Рішення № 138263715, 15.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6581/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світязь» (далі ТзОВ «Світязь», позивач) звернулось з позовом до Волинської митниці (далі відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №UA2050002026148 та №UA2050002026149 від 08.05.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Волинською митницею на підставі пункту 9 частини першої статті 336, абзацу 3 частини другої статті 344-1, пункту 1, 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України (далі МК України), у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноважених органів (організацій) іноземних держав, згідно наказу від 26.03.2026 №139 проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТзОВ «Світязь» вимог законодавства з питань митної справи в частині обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за МД від 14.09.2021 №205050/2021/059696, за результатами якої складено акт від 17.04.2026 №38/26/19/17/20139697.

08.05.2026 на підставі вказаного акту перевірки Волинською митницею прийнято ППР №UA2050002026148, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться не територію України суб`єктами господарювання», код платежу 15010100, на загальну суму 95 913,96 грн, з них: податкового зобов`язання на суму 95913,96 грн та №UA2050002026149, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів суб`єктами господарювання» код платежу 14070100, на загальну суму 21101,07 грн, з них: податкового зобов`язання на суму 19182,79 грн та штрафних санкцій на суму 1918,20 грн.

Позивач не погоджується із прийнятим відповідачем ППР, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на таке.

Позивач стверджує, що лист уповноваженого органу Республіки Польща від 20.02.2026 №2601-ІОА.4331.123.2025 про не підтвердження преференційного походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021, який Волинська митниця взяла до уваги під час проведення перевірки, не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем правил митного оформлення, оскільки ним до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером «TRUCK RONNENBERG GMBH», Німеччина, відправником товару «TRANS ELITE sp.z.o.o.» UL. WOLNOSCI 31 / 7 22-100 CHELM, Польща та особою відповідальною за надання сертифіката з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021 компанії «Agencje Celna STARSPED s.c.» ul. Radomska 53 27-200 Starachowice і підтверджують право позивача на преференцію. Надана відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 20.02.2026 №2601-ІОА.4331.123.2025 про не підтвердження преференційного походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021, що надавався при митному оформленні товару за митною декларацією №UA205050/2021/059696 від 14.09.2021, яка надійшла на адресу Митного органу України не відповідає вимогам Протоколу І Угоди, позаяк не було спростовано неправомірність видачі країною експортером сертифіката відповідності. Митні органи Польщі повинні були чітко зазначити, чому товар, вказаний у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021, не може бути визнаним такими, що походять зі ЄС, із зазначенням конкретних норм Протоколу 1 Угоди. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021 є автентичним.

Зазначає, що відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 20.02.2026 №2601-ІОА.4331.123.2025 вказує, що експортером не було надано доказів щодо статусу походження товарів. При цьому сертифікат EUR.1, який подавався до митного оформлення, не анульований, не визнаний недійсним, не відкликаний та був виданий і завірений відповідним митним органом, тобто є чинними. Також відсутні докази того, що вказані документи були підроблені або одержані незаконним шляхом. Таким чином, зміст відповіді уповноваженого органу свідчить про те, що компетентний іноземний орган підтвердив факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не про встановлення чи не встановлення походження товару.

Позивач зауважує, що митне оформлення товару сідельний тягач DAF модель XF460FT, номер шасі XLRTEH4300G158701 за МД №UA205050/2021/059696 від 14.09.2021 проводилось Волинською митницею через декларанта ПП «А-7», які були надані усі документи, які однозначно визначали країну походження товару та його митну вартість. До документів на ввезений товар був наданий сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021, в якому зазначено, що відповідальною за його видачу є компанія «Agencje Celna STARSPED s.c.» ul. Radomska 53 27-200 Starachowice NIP 664-209-31-76 Будь яких сумнівів щодо достовірності документів не було. Підстав для перевірки правдивості інформації, зазначеній у ТСД на момент оформлення ВМД №UA205050/2021/059696 від 14.09.2021 у Волинської митниці не було, як не з`явилися вони на час надсилання запиту Волинської митниці щодо верифікації сертифіката з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021.

Також позивач звертає увагу, що у відповідності до статей 44, 335 ПК України, на момент надсилання листа Волинської митниці №7.32/15-03/4/4587 від 16.04.2025 у Позивача був відсутній законом встановлений обов`язок зберігання документів, поданих до ВМД №UA205050/2021/059696 від 14.09.2021, оскільки стаття 102 ПК України «Строки давності та їх застосування в п. 1 визначає, що Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 вимог пункту 141.4 , застосування статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації , звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. На дату початку перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021 - 16.04.2025, у відповідача закінчилися встановлені законом строки для проведення перевірки, а у Позивача закінчилися строки зберігання документів, поданих ним при оформленні ВМД №UA205050/2021/059696 від 14.09.2021.

Позивач вважає загально відомою інформацію про те, що вантажні автомобілі DAF, зокрема модель XF460FT, виробляються на головному заводі компанії DAF Trucks в місті Ейндховен (Нідерланди). Збірка основних тягачів серії XF та виготовлення двигунів здійснюються саме там. Компанія DAF Trucks також має великий завод із виробництва кабін та шасі у місті Вестерло (Бельгія), звідки деталі відправляються на головну складальну лінію до Нідерландів. Факт офіційного звернення уповноваженого органу до експортера або особи уповноваженої експортером щодо сертифіката за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера на таке звернення Волинська митниця у акті перевірки не приводить. В наданих на адвокатські запити матеріалах перевірки відсутні відомості щодо того, які заходи вживалися митними органами в рамках проведення перевірки, відсутня також інформація про те, які документи запитувалися, а також відомості стосовно того, чи взагалі скеровувалися відповідні запити до експортера про надання документів на підтвердження статусу походження товару. Також відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про не підтвердження автентичності поданих митному органу сертифікату під час оформлення товару, як і не надано доказів подання недостовірних відомостей позивачем при заповненні митної декларації. Під час перевірки Волинська митниця не зібрала доказів в підтвердження доводів про те, що ввезений товар не має преференційного походження з ЄС. Зміст відповіді уповноваженого органу Республіки Польща від 20.02.2026 №2601-ІОА.4331.123.2025 свідчить про те, що цей орган підтвердив факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не про встановлення чи не встановлення походження товару.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розглядати справу за правилами прощеного позовного провадження.

В поданому до суду 12.06.2026 відзиві на позовну заяву представник відповідача Пех С.А. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних ППР. Вказує, що 26.03.2026 Волинською митницею на підставі п.9 ч.1 ст.336, абз. 3 ч. 2 ст. 344-1, абз. 2,5 ч.1, ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 статті 351 МК України у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноваженого органу Республіки Польща від 20.02.2026 №2601-IOA.4331.123.2025 про непідтвердження преференційного походження товару, митне оформлення якого завершено за митною декларацією від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696, винесено наказ №139 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТзОВ «Світязь» вимог законодавства України з питань митної справи» тривалістю 2 робочих дні з 07.04.2026 у Волинській митниці за адресою: 44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична,13. Копію наказу Волинської митниці від 26.03.2026 №139 та повідомлення від 26.03.2026 №7.3-2/19/13/3884 про проведення документальної невиїзної перевірки, про дату початку її проведення із зазначенням місця проведення та питань, які будуть перевірятись направлено та вручено позивачу 31.03.2026. Тому на підставі пункту 9 частини першої статті 336, абзацу 3 частини другої статті 3441, частини другої, пункту 2 частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 МК України, згідно наказу Волинської митниці від 26.03.2026 №139 проведено документальну невиїзну перевірку стосовно дотримання ТзОВ «Світязь» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції « 410» в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VІІ при митному оформленні товару за МД від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696, за результатами якої встановлено наступне. Митне оформлення товару «Сідельний тягач, що був у використанні марка DAF, модель - XF 460 FT, номер шасі - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 12902 см.куб, рік виготовлення 2017…», за МД від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696, здійснено із застосуванням преференції за кодом « 410» «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави I розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)» відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VІІ, статті 17 Протоколу І «щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференційні правила походження. Підстава - наданий при митному оформленні сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 13.09.2021 №PL/MF/AS 0246193, який зазначений у графі 44 митної декларації під кодом 0954 «сертифікат з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації (EU). Застосування преференційного режиму до товару, оформленого за МД від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696, здійснювалось у відповідності до Доповнення I до Конвенції.

Керуючись статтями 31 та 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, в рамках заходів з контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками мита, на звернення Волинської митниці від 16.04.2025 № 7.3-2/15-03/4/4587, ДМС України було направлено на перевірку до уповноваженого митного органу Республіки Польщі сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 13.09.2021 №PL/MF/AS 0246193. Експортером товару у сертифікаті зазначено: «TRUCK-RONNENBERG GMBH», Німеччина. Державною митною службою України листом від 24.02.2026 №15/15-03 01/7/1107 надіслано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польщі від 20.02.2026 №2601-IOA.4331.123.2025 щодо результату перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 13.09.2021 №PL/MF/AS 0246193. У відповіді повідомлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 13.09.2021 №PL/MF/AS 0246193 є автентичним, та підтверджений митним відділенням в м. Кельце, проте товар, що зазначений в сертифікаті не має преференційного походження, відповідно до пан-євро-середземноморських преференційних правил походження так, як під час перевірки експортер не надав дійсних доказів преференційного походження товару з ЄС.

Враховуючи відомості уповноваженого митного органу Республіки Польщі, що стосується результату перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 13.09.2021 №PL/MF/AS 0246193, підстави для застосування преференційного режиму оподаткування до товару оформленого за митною декларацією від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696, походження з Європейського Союзу, якого не підтверджене в рамках Угоди та Конвенції, відсутні.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410», з урахуванням отриманої інформації від уповноваженого митного органу Республіки Польщі, відповідно до частини дванадцятої статті 354 МК України встановлено факти неправомірного застосування режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товару оформленого за МД від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696.

У зв`язку із неправомірністю підстав для застосування преференційного режиму оподаткування, товар, оформлений за МД від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696 повинен бути оподаткованим ввізним митом за ставками згідно з Митним тарифом України, встановленим відповідним законом України, що був чинним на дату митного оформлення. Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів ТзОВ «Світязь» за МД від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696 на загальну суму 115096,75 грн., в тому числі: ввізне мито 95 913,96 грн (код платежу 020) та податок на додану вартість на суму 19 182,79 грн.

Таким чином, документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Світязь» вимог: 1) статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696 на суму 95913,96 грн (код платежу 020); 2) пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696 на суму 19182,79 грн.

На підставі акту перевірки Волинською митницею було прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.05.2026 №UA2050002026148 та №UA2050002026149.

Представник відповідача вважає, що митним органом у повній мірі було дотримано всі процесуальні аспекти проведення даної документальної невиїзної перевірки, встановлені МК України, в тому числі строки давності проведення документальної перевірки, оскільки для обрахування визначених статтею 102 ПК України строків давності слід враховувати їх зупинення на період з 18.03. по 22.05.2020 (встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19)), тобто на 66 календарних днів, та з 17.03.2022 до 30.04.2024 (на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) на 776 календарних днів.

Враховуючи наведене, документальна невиїзна перевірка дотримання ТзОВ «Світязь» вимог законодавства України з питань митної була проведена митницею в межах встановленого МКУ та ПКУ терміну у 1095 днів.

Щодо твердження позивача про відсутність в акті перевірки достатніх підстав для сумнівів у справжності сертифікатів або достовірності інформації, що в них міститься, відповідач зазначає, що положення Порядку оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, затвердженого наказом МФУ від 10.12.2021 №658 не передбачають обов`язку зазначення в акті перевірки інформації щодо причин направлення запитів на перевірку конкретних сертифікатів. У той же час, Порядок передбачає зазначення підстави лише для проведення документальної перевірки відповідно до норм Кодексу, що було належно вказано митницею, а саме: у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноваженого органу іноземної держави про непідтвердження преференційного походження товару.

Представник відповідача вважає хибними твердження позивача про те, що листи уповноваженого органу іноземних держав не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, адже листи отримані від уповноваженого органу іноземних країн є офіційними та незаангажованими відповідями, наданими за результатами проведеної перевірки преференційного походження товарів та документів, що надавались на їх підтвердження.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відповіді на відзив на позовну заяву, поданій до суду 24.06.2026, представник позивача підтримав обгрунтування позову, викладені у позовній заяві та вважає, що у відзиві на позов Волинська митниця не довела ту обставину, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021 не дійсний та не підтверджує преференційне походження товару, не спростувала декларацію постачальника для товару, що має преференційний пільговий режим та не врахувала те, що уповноважений орган Республіки Польща, який надав відповідь від 20.02.2026 №2601-ІОА.4331.123.2025 взагалі не звертався за інформацією до експортера товару щодо преференції передбачених сертифікатом походження. Повторився, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021 є автентичним. Відповідь уповноваженого органу Республіки Польща від 20.02.2026 року №2601-ІОА.4331.123.2025 вказує, що експортером не було надано доказів щодо статусу походження товарів. При цьому сертифікат EUR.1, який подавався до митного оформлення, не анульований, не визнаний недійсним, не відкликаний та був виданий і завірений відповідним митним органом, тобто є чинними. Також відсутні докази того, що вказані документи були підроблені або одержані незаконним шляхом. Таким чином, зміст відповіді уповноваженого органу свідчить про те, що компетентний іноземний орган підтвердив факт неподання експортером додаткових даних про походження товару, а не про встановлення чи не встановлення походження товару. Факт офіційного звернення уповноваженого органу до експортера або особи уповноваженої експортером щодо сертифіката за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера на таке звернення Волинська митниця у акті перевірки не приводить.

Вказує, що до відзиву відповідач надав документи серед яких заперечення позивача на акт перевірки №38/26/7.3-19/17/20139697 від 17.04.2026, до якого долучено отриману від компанії «Agencje Celna STARSPED s.c.» ul. Radomska 53 27-200 Starachowice, яка проводила оформлення сертифіката з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021, декларацію постачальника для товару, що має преференційний пільговий режим. В декларації зазначено, що вантажівка DAF модель XF460FT, номер шасі НОМЕР_1 виготовлена в Європейському Союзі (Нідерланди) на момент її виготовлення у 2017 році та відповідає вимогам, що регулюють преференційну торгівлю з Україною. Зазначену декларацію підписав 10.09.2021 Хелен Віл`ямс, консультант по роботі з клієнтами компанії DAF Trucks N.V. з Головного офісу виротника товару в м. Ейндховен (Нідерланди). Вказаний лист, що підтверджував преференційне походження автомобіля DAF модель XF460FT, номер шасі НОМЕР_1 , перебував у розпорядженні компанії «Agencje Celna STARSPED s.c.». У випадку звернення Митного органу Польщі до фірми, яка оформляла сертифікат, підтвердження виробника про преференційне походження, він був би наданий митному органу, як був наданий імпортеру.

Відповідно до частини восьмої статті 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Єдиною підставою для донарахування митних платежів слугувала інформація, отримана від уповноваженого органу Республіки Польща від 20.02.2026 №2601 ІОА.4331.123.2025. Проте, позивач зауважує, що інформація, яка зазначена у цьому листі, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем податкового і митного законодавства. Застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірними митними деклараціями, позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддівати сумніву правомірність видачі сертифікатів. Так і експортер не мав підстав сумніватися в походженні товару, так як володів письмовим підтвердженням виробника товару про його преференційне походження з ЄС. Експортер міг би підтвердити преференційне походження товару, якби польська митниця звернулася до нього відповідно до процедури верифікації сертифікатів.

Також позивач звертає увагу, що представником позивача був направлений адвокатський запит №5:00:29 від 06.06.2026 до компанії «Agencje Celna STARSPED s.c.» ul. Radomska 53 27-200 Starachowice NIP 664-209-31-76, яка займалася оформленням сертифікату з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021, в якому зазначено, що відповідальною за його видачу є саме ця Агенція. У відповідь на адвокатський запит керівник компанії «Agencje Celna STARSPED s.c.» Анджей Пастушка повідомила листом, що 21.09.2021 вони подали заявку до митного відділення в Стараховіцах на видачу транспортного сертифіката EUR 1 для тягача VOLVO. До заяви додали декларацію про преференційне походження товарів, видану компанією DAF PACCAR COMPANY. Отримали декларацію від TRANS ELITE sp. z o. o. Митна служба підтвердила та видала сертифікат перевезення EUR 1. Відтоді митна служба з цього питання до них не зверталася. Польська митниця, ймовірно, отримала запит від українських митних органів щодо повторної перевірки сертифіката, на який було надано негативну відповідь. Чому він так відповів, це питання потрібно запитати у митниці в Кельце, яка видала це рішення. Додається декларація про преференційне походження товарів. До відповіді компанія «Agencje Celna STARSPED s.c.» долучила декларацію постачальника від 10.09.2021 для товару, що має преференційний пільговий режим вантажівки DAF модель XF460FT, номер шасі XLRTEH4300G158701.

Волинська митниця відмовилася провести перевірку сертифікату з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021 посилаючись на те, що процедура, передбачена статтею 34 Доповнення І Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, не містить положень щодо повторного направлення запиту за результатами вже проведеної перевірки.

Проте стаття 35 Доповнення І Регіональної конвенції «Перевірка декларацій постачальника» встановлює, що: 1. Перевірка декларацій постачальника або довгострокових декларацій постачальника після митного оформлення здійснюється вибірково або щоразу, коли митні органи Договірної Сторони, в якій такі декларації було взято до уваги для видачі сертифіката з перевезення товарів EUR.1 або для оформлення декларації про походження, мають обґрунтовані сумніви щодо достовірності відповідної декларації або правильності інформації, наведеної в цій декларації. 2. Для цілей застосування пункту 1 митні органи Договірної Сторони, згадані в пункті 1, повинні повернути декларацію постачальника або довгострокову декларацію постачальника та рахунок(и), накладну(і) або інший комерційний документ, що стосується товарів, на які поширюється декларація, митним органам Договірної Сторони, в якій була оформлена декларація, вказавши, за необхідності, причини запиту на перевірку. На підтвердження запиту про проведення перевірки вони надають всі наявні документи та інформацію, які свідчать про те, що інформація в декларації постачальника або довгостроковій декларації постачальника є невірною. 3. Перевірка проводиться митними органами Договірної Сторони, в якій була оформлена декларація постачальника або довгострокова декларація постачальника. З цією метою вони мають право вимагати надання будь-яких підтвердних документів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків постачальника або будь-яку іншу перевірку, яку вони вважатимуть необхідною. 4. Митні органи, на запит проводиться перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є інформація, зазначена в декларації постачальника або довгостроковій декларації постачальника, вірною і чи може така декларація бути врахована для видачі сертифіката з перевезення товарів EUR.1 або для оформлення декларації про походження.

Як вказала компанія «Agencje Celna STARSPED s.c.» до заяви вони додали декларацію про преференційне походження товарів, видану компанією DAF PACCAR COMPANY.

Таким чином польська митниця мала у своєму розпорядженні ще у 2021 рокі декларацію постачальника від 10.09.2021 для товару, що має преференційний пільговий режим вантажівки DAF модель XF460FT, номер шасі НОМЕР_1 . Зазначена декларація постачальника подана суду. Перевірка цієї декларації регламентована ст. 35 35 Доповнення І Регіональної конвенції, яку Волинська митниця ініціювати перед польською митницею протиправно відмовляється. Всі надані Позивачем до митної декларації комерційні, банківські, польські експорті документи, заявленої декларантом документи підтверджували правильність преференції на основі сертифікату з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021, так як імпорт здійснювався на основі прямого контракту з продавцем, а правильність даних наведених у сертифікаті перевірила польська митниця, що оформляла експорт товару з ЄС. До Відзиву Волинської митниці на адміністративний позов долучений сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021 без перекладу на українську мову. Сторона позивача виконала у встановленому законом порядку переклад сертифіката, який долучила до матеріалів справи.

З наведених підстав представник позивача просить позов задовольнити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.03.2026 Волинською митницею на підставі пункту 9 частини першої статті 336, абз. 3 частини другої статті 344-1, абз. 2, 5 частини першої, другої, пункту другого частини третьої статті 345, пункту 2 частини другої статті 351 МК України від 13.03.2012 №495-VІ у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноваженого органу Республіки Польща від 20.02.2026 №2601-IOA.4331.123.2025 про непідтвердження преференційного походження товару, митне оформлення якого завершено за митною декларацією від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696, винесено наказ №139 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТзОВ «Світязь» вимог законодавства України з питань митної справи» (далі наказ від 26.03.2026 №139) тривалістю 2 робочих дні з 07.04.2026 у Волинській митниці за адресою: 44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична,13.

На виконанням вимог частини четвертої статті 351 МК України у відповідності до частини шостої статті 344-1 МК України Волинською митницею на адресу ТзОВ «Світязь» рекомендованим листом з повідомленням про вручення за штрих кодовим індикатором номер R067132280468 направлено копію наказу Волинської митниці від 26.03.2026 №139 та повідомлення від 26.03.2026 № 7.3-2/19/13/3884 про проведення документальної невиїзної перевірки, про дату початку її проведення із зазначенням місця проведення та питань, які будуть перевірятись, які отримано представником позивача 31.03.2026.

За результатами проведення зазначеної перевірки, 17.04.2026 Волинська митниця склала акт про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Світязь» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за МД 14.09.2021 №UA205050/2021/059696 (а. с. 23 зворот-24).

У розділі 3.2 вказаного акту стосовно перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів зазначено про таке:

«Митне оформлення товару «Сідельний тягач, що був у використанні марка DAF, модель - XF 460 FT, номер шасі - НОМЕР_1 , номер двигуна - НОМЕР_2 , об`єм двигуна - 12902 см.куб, рік виготовлення 2017…», за МД від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696, здійснено із застосуванням преференції за кодом « 410» «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави I розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)» відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VІІ, статті 17 Протоколу І «щодо визначення концепції «походження товарів» та методів адміністративного співробітництва» та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро середземноморські преференційні правила походження.

Підстава - наданий при митному оформленні сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 13.09.2021 №PL/MF/AS 0246193, який зазначений у графі 44 митної декларації під кодом 0954 «сертифікат з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації (EU).

Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі-Угода), яка ратифікована Законом України від 16.09.2014 №1678-VII «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством і їхніми з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони та набула чинності з 01.01.2016, до товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС, застосовується режим вільної торгівлі (код тарифної пільги (тарифної преференції) 410).

Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження», Україна приєдналася до Регіональної конвенції, яка набрала чинності з 01.02.2018.

21.11.2018 Підкомітетом України ЄС з питань митного співробітництва прийнято Рішення №1/2018 (далі-Рішення) про заміну Протоколу 1 (чинне з 01.01.2019). Відповідно до статті 1 Рішення Протокол 1 замінюється текстом, викладеним у додатку до цього Рішення, зокрема, з урахуванням статті 1 цього додатку у торгівлі з ЄС застосовуються правила походження Конвенції, викладені у Доповненні I та у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції.

Таким чином, застосування преференційного режиму до товару, оформленого за МД від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696, здійснювалось у відповідності до Доповнення I до Конвенції.

Відповідно до пункту 1 статті 15 розділу V Доповнення I до Регіональної конвенції товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1. (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED. (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься декларацією походження або декларацією походження EUR-MED), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Доповнення 1 визначено, що cертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Пунктом 3 статті 16 Доповнення 1 визначено, що експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Пунктом 7 статті 16 Доповнення I визначено, що митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції.

Керуючись статтями 31 та 32 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, в рамках заходів з контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками мита, на звернення Волинської митниці від 16.04.2025 № 7.3-2/15-03/4/4587, Державною митною службою України було направлено на перевірку до уповноваженого митного органу Республіки Польщі сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 13.09.2021 №PL/MF/AS 0246193. Експортером товару у сертифікаті зазначено: «TRUCK-RONNENBERG GMBH», Німеччина.

Державною митною службою України листом від 24.02.2026 №15/15-03 01/7/1107 надіслано відповідь уповноваженого митного органу Республіки Польщі від 20.02.2026 №2601-IOA.4331.123.2025 щодо результату перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 13.09.2021 №PL/MF/AS 0246193.

У відповіді повідомлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 13.09.2021 №PL/MF/AS 0246193 є автентичним, та підтверджений митним відділенням в м. Кельце, проте товар, що зазначений в сертифікаті не має преференційного походження, відповідно до пан-євро-середземноморських преференційних правил походження так, як під час перевірки експортер не надав дійсних доказів преференційного походження товару з ЄС.

Враховуючи відомості уповноваженого митного органу Республіки Польщі, що стосується результату перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 13.09.2021 №PL/MF/AS 0246193, підстави для застосування преференційного режиму оподаткування до товару оформленого за митною декларацією від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696, походження з Європейського Союзу, якого не підтверджене в рамках Угоди та Конвенції, відсутні.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції «410», з урахуванням отриманої інформації від уповноваженого митного органу Республіки Польщі, відповідно до частини дванадцятої статті 354 МК України встановлено факти неправомірного застосування режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товару оформленого за МД від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696.

Отже, у зв`язку із неправомірністю підстав для застосування преференційного режиму оподаткування, товар, оформлений за МД від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696 повинен бути оподаткованим ввізним митом за ставками згідно з Митним тарифом України, встановленим відповідним законом України, що був чинним на дату митного оформлення. Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів ТзОВ «Світязь» за митною декларацією від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696 на загальну суму 115096,75 грн, в тому числі: ввізне мито 95 913,96 грн (код платежу 020) та податок на додану вартість на суму 19182,79 грн.

У розділі «IV. Висновки» акту перевірки вказано про те, що документальною невиїзною перевіркою ТзОВ «Світязь» встановлено порушення вимог:

1) статті 15, 16 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини першої статті 257, частини п`ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696 на суму 95913,96 грн (код платежу 020);

2) пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696 на суму 19182,79 грн.

01.05.2026 на адресу Волинської митниці надійшли заперечення представника позивача від 13.06.2025 на акт перевірки від 17.04.2026 №38/26/7.3-19/17/20139697 (а. с. 19 зворот - 23).

Волинська митниця листом від 18.05.2026 №7.3-2/19/13/6194 повідомила позивача про результати розгляду заперечення (у якому зазначила, що висновки акту перевірки залишаються без змін, а заперечення без задоволення) (а. с. 104-108).

На підставі акту перевірки від 17.04.2026 №38/26/7.3-19/17/20139697 Волинською митницею 08.05.2026 прийняті податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) №UA2050002026148, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» на суму 95913,96 грн (а. с. 13-15) та №UA2050002026149, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на суму 19182,79 грн, та штрафних (фінансових) санкцій на суму 1918,28 грн (а. с. 15 зворот - 17).

Вважаючи прийняті ППР протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

За правилами, наведеними у статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи пересвідчуються в такому: у правильності, точності, повноті та достовірності інформації, що міститься у митній декларації, митне оформлення якої завершено; у наявності, точності, правильності і достовірності документів, на підставі яких товари поміщені у відповідні митні режими, а також існуванні, справжності, правильності і дійсності будь-якого підтвердного документа, у тому числі шляхом перевірки облікових записів та іншої документації підприємства щодо операцій із відповідними товарами або щодо попередніх та/або наступних комерційних операцій із такими товарами після їх випуску; у законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга статті 345 МК України).

Частиною третьою статті 345 МК України визначено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Згідно з частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

За змістом частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормами підпункту в пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За змістом пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно із частинами другою, четвертою статті 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до частини першої статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до частини другої статті 43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

За аналізом наведених норм можна виснувати, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Як встановлено судом, вказана вище перевірка була розпочата у зв`язку з отриманням листа від уповноваженого органу іноземної держави, а саме у зв`язку з надходженням документально підтвердженої інформації від уповноваженого органу Республіки Польща від 20.02.2026 №2601-IOA.4331.123.2025 про непідтвердження преференційного походження товару, митне оформлення якого завершено за митною декларацією від 14.09.2021 №UA205050/2021/059696 (а. с. 121-125).

На думку суду, наданий митним органом лист від уповноваженого органу Республіки Польща від 20.02.2026 №2601-IOA.4331.123.2025 не є допустимим, достовірним та належним доказом, та в розумінні статті 74 КАС України не може бути взятий судом до уваги для формування висновку про порушення позивачем митних правил, оскільки складений іноземною мовою, переклад не наданий.

Відповідно до статті 13 Закону України Про міжнародне приватне право від 23.06.2005 № 2709-IV документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

У постанові від 14.09.2022 у справі №380/1862/20 Верховний Суд зазначив, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав.

У постанові від 02.07.2019 у справі №821/2067/17 Верховний Суд вказав, що порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документа органу іноземної держави, не перекладеного українською мовою та не легалізованого в установлений законом спосіб, та обґрунтування висновків перевірки на підставі документів, також отриманих від органу іноземної держави, не перекладених українською мовою та не легалізованих в установлений законом спосіб, призвело до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22 звернув увагу на те, що відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. У Рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 №10-рп/99 та від 14.07.2021 №1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом. Також частиною п`ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України. Відповідно до статті 1 Закону України від 25.04.2019 №2704-VIII Про забезпечення функціонування української мови як державної єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині шостій статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

У вказаній постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22 Верховний Суд зауважив, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів. Матеріалами цієї справи підтверджується, що контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб. Копії документів, отримані від митних органів іноземної держави, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.

В постанові від 14.09.2022 у справі №380/1862/20 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, де був зроблений висновок, що отримані від уповноважених органів іноземної держави документально підтверджені відомості щодо вартісних характеристик товарів без їх офіційного перекладу, правомірно були використані митним органом у ході проведення перевірки та є належними, допустимими доказами у справі, зазначив, що це суперечить правовому висновку, який відображений у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 820/305/17.

Суд відзначив, що копії документів, отримані від митних органів іноземної держави, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати ПДВ, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів та додаткового імпортного збору є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.

Також суд встановив, що матеріали справи не містять перекладу офіційних запитів митного органу України до митних органів іноземної держави із проханням про проведення перевірки поданих до митного оформлення документів.

Таким чином, відповідачем під час перевірки було використано інформацію, викладену у зазначеному вище листі, яка не може бути належним та допустимим доказом порушення позивачем вимог митного законодавства, у зв`язку з чим контролюючий орган при проведенні перевірки та при прийнятті оскаржуваних рішень діяв з порушенням чинних норм законодавства України.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.06.2025 у справі № 804/2029/17.

Таким чином, лише переклади документів, оформлені з дотриманням зазначених вимог, можуть визнаватися належними та допустимими доказами у судовому процесі.

З огляду на матеріали справи, в тому числі електронні, суд встановив, що відповідач не надав перекладених українською мовою та засвідчених у встановленому законом порядку документів, які були покладені в основу висновків про порушення позивачем митного законодавства.

Зазначені документи є неналежним чином оформленими відповідно до вимог чинного законодавства щодо використання документів іноземного походження.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають обов`язковому перекладу українською мовою, з подальшим нотаріальним засвідченням правильності такого перекладу відповідно до вимог статті 79 Закону № 3425-XII. Відсутність дотримання цих вимог унеможливлює визнання таких документів як належних доказів у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем лист уповноваженого органу іноземної держави не може вважатися допустимим доказом у справі, оскільки не відповідає вимогам щодо форми та змісту доказів, передбаченим чинним законодавством.

Крім того, суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у позивача права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита, є підтвердження походження цих товарів.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

З 01.01.2016 застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею», якою встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва).

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.

Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов`язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Пунктом 3 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію передбачено, що перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Згідно з пунктом 5 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що у разі митного оформлення товару, який ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатися тарифними преференціями, передбаченими Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, визначених Угодою та Протоколом І до неї. Як загальне правило, декларант має подати сертифікат перевезення товару EUR.1, за винятком випадків, коли може бути подана декларація інвойс.

Як встановлено судом, позивач, разом з наведеною в акті перевірки митною декларацією №UA205050/2021/059696 від 14.09.2021, надав митному органу документ, який посвідчує походження товару (транспортного засобу), серед яких були сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021, який зазначений у графі 44 митної декларації під кодом 0954 «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1.

В свою чергу, Волинська митниця в акті перевірки не навела обставин, які могли б викликати сумніви щодо походження товару, ввезеного Позивачем. Також не було зазначено про наявність достатніх підстав для сумнівів у справжності сертифікатів або достовірності інформації, що в них міститься.

Єдиною підставою для донарахування митних платежів слугувала інформація, отримана від уповноваженого органу Республіки Польща від 20.02.2026 №2601 ІОА.4331.123.2025.

Проте, варто також зауважити, що інформація, яка зазначена у цьому листі, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем податкового і митного законодавства.

У імпортера (Позивача) відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена на експортера (продавця).

Отже, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірними митними деклараціями, позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддівати сумніву правомірність видачі сертифікатів.

Відповідно до положення пункту 7 статті 16 Доповнення І до Регіональної конвенції, відповідно до якого митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Статтею 24 Доповнення І до Регіональної конвенції передбачено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно із чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати здійснення перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заявки імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Тобто, митні органи іноземних держав, які видали сертифікати з перевезення товару EUR.1, на підставі яких Позивач здійснював митне оформлення товарів (транспортних засобів), на етапі видачі таких сертифікатів, повинні були вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а митні органи України були наділені повноваженнями вчиняти дії, щоб пересвідчитись, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди. Митне оформлення товарів за МД, по яким було здійснено перевірку, було проведено митницею без будь яких зауважень щодо преференційного походження товарів.

Митним органом не надано доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.

Верховний Суд у постанові від 09.12.2025 у справі №380/22832/24 вказав, що аналіз норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1

За змістом пункту 5 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції митні органи, за запитом яких було здійснено перевірку, як мають бути повідомлені про їх результати, так і ці результати (1) повинні чітко вказувати на те чи є перевірені документи достовірними та (2) чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних країн і (3) відповідати іншим вимогам Конвенції.

При цьому змістом положень пункту 6 статтю 32 Доповнення І до Регіональної конвенції чітко визначено випадки у разі наявності яких митні органи, що подали запит за відсутності виняткових обставин повинні відмовляти у наданні права на преференції: (1) якщо має місце обґрунтований сумнів, і відповідь на запит про перевірку не надана протягом 10- місяців з дати подання запиту; (2) відповідь на запит не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

В акті перевірки, висновки якого ґрунтуються на отриманому відповідачем листі державного органу іноземної держави, Волинська митниця не навела жодних обставин, які могли б викликати сумніви щодо походження товару, ввезеного позивачем. Також в акті перевірки відсутня інформація, підтверджена відповідними первинними документами чи іншими матеріалами, яка б свідчила про вчинення ним інших протиправних дій, що призвели до заниження обов`язкових митних платежів. Крім того, відсутні дані про надання Держмитслужбою доручення на проведення вибіркової перевірки.

Волинська митниця не надала доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого РП саме до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера, що ставить під сумнів дотримання зазначеним органом приписів пункту 3 статі 32 Доповнення І до Регіональної конвенції стосовно проведення перевірки.

Крім того, відповідь уповноваженого органу Республіки Польща не містить пояснень стосовно того, чому спірний товар, сідельний тягач DAF модель XF460FT, номер шасі НОМЕР_1 , не має преференційного походження, при тому, що транспортний засіб, ввезений згідно із ВМД №UA205050/2021/059696 від 14.09.2021, було придбано у контрагентів, які зареєстровані в країнах ЄС, перебували на обліку в цих країнах, не виходили за межі країн ЄС до їх придбання товариством.

Відсутність контакту уповноваженого органу Республіки Польща саме з митними агентами, а не безпосередньо з експортером, свідчить лише про неможливість отримання додаткових відомостей, але не є встановленням факту недотримання правил походження або відсутності преференційного походження товару. Чинний сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AS0246193 від 13.09.2021 виданий компетентним органом країни експорту, зберігає доказове значення до моменту його анулювання або визнання недійсними. Перекладення негативних наслідків неможливості перевірки дій митних агентів на імпортера суперечить положенням міжнародного договору та принципу правової визначеності.

Суд наголошує на тому, що за змістом частини другої статті 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. З огляду на це, листи уповноважених органів іноземних держав не можуть мати для суду наперед встановленої сили, переваги над іншими доказами, та не можуть бути єдиними та беззаперечними доказами порушення митних правил.

З матеріалів справи видно, що товар, який був ввезений позивачем в Україну, а саме - Сідельний тягач DAF модель XF460FT, номер шасі XLRTEH4300G158701 був ввезений Позивачем в Україну, згідно з митною декларацією експорту з ЄС MRN21PL301010E1029198 від 11.09.2021, походять з ЄС та відповідає правилам походження, що регулюють преференційну торгівлю з Україною.

Під час митого оформлення товарів декларант Позивача надав достатній обсяг документів на підтвердження походження товарів із країн ЄС, тому до вказаних товарів (транспортних засобів) правомірно застосований преференційний митний режим. Волинська митниця в акті перевірки не спростувала, що товар, митне оформлення якого здійснено за ВМД №UA205050/2021/059696 від 14.09.2021, вказаною в акті перевірки, є таким, що мають преференційне походження з країн ЄС, а тому пільги надані (отримані) Позивачем законні, надані з дотриманням вимог Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами.

Крім того, за приписами частин другої четвертої статті 348 МК України підставою для проведення зустрічної звірки є потреба у перевірці відомостей, отриманих від особи, безпосередньо або опосередковано залученої до операцій з товарами, переміщеними через митний кордон України, у тому числі ввезеними на територію вільної митної зони або вивезеними з цієї території, чи від будь-якої іншої особи, яка може володіти документами та даними, необхідними для прийняття рішення за результатами перевірки, якщо така особа не надасть пояснень та необхідних документальних підтверджень на письмовий запит митного органу протягом трьох робочих днів з дати отримання запиту. Під час зустрічної звірки перевіряються дотримання вимог законодавства при здійсненні зовнішньоторговельних операцій, інформація, яка міститься у митній декларації, декларації митної вартості, а також вид та обсяг операцій з товарами і здійснених розрахунків за них для з`ясування їх реальності та достовірності. Результати зустрічної звірки можуть бути використані виключно для підтвердження або спростування інформації, що міститься у митній декларації, декларації митної вартості, а також доданих до них комерційних та інших документах.

На думку суду, отримана інформація від уповноважених органів іноземних держав стосовно надання документів до митного оформлення, які містять інші відомості про вартість товару, не є беззаперечним доказом порушення саме позивачем вимог митного законодавства. У митного органу наявні повноваження щодо здійснення зустрічної звірки, з метою підтвердження або спростування сумнівів щодо достовірності заявлених даних.

Суд вважає слушними доводи позивача про те, що встановлені розбіжності щодо ключових елементів операції, а саме сторін правочину, умов поставки та фактичної вартості вимагали застосування цього механізму як єдиного способу отримання достовірних даних та забезпечення належного контролю за дотриманням митного законодавства.

Таким чином, на підставі отриманих від іноземних держав документів та враховуючи характер виявлених невідповідностей, митний орган міг провести зустрічні звірки із суб`єктами, зазначеними в експортних митних деклараціях, з метою встановлення фактичних умов поставки та вартості товарів.

Крім того, в матеріалах перевірки відсутні будь-які докази звернення до зазначених у експортних деклараціях експортерів та імпортерів із офіційними запитами щодо надання документів, необхідних для підтвердження фактичних поставки та фактурної вартості товарів таким особам, або що такі експортери надавали відповіді на подібні звернення.

Також в акті перевірки не наведено доказів того, що документи, які були надані позивачем під час митного оформлення спірного товару були визнані недійсними, а тому митним органом не доведено, що саме ТзОВ «Світязь» надавались документи, які містять неправдиві відомості, а не особами, які є покупцями, відповідно до експортних декларацій, наданих іноземними державами.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведені вище норми чинного законодавства України та докази свідчать про те, що оскаржувані ППР не відповідають усім критеріям правомірності рішень, визначеним статтею 2 КАС України, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність зазначених ППР, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів, на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування ППР Волинської митниці №UA2050002026148 та №UA2050002026149 від 08.05.2026 підлягають до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень підпункту 1 пункту 3 частини другої, частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі сплатити 2662,40 грн судового збору (117015,03 грн х 3328,00 грн х 0,8, коефіцієнт для пониження розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі).

Проте позивач сплатив судовий збір в сумі 3328,00 грн, тобто в більшому розмірі, ніж визначено законом.

Пунктом першим частини першої статті 7 Закону №3674-VI передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить відшкодувати судові витрати, які пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2662,40 грн, при цьому питання про повернення надміру сплаченого судового збору може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 2662,40 грн, сплачений платіжною інструкцією від 22.05.2026 (а. с. 11).

Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» (44301, Волинська область, Ковельський район, місто Любомль, вулиця Першого травня, 131-А, ЄДРПОУ 20139697) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Волинської митниці №UA2050002026148 та №UA2050002026149 від 08.05.2026.

Стягнути з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський