Ухвала суду № 138253256, 15.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/31/26

Провадження № 1-кс/202/4586/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про арешт майна

15 липня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3

власників майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представника власника майна адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024040000001539 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.1 ст.239, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2026 до слідчого судді надійшло клопотання слідчого відділу РЗЗС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором групи прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури, про арешт майна, вилученого під час обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтоване тим, що у кримінальному провадженні № 12024040000001539 від 21.12.2024 здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

19.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

19.06.2026 на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпра від 10.06.2026 за місцем проживання ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено: готівкові кошти в іноземній та національній валюті (долари США, євро, гривні), мобільний телефон iPhone XR, дві банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» та ноутбук HP Pavilion із зарядним пристроєм.

Слідчий зазначив, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів у розумінні ч. 1 ст. 98 КПК України, а тому наявні достатні підстави вважати, що грошові кошти могли бути одержані внаслідок кримінального правопорушення або є доходом від нього; електронні носії та банківські картки можуть містити відомості про зв`язки співучасників, електронне листування та рух коштів. Незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, знищення чи відчуження майна та зміни інформації на електронних носіях, унеможливити проведення експертиз. Крім того, санкція інкримінованої статті передбачає конфіскацію майна.

Просить слідчого суддю накласти арешт на вилучене 19.06.2026 під час обшуку майно (готівкові кошти, мобільний телефон, дві банківські картки, ноутбук із зарядним пристроєм) - з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування ним.

20.06.2026 адвокат ОСОБА_8 , який є захисником підозрюваного/власника майна ОСОБА_4 , подав письмові заперечення на клопотання у яких зазначив, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 10.06.2026 у справі № 202/31/26 клопотання про обшук задоволено частково: надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 виключно з метою виявлення документів, зошитів, блокнотів, аркушів, які містять чорнові записи щодо збуту ПЕТ пляшки та полімерних матеріалів поза бухгалтерським та складським обліком; в іншій частині клопотання відмовлено. В ухвалі був відсутній дозвіл на вилучення мобільного телефону iPhone XR, ноутбука «HP» Pavilion (Serial: 5CD3350YRN), а також грошових коштів, які належать третій особі.

Вилучені грошові кошти, мобільний телефон та ноутбук не є речовими доказами у цьому провадженні, оскільки слідчим до клопотання не додано доказів того, що вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що мають значення для встановлюваних обставин. Це майно не було об`єктом кримінально протиправних дій та не набуте кримінально протиправним шляхом, а отже визначені законом підстави для накладення арешту відсутні. Клопотання не містить даних про те, яким чином, з урахуванням попередньої кваліфікації, вилучене майно могло використовуватися як знаряддя злочину, які сліди чи ознаки правопорушення воно містить та для проведення яких конкретно слідчих дій воно має значення. З указаним майном жодні слідчі дії не проводяться.

Також зазначив, що вилучені за адресою: АДРЕСА_1 грошові кошти не є майном ОСОБА_4 , оскільки належать чоловікові доньки (зятю) особи, з якою ОСОБА_4 проживає однією сім`єю, що підтверджується відповідними документами. Зазначена особа не є учасником кримінального провадження № 12024040000001539, їй не пред`являлася підозра, вона не несе цивільної відповідальності за дії підозрюваного, а тому ці кошти не підлягають конфіскації як виду покарання. Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України арешт із метою забезпечення конфіскації накладається лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Крім того, не може бути арештовано майно добросовісного набувача, крім арешту з метою забезпечення збереження речових доказів. Накладення арешту на такі кошти призведе до порушення прав третіх осіб на законне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Захисник посилається на ч. 4 ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також на практику ЄСПЛ, відповідно до якої втручання у право на мирне володіння майном має бути законним, вільним від свавілля, забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом і захистом основоположних прав особи та не покладати на особу індивідуальний і надмірний тягар.

Додатково захисник просить врахувати, що у січні 2026 року в межах цього ж провадження у ОСОБА_4 вже було вилучено мобільний телефон, який досі не повернуто.

Просив слідчого суддю у задоволенні клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно відмовити.

У судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.

Власник майна ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки грошові кошти, окрім гривні та декількох сотень доларів, належать не йому, а зятю жінки з якою він проживає без реєстрації шлюбу. Мобільний телефон він використовує з лютого 2026, тобто він не містить ніяких відомостей, які можуть мати значення для кримінального провадження. Банківські картки є його власністю, але жодного відношення до кримінального провадження не мають. Вилучений ноутбук є старим та неробочим і крім того він є власністю жінки з якою він проживає без реєстрації шлюбу.

Власник майна ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він є зятем жінки з якою проживає ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу ОСОБА_9 , яка, як і він, не має жодного відношення до кримінального провадження. Вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 грошові кошти були позичені ОСОБА_9 02.06.2026 для нього у ОСОБА_10 і зберігалися за адресою спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , оскільки він з дружиною виїжджав у відпустку та попросив ОСОБА_11 потримати їх у себе вдома поки вони будуть відпочивати. І саме в цей період було проведено обшук та гроші були вилучені. На підтвердження своїх пояснень надав копію договору позики у сумі 4 430 000,00 грн (еквівалент 100 000 доларів США) від 02.06.2026. Просив у задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти відмовити.

Представник власника майна ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 підтримав письмові заперечення на клопотання та просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши учасників судового розгляду клопотання, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подане клопотання, об`єктивно, повно та всебічно дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Так, слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024040000001539 від 21.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

19.06.2026 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 10.06.2026 за місцем проживання ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено: 25 600,00 грн (купюри номіналом 200 грн - 105 шт., 100 грн - 36 шт., 500 грн - 2 шт., що знаходяться у спеціальному пакеті № NPU6068140); 23 603,00 доларів США (купюри номіналом 100 доларів США - 225 шт., 50 доларів США - 15 шт., 20 доларів США - 11 шт., 10 доларів США - 9 шт., 5 доларів США - 8 шт., 1 долар США -3 шт., що знаходяться у спеціальному пакеті № NPU5446542), 6 475,00 Євро (купюри номіналом 200 євро - 2 шт., 100 євро - 33 шт., 50 євро - 51 шт., 20 євро - 8 шт., 10 євро - 6 шт., 5 євро - 1 шт.), що знаходяться у спеціальному пакеті № PSP 1072299); мобільний телефон iPhone XR, дві банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» та ноутбук HP Pavilion із зарядним пристроєм.

Постановою слідчого від 19.06.2026 усі грошові кошти та речі, які вилучені під час обшуку, визнано речовими доказами за провадженням.

19.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є збереження речових доказів, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Приписами ч.10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Звертаючись із клопотанням слідчий як мету арешту зазначив збереження речових доказів (мобільний телефон, банківські картки, ноутбук) та забезпечення конфіскації (грошові кошти).

Щодо накладення арешту на грошові кошти слідчий суддя зазначає, що частиною 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Наведена норма є імперативною та містить вичерпний перелік осіб, майно яких може бути арештоване з цією метою, а тому арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання не може бути накладений на майно третіх осіб, які не мають у кримінальному провадженні статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого.

Слідчий суддя враховує, що конфіскація майна за ст. 59 КК України полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави майна, яке є власністю засудженого, а отже застосування арешту з такою метою щодо майна інших осіб позбавлене правових підстав.

Доводи сторони захисту про те, що вилучені грошові кошти не належать підозрюваному, а є власністю ОСОБА_5 , який є зятем особи, з якою ОСОБА_4 проживає однією сім`єю, слідчий суддя оцінює критично та відхиляє з таких підстав.

Грошові кошти виявлено та вилучено 19.06.2026 під час санкціонованого обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Як убачається з протоколу обшуку, підозрюваний під час його проведення особисто повідомив, що вилучені кошти належать саме йому. Грошові кошти є речами, визначеними родовими ознаками, а тому їх фактичне перебування у володінні особи за місцем її проживання, за відсутності доведеного протилежного, презюмує належність такого майна цій особі.

Надана стороною захисту копія договору позики наведеної обставини не спростовує, оскільки вона не містять відомостей, які б дозволяли ідентифікувати вилучені грошові кошти як такі, що належать саме зазначеній особі.

Крім того, відповідно до умов договору позики грошові кошти позичались у гривні, а не у доларах США або Євро, які були вилучені під час обшуку. Договір позики не підтверджує спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , а будь-яких інших документів на підтвердження проживання ОСОБА_9 за вказаною адресою слідчому судді не надано. Не спростовують такі документи і власних пояснень ОСОБА_4 , наданих під час обшуку.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється в вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, що існують підстави для накладення арешту на належні йому грошові кошти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Щодо накладення арешту на мобільний телефон, банківські картки та ноутбук слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є збереження речових доказів.

Як встановлено слідчим суддею, постановою слідчого від 19.06.2026 мобільний телефон, банківські картки та ноутбук, які вилучені під час обшуку, визнано речовими доказами за провадженням.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберігали на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінального протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відтак, виходячи з фактичних обставин кримінального провадження, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора в частині того, що мобільний телефон ОСОБА_4 , вилучений під час обшуку, відповідає критеріям речових доказів (ст.98 КПК України), а інформація, яка на ньому міститься маже мати доказове значення для кримінального провадження. При цьому слідчий суддя відхиляє доводи ОСОБА_4 про те, що телефоном він почав користуватися у лютому 2026, оскільки це не спростовує того, що на ньому може міститься інформація щодо його спілкування з іншими підозрюваними у провадженні та зберігатися файли щодо укладення договорів з ТОВ «ТЕХНОПАРК 1».

Отже, вирішуючи питання порушене у клопотанні про арешт майна, виходжу з того, що станом на 15.07.2026 потреби досудового розслідування виправдовують застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на вилучений під час обшуку мобільний телефон ОСОБА_4 з метою його збереження як речового доказу.

Щодо арешту банківських карток та ноутбуку слідчий суддя доходить висновку про відмову у накладенні на них арешту, оскільки стороною обвинувачення не доведено, яким критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, відповідають вказані речі. Сам по собі факт винесення слідчим постанови про визнання їх речовими доказами не свідчить про те, що вони були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберігали на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметами, що були об`єктом кримінального протиправних дій.

Враховуючи викладене клопотання частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 40, 98, 100, 131, 132, ч. 2 ст. 167, ч.2 ст. 168, ст. ст. 170-175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, вилучене 19.06.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

1)на грошові кошти, а саме:

?25 600,00 грн (купюри номіналом 200 грн - 105 шт., 100 грн - 36 шт., 500 грн - 2 шт., що знаходяться у спеціальному пакеті № NPU6068140),

?23 603,00 доларів США (купюри номіналом 100 доларів США - 225 шт., 50 доларів США - 15 шт., 20 доларів США - 11 шт., 10 доларів США - 9 шт., 5 доларів США - 8 шт., 1 долар США -3 шт., що знаходяться у спеціальному пакеті № NPU5446542),

?6 475,00 Євро (купюри номіналом 200 євро - 2 шт., 100 євро - 33 шт., 50 євро - 51 шт., 20 євро - 8 шт., 10 євро - 6 шт., 5 євро - 1 шт.), що знаходяться у спеціальному пакеті № PSP 1072299)

2)на мобільний телефон марки iPhone XR, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 , що знаходиться у спеціальному пакеті № NPU6068139.

В іншій частині клопотання відмовити.

Майно, на яке накладено арешт, зберігати у відповідності до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції), затвердженої спільним наказом ГПУ, МВС України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010.

Ухвала підлягає негайному виконанню старшим групи слідчих за провадженням.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого групи прокурорів за провадженням.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали слідча суддя склала 16.07.2026

Слідчий суддя ОСОБА_12