Рішення № 138263681, 15.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року ЛуцькСправа № 826/5463/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сусід» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сусід» (далі позивач, ТОВ «Сусід») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), відповідно до якого просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 03.03.2017 №0001071402, про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 844 256,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 675 405,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 168 851,00 грн.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст.ст.289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

26.02.2025 матеріали адміністративної справи №826/5463/17 надійшли до Волинського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Волдінеру Ф.А.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №826/5463/17, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у м. Києві в період з 23.12.2016 по 06.02.2017 було проведено документальну виїзну планову перевірку ТОВ «Сусід», що знаходиться за адресою: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21.

За результатами проведення документальної виїзної планової перевірки посадовими особами ДПС було складено акт документальної виїзної планової перевірки від 10.02.2017 №40/26-15-14-02-05/32251091, яким встановлено порушення а. 198.1 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 675 405,00 грн, в т.ч. по періодах: червень 2016 року в сумі 674 405,00 грн.

На підставі вказаного акта документальної виїзної планової перевірки від 10.02.2017 №40/26-15-14-02-05/32251091 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 №0001071402 про збільшення суми грошового зобов?язання з ПДВ на загальну суму 844 256,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 675 405,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 168 851,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 28.02.2017 року №4359/26-15-14-02-05 та податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, тому звернувся до суду з цим позовом.

Від представника відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Позивач у поясненнях по справі не погодився з аргументами відповідача, наведеними у запереченнях на адміністративний позов та просив позов задовольнити з тих підстав, що при встановленні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У поясненнях від 12.04.2018 б/н представник відповідача зазначив, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

В додаткових поясненнях ГУ ДПС у м. Києві від 21.03.2025 зазначило, що здійснивши аналіз номенклатури придбаного ТОВ «БК «Альтор» товару та номенклатури реалізованого ним товару та послуг на адресу контрагентів-покупців, згідно БД «Єдиний реєстр податкових накладних» встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів та послуг по ланцюгу постачання та неможливість надання їх своїми силами у зв`язку з відсутністю необхідних для цього трудових ресурсів та основних засобів.

Вказує, що ТОВ «БК «Альтор» закуповує текстильні вироби, рекламні послуги, а реалізовує для ТОВ «САРСА» будівельні матеріали в асортименті.

Аналізом баз даних та податкової звітності за період 01.04.2016 р. по 22.07.2016 року ТОВ «БК «Альтор» та наявної податкової інформації, встановлено факти реєстрації податкових накладних без реального здійснення господарських операцій, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Виходячи з наведеного, ТОВ «БК «Альтор» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Представник позивача у додаткових поясненнях від 14.07.2025 підтримав свою позицію, наведену у відзиві на позовну заяву та просила у задоволенні позову відмовити повністю. Додатково зауважив, що наявність податкової інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу 01.12.2016 №7718, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Сусід» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

За результатами проведення перевірки складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сусід» (код 32251091) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 від 10.02.2017 №40/26-15-14-02-05/32251091 (далі акт перевірки), яким встановлено порушення а. 198.1 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 675 405,00 грн, в т.ч. по періодах: червень 2016 року в сумі 674 405,00 грн.

На підставі вказаного акта документальної виїзної планової перевірки від 10.02.2017 №40/26-15-14-02-05/32251091 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 №0001071402 про збільшення суми грошового зобов?язання з ПДВ на загальну суму 844 256,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 675 405,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 168 851,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, ТОВ «Сусід» звернулось із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі ПК України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» (852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Отже, підсумовуючи наведене, суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18), від 28.04.2020 (справа № 826/15568/16), від 10.04.2020 (справа №808/954/17), від 09.09.2021 (справа №460/2315/19), від 26.09.2023 (справа № 120/6732/22).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формування доходів та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами ПК України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Так, відповідно до розділу «Висновок» акту перевірки від 10.02.2017р. №40/26-15-14-02 05/32251091 встановлено порушення п.198.1 ст.198, п.201.1, п.201.4, ст.201, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ за червень 2016 року на загальну суму 675 405,00 грн.

Відповідно до описової (мотивувальної) частини акту перевірки відповідачем встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ (ряд.17 декларації) за червень 2016 року у розмірі 675 405,00 грн при придбанні ТМЦ (будівельних матеріалів) у ТОВ «САРСА» (код 40401803), внаслідок не підтвердження в ході проведення перевірки реальності здійснених господарських операцій з зазначеним контрагентом.

Відповідачем відсутність реальності здійснених фінансово господарських операцій з придбання позивачем ТМЦ (будівельних матеріалів) у ТОВ «САРСА» відповідачем обґрунтовується:

- наявністю негативної податкової інформації в електронно інформаційних системах (ЕІС) ДПС ІТ «Податковий блок» по контрагенту І ланцюга постачання ТОВ «САРСА» - відсутність контрагента за місцезнаходженням (акт від 03.02.2017 №46/26-15-14-02-05 про неможливість вручення документа платника податку); відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспорту, матеріалів для здійснення основного виду діяльності тощо;

- наявністю негативної податкової інформації в ЕІС ДПС ІТ «Податковий блок» по контрагенту ІІ ланцюга постачання ТОВ «САРСА» - ТОВ «БК «АЛЬТОР»: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесу здійснення господарської операції; відсутні фізичні технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутні трудові ресурси та основні засоби; відсутній реальний ланцюг постачання реалізованих ТМЦ на адресу контрагентів І ланцюга постачання;

- наявністю кримінального провадження від 18.11.2015р. №42015170090000151 за фактом скоєння злочину контрагентом ІІ ланцюга постачання ТОВ «САРСА» ТОВ «БК «АЛЬТОР» - за ч.4 ст.190, ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.1 ст.364 Кримінального кодексу України.

Суд вважає дані висновки необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до матеріалів справи, 16.06.2016 між ТОВ «СУСІД» (Покупець) та ТОВ «САРСА» (Постачальник) було укладено договір поставки за №02-06/2016, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити в адресу позивача будівельні матеріали, а покупець зобов`язується їх прийняти і оплатити.

На виконання умов укладеного договору поставки від 16.06.2016 №02-06/2016 ТОВ «САРСА» поставлено в адресу ТОВ «СУСІД» будівельні матеріали на загальну суму 4 052 429 грн, у тому числі ПДВ 675 404,00 грн; сума без ПДВ 3 377 025,00 грн, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, що у своєму складі містять всі передбачені законодавством обов`язкові реквізити, а саме: від 29.06.2016 №3 на загальну суму 1 509 956,50 грн, у тому числі ПДВ 251 659,41 грн; від 30.06.2016 №4 на загальну суму 2 542 472,50 грн, у тому числі ПДВ 423 745,42 грн.

На підставі виписаних ТОВ «САРСА» рахунків фактур від 29.06.2016 №3 та від 30.06.2016 №4, ТОВ «СУСІД» перераховано за придбані будівельні матеріали, грошові кошти на загальну суму 4 052 428,97 грн, у тому числі ПДВ 675 404, 83 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.08.2016 на загальну суму 1 000 000,00 грн, від 12.08.2016 на суму 342 000,00 грн, від 15.08.2016 на суму 999 956,45 грн, від 13.09.2016 на суму 1 300 000,00 грн, від 22.09.2016 на суму 410 472,52 грн.

Відповідно до вимог ПК України, ТОВ «САРСА» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні на загальну суму 4 052 429 грн, у тому числі ПДВ 675 404,80 грн; сума без ПДВ 3 377 024,20 грн, а саме: від 29.06.2016 №3 на загальну суму 1 509 956,50 грн, у тому числі ПДВ 251 659,41 грн; від 30.06.2016 №4 на загальну суму 2 542 472,50 грн, у тому числі ПДВ 423 745,42 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 16.06.2016 між ТОВ «СУСІД» (Покупець) та ТОВ «САРСА» (Постачальник) було укладено договір поставки за №02-06/2016, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити в адресу позивача будівельні матеріали, а покупець зобов`язується їх прийняти і оплатити.

На виконання умов укладеного договору поставки від 16.06.2016 №02-06/2016 ТОВ «САРСА» поставлено в адресу ТОВ «СУСІД» будівельні матеріали на загальну суму 4 052 429 грн, у тому числі ПДВ 675 404,00 грн; сума без ПДВ 3 377 025 грн, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, що у своєму складі містять всі передбачені законодавством обов`язкові реквізити, а саме: від 29.06.2016 №3 на загальну суму 1 509 956,50 грн, у тому числі ПДВ 251 659,41,00 грн; від 30.06.2016 №4 на загальну суму 2 542 472,50 грн, у тому числі ПДВ 423 745,42 грн.

На підставі виписаних ТОВ «САРСА» рахунків-фактур від 29.06.2016 №3 та від 30.06.2016 №4, ТОВ «СУСІД» перераховано за придбані будівельні матеріали, грошові кошти на загальну суму 4 052 428,97 грн, у тому числі ПДВ 675 404,83 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 02.08.2016 на загальну суму 1 000 000,00 грн, від 12.08.2016 на суму 342 000,00 грн, від 15.08.2016 на суму 999 956,45 грн, від 13.09.2016 на суму 1 300 000,00 грн, від 22.09.2016 на суму 410 472,52 грн.

Відповідно до вимог ПК України, ТОВ «САРСА» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні на загальну суму 4 052 429 грн, у тому числі ПДВ 675 404,80 грн; сума без ПДВ 3 377 024,20 грн, а саме: від 29.06.2016 №3 на загальну суму 1 509 956,50 грн, у тому числі ПДВ 251 659,41 грн; від 30.06.2016 №4 на загальну суму 2 542 472,50 грн, у тому числі ПДВ 423 745,42 грн.

Також ТОВ «СУСІД» у своїй господарській діяльності використовує складські приміщення загальною площею 5 446,60кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 4, літера Б на підставі договору суборенди від 07.03.2014 №02/03/РРГ, укладеного з ТОВ «РЕГІОН РІЕЛТІ ГРУП». На цьому складському приміщенні зберігалися будівельні матеріали придбані ТОВ «СУСІД» у ТОВ «САРСА», зазначена адреса складу м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд.4, літера Б зазначена у товарно-транспортних накладних на перевезення (транспортування) придбаних будівельних матеріалів.

Крім того, перевезення (транспортування) придбаних у ТОВ «САРСА» будівельних матеріалів здійснювалося на підставі: договору доручення від 16.06.2016 №08-07/2016, відповідно до якого ТОВ «СУСІД» доручив, а ТОВ «САРСА» зобов`язалося за винагороду від імені та за рахунок ТОВ «СУСІД» укласти договір про надання послуг з доставки (перевезення) вантажу; Додаток №1 від 16.06.2016 із зазначенням адреси навантаження (адреса складу Вантажовідправника) Київська область, м. Бориспіль, вул. Бежівка, буд. 14; маршруту слідування м. Київ, Кільцева дорога, 4 , літера «Б» (склад ТОВ «СУСІД») та найменування вантажу товар (будівельні матеріали);

договору про надання послуг від 17.06.2016 №2016-02/ПР, відповідно до умов якого ТОВ «Л.К.О.» зобов`язується надати ТОВ «САРСА» транспортні послуги.

Фактичне транспортування (перевезення) придбаних ТОВ «СУСІД» у ТОВ «САРСА» будівельні матеріали відповідно до товарно транспортних накладних: від 30.06.2016 №30-06-2, від 30.06.2016 №30-06-3, від 30.06.2016 №30-06-4, від 30.06.2016 №30-06-5, від 30.06.2016 №30-06-6, від 30.06.2016 №30-06-7, від 30.06.2016 №30-06-8, від 12.07.2016 №12-07-1/2, від 29.06.2016 №29-06-10, від 30.06.2016 №30-06-9, від 29.06.2016 №29-06-5, від 29.06.2016 №29-06-6, від 29.06.2016 №29-06-7, від 29.06.2016 №29-06-8, від 29.06.2016 №29-06-9, від 12.07.2016 №12-07-1/1, від 11.07.2016 №11-07-2, від 11.07.2016 №11-07-1, від 11.07.2016 №11-07-3, від 11.07.2016 №11-07-4, від 11.07.2016 №11-07-5, від 11.07.2016 №11-07-6.

З матеріалів справи вбачається, що придбані ТОВ «СУСІД» у ТОВ «САРСА» будівельні матеріали своєчасно та у повному обсязі оприбутковані на балансі платника, що підтверджується карткою рахунку 205 «Будівельні матеріали» та станом на 30.06.2016р. перебували на складі ТОВ «СУСІД» за адресою м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 4, літера Б (місце розвантаження за товарно транспортними накладними), що підтверджується наказом від 30.06.2016р. №3006/1 «Про проведення інвентаризації» та інвентаризаційним описом 10.07.2016р. №1011/7.

Вказані документи узгоджуються між собою та щодо їх належності у суду відсутні будь-які сумніви.

В акті перевірки та у запереченнях на позовну заяву контролюючий орган посилається на кримінальне провадження за №42015170090000151 від 18.11.2015, яке відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 та частиною першою статті 264 КК України щодо ТОВ «БК Альтор».

Згідно поданого до Бориспільської ОДПІ Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік (13.01.2016 №1600000187), судом встановлено, що ТОВ «Сусід» не фігурує у вказаному кримінальному провадженні та не є його учасником.

Суд звертає увагу на обов`язковість врахування правового висновку Верховного Суду України, який міститься в постанові від 03.03.2016 у справі № 5-347кс15 (стаття 458 КПК України), згідно із яким не припустимим є встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками даного конкретного кримінального провадження. Як зазначає Верховний Суд України, встановлення такої преюдиції, суперечить передбаченим статтею 7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

До того ж ухвали про порушення кримінальних проваджень не встановлюють вину службових осіб контрагента ТОВ «БК Альтор» у вчиненні вказаних правопорушень. Згідно з конституційним принципом презумпції невинуватості, особа вважається невинною в скоєнні злочину, поки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.

За змістом частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

На підставі наведеного суд зазначає, що наявність кримінального провадження не є безумовним доказом відсутності реального характеру спірних у цій справі господарських операцій, оскільки не є доказом, який спростовує відомості первинних документів.

Крім того, як вже було зазначено вище Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 дійшла висновку, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Крім того сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Судом встановлено, що контролюючим органом не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що до первинних документів було внесено недостовірну інформацію щодо надання послуг ТОВ «Конкордвест» на користь позивача. До того ж, кримінальне провадження було відкрито після укладання договорів про надання послуг, а тому у позивача не було жодних підстав уважати такого контрагента ненадійним. В матеріалах справи відсутні докази, що у позивача були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей, що були зазначені в первинних документах.

Відповідач, всупереч вимог процесуального Закону не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним, чи міг бути обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, зокрема і складення первинних документів на виконання договірних правовідносин.

Отже, у справі, що розглядається, контролюючий орган всупереч вимог процесуального Закону (частина друга статті 77 КАС України) не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагента і злагодженості дій між ними.

Верховний Суд в постанові від 06.11.2018 (справа №822/551/18), зазначив, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов`язань.

Разом з тим, спрямованість господарських операцій позивача на реальне настання правових наслідків підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналіз норм ПК України вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку отримувача послуг, щодо обов`язку здійснювати контроль за дотриманням контрагентом вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності.

Недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 77 КАС України податковим органом не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, суд приходить до висновку, що документи, надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, надані позивачем первинні документи є достатніми та вичерпними для такого висновку, оскільки предметом спору в цій справі є підтвердження обставин реальності відображення у податковому обліку господарських операцій, які фактично знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом стосовно врахування реального часу їх здійснення, наявності матеріальних та трудових ресурсів, основних засобів для здійснення відповідної господарської діяльності, що свідчить реальність правових наслідків за такими господарськими операціями.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Зважаючи на викладене, суд вважає, що доводи позивача, викладені в позові, підтверджуються встановленими в ході розгляду обставинами та нормами законодавства.

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин у справі по суті, відтак позов підлягає до задоволення шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2017 №0001071402.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 12 663,84 грн, сплачений згідно з платіжного доручення від 18.04.2017 №101018995.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.03.2017 № 0001071402.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сусід» судовий збір в сумі 12 663 грн (дванадцять тисяч шістсот шістдесят три) гривень 84 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сусід» (04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, 21, ідентифікаційний код юридичної особи 32251091).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44116011).

Суддя Ф.А. Волдінер