Рішення № 138252836, 16.07.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД

МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3693/26

Провадження № 2/210/2147/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 липня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Біди А.В.,

представник позивача: Олійник Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах доньки ОСОБА_2 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого спадкового майна та зняття заборони на його відчуження, -

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2026 року, адвокат Олійник Євгенія Олександрівна звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах доньки ОСОБА_2 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого спадкового майна та зняття заборони на його відчуження, та просила суд скасувати арешт (заборону на відчуження) з всього нерухомого майна, що належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до номеру запису про обтяження: 7407574 (спеціальний розділ), від 21.10.2014р., який накладено Дзержинським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, та скасувати арешт (заборону на відчуження) з всього нерухомого майна, що належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до номеру запису про обтяження: 43133762 (спеціальний розділ), від 23.07.2021 року, який накладено Металургійним відділом державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача у позові зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , за життя померлий набув у власність нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . 31.10.2025р. ОСОБА_1 , яка діяла від імені своєї малолітньої дочки - ОСОБА_2 , звернулась до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бурлака Р.О. із заявою про прийняття спадщини за законом та за заповітом після смерті батька. 13.05.2026р. приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бурлак Ростислав Олександрович виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка вмотивована тим, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у порядку доступу нотаріуса за номером 476963824 від 13.05.2026р. встановлено, що на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладено арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 7407574 (спеціальний розділ), від 21.10.2014р. Дзержинським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 43133762 (спеціальний розділ), від 23.07.2021 року Металургійним відділом державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), на «все рухоме майно» через що неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Разом з тим, Дзержинський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції припинений 31.07.2006р. Номер запису 12271110002001357. Металургійний відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції припинений 08.06.2023р., Номер запису: 1002271120025008782.

Позивач звернулась до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту з майна та відповідно до листа від 26.01.2026р. №28.11-34/13261 отримала відмову через те, що порядок скасування арештів, накладених у завершених виконавчих провадженнях, в порядку вимог чинного законодавства, чітко викладено в ч.16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року і у державного виконавця відсутні підстави для скасування арешту з майна. Окрім того, із зазначеної вище відповіді відносно обтяження №7407574 встановлено: 05.09.2014р. на підставі виконавчого листа №210/3838 від 31.07.2014р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44625685; 13.10.2014р. винесена постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження; 06.03.2015р. було закінчено виконавче провадження (п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» старої редакції закону). Відносно обтяження №43133762 встановлено: 02.07.2021р. на підставі виконавчого листа №210/4346/18 від 03.09.2018р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65950110: 09.07.2021р. винесена постанова про арешт майна боржника; 29.10.2024р. було закінчено виконавче провадження (п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Таким чином, записи щодо обтяжень майна боржника існують по виконавчим провадженням, які фактично є закінченими. При цьому, не вирішено питання про скасування арешту, накладеного на майно боржника у зв`язку з чим позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано від Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, належним чином завірені копії документів, з котрих складаються виконавчі провадження №44625685 та №65950110 (а.с.23).

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с.50).

Позивач у судовому засіданні присутня не була, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином.

Присутня у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , - ОСОБА_4 , заявлені позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача, Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України присутній не був, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Статтею 55 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії, гарантоване право особи на доступ до правосуддя.

Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод.

Згідно з частинами 1, 3 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (статті 391 ЦК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один із принципів цивільного судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення у касаційному порядку та в яких межах.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року №2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження №11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №554/5912/19-ц (провадження №61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі №331/1383/20 (провадження №61-7109св22).

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження №61-4726сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі Верховний Суд враховує, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу, його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто відповідач це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі, належному відповідачеві.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16 (провадження №14-61цс18)).

Таким чином, пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Отже, у спірних правовідносинах відповідачем/співвідповідачем у справі має бути боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки вирішення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07 травня 2025 року у справі №522/21027/20 (провадження №61-3607св24).

З матеріалів справи вбачається, що судовим наказом Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2018 року, у справі №210/4346/18, провадження №2-н/210/663/18, стягнуто солідарно з боржників ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал», борг по оплаті за отримані послуги з централізованого постачання холодної води у сумі 14135,72грн., 3% річних у сумі 515,60грн. та втрати від інфляції у розмірі 1911,72грн. (а.с.45).

Постановою державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 02.07.2021 року, відкрито виконавче провадження №65950110 з примусового виконання судового наказу №210/4346/18 2-н/210/663/18, виданого 03.09.2018 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення боргу з оплати комунальних послуг в сумі 16651,14грн. Божником у вказаному виконавчому провадженні зазначений ОСОБА_3 , стягувач Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» (а.с.32).

В рамках виконавчого провадження №65950110 з примусового виконання судового наказу №210/4346/18 2-н/210/663/18, виданого 03.09.2018р. Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення боргу з оплати комунальних послуг в сумі 16651,14грн. постановою державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 09.07.2021р., накладено арешт на все майно боржника (а.с.38 зворот - 39).

Постановою державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.04.2023р. в рамках ВП №65950110, виконавчий документ, судовий наказ №210/4346/18 2-н/210/663/18, виданий 03.09.2018р., переданий до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.40).

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.10.2024р. в рамках ВП №65950110, виконавчий документ судовий наказ №210/4346/18 2-н/210/663/18, виданий 03.09.2018р., на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу (а.с.43).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем належна для захисту прав вимога про звільнення майна з-під арешту має бути заявлена до належного відповідача, а саме у спірних правовідносинах відповідачем/співвідповідачем у справі має бути боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, однак в даній справі в якості відповідача зазначено Саксаганський відділ державної виконавчої служби у міста Кривому Розі Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, тоді як стягувачем у виконавчому провадженні №65950110 зазначене Комунальне підприємство «Кривбасводоканал».

Таким чином, установивши, що позов в частині заявлених позовних вимог про скасувати арешт (заборону на відчуження) з всього нерухомого майна, що належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до номеру запису про обтяження: 43133762 (спеціальний розділ), від 23.07.2021 року, який накладено Металургійним відділом державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в рамках виконавчого провадження 65950110, пред`явлено до неналежного кола осіб, суд приходить до висновку про відмову у задоволення позову саме з цих підстав.

Водночас ОСОБА_1 не позбавлена права на пред`явлення позову до суду до належного відповідача.

Щодо виконавчого провадження 44625685 відкритого на підставі виконавчого листа від 31.07.2014р. №210/3838, боржником в якому зазначений ОСОБА_2 , а стягувачем ОСОБА_1 про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частина. Вказане виконавче провадження закінчене 06.03.2015 року на підставі п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.46).

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, згідно з постановами Верховного Суду №473/4773/19 від 16.06.2021 року та №577/4541/20 від 19.01.2022 року, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України.

Тотожні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19, у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18, у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20, від 01 грудня 2021 року у справі №201/6486/20, від 19 січня 2022 року у справі №577/4541/20.

Згідно з п.1, 2 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Аналогічне положення міститься у ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»: рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014 року, боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014 року, у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст.ст.57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові 28 жовтня 2020 року у справі №204/2494/20 вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розд.VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця у межах виконавчо-процесуальних відносин між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем. Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що в даному випадку вимоги про зняття арешту, накладеного на майно боржника в рамках виконавчого провадження в якому позивач є стягувачм у виконавчому провадженні не підлягають розгляду в порядку позовного провадження цивільного судочинства, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Вимоги про зняття арешту, накладеного на майно боржника у виконавчому провадженні не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки в такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, бо арешт майна боржника був накладений з метою виконання рішення суду в інтересах стягувача, яка виступає позивачем у вказаній справі, що є неможливим відповідно до вимог ст.ст.42, 48, 175, 447 ЦПК.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

У зв`язку з чим, помилково прийнявши позов до розгляду в частині вимог про скасування арешт (заборону на відчуження) з всього нерухомого майна, що належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до номеру запису про обтяження: 7407574 (спеціальний розділ), від 21.10.2014р., який накладено Дзержинським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції, суд вважає за доцільне закрити провадження у справі в частині заявлених позовних вимого, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.2, 15, 51, 255, 258-260 ЦПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.1, 37, 40, 59, 60 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах доньки ОСОБА_2 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого спадкового майна та зняття заборони на його відчуження, в частині заявлених позовних вимог про скасувати арешт (заборону на відчуження) з всього нерухомого майна, що належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до номеру запису про обтяження: 43133762 (спеціальний розділ), від 23.07.2021 року, який накладено Металургійним відділом державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), - відмовити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах доньки ОСОБА_2 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого спадкового майна та зняття заборони на його відчуження, в частині заявлених позовних вимог про скасування арешт (заборону на відчуження) з всього нерухомого майна, що належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до номеру запису про обтяження: 7407574 (спеціальний розділ), від 21.10.2014р., який накладено Дзержинським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.

Роз`яснити позивачу право звернутися суду зі скаргою у порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 34545897, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 41.

Суддя: Н. Ю. Вікторович