Рішення № 138260644, 16.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16614/26

Провадження № 2/127/4721/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, -

ВСТАНОВИВ:

КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Мотивуючи позов тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2025 року скасовано судовий наказ від 16.06.2025 року, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області по справі № 127/18294/25 за заявою КП BMP «Вінницяміськтеплоенего» про стягнення із ОСОБА_1 боргу за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.06.2022 року по 30.04.2025 року з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 5773,35 грн, та судового збору у розмірі 302,80 грн.

Житлове помешкання за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживає відповідач, забезпечується послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, які надаються КП ВМР «ВМТЕ». Зазначений житловий будинок технічно під`єднано до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «ВМТЕ», яке належної якості та своєчасно надає послуги з постачання теплової енергії за вищевказаною адресою.

Відповідно до договірних відносин вказаний багатоквартирний житловий будинок не від`єднаний у повному обсязі від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідачі, маючи індивідуальну систему опалення, є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку, а тому на них здійснюється нарахування за наступними видами послуг: теплова енергія на загальнобудинкові потреби опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення; витрати теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання; плата за абонентське обслуговування.

Таким чином, за період з 01.06.2022 року по 30.04.2025 року включно ОСОБА_1 заборгувала за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води 5773,35 грн, з яких: 5020,20 грн - заборгованість за теплову енергію, використану на загальнобудинкові потреби опалення, та плати за абонентське обслуговування, 176,22 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості; 576,93 грн - суми втрат від інфляції.

У зв`язку із чим просять стягнути заборгованість, а також судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

30.06.2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вважає позовні вимоги необґрунтовані, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, у зв`язку із тим, що відповідно до умов типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води акцептом договору є вчинення споживачем активних дій, що свідчать про намір отримувати послуги, тоді як матеріали справи не містять доказів вчинення нею таких дій.

Крім того, зазначає, що квартира ще 24.04.2008 року була від`єднана від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується актом від`єднання. Доводи позивача про наявність заборгованості за спожиті послуги спростовуються його ж доказами, оскільки оборотна відомість підтверджує відсутність споживання гарячої води, а додаткові пояснення посилаються на факт від`єднання квартири від мереж. При цьому нарахування абонентської плати за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за відсутності факту їх споживання не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, вказує, що у додаткових поясненнях позивач фактично змінив предмет позову, оскільки замість заборгованості за спожиті послуги та абонентське обслуговування почав обґрунтовувати позов відшкодуванням витрат на загальнобудинкові потреби, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 49 ЦПК України. При цьому матеріали справи не містять належних доказів нарахування саме таких витрат, зокрема первинних бухгалтерських документів, розрахунків, актів обстеження чи інших доказів, які б підтверджували їх склад та розмір.

Посилання позивача на пункт 33 Правил, затверджених постановою КМУ № 830, є безпідставним, оскільки зазначена норма застосовується до індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж, тоді як позивач посилається на укладення публічного типового індивідуального договору без такого обслуговування. У зв`язку із чим, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

06.07.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що багатоквартирний будинок фактично отримує послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, що підтверджується показниками загальнобудинкового вузла комерційного обліку. У зв`язку з цим, незалежно від укладення письмового договору, споживач зобов`язаний оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги, а відсутність договору не звільняє його від такого обов`язку.

Позивач також вказав, що хоча квартира відповідача обладнана автономною системою опалення, будинок залишається підключеним до мереж централізованого теплопостачання, а його відключення у встановленому законом порядку не здійснювалося. Станом на теперішній час від`єднання від системи централізованого опалення місць загального користування у будинку по АДРЕСА_2 у встановленому законодавством порядку не проводилось. Акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення відсутній. У багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії (загальнобудинковий лічильник). Тому відокремлення квартири від централізованого опалення не звільняє відповідача від обов`язку брати участь у відшкодуванні витрат на опалення місць загального користування, функціонування внутрішньобудинкових систем, гарячого водопостачання та сплачувати плату за абонентське обслуговування. На підтвердження своєї позиції позивач послався на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил, затверджених постановами Кабінету Міністрів України № 830 та № 1182, а також Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих комунальних послуг. Оскільки квартира відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, а внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку. У відзиві відповідач стверджує про зміну предмета позову на підставі додаткових пояснень поданих позивачем. В свою чергу позивач звертає увагу суду, що жодних додаткових пояснень по даній справі позивачем не надавалося. У зв`язку із чим, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини сторін, що ґрунтуються на вимогах ст. 526, 625 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2019 року № 1182 зі змінами.

Судом установлено, що помешкання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 забезпечується послугами централізованого постачання теплової енергії, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».

Згідно інформаційної довідки № 18114 з реєстру Вінницької міської територіальної громади про реєстрацію місця проживання особи зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15).

Згідно витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду м. Вінниця слідує, що на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.4).

За період з 01.06.2022 року по 30.04.2025 року включно сума боргу відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води становить 5773,35 грн, з яких: 5020,20 грн - заборгованість за теплову енергію, використану на загальнобудинкові потреби опалення, та плати за абонентське обслуговування, 176,22 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості; 576,93 грн - суми втрат від інфляції.(а.с.5).

Згідно до нарахування витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання по квартирі АДРЕСА_3 , зазначено, що станом на квітень 2025 року в загальній сумі нараховано 636,74 грн та відповідно до наданого розрахунку вартості послуги з постачання теплової енергії по квартирі АДРЕСА_3 за період з червня 2022 року по квітень 2025 року нараховано в загальній сумі 4383,46 грн. В загальній сумі становить 5020,20 грн (а.с.30-31).

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені права та обов`язки споживачів.

Індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (ч.2 ст.7 цього Закону).

Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (ч. 1 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якщо співвласники багатоквартирного будинку не обрали модель договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, між ними укладається індивідуальний договір, що є публічним договором приєднання. На виконання зазначених вимог КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» оприлюднило типові індивідуальні договори на своєму офіційному вебсайті, у зв`язку з чим з 01 листопада 2021 року між сторонами виникли договірні правовідносини. Відсутність підписаного сторонами письмового договору не свідчить про відсутність таких правовідносин, оскільки вони виникають безпосередньо на підставі закону.

Доводи відповідача про те, що вона не вчиняла дій, які свідчили б про акцепт договору, суд вважає безпідставними, оскільки у даному випадку правовідносини сторін виникли в силу прямої норми закону, а не виключно внаслідок підписання письмового договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» відповідач як співвласник спільного майна багатоквартирного будинку зобов`язаний брати участь у витратах на його утримання пропорційно своїй частці.

Судом встановлено, що квартира відповідача обладнана автономною системою опалення та відключена від централізованого гарячого водопостачання, що не заперечується позивачем. Разом із тим зазначена обставина не звільняє відповідача від обов`язку брати участь у відшкодуванні витрат на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем та сплачувати плату за абонентське обслуговування. Такий обов`язок прямо передбачений Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, Типовим індивідуальним договором та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих комунальних послуг.

Згідно із Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1182, а також Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих комунальних послуг витрати на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем та плата за абонентське обслуговування розподіляються між усіма співвласниками багатоквартирного будинку незалежно від того, чи обладнана окрема квартира автономною системою опалення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №311/3498/18, відповідно до якого внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення є складовою спільного майна багатоквартирного будинку, а власники квартир, які відключені від централізованого опалення, залишаються співвласниками такого майна та не звільняються від обов`язку брати участь у витратах на його утримання, у тому числі шляхом оплати теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби.

Таким чином, сам по собі факт відключення квартири відповідача від централізованого опалення та гарячого водопостачання не звільняє її від обов`язку оплачувати частку витрат на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем та плату за абонентське обслуговування.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо зміни позивачем предмета позову. Як убачається з матеріалів справи, предметом позову з моменту звернення до суду було стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, до складу якої входять нарахування за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби, витрати на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем, плата за абонентське обслуговування, а також передбачені законом інфляційні втрати та три проценти річних. Надані позивачем пояснення не містять нових позовних вимог, не змінюють предмета чи підстав позову, а лише деталізують правове обґрунтування вже заявлених вимог, що не є зміною позову в розумінні статті 49 ЦПК України.

Не заслуговують на увагу й доводи відповідача про відсутність доказів нарахування заборгованості. Позивачем надано оборотну відомість, розрахунок нарахувань, розрахунок витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та інші документи, які підтверджують склад і розмір заявленої до стягнення заборгованості. Натомість відповідач не подав належних і допустимих доказів, які б спростовували правильність здійснених нарахувань або підтверджували їх помилковість.

Посилання відповідача на незастосовність пункту 33 Правил надання послуги з постачання теплової енергії суд відхиляє, оскільки обов`язок відповідача щодо участі у відшкодуванні витрат на загальнобудинкові потреби випливає не лише із зазначеної норми, а й із положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих комунальних послуг та Типового індивідуального договору.

Відповідно до статей 526, 530, 625 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, а у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник зобов`язаний сплатити суму боргу, інфляційні втрати та три проценти річних.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання будівлі визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг.

Місця загального користування багатоквартирного житлового будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. За рахунок тепловиділень від розподільчих трубопроводів, створюються сприятливі умови для нормального функціонування мереж водопостачання, водовідведення.

Ураховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства України, кожен власник - споживач зобов`язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Отже, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Типового індивідуального договору, а відповідач є споживачем відповідної комунальної послуги.

При цьому судом не встановлено, що відповідач надавав у встановлений чинним законодавством термін заперечення або протокол розбіжностей до типового договору, а тому відповідач є споживачем послуги, яка надається позивачем.

Вищевказаними типовими договорами визначено, що споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги в строки і на умовах, що визначені договорами. Споживач здійснює оплату за цими договорами щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Щомісяця позивач нараховував по вказаному помешканню плату за надані послуги теплової енергії та гарячої води, однак кошти за вказані послуги не сплачувалися, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги. Докази щодо звернення в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг чи їх ненадання чи надання цих послуг іншою особою (не позивачем) у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує з матеріалів справи, будинок, де мешкає відповідач, приєднаний до мереж централізованого опалення та забезпечується послугами з централізованого теплопостачання та гарячої води. Будь-яких доказів, які б свідчили про ненадання таких послуг чи надання їх неналежної якості матеріали справи не містять. Отже у відповідача наявний обов`язок щодо оплати цих комунальних послуг.

При визначенні розміру оплати за період з 01 червня 2022 року до 30 квітня 2025 року позивачем враховані термін опалювального сезону, показники лічильника, встановлені тарифи та розмір абонентської плати, про що наданий розгорнутий розрахунок.

Суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок та вважає його належним і допустимим доказом. Доказів, які б спростували вказані нарахування, матеріали справи не містять. Відповідачем не надано свого контррозрахунку наявної заборгованості та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату комунальних послуг, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг. Відтак суд вважає, що дана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки житлове помешкання, в якому зареєстрована та проживає відповідач, знаходиться у багатоквартирному будинку та, як встановлено судом, КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» надає послуги з теплопостачання цього будинку, в тому числі і забезпечує функціонування внутрішньобудинкової системи централізованого опалення та гарячої води, тому відповідач зобов`язана нести витрати на оплату послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, спільно з іншими власниками квартир цього будинку. З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», ст.ст.67,68 ЖК України, ст.ст.11,509,525,526,901,903 ЦК України, ст.ст.2,5,10-13,76-81,89,141,263-265,274-279,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.06.2022 року по 30.04.2025 року включно у загальному розмірі 5773,35 грн (п`ять тисяч сімсот сімдесят три гривні 35 коп.) з яких: 5020,20 грн - заборгованість за теплову енергію, використану на загальнобудинкові потреби опалення, та плати за абонентське обслуговування, 176,22 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості; 576,93 грн - суми втрат від інфляції, а також 3328,00 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.07.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», код ЄДРПОУ 33126849, місцезнаходження: вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Суддя: