Рішення № 138258510, 16.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 756/5789/25

пр. № 2/759/2612/26

16 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря Жиглій Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 28 703,32 грн та судові витрати у справі: 2 422,40 грн судового збору і 7 000,00 грн на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК`КРЕДІПЛЮС» та відповідач уклали кредитний договір № 140830 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Пунктом 5.2 індивідуальної частини договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем у разі укладення електронного договору як підпис сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором з боку позичальника та аналог власноручного підпису кредитодавця, відтворений засобами копіювання, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», який має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Введення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в особистому кабінеті на сайті кредитодавця є підписанням договору відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відразу після вчинених дій відповідача, 20 травня 2024 року ТОВ «ФК`КРЕДІПЛЮС» перерахувало грошові кошти в сумі 19 999,68 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «ФК`КРЕДІПЛЮС».

Всупереч умовам договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 28 703,82 грн, яка складається з:

- 18 509,37 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 9 592,45 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом;

- 602,00 грн - заборгованість за комісією.

10 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та позивачем було укладено договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 140830 від 20 травня 2024 року.

Також зазначається, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 7 000,00 грн.

Просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 703,82 грн, що складається з 18 503,37 гривень заборгованості за тілом, 9 592,45 гривень заборгованості за відсотками та 602,00 гривень заборгованості за комісією. Стягнути судові витрати.

Процесуальні дії

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва (а. с. 114-115).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю. О. та справа передана судді (а. с. 121-122).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін (а. с. 123-124).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 лютого 2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено (а. с. 132-134).

27 березня 2026 року до суду надійшов лист від супервайзера з обробки звернень клієнтів й держорганів ГО АТ КБ «ПриватБанк», в якому міститься витребувана інформація згідно ухвали від 23.02.2026 року (а.с. 139-140).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивач, самостійно відправив примірник позовної заяви разом з додатками до неї, відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями доказів відправлення (а.с. 108-109)

Відповідачу двічі надсилалася ухвала про відкриття провадження. У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили, конверти повернулись до суду без відмітки про вручення (а.с. 128;130).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 20 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК`КРЕДІПЛЮС» та відповідач уклали договір споживчого кредиту № 140830 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. За умовами якого кредит у загальному розмірі 24 096,00 грн був наданий шляхом перерахування 19 999,68 грн на платіжну картку позичальника та спрямування 4 096,32 грн на сплату комісії за надання кредиту (а.с. 15-21).

Відповідно до пункту 2.2.1 договору сума кредиту становить 24 096,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 19 999,68 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 4 096,32 гривень шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованої згідно пункту 2.5. індивідуальної частини.

Відповідно до пунктів 2.3-2.9.1 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень.

Комісія за надання кредиту складає 4 096,32 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.1. цієї індивідуальної частини.

Загальний строк кредитування за договором складає 112 днів з 19 квітня 2024 року по 09 серпня 2024 року.

Денна процентна ставка складає 19 999,68 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 5 476,05% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 44 094,66 грн.

Додатком до вищевказаного договору є графік платежів за кредитним договором, що відображає порядок погашення заборгованості та загальну вартість кредиту (а.с. 22).

На підтвердження виконання ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» своїх зобов`язань за кредитним договором позивачем надано довідку № 2 від 29 січня 2025 року №152/29-01, видану ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», з даних якої убачається, що 20 травня 2024 року здійснено операцію про перерахування 19 999,70 гривень на картку № НОМЕР_2 . Призначення платежу "видача кредиту №140830 від 20.05.2024" (а.с. 61-62).

З даних картки обліку виконання договору 140830 убачається, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 28 703,82 гривень, з яких 18 509,37 гривень - тіло, 4 9 592,45 гривень - відсотки, 602,00 гривень - пеня (а.с. 70-72).

Згідно даних виписки з особового рахунка за кредитним договором №140830, складеного директором "ФК "ЕЙС" убачається, що заборгованість відповідача становить 28 703,82 гривень та складається з: заборгованості за простроченим тілом - 18 509,37 гривень; заборгованості за простроченими відсотками - 9 592,45 гривень, заборгованість за простроченою комісією - 602,00 гривень (а.с. 75).

Згідно листа від 27.03.2026 року до суду надійшов лист від супервайзера з обробки звернень клієнтів й держорганів ГО АТ КБ «ПриватБанк», на виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 23.02.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 ; номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 20.05.2024 по 25.05.2024 року: НОМЕР_4 не був/не є фінансовим, але знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 ; повідомляємо, що на рахунок № НОМЕР_3 зарахування коштів на суму 19 999,70 грн за період з 20.05.2024 по 25.05.2024 рік відсутнє; направили виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період з 20.05.2024 по 25.05.2024 року, з якої вбачається зарахування переказу 20.05.2024 року у сумі 19 999,68 грн (а.с. 139-140).

10 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та позивачем було укладено договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 140830 від 20 травня 2024 року (а.с. 76-84).

На підтвердження переходу права вимоги до відповідачки позивач надав Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року до ТОВ «ФК`ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму у розмірі 28 703,82 грн, яка складається з: 18 509,37 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 592,45 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 602,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 85).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Установлено, що договір № 140830 від 20 травня 2024 року підписано відповідачем 25615263 20 травня 2024 року.

Як установлено судом, 20 травня 2024 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір № 140830 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. У пункті 2.2.1 договору сума кредиту становить 24 096,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 19 999,68 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 4 096,32 гривень шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованої згідно пункту 2.5. індивідуальної частини. Отже, умовами договору передбачено не лише розмір кредиту, а й спосіб використання частини кредитних коштів, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статтях 6 та 627 ЦК України.

За змістом статті 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, при цьому закон не пов`язує факт надання кредиту виключно з перерахуванням усієї суми на банківський рахунок позичальника. Надання кредиту може здійснюватися і шляхом спрямування частини кредитних коштів на виконання грошових зобов`язань позичальника, що прямо передбачено договором та призводить до припинення відповідного боргу.

У даному випадку сторони погодили, що комісія за надання кредиту у сумі 4 096,32 грн сплачується одноразово у день укладення договору та може бути сплачена за рахунок кредиту, що прямо передбачено пунктом 2.2.1 договору. Таким чином, включення цієї суми до загального розміру кредиту не є безпідставним збільшенням заборгованості, а відображає узгоджений сторонами спосіб надання та використання кредитних коштів.

Сам кредитний договір, укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом, є належним письмовим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України і містить усі істотні умови щодо суми кредиту, порядку його надання та повернення. При цьому відсутність банківських платіжних доручень або виписок не спростовує факту надання кредиту, оскільки частина кредитних коштів була надана шляхом внутрішнього зарахування в рахунок погашення комісії, що не потребує оформлення окремих банківських платіжних документів. Нарахування іншої частини кредиту підтверджується випискою із банківського рахунку.

Розрахунок заборгованості, здійснено позивачем виходячи з умов договору щодо суми кредиту, строку користування та фіксованої процентної ставки, а сам по собі значний розмір загальної вартості кредиту не може свідчити про його незаконність, оскільки позичальник був належним чином поінформовано про всі істотні умови договору, що підтверджується його змістом та доданим графіком платежів.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг.

Відповідачем не надано до суду належних доказів на спростування обставин щодо видачі кредитних коштів, а також доказів щодо підтвердження належного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «ЕЙС» є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Що стосується судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду першої інстанції, ТОВ «ФК «ЕЙС» у позовній заяві заявило вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7 тис. грн.

Із матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2025 року адвокатське бюро «Тараненко та Партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 та погодили вартість послуг у протоколі погодження вартості послуг (а.с. 90-93).

04 лютого 2025 року адвокатське бюро «Тараненко та Партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали додаткову угоду № 25 до договору про надання правничої допомоги (а.с. 94-95).

04 лютого 2025 року адвокатське бюро «Тараненко та Партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» затвердили акт приймання-передачі наданих послуг в розмірі 7 000,00 грн (а.с. 96).

Разом з тим, у постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Таким чином, аналізуючи матеріали справи суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, визначений адвокатом є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 28 703,32 грн, тобто справа відноситься до малозначних, сума заявлених витрат на правову допомогу у розмірі 7 тис. грн є непропорційною щодо ціни позову, тому сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 4 тис. грн.

Щодо судових витрат на сплату судового збору.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 28 703 (двадцять вісім тисяч сімсот три) гривні 32 копійки заборгованості за кредитним договором № 140830 від 20.05.2024 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат за надання професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (частина третя статті 354 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005.

Відповідач: ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Текст рішення виготовлено 16.07.2026 року.

Суддя Ю. О. Твердохліб