Постанова № 138252944, 06.07.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

№ 3/211/1549/26

ЄУН 211/6056/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2026 р. м. Кривий Ріг

Суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Грубник О.М. розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ГУ ДПС у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, директора ТОВ «УКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення №27607/04-36-04-15/42408114 від 25 травня 2026 року, згідно якого за результатами камеральної перевірки директор ТОВ «Українська компанія рейкових скріплень» м. Кривий Ріг ОСОБА_1 вчинив несвоєчасне надання платіжного доручення до установи банку на перерахування належного до сплати податків та зборів, а саме несвоєчасна сплата узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму ПДВ 44927,52 грн. за період з 01.03.2026 по 01.05.2026, чим порушено п.57.1 ст.50, п.57.1 ст.57 ПКУ. Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, кваліфіковано за ч.2 ст.163-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суддя враховує, що неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про дату, час та місце судового розгляду справи, являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав. Зважаючи на положення ст.268 КУпАП, що не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.163-2 КУпАП у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, судове засідання проведено без ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Зі змісту ст.256 КУпАП вбачається, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст.268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Протокол відносно ОСОБА_1 не підписаний особисто останнім, що є свідченням порушення ініціатором складання протоколу вимоги ст.256 КУпАП та прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Неявка ОСОБА_1 , не є підставою для визнання факту його складення законним, зокрема, законом не передбачено можливості заочного притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 було особисто вручене рекомендоване повідомлення для виклику до посадової особи, яка склала протокол або остання відмовилася від його отримання.

До матеріалів справи прикладено повідомлення про запрошення ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області для підписання протоколу про адміністративне правопорушення на підставі акту, проте немає підтвердження про його вручення адресату а також, не зазначено номер акту та дата його складання, що робить його неналежним та недопустимим доказом.

Адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 не вручався останньому, що порушує право на захист, витяг із акту про результати камеральної перевірки не містить підпису директора та головного бухгалтера ОСОБА_1 , тобто, ця особа не повідомлена про складання протоколу відносно неї належним чином.

Окрім того, за приписами ч.1 ст.256 КУпАП до справи додаються пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Проте, посадовою особою, яка склала протокол, не були долучені письмові пояснення ОСОБА_1 , а також не зазначено у протоколі, що останній відмовився від дачі пояснень, не роз`яснено права і обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП.

Також на підставі п.12, 13 Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, у разі неможливості складання протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення протокол складається в податковому органі. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується до податкового органу для складання та підписання протоколу. У запрошенні зазначаються дата, час та місце складання протоколу. Запрошення вважається належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто такій особі. У разі неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у визначений у запрошенні час складається акт довільної форми, який засвідчує факт такої неявки. Акт підписується не менш як трьома посадовими особами контролюючого органу та реєструється у журналі реєстрації актів, що засвідчують факт неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Такий акт у матеріалах справи наявний, проте у ньому наявний підпис лише однієї посадової особи.

Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Згідно ч.2 ст.163-2 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення.

В протоколі зазначено, що дії особи кваліфіковано за ч.2 ст.163-2 КУпАП, однак підтвердження про притягнення даної особи до адміністративної відповідальності протягом року за ч.1 ст.163-2 КУпАП до матеріалів справи не додано, внаслідок чого суд позбавлений можливості перевірити відповідну кваліфікацію дій особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі №1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Отже, коли вина особи не доведена належними доказами, то провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 163-2, 247, 251, 252, 266 КУпАП -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.163-2 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в десятиденний строк з дня винесення постанови.

Суддя: О.М. Грубник