Рішення № 138263665, 15.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2651/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Понікарчик Ірина Анатоліївна, в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області №032950012927 від 28.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.03.1984, в тому числі період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-х річного віку; зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області повторно розглянути по суті питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, врахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.03.1984, в тому числі період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-х річного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з метою призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Свою відмову аргументувало тим, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи та періоди отримання допомоги по безробіттю відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 07.03.1984, оскільки на титуальній сторінці не читається печатка організації, яка видала трудову книжку; період роботи з 05.11.1991 по 01.11.2002 відповідно до довідки від 24.11.2020 №7, виданої сільськогосподарським виробничим кооперативом «Волинь», оскільки у довідці не зазначені підстави про зарахування на роботу та звільнення; період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-х річного віку, оскільки у свідоцтві про народження дитини по батькові матері « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта « ОСОБА_3 ».

Сторона позивача просить суд врахувати, що здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Щодо незарахування до страхового стажу період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею 3-х річного віку у зв`язку з тим, що у свідоцтві про народження дитини по батькові матері « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта « ОСОБА_3 » вказує, що до спеціального стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3 річного віку, а тому підстави для відмови у зарахуванні такого стажу є безпідставні.

Отже, вказані відповідачем у оскаржуваному рішенні обставини відносно того, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи за записами в трудовій книжці та період догляду за дитиною є безпідставними та такими, що порушують соціальне та фінансове становище ОСОБА_1 , а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-4).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 27).

ГУ ПФУ в Чернігівській області у відзиві на позовну заяву від 16.04.2026 заперечує проти позовних вимог та зауважує, що до страхового стажу позивача не зараховано: періоди роботи та періоди отримання допомоги по безробіттю відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.03.1984, оскільки на титульній сторінці не читається печатка організації, яка видала трудову книжку; період роботи з 05.11.1991 по 01.11.2002 відповідно до довідки від 24.11.2020 №7, виданої сільськогосподарським виробничим кооперативом «Волинь», оскільки у довідці не зазначені підстави про зарахування на роботу та звільнення; період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-х річного віку, оскільки у свідоцтві про народження дитини ім`я по батькові матері зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта « ОСОБА_3 ».

Згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж позивача складає 6 років 10 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії (у позивача відсутній необхідний страховий стаж 15 років) (арк. спр. 36-38).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 19.08.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) із застосуванням статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).

Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до пункту 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем, провадився за принципом «екстериторіальності» ГУ ПФУ в Чернігівській області, яким рішенням від 28.08.2025 №032950012927 відмовлено у її призначенні (арк. спр. 13).

Зазначене рішення мотивовано тим, що станом на 01.01.1993 період проживання заявниці на території гарантованого добровільного відселення складає 6 років 8 місяців 6 днів, загальний стаж проживання на території гарантованого добровільного відселення складає 39 років 3 місяці 25 днів.

Необхідний стаж для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить 15 років.

Згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж позивача складає 6 років 10 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.

До страхового стажу позивача не зараховано:

- періоди роботи та періоди отримання допомоги по безробіттю відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.03.1984, оскільки на титульній сторінці не читається печатка організації, яка видала трудову книжку;

- період роботи з 05.11.1991 по 01.11.2002 відповідно до довідки від 24.11.2020 №7, виданої сільськогосподарським виробничим кооперативом «Волинь», оскільки у довідці не зазначені підстави про зарахування на роботу та звільнення;

- період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-х річного віку, оскільки у свідоцтві про народження дитини ім`я по батькові матері зазначено « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта « ОСОБА_3 ».

Уважаючи таке рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом №1058-IV.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Отже, розмір пенсії за віком залежить від коефіцієнта страхового стажу.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років мають особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком Порядок №22-1.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку №637.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).

Згідно із пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до частини третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Спірні правовідносини у справі виникли у зв`язку із відмовою зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, передбачених у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.03.1984 та період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-х річного віку.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 31 березня 1987 року №201) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Пунктом 2.2 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції №162).

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

На сьогодні порядок ведення трудових книжок визначається спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Зазначена Інструкція містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника, заповнення яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Судом досліджено копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.03.1984 судом встановлено, що у ній містяться записи про прийняття на роботу та звільнення з неї з різних підприємств, а саме: 07.03.1984 позивач прийнята на роботу в Любешівську фабрику господарських товарів, з якої була звільнена 21.10.1991; 05.11.1991 прийнята до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Волинь», з якого була звільнена 01.11.2002; з 25.10.2005 по 19.02.2006, з 17.03.2006 по 13.11.2006 отримувала виплату допомоги по безробіттю у Любешівському центрі зайнятості; 20.07.2007 була прийнята на роботу робітником по прибиранню території сіл Хоцунської сільської ради, з якої була звільнена 20.09.2007 (арк. спр. 16-17). З дослідження копії трудової книжки суд вбачає, що трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивача у зазначений період відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи за власним бажанням позивача, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач та відбиток печатки підприємства при прийнятті та звільненні з роботи.

Нечитабельність відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки не є тим недоліком трудової книжки чи записів у них, за наявності якого трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим.

Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постановах: від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19, від 17.09.2024 у справі №440/4164/23, від 17.09.2025 у справі №300/6565/23 та інших.

Щодо незарахування до страхового стажу період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею 3-х річного віку у зв`язку з тим, що у свідоцтві про народження дитини по батькові матері « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорта « ОСОБА_3 » суд зазначає наступне.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків, д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання, час догляду за дітьми до досягнення трирічного віку, період одержання допомоги по безробіттю, періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок.

Окрім того, пункт 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:

свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Вище зазначені положення статті 56 Закону №1788-XII, які передбачають можливість зарахування до страхового стажу часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, та пункт 11 Порядку №637, який визначає, що підставою для врахування цього стажу є свідоцтва про народження дітей.

На підтвердження підстав для зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачем надано свідоцтво про народження дитини, яке не бере до уваги відповідач через написання у ньому по батькові позивача « ОСОБА_2 », тоді як в паспорті громадянина України такі відомості вказано « ОСОБА_3 ».

На переконання суду, вищезазначені розбіжності в написанні по батькові позивача не можуть бути підставою неврахування періоду догляду за дитиною та відмови у призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві, установі, організації, а відповідач знову ж надто формально підійшов до таких недоліків.

Дана позиція узгоджується із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі № 500/927/25.

Разом із тим суд враховує, що під час здійснення догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах у сільськогосподарського виробничому кооперативі «Волинь», що підтверджується записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (арк. спр. 16-17).

Отож, суд приходить до переконання, що факт перебування позивача у трудових відносинах виключає можливість додаткового зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ПФУ в Чернігівській області не довів належними та допустимими доказами правомірність свого рішення від 28.08.2025 №0329500129278 у зв`язку із чим, таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги частковому задоволенню.

З урахуванням вищевикладених мотивів та беручи до уваги висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позивних вимоги, шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 28.08.2025 №0329500129278 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.08.2025 про призначення пенсії за віком відповідно Закону №1058-IV, врахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.03.1984. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 20.03.2026 №2.582434715.1 (арк. спр. 31).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця П`ятницька, будинок 83-А, ідентифікаційний код юридичної особи 21390940) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28 серпня 2025 року №0329500129278 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV, врахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07 березня 1984 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області судовий збір в сумі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович