Рішення № 138259084, 16.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/490/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС НЕЙЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД"

про стягнення 522521,83 грн .

Зміст позовних вимог та заперечень.

Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 522521,83 грн., з яких: 447288,10 грн. боргу за поставлений товар по Договору поставки №28543 від 18.10.2023; 44728,81 грн. штрафу ; 21858,96 грн. інфляційних; 8645,96 грн. 3% річних .

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД" визнало позов в частині стягнення основної суми боргу (а.с.34). Затримку оплати боргу відповідач пояснює тим, що товариство виконує будівельні роботи на 90% за державним замовленням, розрахунки по яким здійснюються після виконання робіт; по мірі надходження коштів, відповідач добросовісно намагається здійснити погашення заборгованості по усім кредиторам, що і було здійснено відносно позивача, борг становить лише 15% від загальної суми зобов`язань; відповідач в найкоротший термін виконає свої зобов`язання перед позивачем. Відповідач просить зменшити розмір неустойки, річних та інфляційних на 99% з посиланням на те, що нараховані позивачем санкції несуть надмірний тягар для відповідача та завдають негативного впливу на його господарську діяльність, що вплине на спроможність відповідача виконувати держзамовлення за власний кошт на початковому етапі; неустойка це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, тому санкції не можуть розглядатися як спосіб отримання доходів, що є більш вигідними порівняно з надходженнями від належного виконання господарських зобов`язань; прострочення сплати боргу не завдало збитків позивачу; платоспроможність відповідача залежить від бюджетного фінансування, оскільки виконує роботи за державним замовленням; товариству надано статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також для забезпечення збройних сил.

Рух справи.

30.04.2026 до суду надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою від 05.05.26 суд відкрив провадження у справі №906/490/26 за вказаною позовною заявою та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

21.05.26 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД" (а.с.34 т.2).

Встановлені судом обставини.

18 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕЙЛ" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД" (покупець/відповідач) укладено Договір поставки №28543, за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність відповідачу товар, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати товар.

Асортимент, кількість та ціна товару визначаються в накладних на товар (п.1.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3015404,08 грн. що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с.68-195 т.1) та карткою рахунку за 01.10.23-16.04.26 (а.с.20).

Згідно п.6.3 Договору, покупець зобов`язується оплатити 100% вартості товару протягом 30 днів з моменту його поставки.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару виконав частково, сплатив позивачеві 2673028,68грн., що підтверджується карткою рахунку за 01.10.23-16.04.26 (а.с.20), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 447288,10грн., за товар який поставлено у період з 23.05.25 по 21.10.25.

Висновки суду та норми права.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач визнав борг у розмірі 447288,10грн.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 447288,10 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач на підставі п.7.3 договору просить стягнути з відповідача 10% штрафу, що становить 44728,81 грн.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно п.7.3 договору, за прострочення оплати понад тридцять днів стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого вчасно товару.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, вважає його правильним.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 21858,96 грн. інфляційних та 8645,96 грн. 3% річних .

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних , суд приходить до висновку, що він складений правильно.

Згідно розрахунку позивача, інфляційні нараховано за період з 01.07.25 по 31.03.26 на суму боргу 447288,10 грн., однак вказана сума боргу виникла лише 21.11.25, тому обрахувавши інфляційні самостійно, за кожен період окремо, до 31.03.26 (згідно розрахунку), розмір інфляційних становить 21160,06 грн.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач просив зменшити штраф , річні та інфляційні до 99% посилаючись на те, що нараховані позивачем санкції несуть надмірний тягар для відповідача та завдають негативного впливу на його господарську діяльність, що вплине на спроможність відповідача виконувати держзамовлення за власний кошт на початковому етапі; неустойка це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, тому санкції не можуть розглядатися як спосіб отримання доходів, що є більш вигідними порівняно з надходженнями від належного виконання господарських зобов`язань; прострочення сплати боргу не завдало збитків позивачу; платоспроможність відповідача залежить від бюджетного фінансування, оскільки виконує роботи за державним замовленням; товариству надано статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також для забезпечення збройних сил.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

В постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №903/486/22 викладена правова позиція про те, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Інакше кажучи, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.38; № у ЄДРСР 88952210)).

Дійсно, відповідно до Розпоряджень Житомирської обласної військової адміністрації Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД" надано статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також для забезпечення збройних сил, у 2024, 2025, 2026 роках, однак сама по собі ця обставина не є підставою для зменшення розміру неустойки та 3% річних.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 521822,93 грн., з яких: 447288,10 грн. боргу, 44728,81 грн. штрафу, 8645,96грн. 3% річних, 21160,06 грн. інфляційних. Вимога про стягнення 698,90 грн. інфляційних не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236,237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД" (10019, м.Житомир, вул.Комерційна,4, офіс 219 ; код 40223320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС НЕЙЛ" (29000, м.Хмельницький, вул.Гетьмана Мазепи, 64 ; код 21336490) - 447288,10 грн. боргу, 44728,81 грн. штрафу, 8645,96грн. 3% річних, 21160,06 грн. інфляційних, 6261,88 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 698,90 грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.07.26

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

- сторонам до ЕК