Ухвала суду № 138253089, 16.07.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1580/26

6/212/916/26

У Х В А Л А

16 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого рогу в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Савінської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гудима Тетяни Володимирівни про розстрочення виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

06 липня 2026 року від адвоката Гудима Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду від 27.03.2026 у справі № 212/1580/26 за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Покровського районного суду міста Кривого суду від 27.03.2026, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.06.2026, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість по кредитному договору в сумі 55 376,01 грн та судові витрати в розмірі 6 640,97 грн. Станом на момент подання заяви виконання зазначеного рішення у повному обсязі є для боржника фінансово ускладненим. На даний час ОСОБА_1 є студентом магістратури та навчається за кошти фізичних осіб (на контрактній формі навчання), у зв`язку з чим несе додаткові витрати на оплату навчання та не має стабільного доходу, достатнього для одноразового погашення присудженої заборгованості. Крім того, на утриманні та піклуванні боржника перебуває мати ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2-ї групи та потребує постійного матеріального забезпечення та проходження лікування. Зазначені обставини суттєво впливають на майновий стан боржника та об`єктивно ускладнюють виконання рішення суду в повному обсязі одноразовим платежем. ОСОБА_1 не ухиляється від виконання рішення суду, визнає обов`язок щодо сплати заборгованості та має намір добровільно виконати рішення, однак його майновий стан не дозволяє здійснити таку сплату одноразово, у зв`язку з чим просить розстрочити виконання рішення на строк 12 місяців шляхом сплати грошових коштів загальною сумою 62 016,98 грн щомісячними платежами у розмірі 5 168,08 грн кожний, які сплачувати не пізніше 25 числа кожного місяця, починаючи з дня набрання ухвалою суду законної сили.

07 липня 2026 року від представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахарової О.І. надійшло заперечення на заяву, у якій вона заперечила проти задоволення заяви про розстрочення, посилаючись на те, що боржником не надано належних доказів на підтвердження фінансового стану, відсутні довідки, виписки про розмір заробітної плати, пенсії, стипендії, соціальної допомоги, інші доходи або про їх відсутність, що унеможливлює об`єктивну оцінку його матеріального стану. Надані відповідачем копії студентського квитка, наказу про зарахування на навчання, паспорту ОСОБА_2 , довідки про МСЕК, виписки з медичної картки стаціонарного хворого, які не можуть розглядатися як належне і достатнє підтвердження існування обставин, передбачених ч. 1 ст. 435 ЦПК України, які б обґрунтовували необхідність розстрочення виконання судового рішення. Просила відмовити у задоволенні заяви відповідача.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про розгляд заяви, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши заяву про розстрочення судового рішення з доданими до неї документами, заперечення на заяву, матеріали цивільної справи № 212/1580/26 в обсязі необхідному для вирішення заяви, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з таких підстав.

Рішенням Покровського районного суду від 27 березня 2026 року, ухваленим у цивільній справі № 212/1580/26, задоволено позов частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 416492657 від 15.09.2021 у розмірі 55 376,01 та судові витрати в розмірі 6 640,97 гривень. Рішення набрало законної сили 29 червня 2026 року.

Обов`язковість виконання судових рішень закріплена також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та свобод людини і основоположних свобод» від 17 липня 1997 року. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються.

За частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Крім того, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з частиною першою, третьою, четвертою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до статті 33 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статті 435 ЦПК України і статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять не можливим.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що розстрочка виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством.

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем в обґрунтування своєї заяви надано суду копії студентського квитка від 10.10.2025, наказу від 01.10.2025 № 801с про зарахування на навчання ОСОБА_1 студентом першого року навчання очної денної форми здобуття освіти за спеціальністю «Ресторанні технології» Криворізького національного університету за кошти фізичних та/або юридичних осіб.

При цьому суд звертає увагу, що з наданих документів неможливо встановити витрати боржника на навчання, особу платника, розмір оплати за навчання за контрактом/договором тощо.

Крім того, суду не надано жодних документів щодо майнового/фінансового стану ОСОБА_1 , на погіршення якого посилається відповідач, зокрема щодо будь-яких доходів, наявності рухомого та/або нерухомого майна.

Таким чином, суд позбавлений можливості оцінити дійсність викладених в заяві обставин в частині того, що стягнення з боржника суми заборгованості у розмірі, визначеному судовим рішенням, вплине на матеріальний стан відповідача.

Щодо посилання відповідача на перебування на його утриманні хворої матері, яка є особою з інвалідністю, суд звертає увагу, що надані відповідачем документи на підтвердження цих доводів, не підтверджують факт матеріального утримання ОСОБА_1 своєї матері, а саме суду не надано жодних документів про стан здоров`я матері, її дохід, у тому числі пенсію, наявність/відсутність інших працездатних членів сім`ї, які мають можливість надавати матеріальну допомогу непрацездатній ОСОБА_2 .

Ті документи, які надані суду, датовані 2020 роком, тобто понад 5 років тому, а отже не можуть бути враховані судом як належні докази на підтвердження обставин, про які заявляє відповідач на теперішній час.

Надана копія довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за однією адресою із ОСОБА_2 не може беззаперечно свідчити про факт її утримання відповідачем, тим більш, що така інформація надана станом на 08.04.2024 і не відображає цей факт на день подачі заяви, а також не може свідчити про наявність родинних відносин між зазначеними особами, а інших доказів (свідоцтво про народження, витяг з актового запису тощо) на підтвердження родинних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду не надано.

Таким чином, суд вважає недоведеними викладені в заяві обставини, якими обґрунтовується необхідність розстрочення судового рішення, а так само і винятковість таких обставин.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з положеннями частини п`ятої статті 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Натомість відповідач просить розстрочити рішення суду строком на 12 місяців, починаючи з дня набрання ухвалою суду законної сили, що не відповідає вимогам закону.

Більш того, навіть при наявності підстав для розстрочення рішення суду, така розстрочка не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, яке ухвалено в цій справі 27 березня 2026 року і на час подання заяви виконання рішення вже не може бути розстрочено у строк, заявлений відповідачем.

За викладених обставин, заява про розстрочення судового рішення не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 260, 258-261, 263, 352-354, 435 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гудима Тетяни Володимирівни про розстрочення виконання рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний 16 липня 2026 року.

Суддя О. В. Колочко