Ухвала суду № 138255569, 15.07.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/129/26

номер провадження 6/546/46/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в судовій залі в м. Решетилівка заяву відповідача ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 02 червня 2026 року по справі №546/129/26, -

в с т а н о в и в :

25.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 02 червня 2026 року по справі №546/129/26 строком на 36 місяців рівними щомісячними платежами.

Заяву обґрунтовує тим, що 02 червня 2026 року Решетилівським районним судом Полтавської області ухвалено рішення у справі № 546/129/26 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. ОСОБА_1 є студентом та особою з інвалідністю ІІ групи. Постійного місця роботи не має, його доходи є мінімальними та недостатніми для одноразового виконання рішення суду. Значна частина коштів витрачається на повсякденні потреби та підтримання стану здоров`я. Він не ухиляється від виконання рішення суду та визнаю обов`язок його виконання, однак через складний матеріальний стан не має реальної можливості сплатити всю суму боргу одноразово. Відповідно до статті 435 ЦПК України суд має право розстрочити виконання судового рішення з урахуванням майнового стану боржника та інших обставин, що мають істотне значення. З огляду на наведене просить надати мені розстрочку виконання рішення строком на 36 місяців, а саме:

1. Розстрочити виконання рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 02.06.2026 у справі № 546/129/26.

2. Встановити виконання рішення шляхом сплати заборгованості рівними щомісячними платежами протягом 36 місяців.

3. Врахувати, що відповідач має статус студента та особи з інвалідністю ІІ групи, а також скрутне матеріальне становище.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 25.06.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

30.06.2026 від представника позивача через електронний кабінет Електронного суду до суду надійшли заперечення на заяву про розстрочення рішення, обґрунтовані наступним чином.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Отже, застосовуючи вищезгадані положення ЦПК України, суд при вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення зобов`язаний оцінити наявність обставин, які істотно ускладнюють його виконання або роблять таке виконання неможливим, з урахуванням критеріїв, визначених законом.

Так, щодо ступеня вини відповідача у виникненні спору, слід зазначити, що відповідач протягом усього строку дії кредитного договору, а також до моменту подання позовної заяви, не виконав та не мав на меті виконати свої зобов`язання за кредитним договором, що свідчить про його повну та безпосередню вину у виникненні спірних правовідносин та виключає можливість визнання такої поведінки добросовісною. Що стосується обставин, пов`язаних із особою відповідача як фізичної особи, то матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності тяжкого захворювання самого відповідача або членів його сім`ї, яке могло б об`єктивно перешкоджати виконанню судового рішення. Крім того, стороною відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів щодо його реального матеріального стану, які б свідчили про істотне ускладнення або неможливість виконання судового рішення, у зв`язку з чим відповідні твердження є необґрунтованими та такими, що не підтверджені доказами відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, заявником не надано належних доказів, що підтверджували б винятковість обставин для розстрочення виконання судового рішення. Зазначені відповідачем обставини не є винятковими та які не можна вважати такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відповідно до вимог ч. 4 ст. 435 ЦПК України.

Також сторона позивача звертає увагу суду на те, що відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, тоді як відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 36 місяців, що перевищує законодавчо визначений строк.

У судове засідання 15.07.2026 з`явився відповідач ОСОБА_1 , представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату і місце розгляду справи, був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки до Електронного кабінету Електронного суду позивача та його представника, документи доставлено в електронні кабінети позивача та його представника 26.06.2026 о 23:54:35 (а.с.108, 109). У заяві від 30.06.2026 представниця Чехун Ю.В. виклала клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с.111 оборот).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив задовольнити його заяву, з підстав викладених у заяві про розстрочку судового рішення. Зазначив, що закінчив 4 курс та на разі вступає на магістратуру. Звертав увагу суду, що він студент, на разі не має роботи, його місячний дохід складає 2595,00 грн, він не має можливості виконати рішення суду одним платежем тому просить розстрочити його виконання. Має інвалідність 2 групи, однак може бути працевлаштованим. Звертався за реструктуризацією боргу, однак йому запропонували лише 12 місяців. Вважав, що 36 місяців є реалістичним терміном для виконання цього рішення. Зазначив, що у позивача це вже третій кредит, який він взяв, за останні 1,5 роки. Розповів, що має захворювання, у зв`язку з чим просив компанії не видавати йому кредиту. Батьки допомагали йому погасити попередні кредити у розмірі 350000,00 грн та 280000,00 грн, та на разі вже не можуть допомогти. Будь-яких інших доказів неможливості виконання рішення суду не має. Просив розстрочити виконання рішення суду хоча би на 12 місяців, щоб він мав реалістичну можливість його виконати.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, заслухавши пояснення відповідача, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 02 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферти) № 16.06.2025-100000298 від 16.06.2025 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість у загальному розмірі 26400,00 грн (двадцять шість тисяч чотириста гривень 00 копійок), що складається з суми прострочених платежів: за тілом кредиту - 10000,00 грн; по процентах - 15500,00 грн; комісії за надання кредиту - 900,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2129,92 грн (а.с.86-93).

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 виданого УСЗН Полтавської РДА ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність 2 групи з дитинства (а.с.99).

Зазначене також підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 251/26/4917/В від 22.06.2026, номер рішення 251/26/4917/Р. З даного витягу також встановлено, що рішення щодо встановлення ступеню втрати професійної працездатності до відповідача не застосовано (а.с.100-103).

На підтвердження статусу студента ОСОБА_1 надано копію студентського квитка, з якого вбачається, що він навчався в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» на факультеті фізичної культури та спорту, денна форма навчання, строк дії студентського квитка з 19.09.2022 по 30.06.2026 (а.с.104)

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ст. 435 ЦПК України відстрочення виконання рішення є правом суду, а не обов`язком.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України).

Право на звернення до суду звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Так, згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Крім того, пунктом 10 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14, визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Відповідач і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду.

Виходячи з вимог ст. 129-1 Конституції України у взаємозв`язку із нормами ст.18 ЦПК України, рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 02 червня 2026 року, набрало законної сили і є обов`язковими до виконання для відповідача.

Підставами для відстрочки виконання судових рішень на думку відповідача, згідно поданої заяви є те, що відповідач має статус студента а також скрутне матеріальне становище, а також, що він є особою з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами ст. ст.78, 81, 435 ЦПК України, саме заявник зобов`язаний довести зазначений локальний предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочки виконання судового рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність 2 групи. Однак, рішення щодо встановленого ступеню втрати професійної працездатності до відповідача не застосовано. (а.с.99, 100-103). Отже, відповідач є працездатним.

Разом з цим, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності саме тяжкого захворювання самого відповідача або членів його сім`ї, яке могло б об`єктивно перешкоджати виконанню судового рішення.

Щодо твердження відповідача, що він є студентом, то суд зазначає наступне.

На підтвердження статусу студента ОСОБА_1 надано копію студентського квитка, з якого вбачається, що він навчався в Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» на факультеті фізичної культури та спорту, денна форма навчання, строк дії студентського квитка з 19.09.2022 по 30.06.2026 (а.с.104)

Таким чином, станом на день розгляду справи строк дії студентського квитка сплив. Відповідач у судовому засіданні не заперечував, що вже не є студентом, зазначив, що зараз триває вступна компанія на магістратуру.

Щодо твердження відповідача, що його доходи є мінімальними та недостатніми для одноразового виконання рішення суду. Значна частина коштів витрачається на повсякденні потреби та підтримання стану здоров`я, то суд зазначає наступне.

Відповідачем не надано доказів жодних належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин, не заявлено клопотань щодо витребування відповідних доказів.

Окрім цього, відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів відсутності отримання заробітної плати, відсутності отримання соціальних виплат, чи інших сторонніх доходів, зокрема не надано довідки з Державної податкової служби України про доходи.

Таким чином, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, щодо його реального матеріального стану, які б свідчили про істотне ускладнення або неможливість виконання судового рішення.

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, тоді як відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на 36 місяців, що перевищує законодавчо визначений строк.

Також суд погоджується з доводами сторони позивача, щодо ступеня вини відповідача у виникненні спору, адже відповідач протягом усього строку дії кредитного договору, а також до моменту подання позовної заяви, не виконав та не мав на меті виконати свої зобов`язання за кредитним договором, що свідчить про його повну та безпосередню вину у виникненні спірних правовідносин та виключає можливість визнання такої поведінки добросовісною. Зазначене також підтверджується поясненнями відповідача, наданими у судовому засіданні, а саме, що він мав не одну кредитну заборгованість частину з яких йому допомогли оплатити батьки.

Тому суд вважає, що вказані відповідачем обставини, а саме, що відповідач має статус студента, а також скрутне матеріальне становище не підтверджені належними та допустимими доказами, а твердження відповідача, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, не є підставою для відстрочення виконання рішення суду. У зв`язку із зазначеним відповідачем не було доведено наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання ним рішення суду або роблять його неможливим.

Таким чином, судом не встановлено наявності виняткових обставин, передбачених ст.435 ЦПК України, які можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, пов`язаного із стягненням з боржника грошових коштів.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для відстрочення виконання рішення суду у даній цивільній справі, а тому, заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259-261, 353-355, 435 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 02 червня 2026 року по справі №546/129/26 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складено 16 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ел.пошта: sud@sgroshi.com, телефон: +38(063)073-14-05, електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС наявний;

представник позивача - Андрухов Василь Миколайович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , телефон: НОМЕР_3 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС наявний;

представник позивача - Чехун Юлія Віталіївна, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , телефон: НОМЕР_3 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС наявний;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_6 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС наявний.

Суддя О.О. Романенко