Рішення № 138252825, 15.07.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/3946/26

Провадження № 2/210/1625/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 липня 2026 року

Металургійний районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді: Скотар Р.Є.,

за участі секретаря судового засідання: Колос Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) цивільну справу за позовом представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Представник позивача звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» грошові кошти в розмірі 4.000,00 грн, з яких сума виплаченого страхового відшкодування, що підлягає оплаті Відповідачем в порядку регресу в розмірі 4000,00 грн, стягнути з відповідача на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати; стягнути з відповідача на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» пеню та три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення, розрахунок яких необхідно здійснити Судом, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8022,50 грн та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.09.2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ВАЗ2109, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

В судовому порядку Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт, що Відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-2299383.

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування Позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №АР-2299383 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_3 , VIN- код НОМЕР_4 . За полісом страхування №АР-2299383 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 2.500,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати.

Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 4.000,00 грн.

Рух по справі

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 29).

Аргументи учасників справи

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25.07.2021 року о 23.50 год. в м. Кривий Ріг по вул. Транспортна, 24, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2101» реєстраційний номер НОМЕР_5 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння ( розширені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження повного медичного огляду на стан сп`яніння, в установленому законом порядку, водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 04.09.2021 року серія ААБ № 275739, 04.09.2021 року о 19.44 год. в м. Кривий Ріг по пр. Гагаріна, 61А, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2101» реєстраційний номер НОМЕР_5 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження повного медичного огляду на стан сп`яніння, в установленому законом порядку, водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09.09.2021 року серія ААБ № 290495, 09.09.2021 року о 22.30 год. в м. Кривий Ріг по вул. Чижевського, 15, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2101» реєстраційний номер НОМЕР_5 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мови). Від проходження повного медичного огляду на стан сп`яніння, в установленому законом порядку, водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Також, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09.09.2021 року серії ААБ № 275972, 09.09.2021 року о 19.42 год. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки ВАЗ 2109 номерний знак НОМЕР_6 по вул. Дніпровське шосе, 90 в м. Кривий Ріг, під час повороту праворуч з вул. Дніпровське шосе на вул. Серафимовича, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 21099. реєстраційний номер НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 13.3, 2.3 б Правил дорожнього руху України.

Крім того, 09.09.2021 року о 19.42 год. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки ВАЗ 2109 номерний знак НОМЕР_6 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, чим порушив п. 2.10 Правил дорожнього руху України.

Водій ОСОБА_1 своїми діями порушив п.п. 2.5, 13.3, 2.3 «б», 2.10 ПДР України чим скоїв адміністративні правопорушення передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130, ст. 122-4 КУпАП.

Вказані обставини встановлені постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.10.2021 року, якою справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження, визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130, ст. 122-4 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень) в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (а.с.8 зворот 10).

Судом встановлено, що автомобіль, яким керував винуватиць ДТП ОСОБА_1 (станом на день ДТП 09.09.2021 року) не був застрахованим полісом обов`язкового страхування, що відповідно підтверджується Полісом № АР 002299383 від 2021 року, діючим на 09.09.2021 року (а.с. 10 зворот).

09.09.2021 року було складено Акт огляду транспортного засобу ВАЗ 21099. реєстраційний номер НОМЕР_7 та визначено обсяг пошкоджень (а.с.12 зворот 13).

11.11.2021 року ОСОБА_2 направив до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» заяву на виплату страхового відшкодування за договором страхування АР 2299383 від 18.08.2021 року на суму 4000,00 грн (а.с.11).

Відповідно до Страхового Акту № 33116/1 від 14.11.2021 року, складеного ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» сума страхового відшкодування складає 4000,00 грн (а.с.15 зворот).

Згідно платіжної інструкції № 1775 від 15.11.2021 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснилоОСОБА_2 страхове відшкодування згідно страхового акту № 33116/1 від 14.11.2021 року на суму 4000,00 грн (а.с.16).

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вимогами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визнається у відповідній частині залежно від обставин, що мають істотне значення.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті11,599,1166 ЦК України).

Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник).

За приписами статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

За приписами ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1, п. 22.2 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

З огляду на викладене, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах ліміту відповідальності виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до пп. «в» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо - транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки цивільно-правова відповідальність згідно з Полісом АР 2299383 від 18.08.2021 була застрахована в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», а за кермом забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 2109 номерний знак НОМЕР_6 , знаходився ОСОБА_1 , який після дорожньо - транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, отже зобов`язаний компенсувати ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» суму виплаченого страхового відшкодування.

Крім того, враховуючи те, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди застрахованому автомобілю марки ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_7 , спричинено механічних пошкоджень за вини водія ОСОБА_1 , страховиком за договором добровільного страхування наземного транспорту було сплачено страхові виплати на підставі звернення власника вказаного постраждалого автомобіля, отже з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума страхового відшкодування у розмірі4000,00 грн, що складає (відповідно до п. 38. 1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідач ОСОБА_1 не скористався правом надання доказів на спростування позову.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи суд вважає, що доводи позивача є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами і відповідають вимогам закону, а тому позовні вимоги ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 4000,00 грн з ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача пені та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення, розрахунок яких необхідно здійснити Судом суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

У постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №452/3519/15 зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, - є грошовим зобов`язанням.

У постанові від 25.09.2019 у справі №757/26834/15-ц Верховний Суд зазначив, що, оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

У постанові ВС від 30.10.2019 (спр. №200/4309/14-ц, пр. №61-23763св18) також зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання здійснюється не залежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Аналізуючи викладене, з урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, оскільки договірні зобов`язання відсутні, рішення суду про стягнення з нього заборгованості не виносилося, а тому він не повинен нести відповідальність у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат та 3% річних.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов висновку, що вимоги у ТДВ «Страхова група «Оберіг» підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат

Звертаючись із позовом до суду, представник ТДВ «Страхова група «Оберіг» зазначив розрахунок судових витрат у розмірі 8022,50 грн.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано Договір про надання правової допомоги № 04/26 від 09.02.2026 року, укладений між ОСОБА_3 таТДВ «Страхова група «Оберіг», яким сторони погодили вид та вартість послуг, Акт прийому-передачі наданих послуг № 33116/1 від 13.03.2026 року, та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу у розмірі 8022,50 грн (а.с.16 зворот 18).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами статті 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 810/3806/18 від 17.09.2019 року, № 320/11366/20 від 13.05.2022 року.

Враховуючи складність справи, що була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення судових витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

На підставі ст. 141 ЦПК України, вимоги позивача про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. суд вважає законними, обґрунтованими та підтверджені належними доказами, а тому підлягають до задоволення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_8 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, ЄДРПОУ 39433769) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_8 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, ЄДРПОУ 39433769 понесені судові витрати по справі, а саме: суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі гривень).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 15 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, ЄДРПОУ 39433769);

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_8 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя: Р. Є. Скотар