Рішення № 138256777, 16.07.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4298/26

Провадження № 2/635/5720/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Омельник М.М.,

при секретарі судового засідання - Сліпченко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 10319 від 15.04.2024 у розмірі 46975,00 гривні, суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 гривні, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 15.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10319. Відповідно до умов якого, Відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком на 365 днів (до 15.04.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,30% від суми кредиту за кожен день користування (839,50% річних). У зв`язку з порушеннями зобов`язань, заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить 46975,00 гривень та складається, з 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 41975,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 15.04.2024 по 15.04.2025, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,30 % за кожен день користування кредитом (839,50% річних) та Графіку платежів.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 травня 2026 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05 червня 2026 року представник відповідача - адвокат Цимбал А.А. надала відзив на позовну заяву, в якому прохалапозовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №10810 від 15.04.2024 в розмірі 23250,00 грн . У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Зазначивши, щоукладаючи 15 квітня 2024 року кредитний договір позивач не мав законних підстав визначати процентні ставки на рівні 2,3% за кожен день користування кредитом, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки у даному випадку не міг перевищувати 1%. Та надала контррозрахунок заборгованості. Крім того, прохалаСтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Процент" на користь ОСОБА_1 кошти, витрачені на правничу допомогу адвоката, понесені Відповідачем у зв`язку з розглядом даної справи.

08 червня 2026 року представник позивача - Руденко К.В. надав відповідь на відзив, в якому прохав стягнути з відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» код ЄДРПОУ 41466388, заборгованість за Кредитним договором № 10319 від 15.04.2024 року становить 46975,00 грн., що складається з: 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 41975,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 15.04.2024 року по 15.04.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,30 % за кожен день користування кредитом (839,50% річних) та Графіку платежів. Посилаючись на п. 1.2. Кредитного договору, відповідно до якого, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,30% від суми кредиту за кожен день користування (839,50% річних) та на п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Також прохав стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2662,40 грн. та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 червня 2026 року, задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» - Руденка Костянтина Васильовича про витребування доказів по цивільній справі.

16 червня 2026 року представник позивача - Руденко К.В. надав заяву про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідача.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, однак матеріали справи містять відзив на позовну заяву із зазначенням позиції щодо позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (торгова марка «PROCENT») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 10319.

Відповідно до умов якого, Відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 гривень, строком на 365 днів (до 15.04.2025 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,30% від суми кредиту за кожен день користування (839,50% річних).

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 589003 направлявся відповідачу 15.04.2024 о 13:29:57 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений Кредитному договорі та ІТС.

Кредитний договір був підписаний 15.04.2024 року о 13:30:05 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 589003 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua.

Кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. були переказані Відповідачу 15.04.2024

року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,30 % від суми кредиту за кожен день користування (839,50% річних).

Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 365 днів.

Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в Додатку №1 до Кредитного договору.

Відповідно до п.п. 2.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк (п. 1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. Кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Позивач звертає стягнення на суму кредиту та прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 15 квітня 2024 року по 15 квітня 2025 року.

Заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить 46975,00 гривень та складається, з 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 41975,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 15.04.2024 по 15.04.2025, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,30 % за кожен день користування кредитом (839,50% річних) та Графіку платежів.

Також АТ «Універсал банк» надав інформацію, згідно якої, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 .

Щодо поповнення картки № НОМЕР_4 зазначає, що успішним зарахуванням є зарахування на платіжну картку № НОМЕР_4 15 квітня 2024 року в сумі 5000,00 грн.

Номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_4 у період з 15.04.2024 по 20.04.2024 та знаходиться анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Всі номери телефонів, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .

Також надано рух коштів за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_4 , за період з 15 квітня 2024 року по 20 квітня 2024 року ( з відображенням часу зарахування коштів).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Зважаючи, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд вважає, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Разом з тим, суд не може погодитися з доводами представника позивача про те, що проценти за користування кредитом підлягають стягненню виходячи з умов кредитного договору у розмірі 2,3 % на день лише з тієї підстави, що відповідна умова була погоджена сторонами під час його укладення.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом із тим свобода договору не є абсолютною та обмежується імперативними нормами законодавства. Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема доповнено статтю 8 частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати одного відсотка від загального розміру кредиту.

Судом встановлено, що спірний кредитний договір укладений 15 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності вказаними законодавчими змінами.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить із того, що саме редакція Закону України «Про споживче кредитування», чинна на момент виникнення спірних правовідносин, підлягає застосуванню при вирішенні даного спору.

Положення пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» мають тимчасовий характер та спрямовані на забезпечення переходу від попереднього правового регулювання до нового механізму державного регулювання вартості споживчого кредиту.

Суд виходить із того, що наведені положення є спеціальними нормами перехідного характеру, а тому підлягають вузькому тлумаченню та не можуть застосовуватися розширено до правовідносин, які виникли після набрання чинності Законом № 3498-ІХ.

Оскільки кредитний договір між сторонами укладено 15 квітня 2024 року, тобто вже після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», сторони при його укладенні були зобов`язані дотримуватися вимог частини п`ятої статті 8 зазначеного Закону щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Інше тлумачення фактично призводило б до незастосування імперативної норми частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до договорів, укладених після набрання нею чинності, що суперечило б принципам верховенства права, правової визначеності та вимогам статті 8 Конституції України.

Сам по собі факт погодження сторонами процентної ставки у розмірі 2,3 % на день не свідчить про її відповідність вимогам закону, оскільки суд при вирішенні спору зобов`язаний перевірити відповідність умов договору імперативним нормам матеріального права незалежно від волевиявлення сторін.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами представника відповідача про необхідність здійснення перерахунку процентів із застосуванням максимально допустимого розміру денної процентної ставки 1 %, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки сума кредиту становить 5000 грн, розмір процентів за один день користування кредитом складає 50 грн (5000 грн ? 1 %), а за 365 днів користування кредитом - 18 250 грн (50 грн ? 365 днів).

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, а вимоги про стягнення процентів підлягають задоволенню лише в частині, розрахованій виходячи із максимально допустимого законом розміру денної процентної ставки 1 %, у решті позовних вимог щодо стягнення процентів, нарахованих понад зазначений розмір, слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 46 975,00 грн, тоді як суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково та стягнення з відповідача 23 250,00 грн, що становить 49,50 % від заявлених позовних вимог.

Відповідно, у задоволенні 50,50 % позовних вимог судом відмовлено.

Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які підтверджені належними доказами. Відповідачем також підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, суд вважає за необхідне розподілити витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених та відхилених позовних вимог.

Так, на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 949,55 грн. (49,50 % від 10 000,00 грн), а на користь відповідача - 5 555,50 грн. (50,50 % від 11 000,00 грн).

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України, якщо суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може здійснити зустрічне зарахування таких сум.

З урахуванням наведеного, після проведення взаємозаліку на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 605,95 грн.

Крім того, оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1311,73 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 280, 284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором № 10319 від 15 квітня 2024 року у розмірі 23250 (двадцять три тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» витрати по сплаті судового збору в сумі 1317 (одна тисяча триста сімнадцять) гривень 73 (сімдесят три) копійки

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 95 (дев`яносто п`ять) копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ: 41466388, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4;

представник позивача: Руденко Костянтин Васильович, РНОКПП: НОМЕР_8 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;

представник відповідача: Цимбал Альона Анатоліївна , РНОКПП: НОМЕР_9 .

Суддя М.М.Омельник