Рішення № 138260689, 15.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24565/26

Провадження № 2-о/127/418/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Заява мотивована тим, що Заявник є сином ОСОБА_2 , який помер в м. Алушта, АР Крим ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати документ встановленої форми про смерть, на підставі якого органом державної реєстрації актів цивільного стану проводиться державна реєстрація смерті. Вказана обставина унеможливлює оформлення заявником спадщини.

05 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В.Б. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Нотаріусом заведена спадкова справа № 142/2025.

05 червня 2026 року заявнику видано Постанову № 275/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що заявником не надано свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , а інформація про факт смерті ОСОБА_2 в державному реєстрі актів цивільного стану (ДРАЦС) відсутня.

Крім цього, 09 липня 2026 року відділом ДРАЦС у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заявнику листом за №1286-22.21-24 було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України.

Враховуючи вищевикладені обставини заявник змушений звернутись до суду.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином.

Представник заявника ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи без участі, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи подала до суду заяву відповідно до якої не заперечує проти вирішення справи на розсуд суду.

З огляду на викладене суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутність учасників справи, фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не проводилось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що батьками заявника ОСОБА_1 вказані: батько ОСОБА_2 , матір ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 26.04.1983 року (а.с.8).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00056625465 від 19.02.2026 року, зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 змінив прізвище ІНФОРМАЦІЯ_4 з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 " (а.с.10-11).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Партеніт, м. Алушта, Республіка Крим, рф (а.с.12).

05 червня 2026 року заявнику видано Постанову № 275/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що заявником не надано свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , а інформація про факт смерті ОСОБА_2 в державному реєстрі актів цивільного стану (ДРАЦС) відсутня (а.с.13).

09 липня 2026 року відділом ДРАЦС у м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заявнику листом за №1286-22.21-24 було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України. Підставою відмови зазначено, що для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 пред`явлені ним документи не дають підстав для реєстрації смерті (а.с.14).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

У відповідності до ч. ч. 2, 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Частиною 1 статті 4 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.

Так, п. 1 розділу 5 Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма N106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно із ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Суд враховує, що документи, видані органами окупаційної влади, самі по собі не створюють правових наслідків, однак можуть оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами як джерело відомостей про факт смерті особи. На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини справи, зумовлені фактичним настанням смерті особи на тимчасово окупованій території України, відсутністю у заявника лікарського свідоцтва про смерть встановленої законодавством України форми, та неможливістю проведення державної реєстрації смерті особи, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заяви щодо встановлення факту смерті особи, оскільки реєстрація смерті останньої не можлива без відповідного рішення суду, а тому заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає, що заявник просив судові витрати залишити за ним, а тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 264, 265, 268, 293, 315, 316, 319 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Алушта, Республіка Крим, рф.

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15.07.2026 року.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

Заінтересовані особи:

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 25497415, вул. Замостянська, буд. 26а, м. Вінниця, Вінницька область.

Суддя: