Рішення № 138254033, 16.07.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3618/26

Номер рядка звіту 38

Провадження № 2/279/2539/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості, зазначивши, що 07.03.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5367449. На виконання зобов`язань за договором ТОВ "Лінеура Україна" надано відповідачу кредит у сумі 16500, 00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . 28.11.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу №28/11/2025, за умовами якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило позивачу право грошової вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5367449, а ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" набуло право вимоги за вказаним кредитним договором. Станом на дату укладення договору факторингу від 28.11.2025 року №28/11/2025, строк дії договору не закінчився. Однак, в межах строку дії договору укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "ФК" Фінтраст Капітал" у період з 29.11.2025 року по 02.03.2026 року, 94 календарних днів здійснено нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою у сумі 10527,06 грн.. Оскільки, відповідач порушив умови договору має заборгованість в розмірі 47737,61 грн., з яких: 11788,82 грн. тіло кредиту, 25421,73 грн. відсотки за користування кредитом, та 10527,06 грн. нараховані відсотки за 94 календарні дні. На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, судові витрати зі сплати судового збору та 10000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачкою подано відзив на позовну заяву в якому вказала, що позов не визнає в повному обсязі, з наступних підстав. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладення між нею та ТОВ "Лінеура Україна" договору №5367449 від 07.03.2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, вона не отримувала одноразового ідентифікатора, за допомогою якого було підписано договір, не здійснювала підтвердження укладення договору та не вчиняла інших дій, кредитних коштів вона не отримувала, виписок про надходження коштів позовна заява не містить, позивачем не надано доказів того, що кредитні кошти були зараховані саме на банківський рахунок чи платіжну картку, власником яких є вона, не доведено факт направлення повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому вказав, що доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач, підписання договору відбулося 07.03.2025 року о 14-21 , одноразовим ідентифікатором 77781, зарахаування коштів відбулось на платіжнку картку відповідача через платіжну систему iPay.ua , проценти нараховано в межах погодженого стороку, просив позов ТОВ "ФК" Фінтраст Капітал" задовольнити в повному обсязі.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5367449 .

Згідно з п.п. 1.2., 1.3. вказаного договору клієнту надається кредит у розмірі 16500,00 грн. на строк 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; детальні терміни повернення кредиту та сплати комісії, процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору.

Пунктом 1.4.1 передбачено, що стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредитування, вказаного в п.1.3. цього договору.

Відповідно до п.1.6. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 74580,00 грн..

Згідно п. 2.1 - 2.5 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 07.03.2025 або 08.03.2025. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахування коштів не у день укладання Договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), заначений в п.1.3 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік платежів розміщується Товариством в Особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу Клієнта.

Відповідно до 3.2 договору періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день. 3.3. У випадку повного дострокового повернення кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити проценти, нараховані на дату повного дострокового повернення кредиту (включно) за фактичний строккористування кредитом.У випадку часткового дострокового повернення кредиту, Клієнт повинен сплатити проценти,нараховані за користування кредитом до дати такого часткового повернення кредиту (включно), впорядку, передбаченому п.4.2 Договору. При цьому, після здійснення такого часткового повернення кредиту здійснюється перерахунок зобов`язань Клієнта зі сплати процентів, розмір яких вказаний в Графіку платежів, у бік зменшення, на умовах та в порядку, передбачених в п. 4.2 цього Договору. Після здійснення коригування зобов`язань Клієнта новий Графік платежів, щоскладається за формою визначеною в п.4.2 Договору, Товариство розміщує в Особистому кабінеті та/або направляє на електронну адресу Клієнта, що вказана в цьому Договорі або окремо повідомлена Клієнтом Товариству в порядку, передбаченому Договором.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата комісії (якщо передбачена договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3 договору.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 07.03.2025 року ОСОБА_1 проінформована про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №5367449 від 07.03.2025 року в розмірі 47737,61 грн., з яких: 11788,82 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 35948,79 грн. сума заборгованості за відсотками (нараховані проценти первісним кредитором в сумі 25421,73 грн., та нараховані відсотки ТОВ "Фінтраст Капітал" в сумі 10527,06 грн..).

Довідкою від 01.12.2025 року наданою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вбачається, що 07.03.2025 року о 14-22-09 на суму 16500,00 грн., номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua-673076354, призначення платежу: Зарахування 16500, 00 грн. на картку НОМЕР_2 .

28.11.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК» «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №28/11/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ "ФК" «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ"ФК" «Фінтраст Капітал» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

28.11.2025 року ТОВ «ФК» «Фінтраст Капітал» здійснило оплату ТОВ «Лінеура Україна» за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №28/11/2025 від 28.11.2025 року, про що свідчить платіжна інструкція №7705 від 28.11.2025 року.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворепідпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

Всупереч умов укладеного кредитного договору, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачкою належним чином не виконувалися, у зв`язку з чим, у неї виникла заборгованість.

Згідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 28.11.2025 року №28/11/2025, листом від 01.12.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» повідомило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», повідомлення кредитором боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами та передачу їхніх персональних даних новому кредитору ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал" відбулося таким чином, в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами яких передані Новому кредитору відповідно до договору факторингу та реєстру боржників, 2025-12-01, та проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS повідомлень. На підставі вищевикладеного, відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 5367449 строк кредиту 360 днів, з 07.03.2025 року по 01.03.2026 року, станом на дату укладання договору факторингу від 28.11.2025 року №28/11/2025, строк дії Договору № 5367449 від 07.03.2025 року не закінчився.

В межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 28.11.2025 року по 01.03.2026 року становить 94 календарних днів, та здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в розмірі 10527,00 грн..

У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 5367449 від 07.03.2025 року, а тому заборгованість по нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 35948,79 грн. -нараховані проценти первісним кредитором у сумі 25421,73 грн., та проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 10527,06 грн..

Щодо посилань відповідачаки про перерахування коштів кредитором.

Матеріалами справи підтверджується наявність у договорі персональних даних відповідачки, а саме, номер реєстраційного номеру облікової картки платника податків, номер банківської картки, та електронну адресу ОСОБА_1 .. Також суд звертає увагу на те, що реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону НОМЕР_3 повністю співпадає із такими даними (в договорі №5367449), що зазначені самим відповідачем у його відзиві на позовну заяву.

Щодо посилань відповідачки на неотримання нею кредитних коштів за наслідками укладення договору, то суд виходить із того, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 зверталаася до первісного кредитора або до нового кредитора зі зверненнями про неотримання кредитних коштів. Також відсутні звернення відповідача з такого приводу до правоохоронних органів. Суду й не надано доказів того, що кошти не були зараховані на банківські рахунки відповідачки.

Також договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Лінеура Україна", та договір факторингу у встановленому порядку недійсними не визнаі, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Послання відповідачки, що вона не отримувала одноразовий ідентифікатор СМС -коду за допомогою якого було підписано договір, однак без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)). Номер мобільного телефону, зазначений у кредитному договорі, та який є логіном особистого кабінету, є фінансовим номером відповідача, через який відбувалася, відповідно, верифікація платежів у банківській установі, де відкритий поточний рахунок на ім`я відповідачки.

Відповідачка не стверджувала, що її особистими даними, у тому числі номером мобільного телефону, електронною поштою тощо заволоділи треті особи шахрайським шляхом. Доказів звернення до правоохоронних органів з відповідними заявами не надала.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно- телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Також у постанові від 01.07.2024 у справі № 638/161/22 ВС погодився із тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору. Отже суд приходить до висновку, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді саме відповідачем, а не третіми особами.

Крім того, відповідачка до відзиву надала виписки про рух коштів по картках від 18.06.2026 року за період з 07.03.2025-07.03.2025 року за номерами банківських карток № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , однак в договорі №5367449 від 07.03.2025 року зазначено номер банківської картки № НОМЕР_1 . Доказів того, що дана банківська картка не належить ОСОБА_1 матеріали справи не містять, та на підтвердження своїх доводів, відповідачка доказів не надає.

Щодо посилань відповідача про перерахування коштів первісним кредитором.

Матеріалами справи підтверджується наявність у договорі персональних даних відповідачки, а саме номеру паспорта громадянина України, дати його видачі, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, номеру мобільного телефону та електронної адреси ОСОБА_1 .. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо протиправності дій третіх осіб стосовно відповідачки, як і незаконності заволодінням її персональними даними з метою подальшого укладення договору. Також суд звертає увагу на те, що реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону НОМЕР_7 повністю співпадає із такими даними (в договорі №5367449), що зазначені самою відповідачкою у її відзиві на позовну заяву. Отже, договір №5367449 від 07.03.2025 року підписаний саме відповідачкою шляхом введення одноразового ідентифікатора (електронний підпис з одноразовим ідентифікатором), є укладеними у порядку Закону України «Про електронну комерцію», що повністю відповідає положенням зазначеного Закону та приписам ЦК України, а тому факт укладення відповідачем договору є повністю доведеним.

Аналізуючи надані позивачем докази у сукупності з наведеними вище положеннями законодавства, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачки відповідно до ст.141 ЦПК України. Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача суми в рахунок відшкодування за правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1ч.3ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 10/12-2024, акт №19920 прийому- передачі виконаних робіт згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 рок

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».

Також у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 5000 грн. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, ст.525, 526, 530, 549, 610-612, 628, 629, 638, 1054, 1055 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Фінтраст Капітал" 47737 (сорок сім тисяч сімсот тридцять сім) гривень 61 копійкузаборгованості за договором №5367449 від 07.03.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Фінтраст Капітал" судові витрати в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві ) гривні 40 копійок зі сплати судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень за надання професійної правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", адреса місця знаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Суддя: Невмержицька О.А.