Ухвала суду № 138256851, 08.07.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/5908/25 Провадження№ 2-п/636/26/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю.М., за участю секретаря судового засідання Селевко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві заяву ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення,

встановив:

В провадженні Чугуївського міського суду перебувала цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

23 грудня 2025 року Чугуївським міським судом Харківської області ухвалено заочне рішення яким заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач звернувся із заявою про скасування заочного рішення, в обґрунтування заяви посипається на те, що він під час розгляду справи по суті не приймав участь у судових засіданнях, оскільки не отримував судових викликів так як проходив військову службу та виконував конституційний обов`язок щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, у зв`язку з чим фактично перебував поза межами місця свого проживання. Та вважає, що зазначені обставини є підставою для скасування заочного рішення відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи.

Дослідивши заяву про скасування заочного рішення, матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 288 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З вищевикладеного вбачається, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов можна стверджувати про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Як вже зазначалось, відповідач обґрунтовуючи заяву про перегляд заочного рішення посилається на те, що він під час розгляду справи по суті не приймав участь у судових засіданнях, оскільки не отримував судових викликів так як проходив військову службу та виконував конституційний обов`язок щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, у зв`язку з чим фактично перебував поза межами місця свого проживання.

Однак, судові повістки неодноразово направлялися відповідачу за адресою, зазначеною в матеріалах справи. Поштові відправлення поверталися до суду з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній». Доказів того, що відповідач повідомив суд про зміну місця проживання, адреси для листування або просив здійснювати виклики за іншою адресою, матеріали справи не містять. Посилання заявника на проходження військової служби саме по собі не свідчить про відсутність можливості повідомити суд про зміну місця перебування або подати відзив на позов чи іншим способом реалізувати свої процесуальні права.

Суд критично оцінює доводи заявника про те, що він дізнався про наявність судового провадження у даній справі лише 09 січня 2026 року, та до цього моменту будь-якої інформації щодо розгляду справи судом не мав. Зазначені твердження повністю спростовуються матеріалами цивільної справи, оскільки наявною у справі довідкою про доставку документу в електронному вигляді «Рішення» від 23 грудня 2025 року підтверджується, що 24 грудня 2025 року копію заочного рішення було доставлено до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд». Таким чином, наведені у заяві обставини не відповідають фактичним даним справи та не можуть бути покладені судом в основу висновку про неналежне повідомлення відповідача. Крім того, відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення зазначено про наявність доказів та відомостей, які мають істотне значення для справи та будуть надані під час судового засідання, однак відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать довідки про доставку документу в електронному вигляді «Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» від 20 березня 2026 року та від 11 травня 2026 року».

Відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення може бути скасоване лише за умови одночасного існування двох обставин: якщо відповідач не з`явився в судове засідання з поважних причин та не повідомив суд про причини неявки; якщо докази та заперечення, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, сам по собі факт подання заяви про скасування заочного рішення або формальне посилання на неотримання судових повісток та доказів і відомостей, які мають істотне значення для справи не є безумовною підставою для його скасування.

Як убачається з матеріалів справи, судові повістки про виклик до суду надсилалися відповідачу за адресою реєстрації його місця проживання, зазначеною у матеріалах справи, та через підсистему «Електронний суд» у спосіб та строки, передбачені процесуальним законом, з дотриманням вимог щодо належного повідомлення учасників процесу.

Поштові відправлення були повернуті до суду з відмітками, що свідчать про неотримання кореспонденції з причин, які залежали від самого відповідача, а не від суду, довідки про доставку електронного документу від 20 березня 2026 та 11 травня 2026 року свідчать про доставку судових повісток до електронного кабінету відповідача.

Суд наголошує, що належне повідомлення не тотожне фактичному отриманню кореспонденції, а процесуальний закон не покладає на суд обов`язок забезпечувати фактичне ознайомлення сторони з повісткою, якщо суд вжив усіх передбачених законом заходів для повідомлення.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування, повідомленою цією особою суду, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, процесуальний закон прямо пов`язує факт належного повідомлення учасника справи саме із проставленням поштовим оператором відповідної відмітки про відсутність адресата за повідомленою ним адресою, а не з фактичним отриманням ним судової кореспонденції.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом. Так, у постанові від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23 Верховний Суд зазначив, що повернення судової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» є належним підтвердженням повідомлення учасника справи відповідно до статті 128 ЦПК України. При цьому Верховний Суд окремо звернув увагу, що особа, яка надалі у своїх процесуальних документах зазначає ту саму адресу, на яку суд надсилав кореспонденцію, не може обґрунтовано посилатися на відсутність належного повідомлення.

Такий висновок узгоджується також із усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 522/17859/19, а також із правовими висновками Велика Палата Верховного Суду, сформульованими у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 та від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, відповідно до яких відмітка поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить про належне повідомлення особи, якщо кореспонденцію направлено за адресою, повідомленою нею суду.

Вирішуючи питання про скасування заочного рішення суд спирається в тому числі на постанову Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 522/1016/16-ц: «Належним повідомленням сторони є направлення судової повістки за адресою, зазначеною у матеріалах справи або офіційних реєстрах. Факт неотримання кореспонденції з причин, що залежать від адресата, не свідчить про порушення судом норм процесуального права»

Відповідно до постанова Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 753/22860/17 сторона зобов`язана проявляти належну обачність щодо реалізації своїх процесуальних прав та не може посилатися на власну пасивність як на поважну причину неявки в судове засідання.

З приводу умов скасування заочного рішення Верховний суд в постанові від 21.04.2021 у справі № 127/14189/18 зазначив, що скасування заочного рішення можливе лише за умови одночасного доведення поважності причин неявки та наявності істотних заперечень, які могли б вплинути на правильність вирішення справи.

Однак у поданій заяві відповідач не навів жодних вагомих доказів або заперечень, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи та які не були предметом оцінки суду при ухваленні заочного рішення.

Таким чином, друга обов`язкова умова для скасування заочного рішення також відсутня.

Суд зауважує на тому, що інститут заочного розгляду справи спрямований на забезпечення балансу між правом особи на доступ до правосуддя та обов`язком суду забезпечити ефективний та своєчасний розгляд справи.

Допущення можливості скасування заочного рішення виключно з підстав формального посилання на неотримання судових повісток створювало б ризик зловживання процесуальними правами, коли сторона, свідомо ігноруючи судову кореспонденцію, отримувала б можливість безпідставно затягувати розгляд справи.

Суд не може заохочувати таку процесуальну поведінку, оскільки вона суперечить засадам добросовісності, розумності та правової визначеності.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що: відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду; причини неявки до суду не є поважними; заявлені доводи не містять істотних обставин, які могли б вплинути на правильність ухваленого рішення.

Як вбачається з заяви про скасування заочного рішення, місце проживання відповідача ОСОБА_1 повністю співпадає з адресою, яка зазначалась в позовній заяві.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись: ст. ст. 259-261, 287, 353 ЦПК України, суд,

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 грудня 2025 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Гніздилов Ю.М.