Рішення № 138254185, 15.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/881/26

Провадження №2/338/947/26

15 липня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді Битківського Л.М.,

з участю секретаря Микитюк А.П.,

представника органу опіки і

піклування Римарука В.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Богородчанського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4 , у якому поставила питання про позбавлення відповідача батьківських прав щодо їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявлені вимоги позивачка мотивувала тим, що вона та відповідач близько тринадцяти років проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_5 . Спільне життя з відповідачем не склалося. За твердженням позивачки, ОСОБА_4 в сім`ї поводився агресивно, систематично вчиняв домашнє насильство, не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, зловживав спиртними напоями, вживав наркотичні речовини. Внаслідок такої поведінки відповідача у 2021 році припинили жити однією сім`єю.

Після припинення спільного проживання син залишився проживати разом із нею та перебував на її утриманні. З червня 2022 року позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 із яким разом виховує ОСОБА_7 .

З часу припинення спільного проживання відповідач протягом близько трьох років із сином не спілкується, не телефонує йому, не цікавиться його здоров`ям, навчанням, повсякденним життям та потребами, не вітає з днем народження, святами, жодної матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні й утриманні дитини не бере.

Позивачка вважає, що така поведінка відповідача має свідомий та тривалий характер і свідчить про повне самоусунення від виконання батьківських обов`язків. Просила позов задовольнити та позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що відповідач має можливість спілкуватися із сином і брати участь у його житті, ніяких перешкод цьому немає, однак жодного бажання до цього відповідач не виявляє. Перешкод у спілкуванні батька з дитиною вона не створювала. Вихованням, навчанням, лікуванням та матеріальним забезпеченням сина займається самостійно разом зі своїм теперішнім чоловіком.

Представник позивачки - адвокат Левкун Т.В. підтримала позицію позивачки та вказала, що наявні всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 . Просила позов задовольнити.

Неповнолітній ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав заявлений матір`ю позов та пояснив, що протягом останніх трьох років із батьком практично не спілкується. Батько йому не телефонує, його навчанням, здоров`ям і життям не цікавиться, із днем народження та іншими святами не вітає, матеріально не допомагає. Його вихованням та утриманням займаються мати і вітчим ОСОБА_6 .

Представник органу опіки та піклування Богородчанської селищної ради Римарук В.В. у судовому засіданні підтримав висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 26 травня 2026 року № 1714-106/2026, про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітнього сина. Пояснив, що працівниками служби у справах дітей вивчено умови проживання дитини, отримано інформацію з навчального закладу, проведено бесіди з дитиною, матір`ю, батьком та іншими особами. Установлено, що дитина проживає разом із матір`ю та її чоловіком у належних побутових умовах, забезпечена всім необхідним, навчається у Богородчанському ліцеї № 2 та характеризується позитивно. Відповідач тривалий час участі в житті дитини не бере. Під час бесіди з працівниками служби у справах дітей ОСОБА_4 підтвердив, що із сином не спілкується, матеріальної допомоги не надає, проявив байдужість до долі дитини та не заперечував проти позбавлення його батьківських прав, оскільки вважав, що таке рішення відповідатиме інтересам дитини.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Позивачка не заперечувала проти заочного розгляду справи. За таких обставин суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що є подругою та сусідкою позивачки, тривалий час знає сторін. Під час спільного проживання позивачки та відповідача неодноразово бачила відповідача у стані алкогольного сп`яніння, можливо під дією наркотичних речовин, бо поводився агресивно. Після припинення сторонами спільного проживання відповідача разом із сином не бачила жодного разу, хоч товаришує із позивачкою і та ділиться з нею особистими переживаннями. Їй відомо, що матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач не надає та участі у її вихованні не бере.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що відповідач не цікавиться навчанням, здоров`ям та життям сина, не займається його утриманням і вихованням. Під час проживання з позивачкою відповідач зловживав спиртними напоями, поводився агресивно та неконтрольовано.

Заслухавши пояснення позивачки, неповнолітнього ОСОБА_5 , представника органу опіки та піклування, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 18 та частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль для забезпечення визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами 1-5 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, піклуватися про її здоров`я та безпечні умови життя, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину. Передання дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, відповідно до частини другої статті 157 СК України зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини має місце, коли батьки не піклуються про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, стану здоров`я, потреб та повсякденного життя.

Зазначені обставини можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків та свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який спричиняє істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини, а тому може бути застосований після повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи та ставлення батька до виконання своїх обов`язків.

Судом установлено, що ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після припинення спільного проживання сторін дитина залишилася проживати з матір`ю. Позивачка самостійно разом зі своїм чоловіком забезпечує побутові, матеріальні, освітні та інші потреби неповнолітнього.

Із інформаційної довідки Богородчанського ліцею № 2 та характеристики дитини вбачається, що ОСОБА_5 навчається у 10-А класі, характеризується як старанний, дисциплінований, працелюбний та відповідальний учень, має належний рівень навчальних досягнень, бере активну участь у житті класу. Мати цікавиться його навчанням, відвідує батьківські збори та підтримує зв`язок із педагогами. Батько навчальний заклад не відвідує, педагогам не відомий, навчанням та шкільним життям сина не цікавиться.

Актом обстеження умов проживання підтверджено, що за місцем фактичного проживання дитини створено належні умови для її проживання, навчання та розвитку.

Висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Богородчанської селищної ради від 26 травня 2026 року № 1714-106/2026, визнано доцільним позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітнього сина.

Суд погоджується із цим висновком, оскільки він ґрунтується на дослідженні умов проживання дитини, відомостей навчального закладу, пояснень батьків, самої дитини та інших осіб і відповідає встановленим у судовому засіданні обставинам.

Доводи позивачки про тривале невиконання відповідачем батьківських обов`язків підтверджуються поясненнями неповнолітнього ОСОБА_5 , представника органу опіки та піклування, показаннями свідків, характеристикою дитини та іншими письмовими доказами.

Судом не встановлено об`єктивних перешкод, які позбавляли б відповідача можливості спілкуватися із сином, цікавитися його здоров`ям, навчанням, надавати матеріальну допомогу або в інший спосіб брати участь у його вихованні.

Водночас відповідач протягом тривалого часу не вчиняв жодних дій, спрямованих на налагодження стосунків із дитиною, відновлення психоемоційного зв`язку або виконання своїх батьківських обов`язків.

Під час бесіди із працівниками служби у справах дітей ОСОБА_4 не заперечував проти позбавлення його батьківських прав і повідомив, що вважає таке рішення таким, що відповідає інтересам сина.

Саме по собі небажання батька зберігати батьківські права не є передбаченою законом підставою для їх позбавлення, оскільки батьківські обов`язки не можуть бути припинені за односторонньою відмовою особи. Разом із тим така позиція відповідача у сукупності з його тривалою бездіяльністю, відсутністю спілкування та психоемоційного зв`язку із сином, ненаданням матеріальної допомоги і відсутністю будь-якого наміру змінити свою поведінку підтверджує свідоме самоусунення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідний підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24, згідно з яким згода батька на позбавлення його батьківських прав не є самостійною підставою, однак разом зі свідомим і тривалим ухиленням від виконання батьківських обов`язків, відсутністю психоемоційного зв`язку з дитиною та відсутністю наміру змінити поведінку може свідчити про наявність підстав для застосування такого заходу.

Наявні у матеріалах справи постанови Богородчанського районного суду, якими відповідач у різні періоди притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, незаконне зберігання наркотичних засобів та неодноразове вчинення домашнього насильства, самі по собі не є окремою підставою для позбавлення його батьківських прав у цій справі. Разом із тим такі відомості характеризують особу відповідача та узгоджуються з поясненнями позивачки і свідків про обставини спільного проживання сторін.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї та посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а суд має право постановити рішення всупереч думці дитини лише тоді, коли цього вимагають її інтереси.

ОСОБА_5 досяг віку та рівня розвитку, які дозволяють йому самостійно сформулювати власну позицію. Висловлена ним думка була послідовною, добровільною та узгоджується з іншими доказами.

Суд ураховує, що дитина не лише не заперечує проти позбавлення відповідача батьківських прав, а сама вважає це необхідним у зв`язку з багаторічною відсутністю батька у її житті.

Збереження за відповідачем формального статусу батька за умови його повного самостійного усунення від виховання дитини, невиконання обов`язку батьківського піклування не відповідатиме інтересам дитини.

З огляду на тривалість невиконання відповідачем батьківських обов`язків, відсутність будь-яких спроб налагодити стосунки із сином, його байдужу позицію та відсутність наміру змінити свою поведінку, суд не вбачає можливості обмежитися попередженням відповідача про необхідність зміни своєї поведінки на користь належного виконання батьківських обов`язків.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що поведінка ОСОБА_4 є свідомим та винним ухиленням від виконання обов`язків щодо виховання дитини, а позбавлення його батьківських прав відповідатиме інтересам неповнолітнього ОСОБА_3 .

Таким чином, передбачені пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстави для позбавлення відповідача батьківських прав наявні, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп. підлягає стягненню з відповідача на її користь.

На підставі наведеного, статей 141, 150, 157, 164166, 171, 180183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 263265, 280282, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити. Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) уродженця і жителя АДРЕСА_1 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію рішення направити органу опіки та піклування та державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Стягнути з ОСОБА_4 користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1331,20 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Копію рішення направити органу опіки та піклування та державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через суд першої інстанції або безпосередньо шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л. М. Битківський