Рішення № 138263953, 14.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 рокуСправа №160/31228/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Регіональної військово-лікарської комісії, до відповідача-2: Госпітальної військово-лікарської комісії №1 Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2025р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача-1: Регіональної військово-лікарської комісії, до відповідача-2: Госпітальної військово-лікарської комісії №1 Військової частини НОМЕР_1 та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 17.12.2025р., просить:

- визнати бездіяльність 20 регіональної військово-лікарської комісії щодо не скасування постанови Госпітальної військово-лікарської комісії №1 військової частини НОМЕР_1 , яка оформлена довідкою №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. та не направлення ОСОБА_1 на повторний медичний огляд протиправною;

- визнати протиправною та скасувати постанову Госпітальної військово-лікарської комісії №1 військової частини НОМЕР_1 , яка оформлена довідкою №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р.;

- зобов`язати 20 Регіональну військово-лікарську комісії направити на повторний медичний огляд ОСОБА_1 з урахуванням викладеного у оновленій довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.03.2025 року №1852/ВЛК, а саме що ОСОБА_1 отримав наступні поранення пі час виконання бойового завдання 31.01.2025 року у районі населеного пункту залізне Бахмутського району Донецької області: «Мінно вибухова травма (31.01.2025). Множинні дрібні вогнепальні осколкові поранення голови, правого плеча та передпліччя, правого стегна та гомілки. Акуботравма. Гостра після травматична комбінована (нейросенсорна та кондуктивна) приглухуватість праворуч. Травматичний розрив барабанної перетинки праворучі. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку у вигляді цефалгічного, цереброастенічного синдромів. Посттравматична нейропатія правого променевого та серединного нервів у вигляді сенсорних порушень».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що стосовно нього Госпітальною ВЛК № 1 в/ч НОМЕР_1 (відповідачем-2) було прийнято постанову, оформлену довідкою ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. про придатність його до військової служби, вказана довідка була ним оскаржена до відповідача-1 (регіональної ВЛК) шляхом подання відповідної заяви через свого представника від 01.10.2025р., у відповідь на яку відповідач-1 повідомив його листом №1854/7492 від 13.10.2025р. про відмову у перегляді згаданої постанови ВЛК через те, що за встановленими позивачу діагнозами, порушення функцій незначні, тому відсутні підстави для скасування згаданої постанови ГВЛК. Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача-1 щодо не скасування постанови Госпітальної ВЛК №1 в/ч НОМЕР_1 , яка була оформлена згаданою вище довідкою та не направлення його на повторний медичний огляд є протиправною, що, на його переконання, є порушенням відповідачем-1 вимог п. 2.4.5, п.2.4.6 розділу І Положення №402, оскільки під час розгляду його заяви відповідач-1 обмежився формальним (поверхневим) дослідженням змісту оновленої довідки від 26.03.2025р. №1852/ВЛК, а саме: без його огляду лікарями, вивчення медичних документів щодо діагнозів, які раніше не досліджувалися та без надання оцінки об`єктивному стану здоров`я з урахуванням отриманим ним поранень під час виконання бойового завдання 31.01.2025р. (зафіксованому у довідці про обставини травми від 26.03.2025р. №1852/ВЛК). Щодо протиправності оспорюваної постанови, оформленої довідкою ВЛК№2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. позивач зазначив, що в обхідному листі не відображене проходження ним лікарів: офтальмолога, травматолога, що є обов`язковим відповідно до п.6.8 глави 6 розділу ІІ Положення №402, а лікарі терапевт, психіатр, невропатолог, отоларинголог роблять висновки, що він є непридатним, але у вказаній довідці він визнається придатним до військової служби, відповідно, позивач вважає, що відповідачем-2 (госпітальною ВЛК) було порушено щодо нього процедуру медичного огляду та оформлення його результатів під час первісного огляду, а саме: п.1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ; п.6.9, 6.10 глави 6 розділу ІІ Положення №402. За викладеного, позивач вважає, що зазначеним у його заяві від 01.10.2025р. обставинам та медичним документам відповідач-1 (РВЛК) не було надано об`єктивної оцінки, тому таку бездіяльність відповідача щодо не скасування згаданої довідки та не здійснення дій для повторного перегляду позивача позивач вважає протиправною. У відповідях на відзиви від 05.01.2026р. та від 06.01.2026р. позивач зазначив ті ж самі обставини та підставі, які наведені і у позові.

Ухвалою суду від 05.05.2025р. відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 09 січня 2026 року та зобов`язано відповідачів-1,2 протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; відповідачу-1 надати докази правомірності бездіяльності у даних правовідносинах, а відповідачу-2 надати докази правомірності оспорюваної постанови, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачами-1,2 у їх електронних кабінетах 12.12.2025р. (у робочий час), що підтверджується змістом довідок про доставку електронного листа та є належним повідомленням відповідачів-1,2 про дату та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.18, 251 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду 26.12.2025р. відповідачем-1 (20 регіональної ВЛК) через систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити посилаючись на те, що лікарями-експертами 20 РВЛК в межах компетенції, наданих повноважень та відповідно з наданими медичними документами разом з адвокатським запитом було прийнято комісійне рішення про обґрунтовано вірно прийняту постанову, представнику позивача була надана відповідь за вих. №1854/7492 від 13.10.2025р. Також представник відповідача-1 зазначив, що адвокатський запит стосувався саме оскарження ступеня придатності до військової служби позивача, а не про внесення змін в існуючу постанову. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу, не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі, про що свідчать і правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі №806/526/16, від 12.06.2020р. у справі №810/5009/18. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття, яку, як вважає відповідач-1, ним було дотримано згідно до приписів ч.2 ст.2 КАС України.

27.12.2025р. на виконання вимог зазначеної ухвали суду через систему «Електронний суд» відповідачем-2 (Госпітальна ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 ) було надано відзив на позов, у якому останній у задоволенні позову позивачеві просив відмовити повністю посилаючись на те, що відповідачем-2 ВЛК стосовно позивача проводилась з дотриманням пункту 6.8 глави 6 розділу ІІ Положення №402 комісією у складі лікарів: терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, оториноларинголога, психіатра. Медичний огляд позивача проведено з дотриманням вимог глави 1 та глави 6 розділу ІІ Положення №402. При проведенні медичного огляду амбулаторно, всі медичні документи, необхідні для проведення ВЛК були надані позивачем особисто та після проведення ВЛК повернуті йому. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання №1852/ВЛК від 26.03.2025р. також була врахована комісією ВЛК та за результатами такого медичного огляду позивача була прийнята постанова, яка оформлена у формі Довідки ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р., де було зроблено висновок про придатність позивача до військової служби. Вказана постанова прийнята членами ВЛК комісійна та відповідає вимогам статей 17,34,39,45,78,79 Пояснення щодо застосування статей Розладу хвороб станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення №402), статтям 17в, 34б, 39в, 45б, 78в, 79в Графи ІІ Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення №402) про придатність позивача до військової служби. Під час медичного огляду позивача його було індивідуально оглянуто лікарями: терапевтом, хірургом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом, психіатром, дані обстежень внесені до картки обстеження та медичного огляду позивача, діагноз та ступінь придатності до військової служби, зазначений у оспорюваній довідці, встановлено шляхом аналізу наданої ним медичної документації, а також безпосереднього його огляду лікарями ГВЛК з урахуванням скарг на здоров`я, про що були зроблені відповідні записи в паперовій картці обстеження та медичного огляду від 30.06.2025р. №11779 та в електронній системі охорони здоров`я, окремо кожним лікарем з зазначенням ступенів придатності до військової служби, тобто, відповідачем-2 було здійснено повний аналіз та враховані всі медичні показники щодо стану його здоров`я, лікарі не визначили потребу в його додатковому обстеженні, в тому числі лікарями інших спеціальностей, що було достатнім для встановлення повного та об`єктивного діагнозу позивача, що, в свою чергу, свідчить про дотримання відповідачем-1,2 вимог п.1.1 глави 1 розділу І та п.6.8 глави 6 розділу ІІ Положення №402. Відтак, відповідач-2 вважає, що твердження позивача про те, що висновок повним чином не відповідає дійсному стану його здоров`я є безпідставними. Окрім того, відповідач-2 також зазначив і про те, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) видається командиром військової частини за результатами проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми, не є медичним документом та не може бути підставою для встановлення діагнозу, вказав, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначення діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі згідно постанов Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі №806/526/16, від 12.06.2020р. у справі №810/5009/18.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із великим навантаженням, перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що об`єктивно унеможливлювало судовий розгляд справ у згаданий період, ухвалою суду від 14.07.2026р. судовий розгляд даної справи на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України було продовжено до 14.07.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 14.07.2026р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі ОСОБА_1 є громадянином України, з жовтня 2023 року проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією паспорта позивача серії НОМЕР_3 від 24.12.2009р., копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 24.05.2024р., наявними у справі.

31.01.2025р. позивач ОСОБА_1 під час виконання обов`язків військової служби отримав поранення: «Мінно вибухова травма (31.01.2025). Множинні дрібні вогнепальні осколкові поранення голови, правого плеча та передпліччя, правого стегна та гомілки. Акуботравма. Гостра після травматична комбінована (нейросенсорна та кондуктивна) приглухуватість праворуч. Травматичний розрив барабанної перетинки праворучі. Закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку у вигляді цефалгічного, цереброастенічного синдромів. Посттравматична нейропатія правого променевого та серединного нервів у вигляді сенсорних порушень» про що свідчить змість копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) виданої в/ч НОМЕР_2 від 26.03.2025р. №1852/ВЛК.

04.07.2025р. Госпітальною ВЛК №1 Військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача було проведено медичний огляд, за результатами якого було прийнято постанову про придатність позивача до військової служби, оформлену Довідкою ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р., копія якої знаходиться у матеріалах справи.

За змістом оспорюваної довідки ВЛК від 04.07.2025р. видно, що отримане позивачем поранення 31.01.2025р. (оформлене довідкою №1852/ВЛК від 26.03.2025р.) було враховано комісією ВЛК при проведенні його медичного огляду.

01.10.2025р., у зв`язку із незгодою з висновками ВЛК, викладеними у згаданій вище Довідці ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р., представником позивача адвокатом Лещенко О.Д. в інтересах позивача було подано заяву про визнання протиправною та скасування згаданої Довідки ВЛК до ВЛК вищого рівня - 20 Регіональної ВЛК, що підтверджується копією відповідної заяви.

За результатами розгляду заяви представника позивача від 01.10.2025р., 20 Регіональною ВЛК (відповідачем-1) було прийнято рішення, оформлене листом за №1854/7492 від 13.10.2025р.

За його змістом встановлено, що відповідачем-2 постанову Госпітальної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 про ступінь придатності до військової служби згідно довідки ВЛК від 04.07.2025р. №2025-0704-0851-4188-3 визнано обґрунтованою та повідомлено представника позивача про те, що підстав для її скасування у 20 регіональної ВЛК та теперішній час не має.

Позивач, не погоджуючись із постановою ВЛК, оформленою Довідкою ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. стосовно придатності його до військової служби, а також вважаючи протиправною бездіяльність 20 регіональної ВЛК щодо не скасування вищенаведеної постанови Госпітальної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_5 (оформленою Довідкою ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р.), з метою захисту свого порушеного права, звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК, оформленою Довідкою Гарнізонної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 №№2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. щодо придатності позивача до військової служби, суд зазначає про таке.

Законодавством, яке підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Положення № 402 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 2801-XII законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Так, статтею 70 Закону № 2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом № 2232-ХІІ.

Частиною третьою статті 1 вказаного Закону передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року затверджено Положення № 402 (далі Положення №402).

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення №402 встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За наведеним пунктом визначено, що військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

- встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до абзаців1-5 пункту 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Пунктом 2.3 розділу І Положення № 402 передбачено, що Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 розділу І Положення №402).

На ЦВЛК покладається, зокрема організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України (абзац 1 підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення № 402).

Як передбачено підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення № 402 передбачено, що рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).

Відповідно до підпункт 2.5.1. пункту 2.5. розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать:

- госпітальні ВЛК;

- гарнізонні ВЛК;

- ЛЛК;

- ВЛК десантно-штурмових військ;

- ВЛК ТЦК та СП;

- ВЛК Сухопутних військ Збройних сил України;

- ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України;

- ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).

За приписами підпункту 2.5.4 пункту 2.5 розділу І Положення № 402 встановлено, що штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

За підпунктом 2.6.3 пункту 2.6. розділу І Положення № 402 на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається:

- проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;

- ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів;

- проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;

- проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.

Рекомендації штатних ВЛК щодо організації лікувально-діагностичної роботи в цілях військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання.

За підпунктом 2.6.4 пункту 2.6. розділу І Положення № 402 госпітальна (гарнізонна) ВЛК має право:

- приймати постанови відповідно до цього Положення;

- перевіряти з метою військово-лікарської експертизи організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладах і у військових частинах, дислокованих у гарнізоні;

- залучати до роботи на правах членів комісії медичних та військових фахівців за запитом голови ВЛК.

У відповідності до вимог підпунктів п.п.3.1 3.3 пункту 3 розділу І Положення 402 встановлено, що скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом п.п. 3.4 пункту 3 розділу І Положення №402.

Відтак, із аналізу наведених приписів Положення №402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення №402 з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

При цьому, Госпітальні ВЛК належать до позаштатних постійно діючих ВЛК (п.п.2.5.1 п.2.5 розділу І Положення №402).

В той же час, до штатних ВЛК належать ВЛК регіону та ЦВЛК.

Таким чином, із аналізу наведених приписів, можна зробити висновок, що судовому оскарженню підлягають лише рішення, постанови, прийняті ВЛК регіону та ЦВЛК.

А за наведеною процедурою постанови Госпітальних ВЛК, оформлені довідками ВЛК, які є позаштатними постійно діючими ВЛК, можуть бути оскаржені лише до ВЛК регіону або до ЦВЛК.

Тобто, такі постанови позаштатних ВЛК (Госпітальних ВЛК) без дотримання згаданої процедури (без оскарження у судовому порядку рішення ВЛК регіону, оформленого листом №1854/7492 від 13.10.2025р.), судовому оскарженню не підлягають.

При цьому судом враховується і те, що згідно до підпункту 3.4 пункту 3 розділу І згаданого Положення № 402 передбачено, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

В той же час, штатна ВЛК (якою у даному випадку є 20 регіональна ВЛК) має повноваження, у тому числі, і прийняти рішення про визнання постанови позаштатної ВЛК (Госпітальної ВЛК) обґрунтованою та надати заявнику відповідне роз`яснення, яке оформляється листом - п.п.3.4 п.3 розділу І Положення №402.

Із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що у разі незгоди із постановою Госпітальної ВЛК (у даному випадку Госпітальної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 ) позивач мав звернутися зі скаргою (заявою) до ВЛК регіону або ЦВЛК, тобто, звернутися зі скаргою до ВЛК вищого рівня, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня звернутися до ЦВЛК або до суду з метою саме оскарження рішення 20 регіональної ВЛК, оформленого листом №1854/7492 від 13.10.2025р.

Як встановлено судом зі змісту позову, предметом спору у даній справі є постанова ВЛК, оформлена довідкою №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. Госпітальної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 , тобто, позаштатною постійно діючою ВЛК, яка за наведеними вище приписами Положення №402 оскаржується лише до ВЛК вищого рівня, а саме: до ВЛК регіону та ЦВЛК, відтак, судовому оскарженню не підлягає.

Також із доданих до суду копій документів вбачається, що представником позивача адвокатом Лещенко О.Д. в інтересах позивача була подана заява (фактично Скарга) про визнання неправомірною та скасування довідки ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. від 01.10.2025р. до ВЛК вищого рівня - 20 регіональної ВЛК.

За результатами розгляду наведеної заяви представника позивача 20 регіональною ВЛК було прийняте рішення, яке оформлене листом від 13.10.2025р. за №1854/7492.

Як встановлено судом зі змісту цього рішення відповідача-1, Довідка Госпітальної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2025р. №2025-0704-0851-4188-3 визнана обґрунтованою та у її скасуванні позивачеві було відмовлено.

Разом з тим, за змістом позову у даних правовідносинах рішення ВЛК вищого рівня (ВЛК регіону 20 регіональної ВЛК), оформлене листом №1854/7492 від 13.10.2025р., про визнання вказаної постанови (Довідки ВЛК від 04.07.2025р.) обґрунтованою та відмову у її скасуванні позивачем не оспорюється (уточнений позов від 17.12.2025р. таких позовних вимог не містить).

Також і доказів звернення зі скаргою до ЦВЛК позивачем суду не надано.

А отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що перевірка постанови позаштатної постійно діючої ВЛК - Госпітальної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 , оформленої довідкою ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р., на предмет того, чи дотримані всі умови і критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточне рішення ВЛК регіону, оформлене листом №1854/7492 від 13.10.2025р., яке підлягає судовому оскарженню, проте, в межах цієї справи позивачем не оспорюється, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог даного адміністративного позову.

Наведена правова позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах цього суду від 26.02.2025р. у справі №240/13173/22, у справі №600/3273/22-а, яка є релевантною до правовідносин у даній справі у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин та враховуючи, що постанови ВЛК позаштатних постійно діючих ВЛК, якими є Госпітальні ВЛК, підлягають оскарженню лише до ВЛК вищих рівнів за скаргами військовослужбовців у відповідності до згаданих проаналізованих приписів Положення №402, з урахуванням згаданої вище судової практики, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК, оформленої довідкою Госпітальної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 за №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. щодо придатності позивача до військової служби, позивачеві слід відмовити.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не скасування постанови Госпітальної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 , яка оформлена довідкою ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. та не направлення ОСОБА_1 на повторний медичний огляд, то суд зазначає про наступне.

Як уже зазначалося вище, підпунктами п.п.3.1 3.3 пункту 3 розділу І Положення 402 встановлено, що скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

За підпунктом 3.4 пункту 3 розділу І Положення №402 передбачено, що у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Тобто, із аналізу наведених норм слідує, що дії (бездіяльність), рішення за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, можуть бути оскаржені до ЦВЛК або у судовому порядку.

При цьому, ВЛК регіону (у даному випадку 20 РВЛК) має повноваження діяти за трьома варіантами, а саме: 1) визнати заяву чи скаргу заявника (відміну чи скасування) постанови позаштатної ВЛК (у даному випадку Госпітальної ВЛК) обґрунтованою та переглянути оскаржувану постанову ВЛК; 2) прийняти рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК; 3) визнати постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою, про що заявнику надається рішення, оформлене листом.

Так, як встановлено матеріалами справи, позивач, не погоджуючись з постановою Госпітальної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 , оформленою довідкою ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. про придатність його до військової служби, звернувся через свого представника із заявою про скасування вищенаведеної Довідки та призначення повторного медичного огляду ВЛК від 01.10.2025р. до 20 регіональної ВЛК, що підтверджується змістом копії цієї заяви наявної у справі.

За результатами розгляду згаданої заяви відповідачем-1 (20 РВЛК) та доданих до неї медичних документів, комісією НОМЕР_6 РВЛК, було прийнято рішення, оформлене листом №1854/7492 від 13.10.2025р., про визнання вказаної постанови (Довідки ВЛК від 04.07.2025р.) обґрунтованою та у скасуванні довідки Госпітальної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. про придатність позивача до військової служби, було відмовлено, про що свідчить зміст наведеного рішення.

Разом з тим, рішення ВЛК регіону (відповідача-1) оформлене листом№1854/7492 від 13.10.2025р., яке і підлягає судовому оскарженню та є тим рішенням, яке впливає на права та інтереси позивача, у цій справі позивачем не оспорюється.

Відповідно, із аналізу встановлених обставин у даній справі та аналізу вищенаведених приписів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем-1 було розглянуто заяву позивача від 01.10.2025р. про скасування вищенаведеного рішення позаштатної ВЛК (Госпітальної ВЛК) та прийняте відповідне рішення, оформлене листом №1854/7492 від 13.10.2025р., що відповідає повноваженням відповідача-1, визначеним п.п.3.4 пункту 3 розділу І Положення №402.

Відтак, зазначені встановлені судом обставини щодо прийняття відповідачем-1 рішення за заявою позивача від 01.10.2025р., оформленого листом №1854/7492 від 13.10.2025р., що в свою чергу, свідчать про те, що бездіяльності відповідача-1 у даних спірних правовідносинах відсутня.

У даному контексті судом враховується і те, що за наявності рішення відповідача-1, оформленого листом №1854/7492 від 13.10.2025р., яким було визнано обґрунтованою постанову Госпітальної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 , оформленої довідкою ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. про придатність позивача до військової служби, та відмову у її скасуванні, обраний представником позивача спосіб захисту у вигляді визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не скасування згаданої постанови Госпітальної ВЛК та не направлення позивача на повторний медичний огляд, не є належним способом захисту, з огляду на наступне.

По перше, відповідачеві-1 надані повноваження на прийняття рішення не тільки про їх скасування, а ще й приймається рішення про визнання обґрунтованими постанов ВЛК та відмову у їх скасуванні, що відповідає вимог п.п.3.4 пункту 3 розділу І Положення №402 та випливає із свободи розсуду суб`єкта владних повноважень.

По-друге, без оскарження вищенаведеного рішення (в межах даної справи не оскаржується), обраний позивачем спосіб захисту, заявлений до відповідача-2 не призведе до відновлення прав позивача, тому обрання неналежного способу захисту прав є підставою для відмови у задоволенні позову про що свідчать і правові висновки Верховного Суду, викладені у його постанові від 21 грудня 2019р. у справі №812/120/17, які є релевантними і до правовідносин у даній справі в силу ч.5 ст.242 КАС України.

За викладених обставин та враховуючи, що заява про оскарження рішення позаштатної ВЛК (Госпітальної ВЛК) стосовно позивача відповідачем-1 була розглянута по суті, за результатами такого розгляду відповідачем-1 було прийняте відповідне комісійне рішення, оформлене листом №1854/7492 від 13.10.2025р., що відповідає вимогам п.п.3.4 пункту 3 розділу І Положення №402, відповідно, бездіяльність відповідача-1 у даних спірних правовідносинах судом не виявлена, а позивачем належними доказами така бездіяльність не доведена (навпаки, відповідачем-1 було прийняте рішення, передбачене п.п.3.4 п.3 розділу І Положення №402), тому суд приходить до висновку, що у цій частині позовних вимог, позивачеві слід відмовити.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, у ході судового розгляду даної справи бездіяльність відповідача-1, що є предметом спору у даній справі, з урахуванням прийняття рішення ВЛК регіону (у даному випадку 20 РВЛК), оформленого листом №1854/7492 від 13.10.2025р. про визнання постанови Госпітальної ВЛК обґрунтованою та відмову у її скасуванні, яка позивачем не оскаржена у встановленому законодавством порядку, жодними належними, достовірними та достатніми доказами ні позивачем, ні його представником не доведена.

При цьому, у межах заявленого предмету спору судом не надається правова оцінка діям лікарів - членів ВЛК щодо посилань позивача на формальне (поверхневе) дослідження наданих ним медичних документів, без надання оцінки об`єктивному стану здоров`я позивача з урахуванням отриманої ним травми 31.01.2025р. (зафіксованої у довідці про обставини травми від 26.03.2025р. №1852/ВЛК), оскільки, по-перше такі обставини мають бути перевірені під час оскарження вищенаведеного рішення 20РВЛК, оформленого листом №1854/7492 від 13.10.2025р. про визнання постанови Госпітальної ВЛК обґрунтованою та відмову у її скасуванні, що не є предметом цього спору; по-друге, суд не вправі надавати оцінку професійним діями конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ним відповідних методів дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розладу хвороб, так як це потребує спеціальних знань у медичній галузі згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі №806/526/16.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і аргументи позивача та його представника про протиправність постанови Госпітальної ВЛК №1 військової частини НОМЕР_1 , оформленої довідкою ВЛК №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р. про придатність позивача до військової служби, оскільки таке рішення позаштатної ВЛК (Госпітальної ВЛК) за вищеописаною процедурою, встановленою приписами Положення №402 у судовому порядку не оскаржується, проте, правомірність його прийняття перевіряється за заявою (скаргою) військовослужбовця, поданою до ВЛК регіону (у даному випадку 20РВЛК), що і було зроблено відповідачем-1 шляхом прийняття комісійного рішення, оформленого листом№1854/7492 від 13.10.2025р. про визнання постанови Госпітальної ВЛК обґрунтованою та відмову у її скасуванні, яке і підлягає судовому оскарженню, однак, позивачем у межах даної справи не оспорюється (такий предмет спору в уточненому позові від 17.12.2025р. відсутній).

Усі інші аргументи позивача та його представника вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду та наведеної судової практики Верховного Суду не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність бездіяльності відповідача-1 у спірних правовідносинах, що є предметом даного спору, за критеріями, переліченими у ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача-1 судом при розгляді даної справи не встановлена та спростовується прийнятим рішенням, оформленим листом від 13.10.2025р. №18/54/7492, що свідчить про те, що відповідач-1 як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем-1 прав та інтересів позивача його протиправною бездіяльністю, навпаки, така бездіяльність відповідача-1 була спростована рішенням відповідача-1, оформленим листом №1854/7492 від 13.10.2025р., яке позивачем не оскаржене у встановленому законодавством порядку (такі докази відсутні), а тому у адміністративного суду підстави для визнання такої бездіяльності протиправною відсутні.

Окрім того, слід зазначити, що оскільки суд не знайшов обґрунтованих правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 у спірних правовідносинах, то і позовні вимоги про зобов`язання вчинити певні дії (направити на повторний медичний огляд ОСОБА_1 з урахуванням викладеного у оновленій довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 26.03.2025 року №1852/ВЛК), які є похідними вимогами, також задоволенню не підлягають.

Також суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Приймаючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за ст.139 КАС України, суд виходить із тих обставин, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу, що підтверджено матеріалами справи, відтак, позивач є звільненим від сплати судового збору за подання даного позову до суду згідно до вимог п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому жодних процесуальних підстав для розподілу судових витрат, у адміністративного суду не має.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, п.1 ч.1 ст.238, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Регіональної військово-лікарської комісії, до відповідача-2: Госпітальної військово-лікарської комісії №1 Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови №2025-0704-0851-4188-3 від 04.07.2025р., зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва