Ухвала суду № 138261387, 16.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"16" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2843/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮФК ГРУП» про забезпечення позову за вх.№2-1377/26 від 14.07.2026

у справі №916/2843/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮФК ГРУП»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрателлі Вайнері»

про стягнення 248 206,99 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮФК ГРУП» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрателлі Вайнері» заборгованості за Договором поставки №18 від 13 серпня 2024 року у розмірі 248 206,99 грн., яка складається з наступного: сума заборгованості - 210 000,00 грн., інфляційні нарахування 10694,11 грн., сума санкції 3% річних 2485,48 грн., сукупний розмір пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ 25027,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №18 від 13 серпня 2024 року щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Після звернення до господарського суду з вказаним позовом позивачем подано до господарського суду заяву про забезпечення позову за вх.№2-1377/26 від 14.07.2026, в якій позивач просить суд накласти арешт у межах ціни позову у розмірі 248 206,99 грн до набрання рішенням суду у даній справі законної сили на грошові кошти, які знаходяться на рахунках у банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ФРАТЕЛЛІ ВАЙНЕРІ» (місцезнаходження: Одеська область, смт, Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 43743836, ІПН 437438315536).

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що існує необхідність накладення арешту на грошові кошти відповідача ТОВ «ФРАТЕЛЛІ ВАЙНЕРІ» в межах ціни позову, оскільки не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, виконання якого безпосередньо пов`язане з обставиною наявності у Відповідача грошових коштів та/або майна.

При цьому позивач посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, згідно з якою у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Відтак позивач вважає, що у разі звернення з позовом про стягнення коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Зокрема, і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.

За посиланнями позивача, у відповідача існує заборгованість перед позивачем, у зв`язку із невиконанням зобов`язання із оплати поставленого товару за договором поставки протягом тривалого часу, та будь-яких повідомлень від ТОВ «ФРАТЕЛЛІ ВАЙНЕРІ» щодо узгодження порядку погашення не поступало.

На думку позивача, відсутність дій відповідача щодо сплати заборгованості у належному розмірі та у розумний строк свідчить про наявність ризиків зникнення грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та у сукупності свідчить про імовірність утруднення виконання рішення у разі невжиття таких заходів.

Так, позивач вважає, що відповідач, отримавши інформацію про відкриття провадження у справі за позовом ТОВ «ЮФК ГРУП» про стягнення заборгованості за договором поставки від Договором поставки №18 від 13 серпня 2024 року, може в у будь який момент розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, та майном.

Позивач зазначає, що така ймовірність розпорядження коштів, які знаходяться на рахунках відповідача, з метою уникнення виконання зобов`язання за Договором, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Позивач також посилається на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24, згідно з якою при зверненні з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

При цьому позивач зазначає про відсутність у нього інформації щодо наявності грошових коштів на банківських рахунках відповідача, оскільки остання становить банківську таємницю, а тому, зважаючи на неможливість отримати інформацію про наявність коштів на банківських рахунках відповідача, адекватним та ефективним способом забезпечення позову та таким, що відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову є накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову. Вжиття запропонованих заходів забезпечення позову не призведе до невиправданих, вкрай негативних наслідків для власника майна, адже наслідком їх вжиття є лише призупинення можливості розпорядження коштами строком на час розгляду цієї справи.

Позивач також вважає, що цілком співмірним, виправданим та потрібним є саме застосування заходів забезпечення позову ніж не застосування їх, адже наслідки незастосування таких заходів можуть, з урахуванням обставин справи, призвести до більш обтяжливих та негативних наслідків саме для позивача ніж для відповідача у справі.

16.07.2026 за вх.№25055/26 господарським судом одержано заперечення на клопотання (заяву), в яких відповідач просить суд у задоволенні заяви ТОВ «ЮФК ГРУП» про забезпечення позову у справі № 916/2843/26 відмовити повністю.

При цьому, заперечуючи проти задоволення заяви про забезпечення позову, відповідач посилається на те, що наведені позивачем у заяві про забезпечення позову припущення стосовно неможливості (утруднення) виконання судового рішення відповідачем у випадку невжиття судом відповідних заходів забезпечення позову, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Відповідач зазначає, що посилання позивача на те що відповідач ухиляється підписати акт звірки взаємо рахунків є також безпідставним та не підтверджується жодними належними доказами, водночас сама наявність судового спору між сторонами, за відсутності доведення можливих наявних обставин для вжиття судом заходів забезпечення позову, не може бути підставою для забезпечення позову, оскільки наявність заборгованості відповідача підлягає доведенню у суді під час розгляду відповідного спору.

Відповідач також посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №916/3385/25, у п.7.47 зазначено, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо); у п.7.48 якої вказано, що висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Отже, на думку відповідача, із врахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, вважаємо, що відсутністі будь-які правові підстави для задоволення заяви Позивача про забезпечення позову.

Відповідач зауважує, що позивач не надав жодного доказу (вчинення дій щодо приховування активів, відчуження майна, неплатоспроможності тощо), які б свідчили про реальну загрозу; сам факт наявності спору та заборгованості не є підставою для автоматичного накладення арешту.

За доводами відповідача, позивач посилається на практику Верховного Суду щодо можливості арешту коштів, проте ігнорує той факт, що суд при вирішенні таких заяв зобов`язаний оцінювати конкретні обставини справи, а у даному випадку відсутні докази того, що ТОВ «ФРАТЕЛЛІ ВАЙНЕРІ» вчиняє дії, спрямовані на штучне створення неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з п.2 ч.1 ст.138 ГПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як встановлено судом, предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення заборгованості за договором поставки №18 від 13.08.2024 у розмірі 248 206,99 грн.

В свою чергу, позивач, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення посилається на невиконання відповідачем зобов`язання із оплати поставленого товару за договором поставки протягом тривалого часу та відсутність будь-яких повідомлень від ТОВ «ФРАТЕЛЛІ ВАЙНЕРІ» щодо узгодження порядку погашення заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 та у постанові Верховного Суду від 18.06.2026 у справі №907/742/25 наявний правовий висновок, згідно з яким у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

У постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 зазначено, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 18.06.2026 у справі №907/742/25.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 02.02.2026 у справі №902/1281/25, щодо застосування положень ст.ст.136, 137 ГПК України зазначено наступне: «Суд вважає необґрунтованими доводи Скаржника щодо обов`язковості надання ТОВ "Куликів Ойл" конкретних доказів вчинення Відповідачами 2, 3 активних дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна або грошових коштів. Так, відсутність таких доказів не позбавляє правової підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у Відповідачів 2, 3 реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна.»

Тотожна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2025 у справі № 904/659/25.

Отже, із врахуванням заявлених позивачем позовних вимог майнового характеру про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 248 206,99 грн., приймаючи до уваги правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, та у постановах Верховного Суду від 02.02.2026 у справі №902/1281/25 та від 18.06.2026 у справі №907/742/25, господарський суд погоджується із позивачем, що накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

При цьому посилання відповідача на ненадання позивачем підтверджуючих доказів неможливості (утруднення) виконання судового рішення відповідачем у випадку невжиття судом відповідних заходів забезпечення позову, господарський суд не приймає до уваги із врахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 та у постанові Верховного Суду від 18.06.2026 у справі №907/742/25, щодо застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування.

При цьому, господарський суд наголошує на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17), а відтак посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.12.2025 у справі №916/3385/25, також не заслуговують на увагу.

На думку господарського суду, заявлені позивачем заходи забезпечення позову є адекватними, співмірними та достатніми для запобігання порушенню прав позивача, дозволять виконати рішення суду в разі задоволення позовних вимог, в той час як відповідні заборони, вжиті судом, на думку господарського суду, не матимуть наслідком втручання в господарську діяльність відповідача.

Господарський суд також зауважує, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість повного розпоряджатися ним.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд вважає обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮФК ГРУП» про забезпечення позову за вх.№2-1377/26 від 14.07.2026 шляхом накладення арешту у межах ціни позову у розмірі 248 206,99 грн до набрання рішенням суду у даній справі законної сили на грошові кошти, які знаходяться на рахунках у банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ФРАТЕЛЛІ ВАЙНЕРІ».

Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Керуючись ст. 136, ст. 137, ст. 140, ст.234 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮФК ГРУП» про забезпечення позову за вх.№2-1377/26 від 14.07.2026 у справі №916/2843/26 задовольнити.

2.Накласти арешт у межах ціни позову у розмірі 248 206,99 грн до набрання рішенням суду у даній справі законної сили на грошові кошти, які знаходяться на рахунках у банківських установах, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ФРАТЕЛЛІ ВАЙНЕРІ» (65496, Одеська область, Одеський р-н, смт Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 43743836).

Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮФК ГРУП» (65038, Одеська обл., м. Одеса, вул. Тімірязєва, буд. 46А, код ЄДРПОУ 40378832)

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАТЕЛЛІ ВАЙНЕРІ» (65496, Одеська область, Одеський р-н, смт Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 43743836)

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили 16.07.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 16.07.2026.

Суддя Смелянець Ганна Євгенівна