Ухвала суду № 138261597, 16.07.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16 липня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/728/25 Господарський суд Тернопільської області

Суддя Боровця Я.Я.,

розглянув матеріали позовної заяви (вх.№498 від 16.07.2026) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Почаївська територіальна громада) до відповідача Почаївської Свято Успенської Лаври, вул. Лавравська, 8, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності в сумі 67,36 грн.

у справі №921/728/25

за позовом Керівника Кременецької окружної прокуратури, вул. Словацького, 6 а, м. Кременець в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Почаївської міської ради, площа Тараса Шевченка,16, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область

до відповідача Почаївської Свято Успенської Лаври, вул. Возз`єднання, 8, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область

про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 511 943, 30 грн.

Встановив:

Керівник Кременецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Почаївської Свято Успенської лаври про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 511 943, 30 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025, для розгляду справи №921/728/25 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2025 відкрито провадження у справі №921/728/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.01.2026.

Протокольними ухвалами від 12.01.2026 та від 29.01.2026 підготовче засідання відкладено відповідно на 29.01.2026 та на 17.02.2026.

Ухвалою суду від 30.01.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/728/25 на 30 днів.

У підготовчому засіданні 17.02.2026 оголошено перерву до 20.02.2026, про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2026 витребувано у Державної екологічної інспекції у Тернопільській області належним чином засвідчені копії документів щодо представництва на ім"я ОСОБА_2 щодо оформлення заяви свідка (відповідь на письмове опитування), відповідно до вимог статті 60 ГПК України. Встановлено Державній екологічній інспекції у Тернопільській області строк для подання витребуваних доказів до Господарського суду Тернопільської області 5 днів з дня вручення даної ухвали. Клопотання представника Почаївської Свято Успенської Лаври про зобов`язання Державної екологічної інспекції у Тернопільської області повторно надати відповіді на питання, викладені у відзиві, з дотриманням вимог ч.ч. 2 - 4 ст. 90 ГПК України, залишено без задоволення. У задоволенні клопотання щодо стягнення з Державної екологічної інспекції у Тернопільській області в дохід Державного бюджету України штраф у сумі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб за ухилення від надання вичерпних відповідей на питання/ письмове опитування, відмовлено. Встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив - 5 днів з дня виконання вимог даної ухвали позивачем щодо витребуваних доказів.

Також ухвалою суду від 20.02.2026 зупинено провадження у справі №921/728/25 до перегляду Західним апеляційним господарським судом ухвали Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2026 у справі №921/728/25 та повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у задоволенні вимог апеляційної скарги Почаївської Свято-Успенської Лаври відмовлено. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2026 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №921/728/25 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2026 касаційну скаргу Почаївської Свято-Успенської Лаври залишено без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2026 у справі №921/728/25 залишено без змін.

11.06.2026 матеріали справи №921/728/25 повернулись на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою суду від 30.06.2026 поновлено провадження у справі №921/728/25. Призначено підготовче засідання у справі №921/728/25 на 16.07.2026.

16.07.2026 ОСОБА_1 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Почаївської Свято-Успенської Лаври про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності в сумі 67,36 грн, у справі №921/728/25, на підставі статті 49 ГПК України (вх.№498).

Розглянувши матеріали позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. (ч. 1).

Передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу (ч.5 ст.49 ГПК України).

Як визначено статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч.1).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2).

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 ГПК України.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Положеннями частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Згідно статті 20 Господарського процесуального кодексу України, Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці. справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (ч.ч.1, 3, 4, 6).

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

Виходячи з викладених норм, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам ст. ст. 4, 45 ГПК України, а спірне правовідношення носить господарський характер.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин спору про право; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Для вирішення питання щодо юрисдикції даного спору, господарський суд виходить із змісту та юридичної природи обставин цього спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19.

При цьому, у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 Господарського кодексу України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства суди розглядають у порядку цивільного судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні юрисдикційності спору слід враховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб`єктивний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).

Слід зазначити, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019, справа №755/10947/17, провадження №14-435цс18).

Тобто, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №688/2940/16-ц).

З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей 4 і 45 ГПК України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

Частиною 1 статті 24 Цивільного кодексу України визначено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Зі змістом позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 звертається до господарського суду як фізична особа, що не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності. У позовній заяві позивачем жодним чином не зазначено та не надано доказів, що Шляхова Лариса Василівна є суб`єктом підприємницької діяльності, та що спір виник у зв`язку із здійсненням нею підприємницької діяльності.

Так, за змістом статей 4, 20 ГПК України справи в порядку позовного провадження господарським судом розглядаються тоді, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, що визначено ст. 20 ГПК України.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що між позивачем та відповідачем відсутні господарські відносини та відсутній спір про право, що виникає з відповідних відносин, оскільки позивач в даному випадку не є суб`єктом господарювання; даний спір не відноситься до категорій спорів, визначених у статті 20 Господарського процесуального кодексу України, в яких стороною може бути фізична особа; позовна заява подана з порушенням правил суб`єктної юрисдикції, тобто за суб`єктним складом учасників, зазначеним позивачем, а тому даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Одночасно, частиною 6 статті 175 ГПК України визначено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Наведена норма права підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.06.2019 у справі № 908/1568/18 (п. 15).

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору _ у справі №921/728/25, на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України, так як даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, та може бути пред`явлений цивільний позов до відповідного суду загальної юрисдикції.

На виконання приписів п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України суд роз`яснює, що відповідно до положень ст. 19 ЦПК України даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства та віднесений до юрисдикції місцевих загальних судів.

Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді (частини 3, 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України ).

Оскільки позовна заява у паперовому вигляді до суду не подавався, а сформована в системі "Електронний суд", суд обмежується лише процесуальним рішенням про її повернення.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 20, п.1 ч.1 ст. 175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_1 до відповідача Почаївської Свято Успенської Лаври про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності в сумі 67,36 грн у справі №921/728/25.

2. Роз`яснити заявнику - ОСОБА_1 , що розгляд позовної заяви відноситься до юрисдикції загальних судів, а тому може бути подана як цивільний позов до відповідного суду загальної юрисдикції.

3. Роз`яснити заявнику, що оскільки позовна заява надійшла до суду в електронному вигляді в системі "Електронний суд", суд не здійснює повернення документів у паперовому вигляді.

4. Копію ухвали надіслати заявнику, до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання "16" липня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Я.Я. Боровець