Ухвала суду № 138264033, 16.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

16 липня 2026 р.Справа №160/20174/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/20174/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. 13.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 23.06.2026 №120312000010081 про відкликання посвідки на тимчасове проживання громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області усунути правові наслідки, спричинені прийняттям зазначеного рішення, та відновити правове становище ОСОБА_1 , яке існувало до прийняття зазначеного рішення, у спосіб, визначений законодавством України.

2. Позовна заява обґрунтована тим, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 23.06.2026 №120312000010081 є протиправним та підлягає скасуванню. Як встановлено з повідомлення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало подання Управління стратегічних розслідувань у Дніпропетровській області. Разом із тим ні під час прийняття оскаржуваного рішення, ні після його прийняття позивача не було повідомлено, які саме фактичні обставини стали підставою для внесення Управлінням стратегічних розслідувань відповідного подання. Позивачу не було надано копію подання, матеріали, на яких воно ґрунтується, або будь-які інші документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для відкликання посвідки на тимчасове проживання. Після отримання інформації про відкликання посвідки позивач звертався до Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області та до Управління стратегічних розслідувань у Дніпропетровській області з проханням надати відповідні документи та пояснення. Однак станом на день звернення до суду запитувані документи позивачу не надані. За таких обставин позивач зазначає, що позбавлений можливості перевірити фактичні підстави прийняття оскаржуваного рішення та надати свої заперечення щодо них, що істотно обмежує його право на ефективний захист. Відповідач не надав позивачу можливості ознайомитися з документами, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а також не повідомив, які саме фактичні обставини були покладені в його основу. Під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не врахував сімейний стан позивача, не оцінив наслідки такого рішення для членів моєї сім`ї, не перевірив можливість застосування менш обтяжливих заходів та не навів у рішенні мотивів, які б свідчили про необхідність і пропорційність саме відкликання посвідки на тимчасове проживання за конкретних обставин цієї справи.

3. 16.07.2026 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 23.06.2026 №120312000010081 про відкликання посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №160/20174/26.

4. В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі оскаржуваного рішення 02.07.2026 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни із встановленням строку для залишення території України до 31.07.2026. Таким чином, саме рішення про відкликання посвідки стало безпосередньою юридичною підставою для прийняття подальшого рішення про примусове повернення. На даний час дія рішення про відкликання посвідки не зупинена, у зв`язку з чим існує реальна небезпека подальшого порушення прав позивача, а також істотного ускладнення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення адміністративного позову.

5. Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

7. Частинами 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

8. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

9. За приписами ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

10. Заходи забезпечення позову відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

11. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

12. У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

13. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

14. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

15. При розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.

16. Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

17. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

18. Судом з позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянином Азербайджанської Республіки.

19. 26.11.2024 між позивачем та громадянкою України ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який на момент звернення до суду є чинним.

20. Після укладення шлюбу позивач на законних підставах отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні як чоловік громадянки України.

21. 23.06.2026 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення №120312000010081 про відкликання посвідки на тимчасове проживання.

22. Питання правомірності прийняття рішення від 23.06.2026 №120312000010081 про відкликання посвідки на тимчасове проживання громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 є предметом розгляду у цій справі.

23. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 №2491-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п`яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Відкликана або визнана недійсною посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.

24. Особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.

25. Частиною 3 ст. 13 вказаного Закону визначено, що якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.

26. Якщо особа оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.

27. Отже, оскільки у даному випадку Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийняло рішення про відкликання посвідки на постійне проживання в Україні, а позивач оскаржив його у суді, то на підставі вимог ст. 13 Закону України "Про імміграцію" рішення про примусове видворення особи не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

28. Відтак, суддя вважає, що відсутні підстави вважати, що в разі не забезпечення позову для позивача настануть ті негативні наслідки, про які він стверджує у заяві про забезпечення позову.

29. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.02.2022 у справі №280/4557/21.

30. Суд зазначає, що заява не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

31. Натомість, вжиття заходів та забезпечення позову, в даному випадку, може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішень відповідача, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

32. Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки позивач не навів належних доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

33. Суддя робить висновок про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

34. Керуючись ст. ст. 150-154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

35. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/20174/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення..

36. Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський