Рішення № 138257108, 16.07.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/16872/25

Провадження № 2/712/1385/26

09 липня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Марцішевська О.М.,

при секретарі судового засідання Безруковій Д.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Джирми А.В.

представника третьої особи Троян О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки і піклування - виконавчий комітет Черкаської міської ради про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна неповнолітній дитині, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи

09 грудня 2025 року адвокат Джирма Алла Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна неповнолітній дитині.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 звертається до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як рідна тітка з позовною заявою про позбавлення батьківських прав його матері і, відповідно, свою рідну сестру громадянку російської федерації ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Родинні зв?язки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджуються Свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_1 від 09.11.1965 р. та Серії НОМЕР_2 від 10.05.1971 р., а також документами про зміну прізвищ в зв?язку з одруженнями - Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00017520550 від 10.01.2017р., Свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_3 від 30.09.1997 р. та Свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_4 від 23.06.2010 р.

Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином Відповідача, що

підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_5 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції 06.10.2010 р. Місцем народження є м. Черкаси.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00054965141 від 25.11.2025р. запис про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено зі слів матері відповідно до ст. 135 СК України.

Біологічний батько участі в житті дитини ніколи не брав, контактів із дитиною не підтримує, матеріально не допомагає, місце його перебування невідоме. Відповідач фактично є особою, яка самостійно забезпечувала виховання та розвиток сина до певного часу.

Відповідач є громадянкою російської федерації, перебувала на території України на підставі посвідки на постійне проживання Серії НОМЕР_6 від 05.07.2007 р., яка видана безстроково. Однак протягом тривалого часу місце її проживання або перебування встановити неможливо. Вона не повідомляє про себе, не виходить на зв?язок, не бере участі у вихованні сина, не цікавиться його життям.

Такі дії Відповідачки і самоусунення від виконання материнських обов?язків унеможливлює реалізацію дитиною своїх базових прав на догляд, захист, любов, розвиток та належні умови життя, зокрема мати не цікавиться станом здоров?я та потребами дитини.

Варто зазначити, що Відповідачка не підтримує жодного контакту з дитиною та позивачкою, як сестрою.

З моменту зникнення матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з позивачкою. Вона забезпечує повний догляд за дитиною, утримує його матеріально, забезпечує харчування та належні умови для навчання, включаючи, одяг та інші шкільні потреби, приділяє час вихованню та всебічному розвитку, також слідкує за його здоров?ям, виховує, як сина.

Дитина емоційно прив?язана до ОСОБА_1 , залюбки йде на контакт, їх відносини ґрунтуються на довірі та взаємоповазі, він почувається в безпеці, адже проживає у стабільних і безпечних умовах.

Враховуючи описані вище обставини позивачка вважає себе фактичним опікуном дитини, оскільки забезпечує йому проживання, утримання, виховання, розвиток і стабільне сімейне середовище, тому вважає за необхідне призначити її опікуном ОСОБА_3 в судовому порядку.

ОСОБА_1 має постійне місце роботи - працює в ПАТ «АЗОТ» на посаді провідного менеджера із збуту з 08.08.1985 року по теперішній час, це підтверджує Довідка № 801-66/219 видана ПАТ «АЗОТ» від 26.11.2025 р., а також Характеристика видана ПАТ «АЗОТ» від 17.11.2025 р., де зазначено, що вона проявляє себе як кваліфікований, наполегливий і відповідальний спеціаліст.

ОСОБА_1 має стабільні умови проживання, дохід, належні житлові умови та позитивну характеристику.

Крім наведеного, на даний час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 15 років і в зв?язку з відсутністю матері виникла проблема в отриманні неповнолітнім паспорту громадянина України, що обмежує його в реалізації своїх законних прав на навчання, отримання вищої освіти, ідентифікації особи у визначений законодавством спосіб тощо. Саме ця підстава спонукала Позивачку на звернення до суду з даним позовом в інтересах неповнолітнього племінника.

Позивачка просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_3 та призначити опікуном ОСОБА_1 над неповнолітнім ОСОБА_3 .

В ході судового розгляду позивач, представник позивача надали пояснення про підтримання позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснили, що дитина проживає з позивачем - рідною тіткою, остання повністю ним опікується з серпня 2025 року постійно, до цього часу проживав з матір`ю але на фактичному утриманні позитвача, оскільки дитина була голодна, недоглянута, житло перебувало у антисанітарному стані, також був випадкок, коли речі дитини відповідач здала до ломбарду. За час перебування у позивача дитини мати телефонує дуже рідко. Також зазначали, що дитина не має можливості оформити паспорт, оскільки у матері прострочена посвідка про місце проживання. Отримання паспорта необхідно для навчання і реалізації прав як громадянина України.

В судові засідання відповідач не з`явилася, про час, дату та місце слухання справи повідомлена в порядку передбаченому ст. 128 ЦПК України. Про причини неявки в судові засідання відповідачка суд не повідомляла, своїм правом на надання відзиву на позов вона не скористалася, заяв про відкладення слухання справи чи розгляд справи за її відсутності до суду не скеровувала.

Відповідно до ч. 6,7 ст. 128 ЦПК України судова повістка надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду .

Судова повістка надіслана відповідачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою її реєстрації, що підтверджено довідкою департаменту ЦНАП Черкаської міської ради. Поштове повідомлення зі штрихкодовим ідентифікатором R067131133356 повернуте до суду з відміткою згідно трекінгу на офіційному сайті ДП "Укрпошта" про відсутність адресата, отже судова повістка у розумінні ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученою відповідачу належним чином.

Представник третьої особи - органу опіки і піклування в ході судового розгляду просила врахувати висновок органу опіки і піклування та ухвалити рішення в інтересах дитини. При складенні висновку було обстежено умови проживання у позивача, встановлено, що дитина періодично спілкується з матір`ю. Відповідач була присутня на засіданні та вказала, що син проживає з її сестрою, оскільки відповідач не в змозі забезпечити сина матеріально. Щодо згоди чи незгоди із позбавленням матері батьківських прав не зазначив.

Неповнолітній ОСОБА_3 при висловленні думки по суті спору вказав, що мама іноді вживала алкоголь. В школі питали, чому йому не оформляють паспорт, маму викликали, вона не прийшла. Переїхав до тітки, тому що дома не конфортно, іноді не було продуктів.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників, приходить до таких висновків.

Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії

24 грудня 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та витребував висновок органу опіки і піклування.

24 березня 2026 року суд задоволив клопотання позивача про виклик свідків. Закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

14 квітня 2026 року суд витребував додаткові докази від Державної міграційної служби України, КЗ "Комунальний заклад "Черкаський обласний психоневрологічний диспансер" Черкаської обласної ради, Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 24 Черкаської міської ради Черкаської області.

08 червня 2026 року суд задоволив клопотання позивача про долучення доказів.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, а також докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є рідними сестрами, що підтверджуються Свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_1 від 09.11.1965 р. та Серії НОМЕР_2 від 10.05.1971 р., а також документами про зміну прізвищ в зв?язку з одруженнями - Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00017520550 від 10.01.2017р., Свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_3 від 30.09.1997 р. та Свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_4 від 23.06.2010 р.

Неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_2 , народився в м.Черкаси, що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_5 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції 06.10.2010 р.

Відповідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00054965141 від 25.11.2025р. запис про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено зі слів матері відповідно до ст. 135 СК України.

Відповідно до довідки № 30 для призначення і виплати державної допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування від 22 вересня 2010 р. ОСОБА_2 отримувала державну допомогу з 23.09.2010 р. по 17.11.2010 р.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 15.07.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 має постійне місце роботи - працює в ПАТ «АЗОТ» на посаді провідного менеджера із збуту з 08.08.1985 року по теперішній час, це підтверджує Довідка № 801-66/219 видана ПАТ «АЗОТ» від 26.11.2025 р., а також Характеристика видана ПАТ «АЗОТ» від 17.11.2025 р., де зазначено, що вона проявляє себе як кваліфікований, наполегливий і відповідальний спеціаліст.

Відповідачка є громадянкою російської федерації, документована посвідкою на постійне проживання Серії НОМЕР_6 від 05.07.2007 р.

Відповідно до висновку від 19.02.2026р. № 3220/957-01-21 орган опіки і піклування вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Висновок мотиваний таким.

Спеціалістами служби у справах дітей Черкаської міської ради обстежено місце проживання дитини, за результатами якого складений акт від 20.01.2026р. № 45. У ході розмови хлопець повідомив, що не заперечує проти позбавлення батьківських прав матері. Водночас зазначив, що з матір`ю спілкується, періодично ходить до неї додому, має її номер телефону, іноді мати дає йому кошти. З метою встановлення дійсного місця перебування та з`ясування думки з приводу позбавлення прав спеціалісти Служби відвідали адресу реєстрації ОСОБА_2 , про що складений акт від 27.01.2026р. Двері відчинив чоловік, який назвався сином ОСОБА_2 та братом ОСОБА_8 . Він повідомив, що мати перебуває на роботі, ОСОБА_2 залишено запрошення з`явитись до Служби. На засіданні комісії ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та повідомила, що фактично опікується племінником останніх півроку. Питання позбавлення батьківських прав постало у зв`язку з неможливістю оформити для дитини паспорт. Неповнолітній ОСОБА_9 повідомив, що проживає з тіткою, з матір`ю іноді спілкується, не заперечує проти позбавлення батьківських прав. Мати ОСОБА_2 зазначила, що з літа 2025 року син проживає з її рідною сестрою, оскільки вона не може матеріально його забезпечити у повному обсязі. Проти позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не заперечує. Комісія дійшла висновку, що доданими до позовної заяви документи та встановленими обставинами не підтверджено факту умисного свідомого тривалого ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітнього ОСОБА_3 .

Відповідно до психологічної харакетристики дитини, складеної доктором психологічних наук ОСОБА_10 , за результатами консультації 17.03.2026р., неповнолітній ОСОБА_11 зазначає, що відчуття спокою та емоційної підтримки він пов`язує з перебуванням у тітки, де умови проживання є більш стабільними та передбачуваними.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_12 дала покази про те, що знає ОСОБА_13 кілька років, оскільки перебуває у дружніх стосунках з позивачем. Мати ОСОБА_8 зловживає спиртними напоями, свідок її зустрічала у нетверезому стані. В 2025 році ОСОБА_9 став проживати з тіткою, яка його повністю матеріально забезпечує, також знає, що у ОСОБА_8 наразі проблема з оформленням паспорту.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 дала покази про те, що знайома з позивачкою близько десяти років, перебувають у дружніх стосунках, мати ОСОБА_13 бачила неодноразово, вона постійно перебуває у нетверезому стані, ОСОБА_9 проживає з позивачкою кілька років.

Свідок ОСОБА_15 , яка є класним керівником неповнолітнього ОСОБА_3 , в судовому засідання зазначила, що мати у школу з`являється дуже рідко, близько разу на рік, на батьківські збори не приходить, спілкується через вайбер.

Згідно інформації, наданою запит суду директором Черкаської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 24, адміністрацією закладу освіти вживалися заходи реагування за фактом незабезпечення матір?ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлення паспорта громадянина України.

Класним керівником ОСОБА_15 систематично проводилися індивідуальні бесіди з матір?ю учня ОСОБА_2 щодо необхідності своєчасного оформлення паспорта громадянина України після досягнення дитиною 14-річного віку. Матері надавалися усні роз?яснення щодо порядку оформлення паспорта громадянина України, а також щодо переліку документів, необхідних для отримання документів про освіту, зокрема документа, що посвідчує особу, або свідоцтва про народження.

Адміністрацією закладу освіти неодноразово рекомендовано ОСОБА_2 забезпечити оформлення паспорта громадянина України її синові.

При цьому заклад освіти керувався вимогами наказу Міністерства освіти і науки України "Про затвердження Положення про ІВС «ОСВІТА» та Порядку замовлення документів про базову середню освіту та повну загальну середню освіту, видачі та обліку їх карток" від 10.12.2003 № 811 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України 13.08.2007 № 737), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2004 р. за № 201/8800 (у редакції від 29.04.2025), відповідно до якого для формування документів про освіту до відповідного реєстру вносяться персональні дані здобувача освіти, у тому числі на підставі свідоцтва про народження (у разі відсутності паспорта).

У зв?язку з наявністю у здобувача освіти свідоцтва про народження, заклад освіти мав можливість здійснити замовлення документа про освіту та не мав правових підстав для відмови у цьому, однак продовжував рекомендувати оформлення паспорта відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до платіжної інструкції від 01.07.2026 року позивач сплатила 7000 грн. за навчання ОСОБА_16 на підготовчих курсах.

Відповідно до довідки КНП "Черкаський обласний психоневрологічний диспансер ЧОР" від 03.04.2026р. № 161/01-05-Н звернень за медичною наркологічною допомогою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в закладі не зареєстровано.

Відповідно до листа директора Департаменту освіти та гуманітарної політики від 26.05.2026р. питання реагування за фактом незабезпечення батьками документування дитини паспортним документом не відносяться до повноважень департаменту.

Відповідно до листа директора Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстреції Державної міграційної служби України від 29.04.2026р. оформлення та видача паспорта громадядина України здійнюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302, відповідно до п.7 якого ософмлення паспорта громадянина України особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного та сімейного законодавства.

Відповідно до ч1,2 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу. (ч.2 ст.61 ЦК України).

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 8 Європейської конвенції з прав людини (далі Європейська конвенція) гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя спричиняє порушення статті 8 Європейської конвенції, за винятком випадків, коли воно здійснюється «згідно із законом», має ціль або цілі, що є легітимними згідно з пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення згаданої вище цілі або цілей (пункт 83 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гаазе проти Німеччини»).

При цьому, право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Європейської конвенції (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України»). У вказаній справі Європейський Суд з прав людини наголошено, що визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8.

Позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Європейської конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Можливість такого втручання передбачена національним законом. Зокрема, відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України (далі СК) батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Таким чином, системний аналіз положень національного законодавства та міжнародних договорів, ратифікованих у встановленому законом порядку, дають підстави для висновку, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою сімейно-правового характеру, вона застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. По змісту Закону ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Крім того, позбавлення батьківських прав є, насамперед, способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання має бути виявлений позитивний результат в долі дитини (дітей), який має настати після позбавлення батьків їх прав. Непередбачуваність позитивного результату у конкретній ситуації позбавляє змісту застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.

Як встановлено статтею 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків та в будь-якому випадку в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості (Принцип 6 Декларації прав дитини).

Мотивована оцінка суду аргументів учасників справи та позиція суду з питання порушення, не визнання або оспорення права, свободи чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду

У справі, що розглядається, предметом спору є позбавлення батьківських прав та призначення опікуна неповнолітній дитині.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Між тим, в судовому засіданні не було встановлено з достовірністю, що відповідач свідомо тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Саме лише твердження позивача про те, що відповідач не бере участі в достатньому обсязі у вихованні та утриманні сина ОСОБА_3 не є належним підтвердженням систематичної винної поведінки відповідачки та свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Суд враховує, що обов`язковим елементом ухилення від виконання батьківських обов`язків, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991 року і набула чинність для України 27.09.1991 року, визначає, що розлучення дитини з батьками може бути необхідним в якнайкращих інтересах дитини у виключних випадках, наприклад, коли батьки взагалі не піклуються про неї.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що при позбавленні батьківських прав суди повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. Крім того, у даному рішенні Європейським судом звернуто увагу, що при вирішенні справ про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування є одним із доказів, який відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України оцінюється у взаємному зв`язку з іншими доказами у справі. Відповідно до ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Подібний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справа № 742/710/19.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою втручання у сімейні зв`язки, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, батька, так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в їх діях.

Суд також враховує, що оскільки неповнолітній ОСОБА_11 досяг 14-го віку, призначення йому піклувальника відноситься до компетенції органу опіки і піклування, відтак наслідком позбавлення батьківського піклування неповнолітнього буде його передача органу опіки та піклування для вирішення питання щодо подальшого влаштування дитини.

Наданими позивачем доказами підтверджено, що відповідач не у повному обсязі виконує батьківські обов`язки по відношенню до своєї дитини, оскільки не забезпечує систематичної участі у її вихованні та утриманні, хоча є працездатною і відтак має можливість працювати і за рахунок заробітку брати участь в утриманні дитини. Разом з тим, за відсутністю об`єктивних доказів, що відповідачка свідомо нехтує батьківськими обов`язками, чим діє всупереч інтересам дитини, суд виходить з положень принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року та вважає, що такий крайній захід як позбавлення батьківських прав є передчасним, не забезпечуватиме інтересів самої дитини, тому заявлений позов не підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд вважає необхідним попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до батьківських обов`язків та забезпечити повноцінні умови для виховання та утримання дитини. Батьки повинні організувати процес навчання дитини, обирати такі методи і форми виховання і утримання малолітньої доньки, які б відповідали її інтересам, у співпраці та під контролем компетентних органів, на які законом покладений обов`язок соціального захисту інтересів малолітніх дітей.

Питання про судові витрати

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач як особа з інвалідністю була звільнена від оплати судового збору, тому у зв`язку з відмовою у задоволені позову оплата судового збору відноситься на рахунок держави.

Керуючись п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 4,7,10,81,141,263-266 ЦПК України, ст. ст. 141,150, 155, 164-166 СК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та призначення опікуна неповнолітній дитині.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до батьківських обов`язків та забезпечити повноцінні умови для виховання та утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Третя особа: Виконавчий комітет Черкаської міської ради як орган опіки та піклування (м.Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, ЄДРПОУ 04061547).

Повний текст рішення складений 16 липня 2026 року