Рішення № 138263257, 15.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9367/26-Е

Провадження № 2/522/8530/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Костинюк В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №01.01.2022-100001733 від 01.01.2022 у розмірі 9 600 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору №01.01.2022-100001733 від 01.01.2022, позичальнику надано кредит у розмірі 12 000 грн строком на 42 дні. За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином та вчасноне виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 9 600 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою від 28.05.2026 відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 15.07.2026.

08.06.2026 ОСОБА_1 подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволені позову повністю, з огляду на те, що він упродовж 2022 повністю повернув тіло кредиту, а тому відсутній реальний борг перед позивачем. ОСОБА_1 просить суд застосувати строки позовної даності щодо позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №01.01.2022-100001733 від 01.01.2022. Також, ОСОБА_1 зазначає, що він з 28.06.2025 перебуває в Донецькій області на Східному напрямку фронту та виконує бойові завдання.

16.06.2026 представник ТОВ «Споживчий центр» - Ларіонов К.О. надав до суду відповідь на відзив, у якому просив позовні вимоги задовольнити повністю, оскільки строк позовної давності у даному випадку не може вважатися пропущеним, оскільки його перебіг підлягав законодавчому зупиненню внаслідок дії спеціальних норм, запроваджених у зв`язку з пандемією COVID-19 та воєнним станом в Україні. Також, представник позивача зазначає, що матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем.

У судове засідання 15.07.2026 учасники справи не з`явилися, сповіщалися про час, дату та місце судового розгляду належним чином. Представник позивача Ларіонов К.О. у позові та відповіді на відзив, просив провести розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», позовні вимоги просив задовольнити. Відповідач у відзиві просив провести розгляд справи за відсутності, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 15 липня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 01 січня 2022 року ОСОБА_1 підписав заявку, яка є частиною електронного кредитного договору укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 №01.01.2022-100001733. Договір №01.01.2022-100001733 від 01.01.2022, паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Q546.

Згідно предмету договору, ТОВ «Споживчий центр» надав ОСОБА_1 на умовах, передбачених договором, грошові кошти у сумі 12 000 гривень на 42 календарних дні, зі сплатою економних відсотків за перші 14 днів у розмірі 2% (240 грн) за один день користування кредитом у первинний період (з 01.01.2022 по 14.01.2022) та 3% (360 грн) - стандартної процентної ставки за 28 днів за черговий період (з 15.01.2022 по 11.02.2023).

Отже, відповідно до умов Кредитного договору №01.01.2022-100001733 від 01.01.2022, ОСОБА_1 мав сплати 14.01.2022 відсотки за користування кредитом за ставкою «Економ» у розмірі 2% (240 грн Х 14 днів), що складає 3 360 грн, та оскільки 14.01.2022 ОСОБА_1 не здійснив оплату відсотків за користування кредитом за ставкою «Економ» у розмірі 3 360 грн, ТОВ «Споживчий центр» з 15.01.2022 почав нараховувати відсотки за користування кредитом за ставкою «Стандарт» у розмірі 3% (360 грн Х 28 днів), що складає 10 080 грн.

Реальна вартість кредиту складає 25 440 грн.

Отже, доводи відповідача, що відсотки за користування кредитом нараховані поза межами строку дії договору є безпідставними, оскільки відсотки нараховані позивачем у межах строку дії договору (42 дні).

Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 3 800 грн від 15.02.2022, на суму 1 000 грн від 07.03.2022, на суму 3 700 грн від 14.03.2022, на суму 4 966 грн від 12.11.2022, на суму 2 374 грн від 19.05.2023, разом на суму 15 840 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 , з урахуванням часткової оплати заборгованості, становить 9 600 грн, з яких: 4 926 грн тіло кредиту, 4 674 грн проценти за користування кредитом.

ОСОБА_1 додав до свого відзиву на позовну заяву, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 11.10.2025, довідку ГУ НП в Одеській області №78297-2026 від 24.03.2026 про те, що він з 28.06.2025 перебуває в Донецькій області на Східному напрямку та виконує бойові завдання. Разом із тим, суд не застосовує ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до даних правовідносин, оскільки відсотки за користування кредитом нараховані до 20.05.2023.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між кредиторами та відповідачем кредитного договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Q546 умовами яких було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Щодо строків позовної давності.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Так, 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», яким розділ 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений п.12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на підставі коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв на території України з 11.03.2020 до 30.06.2023 на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України без перерв.

Крім цього, 17.03.2022 набув чинності Закон України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого розділ 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений п.19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Поряд з цим, Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачено відновлення строків позовної давності.

Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», передбачає виключення з Цивільного кодексу України, пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.

Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108. Отже, він набрав чинності 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Отже, строки позовної давності були зупинені у період з 02.04.2020 по 03.09.2025.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2022 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання фінансового кредиту №01.01.2022-100001733, який підписаний електронним підписом відповідача.

Згідно з умами кредитного договору, строк кредитування був визначений до 11.02.2022.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за цим зобов`язанням мав розпочатися наступного дня 12.02.2022.

Однак, станом на 21.05.2023 на території України діяв безперервний карантин (запроваджений з 12.03.2020), під час якого строки позовної давності були продовжені на строк дії такого карантину на підставі п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Надалі, до завершення карантину, з 24.02.2022, також, було введено воєнний стан, який додатково зупинив перебіг позовної давності (п. 19 того ж розділу).

Отже, з 12.03.2020 і впродовж усього наступного періоду аж до вересня 2025 року законодавством України послідовно виключалася можливість перебігу позовної давності (спочатку через карантинні обмеження, які згодом пересилив та продовжив воєнний стан), тому трирічний строк позовної давності у даних правовідносинах взагалі не розпочинався.

Обчислення строку позовної давності для звернення до суду розпочалося лише після набрання чинності Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», тобто з 04 вересня 2025 року, та відповідно спливає 04 вересня 2028 року.

Позовну заяву у цій справі було зареєстровано судом першої інстанції 27 березня 2026 року, тобто в межах установленого законом строку позовної давності. За таких обставин правові підстави для застосування наслідків її спливу відсутні.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 9 600 грн.

Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень відповідно до платіжної інструкції від 14.05.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 2 662,40 гривень судового збору, який був сплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції від 14.05.2026.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за кредитним договором №01.01.2022-100001733 від 01.01.2022 у розмірі 9 600 (дев`ять тисяч шістсот) гривень, яка складається із:

-4 926 грн основний борг;

-4 674 грн проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15 липня 2026 року.

Суддя В.Я. Бондар