Рішення № 138258162, 04.02.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/21230/25

провадження № 2/753/6050/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.;

при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.;

за участю сторін не з`явились;

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 15 грудня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №15.12.2023-100000786, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 12 000 грн, строком на 42 дні, тобто до 25 січня 2024 року.

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 12 000 грн у строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору.

Однак, відповідач не виконує умови кредитного договору, у зв`язку із чим позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Споживчий центр» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 15 грудня 2023 року №15.12.2023-100000786 у розмірі 23 760 грн, яка складається із: 12 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11 760 грн - заборгованість по відсоткам.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті.

У січні 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позов, в якому, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-1X, просив відмовити у задоволенні позову у частині стягнення будь-яких відсотків, які нараховані поза межами строку кредитного договору.

У січні 2026 року від ТОВ «Споживчий центр» до суду надійшла відповідь на відзив, в якому, посилаючись на пункт 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», зазначено, що денна процентна ставка, яка передбачена договором, є законною. Також наведено свої обґрунтування підстав для задоволення позову.

У січні 2026 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому викладено свій розрахунок заборгованості, який просить суд врахувати.

В судове засідання, яке відбулось 04.02.2026, представник позивача та відповідач не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. При цьому представником позивача та відповідачем у заявах по суті зазначено про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до приписів частини другої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною третьою статті 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, враховуючи заявлені ними клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про день та час судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 15 грудня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №15.12.2023-100000786, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 12 000 грн, строком на 42 дні, тобто до 25 січня 2024 року. Ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за день, яка застосовується протягом первинного періоду. Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка на отримання кредиту, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) були підписані відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором «Е4361», який було відправлено на його мобільний номер телефону НОМЕР_1 .

Також умовами кредитного договору сторони погодили, що грошові кошти будуть надані позичальникові на вказані ним реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 .

Відповідно до квитанції № 2404005580 від 15 грудня 2023 «LIQPAY», за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 позивачем було перераховано суму коштів у розмірі 12 000 грн.

Таким чином, наведене вище свідчить про те, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за умовами кредитного договору від 15 грудня 2023 року№15.12.2023-100000786 виконало належним чином.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором від 15 грудня 2023 року №15.12.2023-100000786, заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 760 000 грн, яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 12 000 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 11 760 грн.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті9 205, 207 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У частині дванадцятій статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір від 15 грудня 2023 року № 15.12.2023-100000786 підписаний відповідачем електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора W Е4361.

Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Варто зазначити, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна та пароля до особистого кабінету, вищевказаний кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був б укладеним.

Відповідні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20.Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Як було зазначено вище, відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом із цим, за змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Суд, перевіривши доводи позивача, вивчивши матеріали справи, доданий до позовної заяви розрахунок, дійшов висновку, що позов ТОВ «Споживчий центр» підлягає задоволенню у частині стягнення основної суми боргу за кредитним договором у розмірі 12 000 грн, а також стягнення заборгованості за відсотками у межах строку кредитування 42 днів - 11 760 грн, яка нарахована у межах строку договору кредитування.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 11, 13, 15, 16, 525, 526, 530, 549, 614, 625, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 15.12.2023-100000786 від 15 грудня 2023 року у розмірі 23 760 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 12 000 грн, заборгованості за процентами у розмірі 11 760 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: Федір КАЛІУШКО

Дата складення та підписання повного тексту рішення 01 травня 2026 року.