Рішення № 138260583, 06.07.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/4139/25

Провадження №2/149/376/26

Номер рядка звіту 79

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олійника І. В.,

за участі секретаря Янюк А. Й.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача 2 Савченко І. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до дочірнього підприємства "Хмільницький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (відповідач 1), дочірнього підприємства "Літинський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (відповідач 2), третя особа: Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 пред`явив позов до ДП «Хмільницький райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» (відповідач 1), ДП «Літинський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» (відповідач 2), третя особа - Вінницького обласного спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Короткий виклад позовних вимог

У період з 07.07.2016 по 31.01.2025 позивач працював директором ДП «Хмільницький райагроліс». 31.01.2025 позивача звільнено, проте не проведено остаточний розрахунок та не виплачено суми при звільненні, зокрема нараховану заробітну плату - 163533,03 грн та компенсацію за невикористану відпустку - 96466,97 грн, у загальному розмірі 260000 грн. У подальшому, ДП «Хмільницький райагроліс» реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Літинський райагроліс», у зв`язку з цим позивач просить солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 260000 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 140171,16 грн, а також судові витрати.

Рух справи

Ухвалою суду від 23.12.2025 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання. Визначено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, доказів.

Ухвалою суду від 23.04.2026 задоволено клопотання про виклик свідків, визнано обов`язковою явку позивача, закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд.

Позивач, представник позивача у судовому засідання підтримали позов із зазначених у ньому підстав.

Представник відповідача 1 не з`явився, відзиву не надав, про причини неявки суд не повідомлено.

Представник відповідача 2 підтримала відзив. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем 2, а тому останній є неналежним відповідачем у справі. Відповідач 1 перебуває у процесі ліквідації, а тому усі вимоги кредиторів повинні заявлятися в межах ліквідаційної процедури, що позивачем не зроблено. Відповідач 2 не є правонаступником відповідача 1. Також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_2 продовжує значитися керівником цього підприємства тобто поєднує статус і позивача, і законного представника відповідача 1. Окрім цього, позивач тривалий час очолював ДП «Хмільницький райагроліс» приймав управлінські рішення, які безпосередньо впливали на платоспроможність підприємства, заборгованість по заробітній платі утворилася задовго до звільнення позивача, і стосувалася також інших працівників. Отже, вини відповідача 2 у несвоєчасному розрахунку з позивачем немає.

Представник третьої особи не з`явився, заяв, клопотань, пояснень, доказів суду не надав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлено завчасно і належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом

Наказом генерального директора ВОКСЛП «Віноблагроліс» № 6-кд від 05.07.2016 ОСОБА_2 призначено на посаду директора ДП «Хмільницький райагроліс» з 07.07.2016 з оплатою праці згідно зі штатним розписом.

Наказом генерального директора ВОКСЛП «Віноблагроліс» № 1 кд від 31.01.2015 ОСОБА_2 з 31.01.2025 звільнено з посади директора ДП «Хмільницький райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» з виплатою компенсації за невикористану відпустку 160 календарних днів.

Зазначені відомості узгоджуються із записами у трудовій книжці позивача.

Довідкою № 7 від 12.08.2025 голови ліквідаційної комісії ДП «Хмільницький райагроліс» підтверджено заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 станом на 12.08.2025 у розмірі 260000 грн, в тому числі: по невиплаченій заробітній платі 163533,03 грн, компенсації за невикористану відпустку 96466,97 грн.

Листом ВОКСЛП «Віноблагроліс» № 382 від 18.08.2025 на запит адвоката повідомлено, що станом на 13.08.2025 ДП «Хмільницький райагроліс» перебуває в стані реорганізації шляхом приєднання до ДП «Літинський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс».

Свідок ОСОБА_3 у суді надала пояснення про те, що вона у період з липня 2018 року по липень 2024 року працювала бухгалтером у ДП «Хмільницький райагроліс». Приблизно за рік до її звільнення почалися проблеми з виплатою заробітної плати працівникам. Після її звільнення цю заборгованість впродовж року їй було сплачено ДП "Хмільницький райагроліс". Ця заборгованість накопичувалася з липня 2023, цьому сприяли карантин, війна.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що з 01.11.2024 по 31.07.2025 вона працювала за сумісництвом головним бухгалтером ДП «Хмільницький райагроліс», у цей період у підприємства вже була заборгованість перед працівниками по заробітній платі, а також існувала прострочена податкова заборгованість. У цей час ОСОБА_2 був керівником та не здійснював пошук фінансів, хоча підписуючи баланс підприємства знав про заборгованість. По виплаті заробітної плати позивача була заборгованість у розмірі 284132,66 грн, відповідач 1 24.07.2025 виплатив йому 24132,68 грн. Перед іншими працівниками відповідач 1 погасив заборгованість по заробітній платі у 2025 році.

Позиція суду

Згідно з ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною сьомою статті 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Обов`язок роботодавця провести розрахунок з працівником закріплено у ст. 47 КЗпП.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

З доказів наданих позивачем та досліджених судом, зокрема копій наказу, копій трудової книжки встановлено, що позивач дійсно у період часу з 07.07.2016 по 31.01.2025 працював директором ДП «Хмільницький райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс». Довідкою № 7 від 12.08.2025 голови ліквідаційної комісії ДП «Хмільницький райагроліс» підтверджено заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 станом на 12.08.2025 у розмірі 260000 грн, в тому числі: по невиплаченій заробітній платі 163533,03 грн, компенсації за невикористану відпустку 96466,97 грн. Зазначені докази підтверджують доводи позивача про те, що йому при звільненні не виплатили як заробітну плату, так і компенсацію за невикористану відпустку.

Вказане є порушенням норм ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 КЗпП, а тому вимога про стягнення заборгованості у розмірі 260000 грн підлягає задоволенню.

Позивач просить солідарно стягнути цю заборгованість з відповідача 1 та 2.

У свою чергу солідарний обов?язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов?язання.

Солідарні зобов?язання (повний, цілий) є одним з найскладніших видів зобов?язань із множинністю осіб. Сутність їх полягає в тому, що кредитор (або будь-який з солідарних кредиторів при їх множинності) вправі вимагати виконання зобов?язання у будь-якого з солідарних боржників чи від них усіх сумісно (або боржника при активній множинності) не тільки в частині боргу, як це має місце у часткових зобов?язаннях, але й повністю.

Проте вимога заявлена до відповідача 2 не підлягає задоволенню, оскільки копіями наказів, записами у трудовій книжці позивача підтверджено, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем 1, який нараховував і виплачував йому заробітну плату. Листом ВОКСЛП «Віноблагроліс», відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджено, що ДП «Хмільницький райагроліс» перебуває в стані припинення з 13.02.2025, у той час як позивач був звільнений 31.01.2025. Відтак позивач був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП, а тому обов`язок виплати йому заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та здійснення остаточного розрахунку покладено саме на відповідача 1, який на той момент не перебував у стані припинення. Окрім цього, за дослідженими відомостями процес реорганізації відповідача 1 шляхом приєднання до відповідача 2 на час розгляду справи триває та не завершений, що також визнається сторонами. З відповідачем 2 позивач не перебував у трудових відносинах. Допитані у судовому засіданні свідки повідомили, що заборгованість із заробітної плати перед працівниками погашалася відповідачем 1 у продовж 2025, частково цю заборгованість відповідач 1 сплатив і позивачеві. Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для стягнення виниклої з вини відповідача 1 заборгованості з відповідача 2.

Отже, підстав для солідарної відповідальності відповідача 2, позивачем не доведено, а судом не встановлено.

Суд відхиляє доводи представника відповідача 2 про те, що позивач повинен захистити своє право у порядку ліквідаційної процедури. Так, за встановлених судом обставин відповідач 1 перебуває у стані реорганцізації, а не ліквідації, що є різними процесами.

Також не являється підставою для відмови у задоволенні позову і та обставина, що за інформацією наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 значиться керівником ДП "Хмільницький райагроліс". Під час розгляду справи з наказів та записів у трудовій книжці встановлено, що ОСОБА_2 звільнений 31.01.2025 року і з того часу не являється керівником підприємства. Наказом генерального директора ВОКСЛП "Віноблагроліс" № 1кд від 31.01.2025 виконання обов`язків директора цього підприємства покладено на іншу особу. Оскільки ОСОБА_2 не перебуває у трудових відносинах з відповідачем 1 він позбавлений можливості вносити зміни до відомостей в ЄДРПОУ.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Як було встановлено судом відповідачем 1 не було виплачено належних позивачеві сум у строки, встановлені ст. 116 КЗпП. Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. Позивачем здійснено розрахунок такої заборгованості виходячи з того, що розмір заборгованості по заробітній платі з 01.07.2024 по 31.01.2025 становить 163533,03 грн. Таким чином позивач визначив середньомісячний заробіток у 23361,86 грн. Разом тим, доводи позивача про те, що ця заборгованість по заробітній платі виникла саме у вказаний позивачем період не доведена. Так, у матеріалах справи відсутні табелі обліку робочого часу, розрахунково-платіжні відомості та інші документи, що підтверджували б нарахування позивачеві заробітної плати із зазначенням її розміру, виплат, періоду утворення заборгованості. Позивачем надано лише довідку про існування загальної заборгованості і та зазначена не на період звільнення, а станом на 12.08.2025. Отже, позивачем не доведено обгрунтованість здійсненого розрахунку, а суд у свою чергу за відсутності відповідних доказів позбавлений можливості перевірити правильність проведеного позивачем розрахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивача з відповідача 1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 260000 грн.

Розподіл судових витрат

Питання щодо розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ст. 246 ЦПК України для чого слід призначити судове засідання.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 229, 263-266, 268, 273, 275, 279, 352-355, 430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Хмільницький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 260000 (двісті шістесят тисяч) грн.

В задоволенні інших позовних вимог, - відмовити.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат у порядку ст. 246 ЦПК України призначити судове засідання на 10 год. 30 хв. 23.07.2026 в залі судових засідань Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області (м. Хмільник, вул. Столярчука, 4), в яке викликати учасників.

Позивачеві та його представнику протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду подати докази на підтвердження розміру витрат, які сплачені або мають бути сплачені у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява про розподіл судових витрат після ухвалення рішення залишається без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1: ДП "Хмільницький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", код ЄДРПОУ 35798037, вул. Небесної Сотні, буд. № 74 м. Хмільник Віннницької області;

Відповідач 2: ДП "Літинський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", код ЄДРПОУ 36102127, вул. Сосонське шоссе, буд. № 1, селище Літин Вінницької області;

Третя особа: Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс", код ЄДРПОУ 31128012, вул. Сергія Зулінського, буд. № 9 м. Вінниця.

Повний текст рішення суду складено 16.07.2026.

Суддя Ігор ОЛІЙНИК