Рішення № 138259530, 16.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2026Справа № 910/5403/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Дім БКР"

про стягнення 70 975,96 грн.,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГ Транс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Дім БКР" (далі - відповідач, Будівельний Дім) заборгованості за надані відповідачу послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом за укладеним між сторонами договором від 27.02.2026 року № 3 М у розмірі 70 975,96 грн.

Також позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на професійну правничу допомогу в даній справі становить 9 300,00 грн., які Товариство просило суд покласти на відповідача, а також стягнути з останнього 2 000,00 грн. гонорару успіху.

Ухвалою від 13.05.2026 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/5403/26, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, враховуючи відсутність у Будівельного Дому електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 13.05.2026 року про відкриття провадження у справі № 910/5403/26 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького (Шевченківський район), будинок 17/52 А, офіс 4.

Проте, вищевказане відправлення з трек-номером R067172670161 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення терміну зберігання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2026 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.02.2026 року між Будівельним Домом (замовник) та Товариством (виконавець) був укладений договір № 3 М (далі - Договір), яким врегульовані взаємовідносини сторін при здійсненні міжнародних перевезень вантажів вантажним автомобільним транспортом; замовник надає вантаж, а виконавець організовує перевезення цього вантажу автомобільним транспортом.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціни по кожному перевезенню вантажу, дата подачі автомобіля та маршрут обумовлюються окремими заявками, які завіряються сторонами по телефаксу або електронною адресою.

Пунктом 4.5 Договору на виконавця покладено обов`язок доставити довірений виконавцю замовником вантаж згідно Конвенції про угоду міжнародного перевезення вантажів по дорогам (КДПГ), ООН, Женева 1956 р., в обумовлений термін отримувачу, по адресі, вказаній в заявці та в CMR і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з розділом 3 Договору замовник зобов`язаний:

- забезпечити завантаження (розвантаження) вантажу, не допускаючи простою автотранспорту виконавця під завантаженням (розвантаженням) понад встановлені норми згідно з пунктом 5.2 даного Договору (пункт 3.1 Договору);

- забезпечити належне оформлення товаросупроводжувальних і митних документів, необхідних для проїзду автомобілів через країни і митні кордони, по яких здійснюється перевезення (пункт 3.2 Договору);

- своєчасно оплачувати рахунки виконавцю (пункт 3.3 Договору).

За умовами пункту 5.1 цієї угоди розрахунки за надані виконавцем замовнику послуги здійснюються останнім шляхом оплати рахунків, виставлених виконавцем відповідно до пункту 2.1 даного Договору.

Відповідно до пункту 9.1 Договору останній вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2026 року, після чого буде автоматично продовжуватися із року в рік, якщо жодна із сторін за 30 днів до дати закінчення дії Договору не заявить про свої наміри припинити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 2.1 Договору сторони 27.02.2026 року уклали договір-заявку № 27022026, в якій погодили:

- найменування вантажу: радіатори;

- вага та об`єм: тент до 22 тон;

- необхідні документи на завантаження: CMR;

- дата і час завантаження: 02-03.03.2026 року;

- адреса завантаження та відповідальна особа: ZPU IDMAR IDI CAPITAL GROUP, Krosno, ul. Gіуwna 9A (62-050 Mosina), Polska. Склад до 15, заїхати до 13 або 03.03.2026 на 8 ранку;

- митне оформлення: Agencja Celna Taksim-pol. Piіsudskiego 119. 05-270 Marki. Бути з товаром до 13 години;

- погранперехід: Ягодин;

- строки доставки: мінімальний;

- адреса митної очистки: Бучанський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 1-А;

- адреса розвантаження: Бучанський р-н, с. Святопетрівське, вул. Господарська, 13;

- вартість перевезення: 1800 євро по курсу на день розмитнення авто;

- умови оплати: оплата на розрахунковий рахунок протягом 7-10 банківських днів по отриманню оригіналів документів;

- додаткові умови: присутність водія при завантаженні для контролю якості погрузки; відсутність дефектів, пошкодження тенту, котрі можуть призвести до псування товару; наявність ременів для закріплення товару;

- марка авто: МАН НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та означеної заяви від 27.02.2026 року позивач надав Будівельному Дому погоджені між сторонами послуги з перевезення вантажу до місця призначення, а також видачі його вантажоодержувачу, на загальну суму 90 975,96 грн. (1 800 євро по курсу НБУ на день розмитнення авто, а саме: 09.03.2026 року, яка передувала даті розвантаження - 10.03.2026 року). Означені обставини підтверджуються, зокрема, наявними у матеріалах справи копіями виставленого Будівельному Дому рахунку на оплату від 09.03.2026 року № 46 та відповідної CMR від 03.03.2026 року.

У позовній заяві Товариство також зазначало, що оригінали документів щодо надання вищенаведених послуг були надіслані відповідачу перевізником "Нова пошта" та отримані уповноваженим представником Будівельному Дому 17.03.2026 року, на підтвердження чого позивач надав суду копію відповідної експрес-накладної від 12.03.2026 року № 20451389098812.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов цієї угоди.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті вартості наданих позивачем послуг за вищевказаним договором-заявкою виконав лише частково, сплативши виконавцеві за платіжними інструкціями від 03.04.2026 року № 1968_00000/cf80028f-2633-4e79-9f37-2c1cbd4c01af на суму 10 000,00 грн. та від 12.04.2026 року № 1971_00000/9289327a-1830-4527-a969-a7ff201886b6 на суму 10 000,00 грн. (з призначенням цих платежів: "Часткова оплата за транспортні послуги зг рах № 46 від 09.03.2026") кошти у загальному розмірі 20 000,00 грн. та заборгувавши таким чином Товариству 70 975,96 грн.

Враховуючи наведене, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

За частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача за Договором, яка складає 70 975,96 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Будівельному Дому про стягнення вказаної суми боргу.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної та повної оплати наданих йому за Договором послуг.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Щодо витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у даній справі, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження розміру означених витрат позивач долучив до матеріалів справи копію укладеного 01.05.2026 року між ним (клієнт) та Адвокатським бюро "ЛОЗИ" (Адвокат) договору про правову допомогу, за умовами якого Адвокат зобов`язався від імені і за рахунок клієнта здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з Будівельним домом. З цією метою: 1. Здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (3 години); 2. Провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 години); 3. Провести арифметичні розрахунки (0,5 години); 4. Здійснити аналіз судової практики (1 година); 5. Підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (7 годин); 6. Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (3 години).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього правочину за здійснення дій, що визначені у пункті 1.1 цього Договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 9 300,00 грн. Розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній у пункті 2.2 сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.

Згідно з пунктом 2.3 означеної угоди при задоволенні позову та набранні рішенням законної сили повірений отримує премію (гонорар успіху) в сумі 2 000,00 грн.

Слід зазначити, що 01.05.2026 року сторони Договору про правову допомогу від 01.05.2026 року підписали відповідний акт приймання-передачі наданих послуг, за яким Адвокат надав клієнту послуги зі здійснення огляду, вивчення, аналізу та попередньої правової оцінки документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (2 години 50 хвилин); проведення заходів досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (15 хвилин); здійснення арифметичних розрахунків (20 хвилин); аналізу судової практики (1 година); підготовки пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовки позовної заяви (7 годин 30 хвилин); вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (3 години).

Загальна вартість послуг за наведеним актом склала 9 300,00 грн.

Щодо розподілу заявленої позивачем до стягнення суми гонорару "успіху" в розмірі 2 000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця, предметом договору про надання правової допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Таким чином, премія (гонорар) за прийняття судового рішення на користь позивача та набрання таким рішенням законної сили, який відповідно до договору від 01.05.2026 року визначений у розмірі 2 000,00 грн., є так званим "гонораром успіху", який передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи.

Отже, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення в справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Судове рішення є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Отже, погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим відповідний гонорар не підлягає стягненню з відповідача в порядку статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу решти заявленої позивачем до стягнення суми витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 9 300,00 грн., суд зазначає таке.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі судом також враховано вищенаведені приписи.

Судом також взято до уваги й те, що передбачені договором про правову допомогу від 01.05.2026 року послуги адвоката в частині, зокрема, проведення заходів досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу не підтверджені матеріалами справи.

Більше того, надання послуг щодо вчинення Адвокатом інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, також не підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а сама можливість надання таких послуг Адвокатом, з огляду на підписання акту приймання-передачі наданих послуг 01.05.2026 року, тобто в день укладення договору про правову допомогу, оцінюється судом критично.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі (яка є малозначною), ціни позову, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги те, що заявлений Товариством до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також розумності, необхідності та неминучості, суд дійшов висновку про стягнення з Будівельного дому на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 650,00 грн. (що становить половину вартості послуг, пов`язаних з розглядом справи № 910/5403/26, зазначених в акті приймання-передачі наданих послуг від 01.05.2026 року).

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Дім БКР" (01054, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького (Шевченківський район), будинок 17/52 А, офіс 4; код ЄДРПОУ 38259515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ Транс" (33024, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 436, квартира 1; код ЄДРПОУ 41250858) 70 975 (сімдесят тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 96 коп. основного бору, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору, а також 4 650 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.07.2026 року.

Суддя В.С. Ломака