Постанова № 138255678, 14.07.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1371/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднані матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 21 серпня 2025 року, орган, що видав, 1231,

за ч.2 ст.185-10, ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2026 року о 06 год. 00 хв. у межах контрольованого прикордонного району, на напрямку деревня (республіка білорусь) с. Рудня (Україна), на відстані близько 10 км до лінії державного кордону, прикордонним нарядом було виявлено ОСОБА_1 , який спільно з ОСОБА_2 рухався у напрямку державного кордону України з Республікою Білорусь поза встановленими пунктами пропуску з наміром незаконно перетнути державний кордон України. До перетинання державного кордону вказаних осіб було затримано військовослужбовцями Державної прикордонної служби України.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Окрім того, у зазначені дату, час та місці ОСОБА_1 , діючи спільно з ОСОБА_2 , вчинив злісну непокору законним вимогам військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, а саме не виконав неодноразові законні вимоги зупинитися, на них не реагував та вдався до втечі.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 11 Положення про прикордонний режим та статті 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185-10 КУпАП.

При складанні протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 у письмових пояснення зазначив, що спільно з ОСОБА_2 рухався у напрямку державного кордону України з Республікою Білорусь з метою його перетинання та подальшого працевлаштування у країнах Європи, однак був затриманий прикордонним нарядом і доставлений до підрозділу Державної прикордонної служби України.

На розгляд справ до суду ОСОБА_1 не з`явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце їх розгляду, що підтверджується відповідними записами у протоколах про адміністративні правопорушення (а.с. 1, 1).

Крім того, у матеріалах справ містяться заяви ОСОБА_1 про розгляд справ без його участі. У заявах він зазначив, що з матеріалами справ ознайомлений, просив розглянути справи за його відсутності, українською мовою володіє, заяв і зауважень не має (а.с. 8, 8).

Згідно зі ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли наявні дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на те, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час і місце розгляду справ, подав заяви про їх розгляд за його відсутності та клопотань про відкладення розгляду справ не заявляв, суд вважає за можливе розглянути справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 14 липня 2026 року адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.185-10 та ч.2 ст.204-1 КУпАП об`єднано в одне провадження, якому присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №949/1371/26.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями інших осіб, речовими доказами, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна саме ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, з використанням підробленого документа чи документів, що містять недостовірні відомості про особу, або без дозволу відповідних органів влади. Відповідальність за ч.2 ст.204-1 КУпАП настає за ті самі дії, якщо вони вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Диспозиція ст.204-1 КУпАП має бланкетний характер, тому для встановлення складу цього адміністративного правопорушення необхідно також керуватися положеннями Закону України «Про державний кордон України».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Відповідальність за ч.2 ст.185-10 КУпАП настає за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, якщо такі дії вчинені групою осіб або повторно протягом року.

Диспозиція ст.185-10 КУпАП також має бланкетний характер, тому для встановлення складу цього адміністративного правопорушення суд має з`ясувати, чи була вимога військовослужбовця Державної прикордонної служби України законною, чи пред`являлася вона під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, та чи мала поведінка особи характер саме злісної непокори.

Стаття 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачає, що непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

Дослідивши повно й об`єктивно обставини адміністративних правопорушень та перевіривши матеріали адміністративних справ, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185-10 та ч.2 ст.204-1 КУпАП, а його вина у їх вчиненні доведена сукупністю досліджених доказів, зокрема:

- протоколами про адміністративні правопорушення серії ЧЦП №336269 від 01 червня 2026 року та серії ЧЦП №336255 від 01 червня 2026 року, у яких зафіксовано обставини злісної непокори законним вимогам військовослужбовця Державної прикордонної служби України та спроби незаконного перетинання державного кордону України, вчиненої групою осіб (а.с. 1, 1);

- протоколом про адміністративне затримання від 01 червня 2026 року, яким підтверджується факт затримання ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням адміністративних правопорушень (а.с. 2);

- рапортом інспектора прикордонної служби вищої категорії начальника третьої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби шістнадцятої прикордонної застави майстер-сержанта ОСОБА_3 від 02 червня 2026 року, з якого вбачається, що 01 червня 2026 року прикордонним нарядом було виявлено осіб, які рухалися у напрямку державного кордону України з Республікою Білорусь. На неодноразові законні вимоги військовослужбовця Державної прикордонної служби України зупинитися вказані особи не відреагували та вдалися до втечі, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було затримано. Під час спілкування вони повідомили про намір незаконно перетнути державний кордон України з Республікою Білорусь (а.с. 4);

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 01 червня 2026 року, з яких вбачається, що він спільно з ОСОБА_2 рухався у напрямку державного кордону України з Республікою Білорусь з метою його незаконного перетинання, однак був затриманий військовослужбовцями Державної прикордонної служби України (а.с. 5);

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 01 червня 2026 року, якими підтверджуються обставини спільного руху з ОСОБА_1 у напрямку державного кордону України з Республікою Білорусь з метою його незаконного перетинання та їх подальшого затримання прикордонним нарядом (а.с. 6);

- схемою виявлення порушення, на якій відображено напрямок руху ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у бік державного кордону України з Республікою Білорусь, а також місце їх виявлення прикордонним нарядом (а.с. 7);

- заявами ОСОБА_1 від 01 червня 2026 року, у яких він зазначив, що з матеріалами справ ознайомлений, просив розглянути справи без його участі, заяв та зауважень не має (а.с. 8, 8);

- відеозаписом, що міститься на DVD-R диску, під час дослідження якого встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмові з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України підтвердили, що прямували до державного кордону України з Республікою Білорусь з метою його незаконного перетинання (а.с. 9).

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185-10 та ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Наведені докази, які узгоджуються між собою та взаємно доповнюються, підтверджують, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 рухався у напрямку державного кордону України з наміром незаконно перетнути його поза встановленими пунктами пропуску, а на неодноразові законні вимоги військовослужбовця Державної прикордонної служби України зупинитися не реагував та вдався до втечі. Отже, його дії містять склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185-10 та ч.2 ст.204-1 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 суд враховує характер вчинених адміністративних правопорушень, ступінь його вини, обставини вчинення правопорушень, дані про особу правопорушника.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом чи посадовою особою, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Беручи до уваги характер вчинених ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, ступінь його вини, обставини їх вчинення, дані про особу правопорушника, а також те, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185-10 та ч.2 ст.204-1 КУпАП, одночасно розглядаються судом, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення має бути накладене за правилами ч.2 ст.36 КУпАП, тобто в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином, при накладенні адміністративного стягнення відповідно до ст.ст.23, 33, 36 КУпАП, враховуючи, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім буде призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією більш серйозного адміністративного правопорушення, а саме ч.2 ст.204-1 КУпАП. Таке стягнення є співмірним характеру вчинених правопорушень, особі правопорушника, ступеню його вини та повністю досягне мети його застосування.

Санкцією ч.2 ст.204-1 КУпАП поряд з основним адміністративним стягненням передбачено конфіскацію знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

Оскільки знаряддя та засоби вчинення адміністративного правопорушення у ОСОБА_1 не вилучалися та до суду не передавалися, застосування додаткового адміністративного стягнення у виді їх конфіскації є неможливим.

Відповідно до вимог статті 40-1 КУпАП особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір.

Керуючись статтями 36, 40-1, 283, 284, 287, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185-10 та ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати відносно нього:

- за ч.2 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок);

- за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення у зв`язку з їх відсутністю.

На підставі ч.2 ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення остаточно застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, встановленої за більш серйозне адміністративне правопорушення, а саме за ч.2 ст.204-1 КУпАП, у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок), без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення у зв`язку з їх відсутністю.

Реквізити для оплати штрафу:

- отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл/Дубров.міс.тг/21081100;

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- рахунок отримувача: UA958999980313090106000017511;

- код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Реквізити для оплати судового збору:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106;

- код за ЄДРПОУ: 37993783;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- код банку отримувача: 899998;

- рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;

- код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, що становить 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Суддя:?підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Оборонова І.В.