Рішення № 138254597, 15.07.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 381/412/26

Провадження 2-а/362/31/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2026 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участі секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з указаним позовом, в якому просить звільнити від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6473976 від 06.01.2026 року, винесену поліцейським капралом поліції Царевським Є.О. стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 06.01.2026 року поліцейським поліцейського відділу поліції №1 (м. Вишневе) Бучанського РУП ГК НП в Київській області капралом поліції Царевським Є.О.відносно позивача складено постанову серії ЕНА №6473976, в якій зазначено про порушення ОСОБА_1 п. 2.1 г) ПДР відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим вчинено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, накладено штраф в розмірі 425,00 грн. Вказану постанову вважає незаконною, необгрунтованою. Зазначає, що він є військовослужбовцем, виконував бойові та спеціальні завдання з оборони території України, у зв`язку з чим керував транспортним засобом марки Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить військовій частині. Таким чином, керування транспортним засобом здійснювалось виключно в службових цілях, а не як приватною особою. Позивач не є власником вказаного транспортного засобу. Обов`язок забезпечення наявності страхового полісу покладається на власника автомобіля, а не на водія, який керував автомобілем внаслідок службової необхідності та виконував завдання. Працівником поліції не було враховано правовий статуc транспортного засобу та статус позивача як військовослужбовця, що призвело до безпідставного притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, не виконано вимоги ст.ст. 245, 280, 251 КУпАП щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2026 року адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського відділу поліції №1 (м. Вишневе) Бучанського РУП ГУНП в Київській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності передано на розгляд за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області (а.с.14-15).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06.03.2026 року позовну заяву залишено без руху із наданням строку на усунення недоліків (а.с. 21-23).

25.03.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо виконання ухвали суду від 06.03.2026 року із новою редакцією позовної заяви.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2026 рокупозовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області подати до суду належним чином засвідчену копію постанови серії ЕНА №6473976 від 06.01.2026 року, винесену поліцейським капралом поліції Царевським Є.О. якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425,00 грн., а також усіх документів (відомостей), на підставі яких винесена зазначена постанова, записи відеореєстраторів (портативних відеореєстраторів), на яких зафіксовано виявлення правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення (а.с. 39-40).

14.04.2026 року, 20.05.2026 рокуГоловне управління Національної поліції в Київській області надіслало лист, в якому повідомило про неможливість надати суду копію постанови серії ЕНА №6473976 від 06.01.2026 року відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з направленням даної постанови до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської обл. міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Надати копії відеозаписів з боді-камер поліцейських не має можливості у зв`язку із завершенням строків зберігання відеозаписів та знімків (а.с. 49, 63).

06.05.2026 року представник Головного управління Національної поліції в Київській області Жеребят`єв Д.С. подав до суду відзив на позовну заяву. Зазначив, що 06.01.2026 року поліцейськими ВП №1 Бучанського РУП ГУНП в Киїївській області здійснили виїзд на виклик щодо ДТП без травмованих. Прибувши на виклик, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністравтивне правопорушення за ст. 123 КУпАП та постанову про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП, оскільки останній здійснив керування транспортним засобом марки Mitsubishi L200, д.н.з. НОМЕР_1 без наявного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Підстав, які б ставили під сумнів законність оскаржуваної постанови, відсутні. Надати копію постанови відносно позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідач не має можливості у зв`язку з направленням даної постанови до Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської обл. міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Надати копії відеозаписів з боді-камер поліцейських не має можливості у зв`язку із завершенням строків зберігання відеозаписів та знімків. У задоволенні позову просить відмовити (54-56).

Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ч. 5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 06.01.2026 року о 16:17:23 поліцейським поліцейського відділу поліції №1 (м. Вишневе) Бучанського РУП ГК НП в Київській області капралом поліції Царевським Є.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правоворушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6473976 відносно ОСОБА_1 (а.с. 10).

У постанові зазначено, що 06.01.2026 року о 16:12:12 в с. Крюківщина, вул. В. Стуса, під час оформлення ДТП, ОСОБА_1 був без полісу обов`язкового страхування автомобіля Mitsubishi L200 5156А8, чим порушив п.2.1 г) ПДР України, за що накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Відповідно до технічного талону транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль Mitsubishi НОМЕР_3 , 2005 року випуску належить військовій частині НОМЕР_4 , талон видано ВІБДР Центрального управління ВСП (по м. Києву і Київській обл.) (а.с. 6-7).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_5 , виданим Відділом персоналу штабу військової частини НОМЕР_6 від 29.02.2024 року (а.с.8).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписам ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Положеннями ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.

Згідно п. 1.1. ПДР відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

За правилами п.1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Положеннями пп. 2.1. ґ) ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка.

Згідно вимог ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

У відповідності до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка немає при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-ІХ визначено, що перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, що стосується вимоги пред`явлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то приписи Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначають, що контроль за його наявністю здійснюється у двох випадках: при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху; при оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі за №161/7068/16-а та від 15.03.2019 року у справі за №686/11314/17.

Судом встановлено, що під час винесення оскаржуваної постанови відбувалося оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач зазначає, що, керуючи зазначеним транспортним засобом як військовослужбовець військової частини виключно під час виконання службових обов`язків, він не був особою, на яку законом покладено обов`язок щодо укладення (забезпечення наявності) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому вважає безпідставним притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 126 КУпАП.

Суд звертає увагу, що наявна у матеріалах справи копія посвідчення серії НОМЕР_5 підтверджує лише статус ОСОБА_1 як учасника бойових дій та наявності у нього певних пільг. Проте, такий доказ не підтверджує того, що він є діючим військовослужбовцем.

Також, суду не надано доказів, що 06.01.2026 року о 16:12:12 позивач виконував службові обов`язки.

При цьом, позивач не заперечує відсутності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль Mitsubishi L200 5156А8.

За змістом ч. 1 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки документи, передбачені законодавством, зокрема поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, якщо обов`язковість його наявності встановлена законом.

Посилання позивача на те, що обов`язок укладення договору обов`язкового страхування покладається на власника транспортного засобу, саме по собі не спростовує правомірності винесеної постанови, оскільки предметом розгляду у даній справі є не виконання обов`язку щодо укладення договору страхування, а наявність передбачених законом підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без відповідного документа.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені позивачем доводи не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Слід наголосити, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17, провадження № К/9901/17925/18.

Таким чином, доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, повністю спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, досліджені судом докази у своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, тому суд дійшов висновку, що дії поліцейського відповідають вимогам Правил дорожнього руху, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та адміністративне стягнення накладено правомірно.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП складена уповноваженою особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи викладене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що підстави для скасування постанови серії ЕНА № 6473976 від 06.01.2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП відсутні, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, статтями 7, 9, 126, 251, 252, 280, 282 КУпАП, статтями 2, 6, 139, 244-246, 286 КАС України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616.

Текст рішення складено 15.07.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко