Рішення № 138256990, 14.07.2026, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/2784/25 провадження № 2/694/284/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14.07.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Смовж О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Тимошенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Звенигородка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До суду надійшла позовна заява ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 27.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» (надалі - первісний кредитор) та відповідачем було укладено договір позики №0980007304 від 27.02.2021, відповідно до якого первісний кредитор надав відповідачу кошти в розмірі 7 319,00 грн на умовах строковості та платності. Згідно умов договору позика на суму 3000 грн була надана на строк 30 днів з відсотковою ставкою 1,75 на день.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків виникла кредитна заборгованість.

24.11.2022 між первісним кредитором ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24-11-22, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за договором позики №0980007304.

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та позивачем укладено договір факторингу № 23/05/24, відповідно до умов якого кредитор передав за плату належні йому права вимоги до відповідача, а позивач прийняв останні. Таким чином позивач набув права грошової вимоги до відповідача за зазначеним договором позики.

Оскільки до теперішнього часу відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов`язань ухиляється, позивач просить її стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 13.10.2025 провадження у справі відкрито, визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного судового провадження з викликом (повідомленням) сторін.

05.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 28.04.2026 задоволено.

Сторони у судове засідання не з`явилися. Позивач подав клопотання, де просив розглядати справу без його участі, позов підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, не подав відзив, тому, керуючись ст. 280 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд дійшов таких висновків.

27 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ІНФІНАНС» із заявкою-анкетою на отримання кредиту № 3503708, яка містить докладну інформацію щодо особи відповідача, зокрема: індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також реквізити його банківської платіжної картки. Вказана заявка-анкета підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1v0d0j.

ТОВ «ІНФІНАНС» направило ОСОБА_1 пропозицію укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0980007304/2 від 27 лютого 2021 року (оферта) та надання кредиту згідно Заявки-анкети № 3503708 від 27 лютого 2021 року на наступних умовах: загальна сума кредиту 7 319,00 грн, строк користування кредитом - 30 днів; строк дії договору 3 роки; номінальна відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитом, що застосовується у випадках передбачених правилами, та максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов договору.

27 лютого 2021 року ОСОБА_1 акцептував вказану оферту за допомогою електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора 2L3Z8W, тим самим підписавши договір позики та погодившись з його умовами, а також інформацією, яка була надана споживачу до укладення договору надання позики.

Основні умови кредитування: розмір кредиту - 7 319,00 грн; строк користування кредитом - 30 днів; строк дії договору - 3 роки; відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом, застосовуються за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації; максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов договору. Всі інші умови викладені у Правилах, з якими вона ознайомилася до укладення Договору та які є невід`ємною частиною договору (Оферти та Акцепту Оферти).

Згідно листа директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3158_250611114713 від 30 липня 2025 слідує, що успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 27 лютого 2021 року 09:49 на суму 7 319,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 81525483, призначення платежу: зачислення 7 319,00 грн на картку НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0980007304 від 27 лютого 2021 року, складеного ТОВ «Інфінанс», у ОСОБА_1 утворилася заборгованість на загальну суму 83 910 грн 80 коп., з яких: за тілом кредиту - 7 318,96 грн, проценти - 76 591,84 грн.

24 листопада 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 24/11-22/2, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, вказані в реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0980007304 у розмірі 83 910 грн 80 коп., з яких: за тілом кредиту - 7 318,96 грн, проценти - 76 591,84 грн.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 24 листопада 2022 року за Договором факторингу № 24/11-22/2 від 24 листопада 2022 року клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу №24/11-22/2 від 24 листопада 2022 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості.

23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № 23/05/24, відповідно до якого, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 20 грудня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за договорами кредиту.

Відповідно до Витягу з реєстру заборгованостей № 4 до Договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 0980007304 у розмірі 83 910 грн 80 коп., з яких: за тілом кредиту - 7 318,96 грн, проценти - 76 591,84 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 0980007304 від 27 лютого 2021 року за період з 24 листопада 2022 року по 02 вересня 2025 року, заборгованість відповідача складає 83 910 грн 80 коп., з яких: за тілом кредиту - 7 318,96 грн, проценти - 76 591,84 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що відповідач отримав кредитні кошти, однак не виконує зобов`язань щодо їх повернення, а тому порушене право кредитора підлягає захисту в судовому порядку.

Відтак до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційнотелекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційноправові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційнотелекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційнотелекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційнотелекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

У даній справі встановлено, що Договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Волевиявлення позичальника на укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Виникнення зобов`язання відповідача перед позивачем свідчить та обставина, що кошти, визначені в електронному договорі, надійшли в розпорядження ОСОБА_1 на належний йому банківський рахунок і позичальник тим самим не заперечував умови договору та не надав доказів на спростування факту отримання ним зазначених коштів та частково сплачував заборгованість.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Факт переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ», а в подальшому до позивача за кредиторим за договором № 0980007304 від 27 лютого 2021 року підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору № 0980007304 від 27 лютого 2021 року, ТОВ «ІНФІНАНС» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 319,00 грн, строк користування кредитом - 30 днів; строк дії договору 3 роки; номінальна відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом, що застосовується у випадках передбачених правилами, та максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов договору.

Суд звертає увагу, що вказівка у договорі на строк його дії 3 роки не є тотожним строку кредитування, адже такий визначений 30-ти денним терміном, відповідно і нарахування відсотків за користування кредиту здійснюється у погоджений сторонами строк користування кредитними коштами (строк кредитування), а не у строк дії договору.

Оскільки Кредитним договором № 0980007304 від 27 лютого 2021 року визначений строк користування, який становить 30 днів, саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

З розрахунку заборгованості, що наданий позивачем вбачається, що з 27 лютого 2021 року по 28 березня 2021 року (30 днів) нараховувалася номінальна відсоткова ставка в розмірі 1,75% на суму 3 842,45 грн. Тобто загальний розмір відсотків які підлягають до стягнення 3 842,45 грн.

Отож, враховуючи ту обставину, ОСОБА_2 не повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі вказаного вище Договору, та нараховані відсотки, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 0980007304 від 27 лютого 2021 року в розмірі 11 161,41 грн (7 318,96+3 842,45).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 322,21 грн (11 161,41 * 2 422,40 : 83 910,80), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, судові витрати понесені позивачем підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року; Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; Заявка на надання юридичної допомоги № 214 від 01 серпня 2025 року; Витяг з Акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31 серпня 2025 року на суму 25 000,00 грн.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, правом на заперечення проти заявленого розміру судових витрат ОСОБА_1 не скористався.

Враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, відсутність заперечень відповідача проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 3 325,37 грн (11 161,41 * 25 000,00 : 83 910,80), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-283, 352, 354-355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС' заборгованість за кредитним договором №0980007304 від 27.02.2021 у розмірі 11 161,41 грн, з яких; 7 318,96 грн - тіло кредиту, 3 842,45 грн - сума заборгованості за відсотками.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати у розмірі 3 647,58 грн, що складаються: судовий збір 322,21 грн, витрати на правничу допомогу 3 325,37 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте Звенигородським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте Звенигородським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, тел.0443740990, адреса електронної пошти: office@factoringp.in.ua, індекс 03150).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ).

Суддя О.Ю. Смовж