Рішення № 138260931, 16.07.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2115/26

РІШЕННЯ

іменем України

"16" липня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Ротар М.М. за участю: секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших пов`язаних виплат,

встановив:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ДП «Зорі над Бугом» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, в якому вказувала, що з 28.02.2023 року вона працювала у ДП «ДГ «Зорі над Бугом» ІЗР НААН України».

В березні 2026 року ОСОБА_1 направила відповідачу письмову вимогу про проведення виплат заробітної плати та надання довідки про роботу на підприємстві з зазначенням розміру заробітної плати та суми заборгованості з її виплати. Проте, відповідач не провів відповідні виплати та довідку не надав

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з ДП «ДГ «Зорі над Бугом» ІЗР НААН України» на свою користь заборгованість із заробітної плати за період з лютого 2023 року до березня 2026 року (за вирахуванням податків та інших платежів) у розмірі 705851,01 грн, а також компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 183740,07 грн.

Крім цього позивач вказувала на те, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, порушено її право на своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних страждань, впродовж тривалого проміжку часу, стало погіршення матеріального становища позивача та членів її сім`ї, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та пошуку коштів для забезпечення власного існування та утримання родини. Розмір моральної шкоди позивач оцінила у 50 000 грн.

Ухвалою суді від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися проте, надали заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надіслання судової повістки за юридичною адресою та через систему «Електронний суд». Причину своєї неявки суду не повідомив, заяв, клопотань на адресу суду не надіслав, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без участі сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає ч.4 ст.223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 28 лютого 2023 року була прийнята на роботу до ДП «ДГ «Зорі над Бугом» ІЗР НААН України».

В березні 2026 року позивач ОСОБА_1 направила відповідачу письмову вимогу про проведення виплат заробітної плати та надання довідки про роботу на підприємстві з зазначенням розміру заробітної плати та суми заборгованості з її виплати. Проте, відповідач не провів відповідні виплати та довідку не надав

З матеріалів справи, а саме відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 03 березня 2026 року вбачається, що за період з лютого 2023 року до січень 2026 (включно) відповідач нарахував позивачу, однак не виплатив заробітну плату у загальному розмірі 705851,01 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №9901/407/19 вказано, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Враховуючи обставини, встановлені в судовому засіданні, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, з відповідача на користь позивача належить до стягнення заборгованість по заробітній платі в розмірі 705851,01 грн. (за вирахуванням податків та інших платежів).

Щодо стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Ст. 34 Закону України «Про оплату праці» передбачає виплату працівникам компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням підприємством, установою, організацією, в трудових відносинах з якими перебувають працівники, строків її виплати. Виплата компенсації провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 Закону).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться (ст. 3 Закону)).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону).

Згідно п. 2 «Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року, №1427 (зі змінами та доповненнями) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

Коефіцієнт приросту споживчих цін розраховується з трьома знаками після коми (п. 3 Положення).

У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується.

Виплата працівникові суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць (п.п. 4, 5 Положення).

Встановлено, що станом на день звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість у загальному розмірі 705,851,01 грн.

Таким чином, сума компенсації становить 183740,07 грн (705851,01 грн. (сума нарахованого доходу) х 126,031%% (індекс інфляції у період з 28.02.2023 року по 01.02.2026 року) = 889591,08 грн. (сума доходу з врахуванням компенсації).

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Положення ст. 237-1 КЗпП України передбачають обов`язок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.п. 3, 5, 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що тривале непроведення виплати заробітної плати призвело до моральних страждань позивача, оскільки остання розраховувала на добросовісне та належне виконання роботодавцем умов трудового договору та законодавства про працю. Наявне порушення вплинуло на можливість здійснення нею матеріального утримання себе особисто, призвело до необхідності здійснення додаткових заходів для отримання невиплаченого доходу. В іншій частині доводи не знайшли свого підтвердження.

За такого, з урахуванням характеру та тривалості моральних страждань, можливості відновлення, засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає достатнім відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1510 грн. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, який становить 80%).

Враховуючи положення ст.141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 662 гривень 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» про стягнення суми нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших пов`язаних виплат - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» (Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Яструбинове, пл. Центральна, 4; код ЄДРПОУ 34792373) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 705 851,01 грн (сума зазначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів), компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 183 740,07 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, судовий збір у розмірі 1510 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України» (Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Яструбинове, пл.. Центральна, 4; код ЄДРПОУ 34792373) судовий збір на користь держави у розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя М.М. Ротар