Рішення № 138252617, 16.07.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/169/26

Провадження № 2/162/205/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді Цибень О.В.,

за участю секретаря судового засідання Будько І.М.,

представника позивача - Синиченко Д.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до Любешівського районного суду Волинської області 03.03.2026 надійшов вказаний позов.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо фінанс» (далі ТОВ «ФК «Інкасо фінанс») та ОСОБА_1 укладено договір № 3666301910-139124, відповідно до умов якого товариство перерахувало кошти останньому на вказаний ним рахунок у розмірі 2500 гривень строком на 20 діб (до 13.11.2021) зі сплатою 1.95% за кожен день користування кредитом. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 06.10.2021 уклали договір № 3378543, відповідно до умов якого відповідач отримав 1000 гривень кредиту, проценти за користування яким - 3750 гривень, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування; стандартна (базова) ставка - 5%. Між товариством з обмеженою відповідальністю «Бі ел джи мікрофінанс» (далі - ТОВ «Бі ел джи мікрофінанс») та відповідачем 24.10.2021 укладено договір № 4781926, відповідно до якого ОСОБА_1 видано кредит у розмірі 6492,5 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 календарного року. Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та відповідач 09.06.2021 уклали договір № 75494486, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано позику у розмірі 8020 гривень зі сплатою 1,99% за кожен день користування позикою. Вказані договори укладені в електронній формі у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» згідно з договором № 15-02/22 від 15.02.2022 відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (далі - ТОВ «Вердикт капітал») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3666301910-139124. Відповідно до договору № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 3378543. Відповідно до договору № 29/11-1 від 29.11.2021 ТОВ «Бі ел джи мікрофінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 4781926. Згідно з умовами договору № 22/02/2022 від 22.02.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 75494486. Між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» 10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги, в тому числі за вищевказаними договорами з відповідачем. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунками заборгованості складає: за договором № 3666301910-139124 від 24.10.2021 - 13522,5 гривень, з яких 2500 гривень - за тілом кредиту, 11022,5 гривень - за відсотками; за договором № 3378543 від 06.10.2021 - 65750 гривень, з яких 10000 гривень - за тілом кредиту; 54750 гривень - за відсотками, 1000 гривень - за комісіями; за договором № 4781926 від 24.10.2021 - 15356,08 гривень, з яких 6492,5 гривень - за тілом кредиту, 8745,3 гривень - за процентами, 103,88 гривень - інфляційні збитки, 14,4 гривень - 3% річних; за договором № 75494486 від 09.06.2021 - 24487,92 гривень, з яких 8020 гривень - за тілом кредиту, 16466,61 гривень - за відсотками, 1,31 гривня - 3% річних. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, витрати по сплаті судового збору та понесені витратити на правову допомогу.

Ухвалою судді від 04.03.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Від відповідача 07.04.2026 до суду надійшов відзив, у якому вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення кредитного договору саме з ним, відсутні докази, які би підтверджували, що він підписував відповідний договір, у тому числі, із застосуванням електронного підпису. Також позивачем не доведено факту отримання відповідачем грошових коштів, розрахунок заборгованості є необгрунтованим та може містити незаконні нарахування (штрафи, пеню, проценти), які не підтверджені належними доказами. Крім цього, кредитні правовідносини виникли у 2021 році, томі відповідно до ст.257 ЦК України позивач пропустив строк звернення до суду. Також позивач не надав належних доказів переходу до нього права вимоги, що викликає сумніви щодо правомірності звернення до суду. З огляду на вказане, відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, розгляд справи провести без його участі.

Представник позивача 13.04.2026 подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що Кредитодавець на своєму сайті пропонує надати кредит, зазначаючи можливі умови кредитування, а потенційний Позичальник, у свою чергу, реєструється на сайті та здійснює дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті з обранням бажаних умов: суми кредиту, строк тощо, після чого в особистому кабінеті отримує проект Кредитного договору з додатками та іншою інформацію щодо нього. Зазначений проект є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Позичальник після ознайомлення з усією розміщеною в особистому кабінеті інформацією погоджується з умовами та обирає підписати Кредитний договір, що є прийняттям пропозиції (акцептом), у зв`язку з чим на зазначений Позичальником номер мобільного телефону надсилається SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який останній в подальшому вводить у відповідне поле на сайті Кредитодавця. Момент введення одноразового ідентифікатора Позичальником є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також моментом ідентифікації особи Позичальника та підписанням договору його сторонами. Факт ідентифікації Відповідача підтверджується Довідками про ідентифікацію, наявною в матеріалах справи. Крім того, Відповідач не заперечує, що відомості, вказані у договорах відомості є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, тощо. Таким чином вбачається, що укладені кредитні Договори між первісним кредитором та відповідачем відповідають формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договорів шляхом заповнення заявок на сайті, з введенням кодів підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронних договорів, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. При цьому, перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок Відповідача, зазначений ним у заявках на отримання кредиту та кредитному договорі. Відповідач заперечує факт отримання коштів, однак не надає документів, які могли б підтвердити відсутність зарахування на його картковий рахунок. До матеріалів справи позивачем долучена копії довідок від платіжних організацій, які є належними та допустимими доказами, що підтверджує факт перерахування позикодавцем грошових коштів відповідачу, оскільки правовідносини виникли, в тому числі, з урахуванням вищезазначених норм законодавства, зокрема, і з використанням платіжних інструментів. Щодо нарахувань за договорами зауважила, що такі здійснювалися згідно з умовами, у розмірах та у строки, визначені умовами договорів. Жодних мір відповідальності за неналежне виконання умов договору, в тому числі штрафів, пені, неустойки, до відповідача застосовано не було, а нарахування відсотків здійснювалось лише протягом строку користування кредитами в межах передбаченого договорів строків кредитування за процентною ставкою, встановленою відповідно до вимог діючого законодавства. Оскільки у період з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року (до моменту скасування карантину на території України), строк позовної давності законодавцем продовжено на час дії карантину, а також з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, який наразі триває, водночас 4 вересня набув чинності закон 4434-IX про відновлення перебігу строків позовної давності, позовна заява подана в межах строку позовної давності. Укладені між сторонами кредитні договори не оспорювалися та не визнавалися судом недійсними, тому є чинними. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач 16.04.2026 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких, крім зазначеного у відзиві, вказав, що позивачем не доведено, що номер телефону належить відповідачу; що саме відповідач здійснював введення відповідного коду; відсутні докази належної ідентифікації особи (BankID, КЕП, Дія тощо). Отже, сам по собі факт введення SMS-коду не може беззаперечно підтверджувати укладення договору саме відповідачем. Позивач посилається на довідки платіжних систем, які не є первинними банківськими документами; не підтверджують належність рахунку відповідачу; не містять повних даних отримувача. Позивач нараховує проценти у розмірі до 5% на день, які є явно завищеними, економічно необґрунтованими та суперечать принципам розумності, справедливості та добросовісності. У даному випадку умови договору також передбачають автоматичну пролонгацію та значне збільшення заборгованості. Зазначені умови створюють істотний дисбаланс прав сторін та є несправедливими, тому не підлягають застосуванню, а розмір заборгованості підлягає зменшенню. Позивач не надав належних доказів по кожному із зазначених договорів. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, альтернативно: застосувати ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та зменшити розмір заборгованості.

Від представника позивача 24.04.2026 надійшли письмові пояснення, у яких додатково зауважено, що до матеріалів справи долучено договори на підтвердження відступлення прав вимоги з додатками, у тому числі реєстри боржників, у якому відображено дані щодо боржника ОСОБА_1 , а також докази оплати за договорами між первісними кредиторами та ТОВ «Вердикт капітал». Також матеріали справи містять належні та достатні докази переходу прав вимоги до ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр».

Відповідач 29.04.2026 подав додаткові заперечення, у яких вказав, що наявні у справі документи не підтверджують факту виникнення грошового зобов`язання та факт отримання ним грошових коштів. Покликання позивача на реєстр боржників є безпідставним, оскільки не є належним доказом існування боргу без підтвердження первинними документами. Позивач не надав детального та зрозумілого розрахунку заборгованості; обґрунтування нарахування відсотків; підтвердження періодів нарахування; інформації про здійснені платежі (якщо такі були). Покликання позивача на договори цесії не усуває обов`язку доведення існування первісного зобов`язання. Позивач не надав доказів належного повідомлення відповідача про зміну кредитора, що ставить під сумнів можливість належного виконання зобов`язання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» 24.10.2021 уклали договір позики № 3666301910-139124, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 2500 гривень строком на 20 днів (до 13.11.2021). Відповідно до п.2.5 за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити товариству плату згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Згідно з п.9.13, 9.6 договору за користування наданими коштами у строк, передбачений п.2.3 встановлюється процентна ставка у розмірі 702% річних (або 1.95% за 1 день користування коштами); після закінчення строку дії договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані товариством згідно з ч.2 ст.625 ЦК України на всю суму боргу та встановлюються у розмірі 1404% річних. У п.10 договору відповідач зазначив свій банківський рахунок НОМЕР_1 . Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «U28KGMYE».

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.01.2026 № 2873_260108195315 на підставі договору про переказ коштів № ФК-П-20/08-08 від 20.08.2020 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 24.10.2021 на суму 2500 гривень, маска карти НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 116097578.

Факт отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 2500 гривень 24.10.2021 на належну йому картку № НОМЕР_3 стверджується наданими АТ «А-Банк» документами.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Інкасо фінанс», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3666301910-139124 становить 3480 гривень, з яких 2500 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 980 гривень - заборгованість за процентами.

Між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» 15.02.2022 укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 15-02/22, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» отримало право вимоги до боржників за договорами позики, укладеними з ТОВ «ФК «Інкасо фінанс». Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору від 15.02.2022 та акта його прийому-передачі від 15.02.2022 ТОВ «Вердикт капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3666301910-139124 у сумі 3480 гривень (2500 гривень - за тілом кредиту, 980 гривень - за процентами).

За розрахунком заборгованості ТОВ «Вердикт капітал» заборгованість ОСОБА_1 за договором № 3666301910-139124 станом на 10.01.2023 становить 12982,45 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Коллект центр» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3666301910-139124 станом на 13.02.2026 становить 13522,5 гривень.

Також між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 06.10.2021 укладено договір про споживчий кредит № 3378543, згідно з умовами якого товариство надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 гривень строком на 30 днів (з 06.10.2021 до 05.11.2021). Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування тіла кредиту) складають 4750 гривень в грошовому виразі та 11,215 % річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 14750 гривень. Комісія за надання кредиту - 1000 гривень. Проценти за користування кредитом - 3750, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% (п.1.2-1.6). Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «S45928».

Анкета-заява на кредит № 3378543 від 06.10.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем у ТОВ «Мілоан».

Згідно з довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан» за допомогою одноразового ідентифікатора «S45928» 06.10.2021, відправленого за номером телефону НОМЕР_4 .

Відповідно до квитанції № 54b5f844-5ef7-49cc-af1d-9f7903a9a714_637691228959006587 ТОВ «Мілоан» 06.10.2021 перерахувало кошти у сумі 10000 гривень згідно з договором № 3378543 від 06.10.2021 з ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 .

Факт отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 10000 гривень 06.10.2021 на належну йому картку № НОМЕР_3 стверджується наданими АТ «А-Банк» документами.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 13378543 від 06.10.2021 становить 44750 гривень, з яких 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 33750 гривень - заборгованість за процентами, 1000 гривень - за комісією.

Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» 13.01.2022 укладено Договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» отримало право вимоги до боржників за договорами про надання фінансових послуг, укладеними з ТОВ «Мілоан». Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу від 13.01.2022 та актів його приймання-передавання від 13.01.2022 ТОВ «Вердикт капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3378543 у сумі 44750 гривень (10000 гривень - за тілом кредиту, 33750 гривень - за процентами, 1000 гривень - по комісії).

За розрахунком заборгованості ТОВ «Вердикт капітал» заборгованість ОСОБА_1 за договором № 3378543 станом на 10.01.2023 становить 65750 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Коллект центр» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 3378543 станом на 13.02.2026 становить 65750 гривень.

ОСОБА_1 24.10.2021 підписав одноразовим ідентифікатором «В-506799» заявку на отримання кредитів та встановлення ділових відносин між ТОВ «Бі ел джи мікрофінанс» та ОСОБА_1 . Також 24.10.2021 відповідач та ТОВ «Бі ел джи мікрофінанс» уклали кредитний договір № 4781926, відповідно до умов якого відповідачу надано фінансовий кредит у розмірі 6492,50 гривень строком на 60 днів (до 23.12.2021). Позичальник має право ініціювати продовження строку кредитування або строку виплати кредиту на підставі звернення до кредитодавця у паперовій або електронній формі. Відповідно до п.1.7 позичальник сплачує проценти за кожен день користування кредитом з1-го до 30-го дня користування кредитом - 1,99%, з 31-го до 60-го дня - 2,5%. Строк дії договору: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 календарного року. Відповідно до п.2.2 договору кредит перераховується за реквізитами банківської картки позичальника НОМЕР_2 . Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «В-506799».

Згідно з квитанцією № 455817019 ТОВ «Бі ел джи мікрофінанс» 24.10.2021 перерахувало кошти у сумі 6492,5 гривень на номер карти НОМЕР_5 за договором № 4781926 від 24.10.2021.

Факт отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 6492,5 гривень 24.10.2021 на належну йому картку № НОМЕР_3 стверджується наданими АТ «А-Банк» документами.

Між ТОВ «Бі ел джи мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» 29.11.2021 було укладено Договір відступлення прав вимоги № 29/11-1, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» отримало право вимоги до боржників ТОВ «Бі ел джи мікрофінанс» за кредитними договорами. Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору відступлення прав вимоги від 28.01.2022 та акта його приймання-передачі від 28.01.2022 ТОВ «Вердикт капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4781926 від 24.10.2021 у сумі 15237,8 гривень (6492,5 гривень - за тілом кредиту, 8745,3 гривень - за процентами).

За розрахунком заборгованості ТОВ «Вердикт капітал» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4781926 станом на 10.01.2023 становить 15356,08 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Коллект центр» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4781926 станом на 13.02.2026 становить 15356,08 гривень.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 09.06.2021 укладено договір позики № 75494486 (підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Th3kip6XLu», згідно з умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти у позику у розмірі 8020 гривень строком на 30 днів до 09.07.2021 зі сплатою процентів у розмірі 1.99%. Знижена процентна ставка - 0,8%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (не застосовується в період карантину) - 2,7%. Орієнтовна загальна вартість позики - 9935,18 гривень. У пункті 3 договору зазначено, що позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною. Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики (п. 4 договору).

Як вбачається з додатку № 1 до договору - таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, сума кредиту за договором - 8020 гривень, проценти за користування кредитом 1915,18 гривень.

Згідно з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000093582/ТНПП та від 12.12.2025 відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 на виконання платіжної інструкції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» здійснено платіжну операцію 09.06.2021 на суму 8020 гривень, отримувачем яких є ОСОБА_2 - ЕПЗ номер НОМЕР_6 .

Факт отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 8020 гривень 09.06.2021 на належну йому картку № НОМЕР_7 стверджується наданими АТ КБ «ПриватБанк» документами.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 за договором № 75494486 становить 24486,61 гривень.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт капітал» 22.02.2022 було укладено Договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» отримало право вимоги до боржників ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договорами позики, укладеними з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу від 22.02.1022 та актів його приймання-передавання від 22.02.2021 ТОВ «Вердикт капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 75494486 у сумі 24486,61 гривень (8020 гривень - за тілом кредиту, 16466,61 гривень - за процентами).

За розрахунком заборгованості ТОВ «Вердикт капітал» заборгованість ОСОБА_1 за договором № 75494486 станом на 10.01.2023 становить 24487,92 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Коллект центр» заборгованість ОСОБА_1 за договором № 75494486 станом на 13.02.2026 становить 24487,92 гривень.

Відповідно до Договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ « Коллект центр», ТОВ «Коллект центр» отримало права вимоги ТОВ «Вердикт капітал» до боржників за договорами. Згідно з реєстром боржників до вказаного договору про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 та актами його прийому-передачі від 10.01.2023 ТОВ «Коллект центр» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4781926 у сумі 15356,08 гривень (6492,5 гривень - за тілом кредиту, 8745,3 гривень - за процентами, 118,28 - за ст.625 ЦК України); за договором № 3666301910-139124 у сумі 13522,5 гривень (2500 гривень - за тілом кредиту, 11022,5 гривень - за процентами); за договором № 3378543 у сумі 65750 гривень (10000 гривень - за тілом кредиту, 54750 гривень - за процентами, 1000 гривень - за комісіями); за договором № 75494486 у сумі 24487,92 гривень (8020 гривень - за тілом кредиту, 16466,61 гривень - за процентами, 1,31 гривня - за ст.625 ЦК України).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

На думку суду, не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо пропуску у межах вказаної справи позивачем строку позовної давності.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому дія карантину була подовжена до 30 червня 2023 року.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню.

З 24 лютого 2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами).

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже строк позовної давності позивач не пропустив, оскільки у період з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року (до моменту скасування карантину на території України), строк позовної давності законодавцем продовжено на час дії карантину, а також з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, який наразі триває, водночас 4 вересня 2025 року набув чинності закон 4434-IX про відновлення перебігу строків позовної давності. Таким чином, з перехідних положень Цивільного кодексу виключається норма, що зупиняла на час воєнного стану перебіг строків позовної давності.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач звернувся до суду з правом грошової вимоги до відповідача в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. (п. п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»)

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Враховуючи зміст вищевказаних договорів, судом встановлено і не викликає сумніву, що вони були підписані відповідачем електронним підписом одноразовими ідентифікаторами, надісланими на номер телефону « НОМЕР_4 », який ОСОБА_1 вказував у розділі договорів «Реквізити сторін» та який є фінансовим номером телефону останнього згідно з інформацією АТ «А-Банк» та АТ КБ «ПриватБанк». На переконання суду, без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором ці договори не були би укладені.

Такий висновок суду узгоджується з висновками, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Договори містять паспортні дані, податковий номер, номер засобів зв`язку та поштову адресу ОСОБА_1 .

Доводи сторони відповідача про відсутність доказів надіслання повідомлення відповідачу та отримання цього повідомлення судом не приймаються, оскільки вони зводяться до концепції негативного доказу.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 наголосила на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Верховний Суд у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Судом враховує, що позиція відповідача про непідписання договорів, окрім того, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, також суперечать принципу добросовісності.

Відповідно до ч.1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі відповідач має прийняти виконання зобов`язання за кредитним договором, запропоноване за позивача третьою особою.

Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавепь здійснює кредитну операцію, у форматі НОМЕР_9 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Пунктом 64 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164 передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

Таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

Відповідно до пункту 4.1. Правил надання споживчих кредитів - для перевірки відповідності Заявника умовам, які містяться у цих правилах, та отримання оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов`язки, передбачені Кредитним Договором та Правилами) Заявник заповнює Заявку на Сайті Кредитодавця, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які відмічені у Заявці, що необхідні для прийняття Кредитодавцем рішення про можливість надання Кредиту (направлення Оферти). У разі використання електронної автентифікації Заявника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANKID), заявник зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність/достовірність.

Таким чином, електронні платіжні засоби відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у Позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема за рішенням суду.

Згідно з нормами ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право:

зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;

не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Більше того, факт зарахування коштів на рахунки ОСОБА_1 повністю підтверджуються наданими АТ «Акцент-Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» документами.

Водночас суд звертає увагу, що зазначаючи у відзиві про надання позивачем неналежних доказів на підтвердження переказу коштів за договорами, відповідач не надав виписки по своїх рахунках в банківських установах, які він зазначив у договорах як номер особистого платіжного засобу на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений ст. 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Щодо неповідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги суд керується правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту.

Водночас позивачем надано суду скрін про надсилання SMS повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги заборгованості на підтвердження виконання умов п. 6.6 Договору факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022 та підтвердження надсилання SMS повідомлення боржнику ОСОБА_1 ТОВ «Коллект центр» за кредитним договором № 3378543 на виконання умов п. 5.5 Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023; підтвердження надсилання SMS повідомлення боржнику ОСОБА_1 ТОВ «Коллект центр» за кредитним договором № 75494486 на виконання умов п. 5.5 Договору № 10- 01/2023 від 10.01.2023; інформацію щодо направлення ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» на виконання умов Договору № 15-02/22 від 15.02.2022; підтвердження надсилання SMS повідомлення боржнику ОСОБА_1 ТОВ «Коллект центр» за кредитним договором № 3666301910-139124 на виконання умов п. 5.5 Договору № 10- 01/2023 від 10.01.2023; скрін про надсилання SMS повідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги заборгованості на виконання умов п. 3.2 Договору № 29/11-1 від 29.11.2021; підтвердження надсилання SMS повідомлення боржнику ОСОБА_1 ТОВ «Коллект центр» за кредитним договором № 4781926 на виконання умов п. 5.5 Договору № 10- 01/2023 від 10.01.2023.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі суду надано не було.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром нарахованих відсотків за договором про споживчий кредит № 3378543 від 06.10.2021 та договором позики № 3666301910-139124 від 24.10.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 (провадження № 14-318цс18), викладено правові висновки про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Як встановлено судом, відповідно до умов договору про споживчий кредит № 3378543 строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.2.1, 2.2.3 позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, визначених п.1.5.1-1.5.2 в термін, зазначений у п.1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною базовою ставкою, визначеною п.1.6 Договору у сумі та на умовах, визначених п.2.3 Договору. Водночас у п.3 паспорта споживчого кредиту № 3378543 визначено, що процентна ставка становить 1,25% за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 договору. Стандартна (базова) ставка - 5% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування, вказаного в п.1.3 договору на стандартних (базових) умовах згідно з п.2.3.1.2 договору.

Відповідно до п.5 паспорта споживчого кредиту позичальник може продовжити строк кредитування на стандартних (базових) умовах згідно з п.2.3.1.2 договору на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке продовження строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Протягом періоду, на який продовжено строк кредитування на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою 5% за кожен день користування кредитом.

За таких обставин, надана первісним кредитором ТОВ «Мілоан» відомість про щоденні нарахування та погашення є правильною та відповідає умовам договору.

Водночас, доданий до позову розрахунок заборгованості наданий ТОВ «Вердикт капітал» містить відсотки, нараховані за період поза межами строків кредитування, підставність чого під час судового розгляду не встановлено.

Також судом встановлено, що відповідно до п. 2.3 Договору позики № 3666301910-139124 строк кредитування - 20 днів. Тобто, у даному випадку, нарахування передбачених договором процентів можливе лише до 13.11.2021.

Згідно з 9.6 договору після закінчення строку дії договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані товариством згідно з ч.2 ст.625 ЦК України на всю суму боргу та встановлюються у розмірі 1404% річних.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що право нараховувати передбачені договором проценти за цим договором припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після 13.11.2021, а тому з 14.11.2021 позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за договором, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним договором у розмірі 975 гривень - за період з 24.10.2021 до 13.11.2021 (2500 грн х 1,95 % : 100 % = 48,75 грн х 20 днів = 975 грн).

Щодо нарахування відсотків за договором позики № 75494486 від 09.06.2021 суд зауважує таке.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами договору було погоджено строк кредитування 30 днів (до 09.07.2021), зі сплатою процентів у розмірі 1.99%. Знижена процентна ставка - 0,8%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (не застосовується в період карантину) - 2,7%. Орієнтовна загальна вартість позики - 9935,18 гривень.

Водночас, із наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачу нараховано заборгованість у розмірі 24487,92 гривень, з яких 8020 гривень - основний борг, 16466,61 гривень - заборгованість за відсотками, що нараховані за період з 09.06.2021 до 01.02.2022.

З 09.06.2021 до 09.07.2021 відсотки нараховувалися за ставкою 0.796% в день, що становить 63,84 гривень.

Надалі відсотки нараховувалися поза межами строку кредитування.

Відповідно до п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. У розділі 7 Правил визначено порядок продовження строку користування позикою.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи договір.

Наданий позивачем примірник Правил належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Надані позивачем Правила з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання кредитором додаткових заходів, які збільшують вартість позики, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені умовами укладеного і підписаного між сторонами договору.

Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Суд звертає увагу на те, що надана позивачем копія Правил не підписана ОСОБА_1 , а договір, підписаний сторонами, не містить умов щодо пролонгації позики і зміни процентної ставки.

Водночас із розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вбачається, що відповідач здійснював платежі у рахунок заборгованості, а саме: 08.07.2021 - 638,4 гривень; 19.07.2021 - 316,8 гривень; 24.07.2021 - 443,52 гривень; 31.07.2021 - 190,08 гривень; 03.08.2021 - 190,08 гривень; 06.08.2021 - 190,08 гривень; 09.08.2021 - 126,72 гривень; 18.08.2021 - 224,8 гривень; 20.08.2021 - 5041,93 гривень; 18.08.2021 - 3830,35 гривень; 19.10.2021 - 2034,87 гривень - у загальному розмірі 13227,63 гривень.

Зважаючи на відсутність підстав для нарахування відсотків після 09.07.2021, суд вважає, що стягненню із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 75494486 від 09.06.2021 не підлягає, оскільки сума коштів, що були внесені в рахунок погашення боргу, перевищує розмір заборгованості, що складається із тіла кредиту у розмірі та нарахованих у межах строку дії договору відсотків.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 3666301910-139124 від 24.10.2021 - 3475 гривень; за договором про споживчий кредит № 3378543 від 06.10.2021 - 44750 гривень; за кредитним договором № 4781926 від 24.10.2021 - 15356,08 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також представником позивача заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 гривень.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 25000 гривень підтверджується договором про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, заявкою на надання юридичної допомоги № 635 від 01.01.2026, витягом з акта № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Суд зауважує, що у цій справі адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» згідно з витягом з акта № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, було надано адвокатську послугу у вигляді складення для подачі до суду позовної заяви, інші процесуальні документи та заяви по суті справи подавалися представниками позивача на підставі доручень керівника.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, суд вважає, що наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, у сумі 10000 гривень, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором позики № 3666301910-139124 від 24.10.2021 у розмірі 3475 (три тисячі чотириста сімдесят п`ять) гривень; за договором про споживчий кредит № 3378543 від 06.10.2021 - 44750 (сорок чотири тисячі сімсот п`ятдесят) гривень; за кредитним договором № 4781926 від 24.10.2021 - 15356,08 гривень (п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят шість гривень 08 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 1421,12 гривень (одна тисяча чотириста двадцять одна гривня 12 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 10000 (десять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Іншу частину вимог залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Любешівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (адреса: вул. Мечнікова, 3, оф.306, м. Київ; код ЄДРПОУ 44276926).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ).

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ