Рішення № 138253937, 15.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4434/26

Категорія 36

2/295/3155/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» Сечка Сергія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 9657, 35 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування вимог вказано, що 08.09.2023 з вини відповідача у м. Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля марки «BMW 5231», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За фактом ДТП між його учасниками було укладено електронний європротокол, згідно якого винуватцем ДТП є відповідач.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність власника автомобіля «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «СК «УСГ» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-215885751.

Позивач, на виконання полісу страхування № ЕР-215885751, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 19 314, 70 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність пов`язана з експлуатацією автомобіля марки «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована на пільгових умовах (страхувальник - ОСОБА_2 , посвідчення інваліда: НОМЕР_3 видано: пенсійний фонд України 10.01.2023), на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди за кермом такого автомобіля знаходився відповідач, тому порушено п.13.2. ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач порушив умови Полісу обов`язкового страхування, тому зобов`язаний компенсувати позивачу 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, що становить 9657, 35 грн.

Ухвалою суду від 27.03.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 26).

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками було направлено відповідачу в порядку, визначеному ЦПК України, однак такі документи повернулись до суду неврученими адресату.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.09.2023 з вини відповідача у м. Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля марки «BMW 5231», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с. 6-9).

За фактом ДТП між його учасниками було укладено електронний європротокол, згідно якого винуватцем ДТП є відповідач (а.с. 4-7).

Відтак, вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність власника автомобіля «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «СК «УСГ» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-215885751 (а.с. 8-9).

19.09.2023 ОСОБА_3 , яка є власником автомобіля «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , повідомила позивача про ДТП, надала пояснення про обставини настання ДТП (а.с. 10-11).

19.09.2023 ОСОБА_3 звернулася до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку (а.с. 12).

19.09.2023 за участі ОСОБА_3 було проведено огляд належного їй транспортного засобу та складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектну відомість) (а.с. 13).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 пошкодження автомобіля визнано страховим випадком, у зв`язку з чим було здійснено розрахунок та виплату страхового відшкодування на підставі наступних документів: акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 19.09.2023 року; ремонтної калькуляції № ДКЦВ3049 04.10.2023; страхового акту № ДКЦВ-30492 від 7 грудня 2023 року та розрахунку суми страхового відшкодування від 7 грудня 2023 року (а.с. 12-16).

ПАТ «СК «УСТ» здійснило виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 19 314, 70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 99418 від 7 грудня 2023 року (а.с. 18).

Частиною 5 статті 1187 ЦК України закріплено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Тлумачення частини другої статті 1187 ЦК України свідчить про те, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Пунктом 2.2 Правил дорожнього руху України встановлено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на момент ДТП, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

За приписами частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна правова норма міститься у статті 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до п.38-1.1. ст. 38-1 Закону № 1961-IV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до 1 або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Цивільно-правова відповідальність пов`язана з експлуатацією автомобіля марки «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована на пільгових умовах (страхувальник - ОСОБА_2 , посвідчення інваліда: НОМЕР_3 видано: пенсійний фонд України 10.01.2023), а на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди за кермом такого автомобіля знаходився відповідач, тому порушено п.13.2. ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 76 ЦПК України докази встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Враховуючи винність ОСОБА_1 у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, керуючись положеннями п. 38-1.1 ст.38-1 Закону № 1961-IV, вимога позивача про стягнення 50 відсотків компенсації виплаченого страхового відшкодування позивачем на користь власника транспортного засобу «Chevrolet Cruze», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 в розмірі 9657, 35 грн. (19314, 70 грн. - 50%) підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір 3328, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, Закону України «Про страхування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» Сечка Сергія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 9657, 35 грн виплаченого страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» судовий збір у розмірі 3328, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», місцезнаходження: м. Київ, вул. І. Федорова, 32 А, ідентифікаційний код: 30859524.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 15.07.2026.

Суддя Л.М. Чішман