Ухвала суду № 138254812, 14.07.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 940/448/23

Провадження № 2-зз/378/1/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.,

за участю секретаря: Горбаченко А. О.,

заявника (боржника): ОСОБА_1 ,

представників заявника (боржника) -

ОСОБА_1 : Грубської К. В., Сербінової А. А.,

скаржника: ОСОБА_2 ,

її представника: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Ставищенського районного суду перебуває дана справа, в межах розгляду якої ОСОБА_1 подано письмове клопотання про скасування заходів забезпечення позову з тих підстав, що 31 травня 2024 року Володарським районним судом Київської області у справі № 940/448/23 на підставі Постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 року (яку Постановою Верховного суду від 03.07.24р. залишено без змін) видано виконавчий лист, резолютивною частиною якого визначено: «Тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_5 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_5 забезпечити надання дитини ОСОБА_4 для зустрічей дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень». 06.11.2024 року Володарський районний суд Київської області постановив ухвалу, якою відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову. 02 квітня 2025 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, якою відмовив в задоволенні апеляційної скарги на вказану ухвалу Володарського районного суду. Таким чином, у період перебування цивільної справи №940/448/23 у провадженні Володарського районного суду Київської області були вжиті вищевказані заходи забезпечення позову, на виконання яких Володарським районним судом Київської області 31 травня 2024 року видано виконавчий лист. Водночас, заходи забезпечення позову за своєю правовою природою не можуть бути спрямовані на створення умов, які потенційно здатні завдати шкоди фізичному, психічному або емоційному стану дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки забезпечення та охорона найкращих інтересів дитини є основоположним принципом як національного законодавства України, так і міжнародних стандартів у сфері захисту прав дитини, зокрема положень Конвенції ООН про права дитини. З огляду на викладене, а також враховуючи необхідність безумовного дотримання принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, подальше існування та виконання заходів забезпечення позову у їх теперішньому вигляді є таким, що потребує скасування судом, у зв`язку з чим виникає обґрунтована необхідність вирішення питання щодо їх скасування.

ОСОБА_2 від самого народження доньки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. Він самостійно виховує дитину, піклується за станом її здоров`я, її фізичним, культурним, духовним та моральним розвитком, забезпечує необхідним одягом та взуттям відповідно до сезону та віку дитини, на противагу ОСОБА_2 , яка, від народження дитини, займалась собою та своїм особистісним розвитком, а на сьогодні від виконання батьківських обов`язків, в розумінні чинного законодавства та загальноприйнятих принципів моралі самоусунулась, правами матері маніпулює та зловживає, завдаючи нищівної шкоди фізичному та психологічному здоров`ю дитини ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Попри зауваження лікарів та профільних спеціалістів (з 2023 р. до сьогодні) про необхідність забезпечення дитині ОСОБА_6 спокійного та сталого середовища, заборони застосування примусу щодо доньки, яке чиниться ОСОБА_7 , остання продовжує здійснювати психологічне насилля відносно дитини ОСОБА_6 ..

Дарницьким відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснюється перевірка виконання, в межах виконавчого провадження №75371998, Постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 року, якою забезпечено позов у справі №940/448/23. У процесі здійснення виконавчих дій на виконання Постанови Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року державним виконавцем проводилися відповідні заходи, спрямовані на реалізацію встановленого судом способу забезпечення позову, у межах яких фактично відбувалися примусові зустрічі дитини ОСОБА_4 з її матір`ю ОСОБА_2 .. Зокрема, у ході кожного окремого виконавчого заходу (впродовж майже двох років) державним виконавцем складалися відповідні акти, у яких фіксувалися обставини проведення примусових зустрічей, поведінка сторін, реакція дитини, а також інші суттєві фактичні дані, що мали місце під час виконання судового рішення. Для належного захисту прав дитини ОСОБА_4 ним здійснюється комплекс дій направлених на виконання рішення про участь біологічної матері у виховані дитини, який містить заходи добровільного врегулювання виниклої ситуації, зокрема конфліктів, що повсякчас влаштовує при дитині ОСОБА_2 на кожних без виключення виконавчих діях. Проте, біологічна матір дитини противиться від врегулювання конфліктної ситуації, від роботи з психологом відмовляється, позитивний контакт з дитиною не налагодила. 28 серпня 2025 року він звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, із заявою щодо можливості проведення соціально-психологічної роботи з дитиною спеціалістом Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб, у якій просив, серед іншого, направити відповідне клопотання до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб про проведення психологічної роботи з дитиною ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з залученням психолога, з метою покращення психологічно- емоційного стану здоров`я дитини. 26 вересня 2025 року Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (лист 103/41-3213 від 26.09.2025р.) повідомлено його, що відповідне клопотання до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб про проведення психологічної роботи з дитиною ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з залученням психолога, з метою покращення психологічно емоційного стану здоров`я дитини направлено 02 вересня 2025 року.

10 вересня 2025 року Старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владиславою-Марією Сергіївною постановлено вимогу виконавця № 75371998, згідно Наказу Міністерства юстиції України про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі якщо боржник не виконує рішення, у зв`язку з відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органів опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/ або підтвердження причин такої відмови. Оскільки в ході проведення виконавчих дій виявлено наявність небажання дитини спілкуватись з матір`ю, вбачається за необхідне залучити експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови, та з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення та керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження» запропоновано боржнику ОСОБА_1 надати письмову згоду до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб на проведення психологічної роботи з дитиною. 24 вересня 2025 року, на виконання вимоги державного виконавця, ним направлено до Дарницького ВДВС у м. Києві заяву на виконання вимоги виконавця від 10.09.2025 року з копією його ОСОБА_5 (боржника) згоди до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб на проведення психологічної роботи з дитиною від 24.09.25р.. 01 жовтня 2025 року у відповідь на адвокатський запит його представника адвоката Сербінової А.А. Дніпровський районний в місті Києві центр соціальних служб своїм листом вих. №103/42-1115 повідомив, що станом на 01.10.25 року письмової згоди ОСОБА_2 на проведення психологічної роботи з дитиною до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб не надходило.

30 жовтня 2025 року (лист №103/41-3648), Службою у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації зазначено, що відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ №866 від 24.09.2008 року під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного із батьків, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або в її присутності та інші вагомі обставини. Також органом опіки та піклування зауважено, що оскільки в Ставищенському районному суді Київської області розглядається цивільна справа щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , з метою врегулювання даного питання, рекомендовано проведення психологічної роботи.

Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на виконання листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №160515/Щ-26182/20.3.2 від 06.11.2025р., розглянуто звернення ОСОБА_5 від 31.10.2025р., та в межах компетенції листом №5890/4.2-25/вх.Щ-519-25 від 26.11.2025р. повідомлено наступне: «За інформацією Відділу, Дарницьким районним в місті Києві центром соціальних служб (далі - Центр) розглянуто постанову Відділу від 31.07.2025р. стосовно залучення представників (психологів) Центру до участі у виконавчому провадженні, про що листом N° 101/47-1238 від 01.08.2025р. повідомлено, що Типовим штатним розписом, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 26 січня 2021 року N° 29 «Про затвердження Примірного штатного нормативу чисельності працівників районного, міського, районного у місті, селищного, сільського центру соціальних служб», у штаті Центру не передбачені посади психолога або медіатора відповідної кваліфікації для надання соціально-психологічних послуг учасникам виконавчих проваджень для вирішення спірних питань та сприяння у виконанні судового рішення. Враховуючи вищевикладене, Центр не має повноважень та правових підстав, відповідно до чинного законодавства, бути залученим до участі у виконавчому провадженні N° 75371998. Додатково повідомлено, що оцінку емоційного та психологічного стану дитини (бесіди, зустрічі зі сторонами виконавчого провадження, дитиною тощо) проводять незалежні психологи, які мають відповідну підготовку та відповідне кваліфікаційне свідоцтво державного зразка. В подальшому, 04.08.2025р. старшим державним виконавцем відділу ДВС Ковтун Владиславою-Марією Сергіївною проведено перевірку виконання рішення суду. За результатом перевірки встановлено, що ним забезпечено надання дитини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 для зустрічі дитини з матір`ю ОСОБА_2 , але дитина відмовилася заходити до квартири та спілкуватися з матір`ю (стягувачем) ОСОБА_2 .. За результатом проведених виконавчих дій складено відповідний акт державного виконавця від 04.08.2025р.. Відділом ДВС повідомлено, що за умови небажання дитини спілкуватись з матір`ю не вбачається належної результативності проведення виконавчих дій за відсутністю участі психолога (експерта, спеціаліста), оскільки виконати рішення суду без добровільного бажання дитини є фактично неможливим. Дії державного виконавця спрямовані виключно на забезпечення виконання судового рішення, у межах повноважень державного виконавця, відповідно до Закону та в порядку і спосіб визначений рішенням суду. Одночасно повідомлено, що необхідність залучення психолога та організації його участі у виконанні рішення неодноразово під час проведення виконавчих дій підкреслювалася, з доведенням цієї обставини до сторін, зокрема під час проведення виконавчих дій 04.08.2025р..

З метою залучення до участі у виконавчому провадженні психолога, додатково 18.07.2025р., 06.08.2025р. та 14.08.2025р. направлялись відповідні запити до Дарницького районного в місті Києві центру соціальних служб, до Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради та Київського міського центру соціальних служб, 17.10.2025 р. направлено запити до Центру сім`ї Дарницького району м. Києва, Дніпровського центру соціальних служб у м. Києві та ГС «Національна психологічна асоціація», на що отримано відповіді про відсутність у штаті психологів, медіаторів та інших спеціалістів, тощо. Відділом ДВС повідомлено, що станом на дату надання інформації відсутні підстави застосування штрафних санкцій відносно ОСОБА_8 .. Саме дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовляється спілкуватись з матір`ю (стягувачем), яка, в свою чергу, згоду на роботу з психологом не надає. Ним згоду на роботу з психологом надано. 22.10.2025р. надійшла відповідь Дніпровського центру соціальних служб у місті Києві, зі змісту якої вбачається, що для участі у виконавчому провадженні може бути залучений психолог Центру у режимі робочого часу, згідно колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Дніпровського центру соціальних служб у місті Києві. Психологічна робота з дітьми проводиться виключно за згодою обох батьків. Відділом ДВС повідомлено, що для подальшого виконання рішення суду, необхідне проведення психологічної роботи з дитиною, для чого державним виконавцем проведені всі можливі дії психолога, який готовий провести дану роботу знайдено, проте відсутня згода матері (стягувача)». Відповідь надана Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на виконання листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №160515/Щ-26182/20.3.2 від 06.11.2025р., в чергове свідчить та підтверджує, що саме стягувач не бажає налагоджувати зв`язок з донькою, й нині письмової згоди на проведення психологічної роботи не надає, що у своїй сукупності свідчать про систематичність дій вчинених ОСОБА_2 в супереч інтересів дитини, що є неприпустимим. Оскільки, в ході проведення виконавчих дій виявлено наявність небажання дитини спілкуватись з матір`ю, вбачається за необхідне залучити експерта для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови. Саме дитина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) противиться зустрічам з біологічною матір`ю ОСОБА_2 .. До відділу ДВС надійшла відповідь від Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб на звернення щодо можливості проведення соціальної роботи з дитиною, згідно якої психологічна робота з дітьми проводиться виключно за згодою обох батьків. Згоду на роботу психолога Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб Качківська-Щербюк О.А. не надає. ОСОБА_9 згоду надав.

18.07.25, 06.08.2025, 14.08.25, 17.10.2025, 24.12.2025 року Старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун Владиславою-Марією Сергіївною направлено запити до Дніпровського районного в місті Києві центр соціальних служб, Дарницького районного в місті Києві центр соціальних служб, до Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради та Київського міського центру соціальних служб, направлено запити до Центру сім`ї Дарницького району м. Києва, Дніпровського центру соціальних служб у м. Києві та ГС «Національна психологічна асоціація» про залучення експертів або спеціалістів (психологів, медіаторів, тощо) для залучення під час проведення виконавчих дій.

29 грудня 2025 року у відповідь на запит Старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун Владислави-Марії Сергіївни від ГС «Національна психологічна асоціація» надійшов лист від 29.12.2025 року про можливість залучення члена дивізіону ювенальної психології НПА ОСОБА_10 у виконавчому провадженні. 30 грудня 2025 року старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун Владиславою-Марією Сергіївною направлено запит до члена дивізіону ювенальної психології НПА ОСОБА_10 про можливість залучення до виконавчого провадження, на підставі статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» та наказу Міністерства юстиції України про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень, у якості експерта для з`ясування та роз`яснення питань, що виникли під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, зокрема виявлення та/або підтвердження причин відмови дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) спілкуватись з стягувачем ОСОБА_2 .. 30 грудня 2025 року від члена дивізіону ювенальної психології НПА ОСОБА_10 надійшла відповідь до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, якою підтверджено кваліфікацію та статус експерта ОСОБА_10 , про що надані відповідні документи (диплом з відзнакою Рівненський інститут вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» про отримання повної вищої освіти та свідоцтво судового експерта №260-25 виданого Міністерством юстиції України від 26.11.25р.) та надано згоду на залучення у якості експерта до виконавчого провадження. Старшим державним виконавцем Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ковтун В.М.С. винесено постанови про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 02.01.2026 року та від 28.01.2026 року, а також залучено експерта ОСОБА_10 з відповідними вимогами від 02.01.2026 року та від 16.01.2026 року про необхідність прибуття на виконавчі дії. 04 березня 2026 року судовим експертом Гончар Б.А. складено висновок за результатами проведення судової психологічної експертизи в межах виконавчого провадження № 75371998, за яким ОСОБА_4 демонструє виражену тенденцію до уникнення примусових контактів із матір`ю ОСОБА_2 та участі у виконавчих діях, що супроводжується високим рівнем нервової напруги, страхом та потребою у стабільності, безпеці й підтримці значущого дорослого (батька ОСОБА_5 ).

За результатами проведеної судової психологічної експертизи експерт ОСОБА_10 дійшла до висновків, що емоційний стан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (психічна напруга/фрустрованість) знаходяться у причинному зв`язку з її примусовою участю у виконавчих діях. Участь дитини ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконавчих діях створюють хронічне емоційне напруження та чинить на неї психотравмувальний вплив, який проявляється у плачі, психосоматичних реакціях (біль у грудях, збільшення частоти заїкання), прояві страху та поведінкових маркерах уникнення (фізичне притискання до батька, уникання зорового контакту, афективні висловлювання), а також констатовано, що подальша примусова комунікація з ОСОБА_2 не відповідає психологічним потребам у безпеці та стабільності дитини ОСОБА_4 .. Застосування примусу до дитини ОСОБА_11 (примусове спілкування дитини ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_2 ) є стресогенним для дитини ОСОБА_4 , підсилює її емоційний та травматичний стрес. Подальше застосування примусу до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо примусових контактів із матір`ю ОСОБА_2 може призвести до поглиблення травматичного досвіду, посилення психоемоційного стресу та більш значних негативних змін в індивідуально-психологічних особливостях дитини ОСОБА_4 .. В результаті перевірки Міністерством юстиції України (Департамент виконавчої служби) резюмовано, що саме дитина ОСОБА_4 не бажає спілкуватись з ОСОБА_2 , яка обізнана про незадовільний стан дитини ОСОБА_4 , в якому дитина перебуває через застосовуваний ОСОБА_2 відносно дитини психологічний примус, проте надати дозвіл на роботу психолога з дитиною - не надає. ОСОБА_2 вдається до різного роду маніпуляцій, повсякчас запрошуючи третіх осіб з сумнівною репутацією до місця проведення виконавчих дій, яких нацьковує на ОСОБА_1 під час добросовісного виконання ним рішення суду. ОСОБА_2 на кожних виконавчих діях, на яких присутня дитина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) безпідставно викликає працівників поліції (які до слова, прибувають на виклик в повній бойовій амуніції), тим самим усвідомлено відмовляється від спільної роботи по налагодженню контакту з дитиною, а навпаки залякує дитину такими неадекватними діями. Вважаю, що вказані не алгоритмізовані та непослідовні дії ОСОБА_2 протирічать одні одним та дають підстави для обгрунтованих сумнівів у її адекватному світосприйнятті.

Істотна зміна обставин є очевидною, оскільки під час примусового виконання забезпечення позову призвели до розладу стану здоров`я дитини. І цей факт ставить не тільки під сумнів подальше виконання такого способу участі біологічної матері, а є очевидною небезпекою для здоров`я та життя ОСОБА_6 .. Такий примус, який застосовується до дитини її матір`ю не відповідає її інтересам, створює загрозу психічних розладів та відповідне лікування у психіатричних стаціонарних відділеннях. Враховуючи дані обставини, існує обґрунтована необхідність у негайному скасуванні заходів забезпечення позову.

Подальше примусове нав`язування контактів з матір`ю, яка навіть не тільки не спробувала налагодити контакт з дитиною (не маючи жодних перешкод у спілкуванні з дитиною), а й цинічно відмовлялась його налагоджувати - суперечить інтересам дитини та поглиблюватиме емоційні страждання доньки і завдасть ще більше значної шкоди її психічному здоров`ю, що є несумісним із принципом найкращих інтересів дитини. Такі обставини не були та не могли бути відомі суду на момент ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 18 березня 2024 року про застосування заходів забезпечення позову, оскільки вони були встановлені лише у процесі безпосереднього виконання відповідного судового рішення. Фактичні дані, що містяться у матеріалах виконавчого провадження, свідчать про те, що подальше примусове виконання зазначених заходів у їх нинішньому вигляді може призводити до повторного переживання дитиною психотравмуючих ситуацій, посилення емоційної напруги та погіршення її психоемоційного стану, що прямо суперечить фундаментальному принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Водночас необхідно враховувати, що інститут забезпечення позову за своєю правовою природою має тимчасовий характер та застосовується виключно з метою гарантування ефективності можливого майбутнього судового рішення, однак такі заходи не можуть застосовуватися у спосіб, який створює загрозу правам, безпеці або психічному благополуччю дитини. З огляду на викладене, до моменту остаточного вирішення судом питання щодо скасування заходів забезпечення позову та до набрання законної сили відповідним судовим рішенням, подальше здійснення виконавчих дій у межах виконавчого провадження може спричинити для дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) додаткові негативні наслідки, які у подальшому можуть мати незворотний характер.

ОСОБА_1 просить суд скасувати заходи забезпечення позову вжиті на підставі виконавчого листа виданого 31 травня 2024 року Володарським районним судом Київської області у справі №940/448/23 на підставі Постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 року, резолютивною частиною якого визначено: «Тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_5 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язати ОСОБА_5 забезпечити надання дитини ОСОБА_4 для зустрічей дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень» (т. 5 а. с. 203 215).

Дане клопотання надійшло на розгляд до Володарського районного суду Київської області 11.03.2026 року (т. 5 а. с. 203 - 215), а потім вказаним судом направлено на розгляд до Ставищенського районного суду Київської області 26.03.2026 року в межах справи № 940/448/23, яка перебуває на розгляді Ставищенського районного суду (т. 6 а. с. 138 - 143). Відтак, суд вважає за необхідне прийняти клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову до розгляду по суті в межах розгляду справи №940/448/23 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.

ОСОБА_1 та його представники - адвокати Грубська К.В. та Сербінова А.А. в судовому засіданні підтримала клопотання з викладених у ньому підстав та просять його задовольнити.

ОСОБА_2 , її представник - адвокат Чокля Є.Ю. заперечили проти задоволення даного клопотання, до суду ОСОБА_2 подано письмові заперечення (т. 7 а. с. 1 8), відповідно до яких вона просить відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо скасування заходів забезпечення позову, з тих підстав, що 16.08.2024р. у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №75371998 з примусового виконання виконавчого листа № 940/448/23, виданого Володарським районним судом Київської області 18.03.2024р. на підставі Постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024р. у справі № 940/448/23, за яким боржника ОСОБА_1 зобов`язано забезпечити надання дитини для зустрічей з матір`ю у встановленому судом порядку та графіку побачень. Вказане клопотання ОСОБА_1 є маніпулятивним за своїм змістом та спрямоване не на доведення наявності передбачених статтею 158 ЦПК України підстав для скасування заходів забезпечення позову, а на формування викривленого уявлення про обставини справи шляхом викладення суб`єктивних оцінок, припущень та емоційних тверджень. Зазначене клопотання не містить належного доказового обґрунтування тих обставин, на які посилається заявник. Більшість наведених у ньому тверджень мають оціночний характер, не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-81 ЦПК України та фактично зводяться до односторонньої інтерпретації подій самим заявником. Окремо слід звернути увагу, що клопотання є очевидно перевантаженим значним обсягом цитування судової практики Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини. При цьому заявник не наводить жодного належного обґрунтування ревалентності зазначених правових позицій саме до спірних правовідносин у даній справі, не здійснює правового аналізу подібності фактичних обставин та не пояснює, яким чином наведені рішення можуть бути застосовані до предмета заявленого клопотання. Фактично наведені у клопотанні цитати судових рішень використовуються декларативно та формально, без встановлення їхнього зв`язку з обставинами цієї справи, що свідчить про намагання заявника створити уявну правову аргументацію шляхом штучного збільшення обсягу клопотання, а не шляхом належного процесуального обґрунтування своїх вимог. Таким чином, подане клопотання не містить належних та допустимих доказів зміни обставин, які б могли бути підставою для скасування заходів забезпечення позову, та фактично спрямоване на повторне переоцінювання обставин, які вже були предметом дослідження та правової оцінки судів. У даному випадку забезпечення позову було застосовано не до малолітньої дитини, як помилково зазначає заявник, а до відповідача ОСОБА_5 , на якого покладено обов`язок забезпечити надання дитини для зустрічей з матір`ю у встановленому судом порядку. Відтак твердження заявника про те, що примусові заходи нібито застосовані безпосередньо до дитини, не відповідають фактичним обставинам справи та змісту судового рішення. Встановлений судом порядок зустрічей є тимчасовим процесуальним заходом, спрямованим на забезпечення права дитини на підтримання сімейних зв`язків з обома батьками до вирішення спору по суті. Саме скасування такого заходу на стадії розгляду справи може призвести до фактичного переривання контакту між дитиною та матір`ю, що суперечитиме як принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, так і практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої державні органи повинні вживати всіх можливих заходів для збереження та відновлення сімейних зв`язків між батьками та дітьми. Застосований судом спосіб забезпечення позову не передбачає будь-якого втручання у фізичну чи психологічну недоторканність дитини, а лише встановлює порядок організації її спілкування з матір`ю. Сам по собі факт контакту дитини з одним із батьків не може розцінюватися як обставина, що створює загрозу її здоров`ю або розвитку. Твердження заявника про потенційну шкоду ґрунтуються виключно на його власній суб`єктивній оцінці ситуації та не підтверджуються встановленими судом фактами. Натомість під час вирішення питання про забезпечення позову апеляційний суд уже здійснив оцінку відповідних ризиків та дійшов висновку про необхідність застосування такого заходу, що знайшло відображення у постанові суду апеляційної інстанції. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють виключно до ухвалення рішення у справі по суті. Їх скасування на стадії розгляду справи без наявності нових істотних обставин фактично означало б перегляд раніше встановленого судом балансу інтересів сторін без належних правових підстав. Таким чином, наведені заявником доводи не свідчать про зміну обставин, які були покладені в основу застосування заходів забезпечення позову, та не підтверджують наявності реальної загрози для прав чи інтересів дитини, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для їх скасування. За таких обставин самі лише доводи заявника не можуть свідчити про необхідність скасування заходів забезпечення позову, тоді як встановлений судом порядок тимчасових зустрічей спрямований саме на забезпечення права дитини підтримувати зв`язок з обома батьками до вирішення спору по суті.

Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24.02.2022р. Качківська- ОСОБА_12 була вимушена виїхати разом з малолітньою дитиною за кордон, де дитина фактично перебувала разом із матір`ю та знаходилась на її повному утриманні та під її безпосереднім доглядом. Саме мати у цей період забезпечувала дитині належні умови проживання, безпеку, медичне забезпечення та повсякденний догляд. Разом з тим дитину незаконно вивезено (фактично викрадено) батьком, після чого він почав перешкоджати матері у спілкуванні з дитиною та її участі у вихованні. За таких обставин твердження заявника про нібито самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків є маніпулятивними та спрямовані на спотворення фактичних обставин справи. Крім того, сам зміст застосованих судом заходів забезпечення позову свідчить про протилежне. Постановою Київського апеляційного суду встановлено тимчасовий порядок зустрічей дитини з матір`ю, що фактично передбачає розподіл часу перебування дитини між батьками, а відтак і можливість реалізації кожним з них своїх батьківських прав та обов`язків щодо виховання, піклування та утримання дитини. Таким чином, встановлений судом порядок спрямований на відновлення балансу участі обох батьків у житті дитини до моменту вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті. Водночас саме поведінка ОСОБА_1 свідчить про системний супротив виконанню встановленого судом порядку, оскільки він фактично намагається обмежити можливість матері реалізовувати свої батьківські права та підтримувати належний емоційний зв`язок з дитиною. За таких обставин твердження заявника про нібито самоусунення матері від виховання дитини є безпідставними та не можуть бути прийняті судом як належне обґрунтування для скасування заходів забезпечення позову.

Посилання ОСОБА_1 на нібито рекомендації лікарів та профільних спеціалістів щодо необхідності обмеження спілкування дитини з матір`ю є необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували встановлення будь-якими медичними або психологічними спеціалістами факту завдання матір`ю шкоди фізичному чи психічному здоров`ю дитини. Саме по собі посилання на загальні рекомендації щодо забезпечення дитині стабільного та спокійного середовища не може тлумачитись як висновок спеціалістів про необхідність обмеження спілкування дитини з одним із батьків. Навпаки, у сучасній психологічній та правовій практиці стабільне середовище для розвитку дитини передбачає збереження її емоційного зв`язку з обома батьками, якщо відсутні об`єктивно підтверджені обставини, які створюють реальну загрозу для її життя чи здоров`я. Твердження заявника про те, що під час проведення виконавчих дій державним виконавцем нібито встановлено негативний вплив матері на дитину, не відповідають правовій природі таких актів. Акти державного виконавця фіксують факт проведення виконавчих дій та перебіг виконання судового рішення, однак не містять і не можуть містити професійних висновків щодо психологічного стану дитини чи причин її поведінки. Державний виконавець не є спеціалістом у сфері дитячої психології, а тому його процесуальні документи не можуть розглядатися як доказ наявності або відсутності психологічного впливу одного з батьків на дитину. Крім того, реакція дитини під час виконання судового рішення може бути обумовлена різними факторами, зокрема тривалим конфліктом між батьками, емоційною напругою під час виконавчих дій або об`єктивними психологічними труднощами адаптації до нових умов спілкування. Такі обставини самі по собі не можуть свідчити про деструктивну поведінку матері. Водночас слід врахувати, що встановлений судом порядок зустрічей має на меті відновлення та підтримання контакту між дитиною та матір`ю. У таких умовах окремі емоційні реакції дитини можуть бути природною реакцією на зміну ситуації та не можуть автоматично розцінюватися як доказ негативного впливу одного з батьків. Таким чином, наведені ОСОБА_13 твердження ґрунтуються на суб`єктивній інтерпретації окремих подій та не підтверджують наявності обставин, які б свідчили про реальну загрозу для фізичного чи психологічного стану дитини або могли бути підставою для скасування заходів забезпечення позову.

Доводи ОСОБА_5 про те, що під час виконання судового рішення нібито були встановлені нові фактичні обставини, які не були відомі суду на момент застосування заходів забезпечення позову, є необґрунтованими. Pазом з тим наведені заявником обставини фактично зводяться до опису перебігу виконання судового рішення та реакції дитини під час проведення виконавчих дій. Такі обставини не є новими у розумінні процесуального закону, оскільки вони є природним наслідком виконання судового рішення про встановлення порядку спілкування з дитиною та не свідчать про зміну підстав, які були враховані судом при застосуванні заходів забезпечення позову. Більше того, подібні доводи вже були предметом розгляду суду під час вирішення попереднього клопотання про скасування заходів забезпечення позову, що підтверджує відсутність будь-яких істотних нових обставин, які б могли вплинути на необхідність подальшого застосування таких заходів. Сам по собі факт складання актів державним виконавцем або опис окремих ситуацій під час проведення виконавчих дій не є новими юридично значущими обставинами, а відтак не може бути підставою для перегляду або скасування раніше встановленого судом способу забезпечення позову. Фактично наведені заявником доводи спрямовані на повторну оцінку тих самих обставин та на ревізію постанови суду апеляційної інстанції, якою було встановлено відповідний порядок забезпечення позову, що виходить за межі предмета розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

У межах виконавчого провадження неодноразово мали місце відкладення виконавчих дій у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 у так званих «відрядженнях», які систематично співпадали саме з датами проведення виконавчих дій. Така поведінка об`єктивно ускладнює виконання судового рішення та свідчить не про сприяння його виконанню, а про створення перешкод для реалізації встановленого судом порядку зустрічей дитини з матір`ю. Крім того, подання ОСОБА_1 позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав також свідчить про його реальний намір не сприяти налагодженню взаємодії між дитиною та матір`ю, а навпаки про прагнення повністю усунути матір від участі у житті дитини. Таким чином, наведені заявником твердження про нібито вжиття заходів для добровільного врегулювання ситуації не відповідають його фактичним діям та мають характер процесуальної позиції, спрямованої на створення у суду помилкового уявлення про обставини справи. За таких умов доводи ОСОБА_1 не можуть бути прийняті судом як підтвердження належного виконання ним судового рішення або як підстава для скасування встановлених судом заходів забезпечення позову.

Слід також зазначити, що зустрічі дитини з матір`ю відбуваються за участі представників органу опіки та піклування, які залучаються саме з метою контролю за дотриманням прав та інтересів дитини та фіксації обставин проведення таких зустрічей. У разі наявності будь-яких порушень або неналежної поведінки сторін такі обставини підлягали б відповідній фіксації та реагуванню з боку уповноважених осіб. Разом з тим, будь-яких офіційних висновків органу опіки та піклування про неналежну поведінку матері або про заподіяння нею шкоди дитині матеріали справи не містять. Твердження заявника про нібито небажання матері налагоджувати контакт з дитиною є безпідставними. Сам факт участі матері у зустрічах з дитиною, які відбуваються відповідно до встановленого судом порядку, свідчить про її намір підтримувати емоційний зв`язок з дитиною та реалізовувати свої батьківські права. За таких обставин наведені заявником твердження є суб`єктивною оцінкою ситуації та не підтверджують наявності обставин, які могли б свідчити про порушення інтересів дитини або про необхідність скасування встановлених судом заходів забезпечення позову. Наведені ОСОБА_1 обставини не підтверджують його доводів про нібито небажання ОСОБА_2 налагоджувати контакт з дитиною та не можуть свідчити про порушення нею інтересів дитини. По-перше, сама рекомендація органу опіки та піклування щодо проведення психологічної роботи з дитиною обумовлена наявністю конфлікту між батьками та розглядом судом спору про визначення місця проживання дитини, а не будь-якими встановленими фактами неналежної поведінки матері. По-друге, відсутність письмової згоди одного з батьків на проведення психологічної роботи з дитиною сама по собі не може розцінюватися як відмова від участі у вихованні дитини або як небажання підтримувати з нею контакт, оскільки таке питання потребує належного узгодження з урахуванням обставин справи, умов проведення такої роботи та процесуального статусу сторін у судовому спорі. ОСОБА_2 має обґрунтовані підстави ставити під сумнів об`єктивність та неупередженість окремих працівників Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, з огляду на їхню поведінку та дії у межах даного конфлікту, які свідчать про можливу заангажованість на користь ОСОБА_1 .. За таких обставин надання безумовної згоди на проведення психологічної роботи за участі відповідних служб без належних гарантій неупередженості не може тлумачитися як небажання матері діяти в інтересах дитини. По-третє, наведені заявником обставини не свідчать про наявність будь-яких висновків психолога чи інших спеціалістів щодо негативного впливу матері на дитину або про необхідність обмеження спілкування дитини з нею. Таким чином, наведені ОСОБА_1 доводи фактично стосуються організації психологічної допомоги дитині в умовах конфлікту між батьками та жодним чином не підтверджують наявності підстав для скасування встановлених судом заходів забезпечення позову.

У межах виконавчого провадження №75371998 залучено судового експерта-психолога ОСОБА_10 , яка за результатами психологічної експертизи від 04.03.2026р. встановила, що дитина демонструє стійке небажання контактувати з матір`ю, що супроводжується страхом, нервовою напругою та психосоматичними реакціями. При цьому експертом зазначено, що така відмова є власним волевиявленням дитини та реакцією на травматичний досвід попередніх взаємодій, а ознак синдрому відчуження дитини або впливу батька на формування її позиції не виявлено. По-перше, зазначені психологічні висновки відображають лише поточний емоційний стан дитини у ситуації тривалого конфлікту між батьками та примусового виконання рішення, однак сам по собі такий стан не свідчить про наявність об`єктивної небезпеки для дитини у разі відновлення або поступового налагодження контакту з матір`ю. По-друге, жоден із наведених документів не містить категоричного висновку про неможливість спілкування дитини з матір`ю або про необхідність припинення таких контактів, а також не встановлює юридичного факту вчинення матір`ю будь-якого насильства щодо дитини у порядку, передбаченому законом. По-третє, обставини небажання дитини спілкуватися з одним із батьків самі по собі не можуть бути достатньою підставою для обмеження реалізації батьківських прав іншого з батьків, оскільки відповідно до положень сімейного законодавства України та усталеної практики судів така ситуація часто є наслідком тривалого міжбатьківського конфлікту або впливу середовища, в якому проживає дитина. По-четверте, твердження ОСОБА_5 про відсутність згоди матері на проведення психологічної роботи не може розцінюватися як свідчення небажання налагоджувати контакт із дитиною, оскільки у матері є обґрунтовані підстави сумніватися в об`єктивності та неупередженості окремих працівників органів опіки та соціальних служб, що вже були залучені у даній справі та фактично формували позицію виключно на підставі інформації, наданої батьком. Так само не можуть визнаватися новими обставинами ті факти, які є продовженням або наслідком вже відомих суду обставин, що існували на момент ухвалення відповідного рішення, або ті, що зумовлені поведінкою самих сторін. Інакше кажучи, нові обставини повинні бути такими, що об`єктивно змінюють правову та фактичну ситуацію настільки, що подальше виконання судового рішення стає неможливим або очевидно суперечить інтересам дитини, а не лише створює для однієї зі сторін процесуальні або психологічні труднощі. Саме на особу, яка посилається на існування нових обставин, покладається обов`язок довести їх наявність та істотність.

Посилання заявника на нібито виникнення загрози для здоров`я чи життя дитини також не підтверджені належними доказами. До матеріалів справи не подано жодного медичного висновку, який би встановлював факт виникнення у дитини психічного розладу, необхідність лікування у психіатричному стаціонарі або іншу об`єктивну небезпеку для її життя чи здоров`я. Самі лише припущення сторони про можливі негативні наслідки не можуть вважатися встановленими обставинами та не відповідають стандарту доказування у цивільному процесі. Крім того, психологічні висновки, на які посилається заявник, фіксують емоційну реакцію дитини на конфліктну ситуацію між батьками та сам факт проведення виконавчих дій, однак не містять категоричного висновку про неможливість або недопустимість подальшого спілкування дитини з матір`ю. Фіксація психологічного напруження у дитини в умовах сімейного конфлікту сама по собі не свідчить про те, що контакт з одним із батьків становить небезпеку для її здоров`я.

За таких обставин доводи ОСОБА_5 не свідчать про наявність нових істотних обставин, які виникли після ухвалення судового рішення та об`єктивно унеможливлюють його виконання. Фактично такі доводи спрямовані на виправдання подальшого невиконання встановленого судом порядку участі матері у вихованні дитини та обмеження права дитини на підтримання особистих відносин із матір`ю, що суперечить як положенням сімейного законодавства України, так і принципу обов`язковості судових рішень. Питання щодо доцільності застосування відповідних заходів забезпечення позову вже було предметом судового розгляду та отримало належну правову оцінку судами двох інстанцій. Водночас у поданій заяві ОСОБА_9 не навів жодних нових істотних обставин, які б виникли після ухвалення зазначених судових рішень та могли б свідчити про зміну фактичної чи правової ситуації настільки, що подальше застосування заходів забезпечення позову стало б необґрунтованим або неможливим. Фактично заявник повторно викладає ті самі доводи та обставини, які вже були предметом дослідження та оцінки судів, що саме по собі не може розглядатися як підстава для повторного перегляду питання про скасування заходів забезпечення позову. Таке повторне звернення без наведення нових обставин суперечить принципу правової визначеності та фактично спрямоване на переоцінку вже встановлених судом обставин. За таких обставин доводи заявника спрямовані не на доведення зміни обставин, а на фактичне уникнення виконання судового рішення. Незважаючи на встановлені судом заходи забезпечення позову та чітко визначений порядок зустрічей, фактично жодної повноцінної зустрічі між матір`ю ОСОБА_2 та малолітньою дитиною ОСОБА_4 не відбулося. Така ситуація не може розглядатися інакше як прямий наслідок поведінки та дій батька ОСОБА_5 , який систематично створює перешкоди для виконання судового рішення, що підтверджується перебігом виконавчого провадження та обставинами проведення виконавчих дій. У результаті такої поведінки судове рішення, спрямоване на забезпечення права дитини на спілкування з матір`ю, фактично не було реалізоване, а встановлений судом порядок зустрічей залишився лише формальною нормою, яка не була втілена у реальному житті дитини. У даному випадку мати та дитина фактично безповоротно втратили майже два роки можливості регулярного спілкування, яке було передбачене судовим рішенням. Цей час не може бути повернутий або компенсований у майбутньому, оскільки розвиток дитини є безперервним процесом, а кожен етап її життя має унікальне значення для формування емоційного зв`язку з батьками. Водночас у цій справі склалася ситуація, коли механізм державного примусового виконання судового рішення, покликаний забезпечити реалізацію права дитини на спілкування з матір`ю, фактично виявився неефективним, що дозволило батькові використовувати наявні процесуальні та організаційні інструменти для фактичного блокування виконання судового рішення. За таких обставин подальше ігнорування факту тривалого невиконання судового рішення та відсутності реальних контактів між матір`ю та дитиною фактично призведе до остаточного руйнування сімейного зв`язку між ними, що є несумісним із принципом захисту найкращих інтересів дитини. Натомість встановлений постановою Київського апеляційного суду від 18.03.2024 порядок тимчасових зустрічей матері з малолітньою дитиною спрямований на забезпечення реалізації права дитини підтримувати регулярні особисті контакти з обома батьками до вирішення спору по суті та відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Суд, розглянувши вказане клопотання, заслухавши доводи сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою Київського апеляційного суду від 18.03.2024 року у справі № 940/448/23 ухвалено, - «Тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_5 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця по 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця по 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_5 забезпечити надання дитини ОСОБА_4 для зустрічей дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень». (т. 7 а. с. 9 12).

Постановою Верховного Суду від 03.07.24р. у справі № 940/448/23, зазначену Постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін (т. 7 а. с. 14 21).

Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що «обставини цієї справи свідчать, що з метою недопущення розриву психологічного зв`язку між матір`ю і дитиною з плином часу, забезпечення належного контакту шестирічної доньки з кожним з батьків під час достатньо тривалого судового процесу щодо фізичної опіки над дитиною, який вже триває більше року, та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини (встановлення фізичної опіки над дитиною), доцільно забезпечити безперешкодне проведення батьківського часу (спілкування та побачень) матері з дитиною, участі матері у її вихованні.

Вжитий судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову слід визнати таким, що не суперечить принципу співмірності з позовними вимогами, відповідає інтересам дитини та є гендерно нейтральним.

Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками органу у справах дітей, викладеними у рішенні виконавчого комітету Тетіївської міської ради Київської області від 17 липня 2023 року №161 (т. 7 а. с 51).

Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що батько не має права штучно створювати перешкоди матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні і піклуванні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

Незастосування заходів забезпечення позову у цій справі може призвести до розриву психоемоційного зв`язку між матір`ю та шестирічною донькою, що не відповідає інтересам дитини. Отже негативні непоправні наслідки, які можуть настати у випадку зволікання у відновленні стабільного контакту матері з малолітньою донькою, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для вжиття тимчасових заходів забезпечення позову у цій справі.

За необхідності, виконання судового рішення про застосування заходів забезпечення позову може здійснюватися із залученням спеціалістів органів у справах дітей, психологів тощо.

Саме лише небажання батька передавати дитину для проведення батьківського часу з матір`ю й намір визначити місце проживання доньки лише з ним не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову у справі про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Застосування судом тимчасового (до набрання законної сили рішенням по суті спору) заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким дитина на час вирішення спору фактично не проживає, у спілкуванні й вихованні дитини, зобов`язання іншого з батьків вчинити певні дії не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання малолітньої дитини. Такі заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов`язань, які випливають з гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідають наведеній вище практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду».

06.11.2024 року Володарський районний суд Київської області постановив ухвалу, якою відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову. 02 квітня 2025 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, якою відмовив в задоволенні апеляційної скарги на вказану ухвалу Володарського районного суду. Таким чином, у період перебування цивільної справи №940/448/23 у провадженні Володарського районного суду Київської області були вжиті вищевказані заходи забезпечення позову, на виконання яких Володарським районним судом Київської області 31 травня 2024 року видано виконавчий лист (т. 7 а. с. 22 30).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Коли сім`я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.

Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіку побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Суть висновків Європейського суду з прав людини у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» («Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania», заява № 6221/14, пункти 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється.

Згідно з практикою ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100, від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року в справі № 552/5655/19, провадження № 61-16181св23, від 05 червня 2024 року в справі № 727/3071/23, провадження № 61-5032св24, від 27 червня 2024 року в справі № 522/2279/21, провадження № 61-11984св23).

Посилаючись на те, що підставами звернення до Володарського районного суду Київської області з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову були (стали) обставини, які не були відомі суду та не існували на момент винесення постанови Київського апеляційного суду про вжиття заходів забезпечення позову від 18 березня 2024 року, а саме вкрай негативні наслідки для життя та здоров`я дитини, оскільки дитина кожного разу при здійсненні виконавчих дій на примусове виконання заходів забезпечення позову зазнає моральних страждань та невротичних розладів, що завдає шкоди її фізичному та психологічному здоров`ю, і подальше примусове нав`язування контактів з біологічною матір`ю є несумісним із принципом найкращих інтересів дитини, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин.

Акти державного виконавця від 07 жовтня 2024 року, 04.11.2024 року, 02.12.2024 року, 20.01.2025 року, 03.03.2025 року, 04.08.2025 року, 18.08.2025 року, 20.10.2025 року, 03.11.2025 року, 05.01.2026 року, 19.01.2026 року, 16.02.2026 року, 02.03.2026 року - не підтверджують зміну обставин, які спричинили вжиття заходів забезпечення позову, оскільки не доводять остаточної неможливості виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 березня 2024 року про вжиття заходів забезпечення позову та неможливості налагодження контакту матері з дитиною (т. 5 а. с. 226 237).

Особиста оцінка ОСОБА_1 обставин під час здійснення примусових дій у вказаних та інших актах державного виконавця, як таких, що становлять загрозу для життя та здоров`я дитини, за відсутності належних та допустимих доказів, не може вважатися передбаченою законом підставою для скасування заходів забезпечення позову.

Щодо досліджених консультативних висновків лікарів та іншої медичної документації стосовно ОСОБА_4 (т. 5 а. с. 244 250), висновків експертів, зокрема від 24.07.2025 року №СЕ -19-24/57629-ПС, від 04.03.2026 року №3/26 (т. 6 а. с. 67 92, т. 7 а. с. 33 50), інших висновків та рекомендацій спеціалістів-психологів, то дані докази можуть вказувати на певні фізіологічні та психологічні реакції дитини після зустрічі з матір`ю, разом із тим, не виключають можливості підтримувати матері зв`язок із її малолітньою донькою до закінчення судового процесу.

Зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову з огляду на можливу тривалість розгляду спору та право на особисте спілкування з дитиною.

Суд вважає, що забезпеченню найкращих інтересів дитини відповідатиме якраз недопущення розриву психологічного зв`язку між матір`ю і дитиною з плином часу, забезпечення належного контакту малолітньої доньки з кожним з батьків під час достатньо тривалого судового процесу щодо фізичної опіки над дитиною, оскільки у випадку задоволення позову ОСОБА_2 дитина буде проживати з нею, і оскільки відсутність контактів матері та дитини до ухвалення рішення суду ускладнить психологічну адаптацію дитини, яка наразі проживає з батьком, до зміни умов проживання, а отже, й виконання такого рішення.

Суд враховує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, дослідивши письмові докази в межах предмету судового розгляду, та надавши їм належну юридичну оцінку, а також беручи до уваги, що на даний час остаточне рішення по справі про визначення місця проживання дитини судом ще не ухвалено, враховуючи великий об`єм матеріалів справи (16 томів), та її тривалий розгляд, відтак підстав для скасування заходів забезпечення позову не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 7 СК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. ст. 2, 10, 11, 12, 18, 141, 149, 150, 158, 258, 259, 260, 263, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 , про скасування заходів забезпечення позову у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, відмовити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду виготовлено 16 липня 2026 року.

Суддя Р. В. Гуртовенко