Рішення № 138254645, 16.07.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1254/26

Провадження № 2/366/1189/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі судді Н.Слободян, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 15.11.2025 з відповідачем укладено кредитний договір № 12.10.2025-100000748. За цим договором ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 10500,00 грн на 140 днів, строк повернення кредиту 03.04.2026. Процентна ставка фіксована незмінна -1% в день. Комісія за надання кредиту 20% від суми кредиту (1500 грн). ТОВ «Споживчий центр» виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10500,00 грн. Відповідач належним чином не виконувала грошові зобов`язання, і у неї виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 24208,00 грн., яка складається з: 9882,50 грн заборгованість за тілом кредиту, 9758,95 грн проценти, 4567,50 грн відсотки, нараховані за ст. 625 ЦК України. Саме цю заборгованість позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати по справі.

Рух справи та процесуальні рішення

19.05.2026 позовна заява надійшла до суду та була передана на розгляд судді.

25.05.2026 ухвалою у справі відкрите провадження, вирішено розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.07.2026 від представника позивача надійшли додаткові письмові докази.

Відповідач, належним чином повідомлена про розгляд справи шляхом надіслання рекомендованої кореспонденції на зареєстровану адресу її місця проживання (повернулась з відміткою про те, що адресат відсутній). Будь-яких заяв, клопотань, відзиву до суду не надіслала.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що 15.11.2025 ТОВ «Споживчий центр» укладено з ОСОБА_1 кредитний договір № 15.11.2025-100000748. За умовами якого ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати останній кредит у розмірі 7500,00 грн, а остання зобов`язалася протягом 140 днів (до 03.04.2026), повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі -1% в день. Комісія за надання кредиту 20% від суми кредиту (1500 грн). (а.с.14-21)

Зазначений договір підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «E737».

27.11.2025 сторони домовились за взаємною згодою збільшити суму кредитного договору на умовах, викладених у первинному договорі. Загальна сума 10500 грн.

Зазначений договір підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «К256».

Крім того, відповідач підписала одноразовим ідентифікатором «А256» паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами.

ТОВ «Споживчий центр» виконав своє грошове зобов`язання та надав ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 10500 грн (номер транзакцій в системі iPay.ua 932205683 та 921037631, що підтверджується листами ТОВ Універсальні платіжні рішення №1592-1105 та №1594-1105 від 11.05.2026. (а.с. 22, 23).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 15.11.2025-100000748 заборгованість ОСОБА_1 становить 24208,00 грн., яка складається з: 9882,50 грн заборгованість за тілом кредиту, 9758,95 грн проценти, 4567,50 грн відсотки, нараховані за ст. 625 ЦК України. (а.с. 11-12).

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір,відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, договір № 15.11.2025-100000748 від 15.11.2025 та додатковий договір були підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі. Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Відповідач не надала жодного доказу на спростування того, що вона уклала зазначений кредитний договір, не отримувала та не використовувала одноразовий ідентифікатор, не надавала ТОВ «Споживчий центр» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів, тощо.

ОСОБА_1 належним чином не виконувала грошове зобов`язання за кредитним договором, здійснила лише 2 платежі 03.12.2025 2450 грн, 07.01.2026 5000 грн, відтак вимоги щодо стягнення тіла кредиту у сумі 9882,50 грн підлягають задоволенню. Відсотки нараховані позивачем в узгодженому у договорі розмірі за погоджений період, а тому також підлягають стягненню з відповідачки у заявленому розмірі -9758,95 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за ст. 625 ЦК України суд зазначає таке.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Посилання позивача на те, що Законом України № 3498-ІХ було виключено обмеження щодо нарахування неустойки та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання за таким договором, не може бути підставою для задоволення відповідних вимог.

Саме по собі виключення відповідної норми зі спеціального закону не створює права на нарахування неустойки та інших платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а лише свідчить про відсутність такого регулювання у цьому законі.

Водночас, спірні правовідносини підлягають оцінці з урахуванням положень цивільного законодавства, зокрема пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, яким на період дії воєнного стану та у визначений строк після його припинення встановлено особливості відповідальності позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань, у тому числі обмеження щодо застосування неустойки (штрафів, пені), платежів, передбачених ст. 625 ЦК Укрраїни за просточення виконання зобов`язання.

Зазначені норми мають імперативний характер та спрямовані на захист боржника в умовах воєнного стану, а тому підлягають застосуванню незалежно від змісту договору чи посилань сторін на інші нормативні акти.

Таким чином, навіть за відсутності відповідного обмеження у Законі України «Про споживче кредитування», право на нарахування та стягнення відсотків, передбачених ст. 625 ЦК України не може вважатися таким, що виникло або відновилося, оскільки воно прямо обмежене нормами Цивільного кодексу України.

Суд виходить з того, що застосування таких відсотків як виду цивільно-правової відповідальності можливе виключно за наявності прямої та чинної правової підстави, яка у даному випадку відсутня, що виключає можливість задоволення відповідних вимог позивача.

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України, у сумі 4567,50 грн слід відмовити.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 19641,45 грн, яка складається з: 9882,50 грн заборгованість за тілом кредиту, 9758,95 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції № СЦ00105809 від 15.05.2026 (а.с. 10) вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» сплатив судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн, позов задоволено частково, у розмірі 81,13%, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2160,01 грн (2662,40 х 81,13%).

На підставі викладеного та керуючись ст.141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 15.11.2025-100000748 від 15.11.2025 у розмірі 19641,45 грн, яка складається з: 9882,50 грн заборгованість за тілом кредиту, 9758,95 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на оплату судового збору у розмірі 2160,01 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (16.07.2026).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про сторони

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИТИЙ ЦЕНТР» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А. Код ЄДРПОУ: 37356833. МФО: 305299. UA103052990000026506026200756);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Наталія СЛОБОДЯН