

- у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально- виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України від 05.09.2017 №2145-VІІІ "Про освіту" позашкільна освіта є невід`ємною складовою системи освіти, структурною ланкою освіти та її підсистемою.

Приписами статті 28 Закону України "Про освіту" передбачено, що система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про освіту" структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Статтею 4 Закону України "Про позашкільну освіту" визначено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Пунктом 5 статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" визначено, що перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перелік типів позашкільних навчальних закладів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 року № 433 (далі - Перелік №433).

Статтею 12 Закону України "Про позашкільну освіту" та пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 року №433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Згідно Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963 посада "викладач" відноситься до педагогічних посад.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про позашкільну освіту" педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років право на пенсію за вислугою років мають.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. "е" ст. 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

У постанові від 23.01.2020 у справі №756/9879/16-а Верховний Суд деталізував такий висновок і вказав про те, що викладач позашкільного навчального закладу за наявності стажу (позивач працювала викладачем у Дитячій школі мистецтв та має педагогічний стаж понад 30 років), крім права на отримання пенсії за вислугу років на підставі пункту е статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», має право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV.

Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №300/2555/22 сформулював висновок про те, що враховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 року у справі № 876/5312/17 та від 13.02.2019 року у справі №233/4308/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років, в тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв.

У пункті 36 вищевказаної постанови Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №300/2555/22 зазначено, що порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка визначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.10.1983 ОСОБА_1 в період з 01.08.1983 по 31.08.1988 працювала на посаді викладача по класу фортепіано Андрушівської школи мистецтв ім.Максименка Андрушівської міської ради, а в період з 01.09.1988 по даний час на посаді викладача по класу фортепіано в закладі "Музична школа "Смолянка" Житомирської міської ради.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин та вищезазначені висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1983 по 31.08.1988 на посаді викладача по класу фортепіано Андрушівської школи мистецтв ім.Максименка Андрушівської міської ради та з 01.09.1988 по 06.02.2024 на посаді викладача по класу фортепіано в закладі "Музична школа "Смолянка" Житомирської міської ради підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ, тобто до спеціального стажу, який надає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення, відповідно до вимог п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказане свідчить, що з 01.08.1983 по день досягнення пенсійного віку (19.12.2023) ОСОБА_1 працювала на посаді викладача у школі мистецтв та музичній школі.

Відтак, педагогічний стаж позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ, на день досягнення нею пенсійного віку становить понад 40 років 4 місяці 19 днів (з 01.08.1983 по 19.12.2023), що підтверджено копією трудової книжки позивача, наявною в матеріалах справи.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідачів, як підставу для неврахування до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоду роботи позивачки на посадах викладача у позашкільних навчальних закладах, на відсутність такої посади у Переліку №909.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, суд зазначає, що спеціальний стаж роботи позивачки, який становить понад 30 років на посаді викладача у музичній (мистецькій) школі, дає їй право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на вказане суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача на посаді викладача в музичній школі, до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачену пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та щодо відсутності підстав для виплати їй одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", через відсутність у неї необхідного стажу.

У зв`язку із цим, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 27.02.2024 №063350030507 в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та підлягає скасуванню.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачену пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди її роботи з 01.08.1983 по 31.08.1988 на посаді викладача по класу фортепіано Андрушівської школи мистецтв ім.Максименка Андрушівської міської ради та з 01.09.1988 по 06.02.2024 на посаді викладача по класу фортепіано в закладі "Музична школа "Смолянка" Житомирської міської ради та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому суд зауважує, що враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу грошової допомоги має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, що був визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що вирішував питання про призначення такої допомоги, тобто в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Натомість, порушення прав позивача з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області під час розгляду даної справи встановлено не було, оскільки оскаржуване рішення приймалось іншим суб`єктом владних повноважень, а тому заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

З огляду на положення ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України, та враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 гривень належить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл.Центральна, 3, м. Чернівці, 58002; код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 27.02.2024 №063350030507 в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги, передбаченої п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачену пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди її роботи з 01.08.1983 по 31.08.1988 на посаді викладача по класу фортепіано Андрушівської школи мистецтв ім.Максименка Андрушівської міської ради та з 01.09.1988 по 06.02.2024 на посаді викладача по класу фортепіано в закладі "Музична школа "Смолянка" Житомирської міської ради та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович