Рішення № 138255958, 06.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2026/26

провадження № 2/619/1425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2026 року м.Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 0134/980/030173487/1 від 22.03.2018 у розмірі 119 424, 75 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22.03.2018 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0134/980/030173487/1 про надання споживчого кредиту. За даним кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця. 15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», укладений Договір факторингу №15/03/24. Згідно з даним Договором факторингу 15.03.2024 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 0134/980/030173487/1 від 22.03.2018. Згідно з Договором факторингу сума боргу перед Новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 119 424, 75 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 66 000, 00 грн; заборгованість за відсотками становить 53 424, 75 грн. Вказану заборгованість, а також понесені судові витрати та витрати на правову допомогу позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

22.03.2018 ОСОБА_1 заповнив заяву-анкету на надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 0134/980/030173487/1 від 22.03.2018, у якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефону, паспортні дані, домашню адресу, електронну пошту ( а.с. 14).

Вказана заява-анкета підписана ОСОБА_1 особисто.

Також, 22.03.2018 ОСОБА_1 підписано особисто паспорт споживчого кредиту, заяву фізичної особи на встановлення кредитної лінії /зміну розміру кредитної лінії (зв. сторона а.с. 14 ).

Крім того, матеріали справи містять картку із зразками підпису ОСОБА_1 та розписку про отримання картки № НОМЕР_1 , строк дії до 03/21 (зв. сторона а.с. 14).

15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 15/03/24, згідно з умовами якого АТ «ОТП Банк» відступило за плату право вимоги за кредитними договорами до боржників, зазначених у реєстрах боржників, а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до них, у тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0134/980/030173487/1 від 22.03.2018 (а.с. 17-18).

15.03.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» та АТ «ОТП Банк» було укладено акт прийому-передачі реєстру боржників № 1 та № 2 за договором факторингу №15/03/24 від 15.03.2024 ( а.с. 7).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024 сума заборгованості відповідача станом на 15.03.2024 становить: 119 424,75 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 66 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 53 424.75 грн ( зв. сторона а.с. 13).

Відповідно до платіжної інструкції № 1 від 15.03.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало АТ «ОТП Банк» 289 36,94 грн, як оплату згідно з договором факторингу №15/03/24 від 15.03.24, реєстр боржників №1 та платіжної інструкції №2 від 15.03.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало АТ «ОТП Банк» 7710808,65 грн, як оплату згідно з договором факторингу №15/03/24 від 15.03.24, реєстр боржників №2 (а.с. 22).

Відповідно до виписки з рахунка приватного клієнта 0134/980/030173487/1 за розрахунковий період з 22.03.2018 по 15.03.2024 вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами (а.с. 9-11).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 0134/980/030173487/1 від 22.03.2018 заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.03.2024 складає 119 424, 75 грн (а.с. 23-26).

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).

За змістом положень статей 525, 526 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1статті 510 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із частиною 1статті 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1статті 517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 ЦК України).

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

За змістом частини 1статті 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

У частині 3 статті 12, частині 1, 6статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1, 2статті 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За загальним правилом, встановленим у статті 89 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У постанові від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором Верховний Суд зазначив, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної нормиЗаконупідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

З огляду на предмет спору та обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог, ТОВ «Діджи Фінанс» було зобов`язане надати суду докази на підтвердження укладення між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № 0134/980/030173487/1 від 22.03.2018, надання останньому кредиту відповідно до умов цього договору, наявності заборгованості та докази на підтвердження переуступки на його користь прав вимоги за таким договором у відповідному розмірі.

Разом з тим, ТОВ «Діджи Фінанс» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту, таких як платіжне доручення, меморіальний ордер тощо.

Позивачем надано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 , разом з тим дана виписка не містить інформації щодо розміру фактично отриманих відповідачем коштів, зокрема, не містить даних, що ОСОБА_1 отримав 66 000 тис. грн, про які позивач зазначає у позовній заяві.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Такий розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим кредитором, а, відтак, інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

З огляду на те, що надані позивачем до суду докази не містять інформації про розмір отриманих відповідачем кредитних коштів, суд позбавлений можливості встановити і правильність нарахованих процентів за кредитом.

Враховуючи викладене, суд дослідивши та давши оцінку поданим позивачем доказам, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 0134/980/030173487/1 від 22.03.2018, укладеним з АТ «ОТП Банк», внаслідок недоведеності обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог.

Розподіл судових витрат

Судові витрати в силу положень статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Пруднікова