Рішення № 138253404, 14.07.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/68/26

2/179/410/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Чабаненко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовує тим, що 12.03.2025 ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» уклали електронний кредитний договір №274351 LP.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 5675 грн. Позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором та надав йому кредит в сумі 5000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника.

Пункт 1.6 кредитного договору передбачає сплату кредитору комісії у розмірі, що визначена графіком платежів, та здійснюється позичальником в день отримання, яку позичальник доручає кредитору утримати з загальної суми кредиту. Строк кредиту 77 днів з кінцевим терміном повернення до 27.05.2025 (включно).

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до кредитного договору.

У зв`язку з невиконанням умов договору у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 5675 грн. тіло кредиту та 3559,87 грн. нараховані проценти.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №№274351 LP в сумі 9234,87 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати за відправку документів відповідачу у розмірі 75,90 грн.

Ухвалою від 22.01.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

09.02.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що він не укладав з ТОВ «АБЕКОР» жодного кредитного договору, в тому числі електронного кредитного договору №274351LP від 12.03.2025. У позовній заяві містяться посилання на використання номеру телефону НОМЕР_1 для отримання у вигляді смс- повідомлення одноразового ідентифікатора, але даним номером телефону він не користується, даний номер телефону не зареєстрований на його ім`я. Форма електронного кредитного договору №274351 LP не відповідає вимогам законодавства, оскільки всупереч приписам абз.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» зі сторони ТОВ «ФК «АБЕКОР» спірний договір не було підписано електронним підписом. Зазначає, що не отримував від ТОВ «ФК «АБЕКОР» спірних грошових коштів у сумі 5000 грн. У пункті 2.1 спірного договору передбачено, що кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточних рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_2 , що емітована банком України. Але номер платіжної банківської картки містить 16 цифр, тоді як позивач вказав лише частину цифр такого номера, що недостатньо для належної ідентифікації власника картки. Позивач не довів належними й достатніми доказами як самого факту укладення кредитного договору у розумінні ст.207, 639, 640, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, так й не довів факту отримання відповідачем кредитних коштів певними засобами доказування, тобто первинними документами про видачу готівки, про внесення, перерахування коштів на рахунок, про списання коштів з рахунку, про поповнення рахунку тощо, як передбачено спеціальними нормативними документами.

Ухвалою від 23.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів електронних доказів.

Ухвалою від 23.03.2026 за клопотанням представника позивача витребувано у АТ «Універсал Банк» документи, які становлять банківську таємницю.

Ухвалою від 08.06.2026 за клопотанням відповідача витребувано у ТОВ «АБЕКОР» оригінали електронних доказів.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через зареєстрований електронний кабінет, причини неявки не повідомив заяви про відкладення розгляду справи не подала.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 12 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» та ОСОБА_2 було укладено в електронній формі Кредитний договір №274351LP, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредиту гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 5675 грн.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору строк кредиту 77 днів з кінцевим терміном повернення до 27 травня 2025 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до кредитного договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування акційної процентної ставки, виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Відповідно до п. 1.3.1 кредитного договору кількість платежів - 2 платежі.

Згідно з п. 1.3.2. кредитного договору периодичность сплати платежів: 1-й платіж через 27 дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом).

Відповідно до п.1.4 кредитного договору процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить:

п.1.4.1. Базова процентна ставка - 0,4900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом;

п.1.4.2. Основна процентна ставка 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування/утримання:

- в розмірі 5000 грн. на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , що емітована банком України;

- у розмірі 675 грн. на користь кредитора з метою виконання зобов`язань з оплати комісії за надання кредиту, відповідно до п.1.6 Договору.

З візуальної форми послідовності дій клієнта (Log file) за кредитним договором №27435 LP від 12.03.025 вбачається, що 12.03.2025 о 16:04:53 ОСОБА_1 увійшов до Особисного Кабінету в ІКС Кредитодавця Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» та о 16:06:49 направив заявку на отримання кредиту, о 16:09:51 підписав паспорт кредиту; о 16:17:03 направлено кредитодавцем кредитного договору; о 16:11:42 направлено кредитодавцем електронного підпису одноразовим ідентифікатором; о 16:11:56 ОСОБА_1 направив повідомлення про прийняття умов та підписання кредитного договору його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, о 16:12:11 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» направлено ОСОБА_1 лист-повідомлення про укладення електронного кредитного договору на електронну пошту позичальника.

12.03.2025 відповідач подав анкету клієнта-фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпеченя (ІТС) в якій містяться його анкетні дані.

12.03.2025 ТОВ «ФК «Абекор» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000 грн. на банківську картку № НОМЕР_3 , вказану у кредитному договорі, що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанії «Контрактовий дім» від 08.01.2026 №19137 та квитанцією до платіжної інструкції №20159-1363-197772962.

Згідно інформації АТ «Універсал Банк», наданої листом від 09.06.2026 №БТ/Е-24338 на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_5 , на яку відповідно до виписки по рахунку 12.03.2025 о 16:12:03 було зараховано грошові кошти у розмірі 5000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №274351LP від 12.03.2025, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 9234,87 грн., з яких: заборгованість по тілу - 5675 грн., заборгованість за відсотками - 3559,87 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У позовній заяві позивач вказує, що договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 12.03.2025 між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №274351LP, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн., терміном на 77 днів (до 27.05.2025), зі сплатою відсотків за користування кредитом та комісії за надання кредиту у розмірі 675 грн.

З матеріалів справи встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «d99248» відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

За змістом розділу 11 договору вбачається здійснення ОСОБА_1 надання персональних даних паспорта, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, зареєстрованого місця проживання, номерів телефону, електронної адреси.

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Верховний суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 провадження № 61-9071св20 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 провадження № 61-6066 св 23 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.

Отже, кредитний договір №274351LP підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

TOB «ФК «Абекор» свої зобов`язання за кредитним договором №274351LP від 12/03/2025 виконало та надало відповідачу кредит у сумі 5000 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи відповідача про недоведеність перерахування кредитних коштів саме відповідачу суд відхиляє, оскільки вони спростовуються довідкою ТОВ «Пейтек Україна», з якої вбачається перерахування 5000 грн на платіжну картку, зазначену ОСОБА_1 під час оформлення кредитного договору, а також інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» та випискою по картковому рахунку відповідача, з яких вбачається, що банківська картка, зазначена у кредитному договорі, належить саме ОСОБА_1 , на яку 12.03.2025 було здійснено зарахування коштів у сумі 5000 грн.

Суд звертає увагу на те, що в цій справі саме відповідач, заперечуючи отримання коштів, мав б надати докази на спростування тверджень позивача, адже обов`язок доказування передбачає не лише обов`язок позивача довести свої вимоги, але й обов`язок відповідача спростувати такі вимоги (частина перша статті 81 ЦПК України), а саме відповідач є (чи не є) держателем картки, на яку були зараховані кошти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність кредитного договору, в силу прямого припису статті 204 ЦК України його правомірність презюмується.

Указаний кредитний договір є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому підлягає до виконання.

За умовами кредитного договору відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

Судом встановлено, що в порушення умов укладеного кредитного договору, відповідач отримані кредитні кошти не повернув та не сплатив відсотки за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по кредитному договору №274351LP від 12.03.2025, заборгованість складає 9234,87 грн., з яких: заборгованість по тілу - 5675 грн., заборгованість за відсотками - 3559,87 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, як належний, допустимий і достовірний доказ, відповідачем спростований не був. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позичальник ОСОБА_1 належним чином виконував кредитні зобов`язання.

За наведених обставин та наданих доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 274351LP від 12.03.2025 у загальному розмірі 9234,87 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати за відправку документів відповідачу у розмірі 75,90 грн.

Датою ухвалення рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» заборгованість за кредитним договором №274351LP від 12.03.2025 у загальному розмірі 9234,87 грн. (дев`ять тисяч двісті тридцять чотири грн. 87 коп.), яка складається із: 5675 грн. - тіло кредиту, 3559,87 грн. - нараховані відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР» судові витрати: судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати за відправку документів відповідачу у розмірі 75,90 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АБЕКОР», ЄДРПОУ 39287145, місцезнаходження: 04080, місто Київ, Подільський район, вул.Костянтинівська, буд.75, прим.601А.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 14.07.2026.

Суддя О.Ю.Кравченко