Ухвала суду № 138261304, 16.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення позову

16 липня 2026 року Справа № 915/900/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву Управління освіти імені Бориса Грінченка Південноукраїнської міської ради (55002, Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, проспект Незалежності, будинок 16; код ЄДРПОУ 04653220) про забезпечення позову до подачі позовної заяви

до особи, що визначена заявником як відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМ-ПАЛИВО» (79026, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 86в, кв. 6; код ЄДРПОУ 40963889)

Управління освіти імені Бориса Грінченка Південноукраїнської міської ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» заявою б/н від 15.07.2026 (вх. № 10285/26 від 15.07.2026) про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій визначає відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМ-ПАЛИВО» та просить суд:

1. Задовольнити заяву управління освіти імені Бориса Грінченка Південноукраїнської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви;

2. Заборонити Відповідачу товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТІМ ПАЛИВО» вчиняти дії по припиненню постачання електричної енергії закладам та установам освіти Південноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, управлінню освіти імені Бориса Грінченка Південноукраїнської міської ради, зазначених в договорі від 19.06.2026 року № 346;

3. Не застосовувати зустрічне забезпечення.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про повернення вказаної заяви заявнику, з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами ч. ч. 1, 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Судом встановлено, що заява б/н від 15.07.2026 (вх. № 10285/26 від 15.07.2026) про забезпечення позову не відповідає вимогам, встановленим статтею 139 Господарського процесуального кодексу України, за такими підставами:

За змістом ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову сплачується судовий збір за ставкою 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року 3328 гривень.

За такого, та з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» щодо застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі, судовий збір з подання заяви про забезпечення позову поданої за допомогою системи «Електронний суд» повинен складати 1 331,20 грн (3328,00 грн * 0,5 * 0,8 = 1 331,20 грн).

Разом із тим, всупереч наведеним вимогам Управлінням освіти імені Бориса Грінченка Південноукраїнської міської ради до заяви б/н від 15.07.2026 (вх. № 10285/26 від 15.07.2026) не додано доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Суд вважає за необхідне зауважити, що судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст. 55 Конституції України.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява № 49069/11), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про застосування наслідків, встановлених частиною 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України повернення заяви про забезпечення позову заявнику.

При цьому, у зв`язку із поданням Управлінням освіти імені Бориса Грінченка Південноукраїнської міської ради заяви б/н від 15.07.2026 (вх. № 10285/26 від 15.07.2026) про забезпечення позову до подачі позовної заяви через систему «Електронний суд», суд не здійснює її фактичне повернення заявнику.

Керуючись ст.ст. 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Управління освіти імені Бориса Грінченка Південноукраїнської міської ради б/н від 15.07.2026 (вх. № 10285/26 від 15.07.2026) про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі № 915/900/26 повернути заявнику.

Ухвала суду у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Ухвала господарського суду, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О.Семенчук