Рішення № 138252459, 16.07.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1588/25

Провадження № 2/156/131/26

Рядок статзвіту № 38

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федечко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/1588/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

учасники справи - не з`явилися,

в с т а н о в и в:

І. Короткий виклад обставин справи

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборговості.

В обґрунтування поданого позову посилається на те, що 20.01.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір № 168088 на суму 10 667,00 грн. Кредитний договір укладено в електронній формі. 20.01.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 .

16.04.2025 Первісний Кредитор та позивач уклали Договір факторингу № 16042025 (далі - Договір факторингу 1) згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру прав вимог № 4 від 03.07.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 4 від 03.07.2025 до Договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 18 312,72 грн, яка складається з: 10 667,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 244,72 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 501,00 грн - заборгованість по комісії; 900,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 168088 в розмірі 17 412,72 грн, яка складається з: 10 667,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6 244,72 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 501,00 грн - заборгованість по комісії, судовий збір 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу 7000,00 грн.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

12.02.2026 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача адвоката Колодійчук Н.В. про визнання позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 10 667,00 грн. по тілу кредиту; 6 244,72 грн. - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом та 501,00 грн. заборгованості за комісією.

Також 12.02.2026 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача, адвоката Колодійчук Н.В. про зменшення витрат на правничу допомогу. У клопотанні зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані такі документи: договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, детальний опис вчинених дій (наданих послуг). Надання суду вказаних документів є базовою та необхідною умовою для розподілу витрат на правничу допомогу, а їх задоволення залежить від рівня деталізації та обгрунтованості. Такий підхід до компенсації витрат на правничу допомогу закладався законодавцем застосований Касаційним судом у складі Верховного суду у справі №372/1010/16-ц від 03.05.2018 року.

Чинним законодавством передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, серед іншого належать і витрати на професійну правничу допомогу. Водночас вважають, що такі витрати в сумі 7 000 грн, заявлені позивачем, є неспівмірними із складністю цієї справи (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно- правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Просить в разі задоволення позовних вимог позивача, зменшити розмір судових витрат, який заявлено в позовній заяві до 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

16.02.2026 року представник позивача подала на адресу суд заперечення на клопотання щодо зменшення витрат на правничу допомогу. Зазначає, що відповідно до вимоги ст.ст. 133., 137, 141 ЦПК України, ст.ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Крім того, статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У зв`язку з наведеним просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від 12.02.2026.

ІІ. Позиція учасників процесу

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про свідчить підтвердження в матеріалах цієї цивільної справи.

Сторона відповідача належним чином повідомлялася про розгляд справи, про що свідчить підтвердження в матеріалах справи.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Іваничівського районного суду від 05.02.2026 року суддею Бєлоусовим А.Є. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 25.03.2026 року відкладено розгляд цивільної справи та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з банківської установи, яка зазначена у клопотанні. Продовжено строк розгляду цивільної справи до 23.04.2026 року.

Ухвалою суду від 23.04.2026 року відкладено розгляду цивільної справи та продовжено строк розгляду справи до 03.06.2026 року.

22 червня 2026 року суддю Бєлоусова Артура Євгеновича відраховано зі штату Іваничівського районного суду Волинської області у зв`язку із призначенням на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року суддею Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М.О. прийнято до свого провадження зазначену цивільну справу та призначено судове засідання на 16.07.2026 року.

В судове засідання 16.07.2026 року сторони не прибули.

Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приймаючи до уваги, що відповідачем визнано позов, суд приходить до наступних висновків.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 20.01.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено кредитний договір № 168088. Відповідно до умов кредитного договору: сума (загальний розмір) кредиту становить 10667.00 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 8000.25 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 2666.75 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Загальний строк кредитування за цим договором складає 84 днів з 20.01.2025 р. (дата надання кредиту) по 14.04.2025 р. Денна процентна ставка складає : 8917.47 грн. (вісім тисяч дев`ятсот сімнадцять грн. сорок сім коп.) /10667.00 грн. (десять тисяч шістсот шістдесят сім грн. 00 коп.) / 84 днів * 100% = 0,9952%/день.

У довідці ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" зазначено, що відповідачу 20.01.2025 року було успішно перераховано грошові кошти в розмірі 8000.25 грн. на його електронний платіжний засіб НОМЕР_2 .

16.04.2025 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та позивач уклали Договір факторингу № 16042025 (далі - Договір факторингу 1) згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру прав вимог № 4 від 03.07.2025 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 4 від 03.07.2025 до Договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

У витязі з Додатку №1 до Договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року Реєстр прав вимог №4 зазначено відповідача із його заборгованістю на суму 18 312,72 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 168088 від 20.01.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 18 312,72 грн., однак із її складових: простроченої заборгованості за сумою кредиту становить: 10 667,00 гривень, простроченої заборгованості за процентами становить: 6 244,72 гривень та прострочена заборгованість за комісією становить: 501,00 гривень, випливає, що загальна заборгованість становить 17412,72 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 168088, заборгованість ОСОБА_1 становить 18 312,72 грн, яка складається з: 10 667,00 грн - заборгованості по тілу кредиту; 6 244,72 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 501,00 грн - заборгованості по комісії та 900,00 грн - заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 25.03.2026 року, на ім`я відповідача в Банку емітовано картку № НОМЕР_2 . Грошові кошти в розмірі 8000,25 грн. зарахували на вищезазначений платіжний носій за період з 20.01.2025 - 25.01.2025. Це й підтверджує виписка по рахунку відповідача.

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Висновки суду

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ТОВ «Юніт Капітал» на підставі укладеного договору факторингу є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 168088 від 20.01.2025 року.

Всупереч умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання, і фактично отримані та використані ним грошові кошти у добровільному порядку кредитору в повному обсязі повернуті не були.

ОСОБА_1 визнав позовні вимоги щодо стягнення з нього 10 667,00 грн - заборгованості по тілу кредиту; 6 244,72 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом та 501,00 грн - заборгованості по комісії.

Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Згідно заявлених позовних вимог, заборгованість відповідача становить 17412,72 грн., оскільки позивач не висуває вимогу до відповідача про стягнення з ОСОБА_1 900,00 грн. - заборгованості за штрафними санкціями.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст.264 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 412,72 грн.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., представник позивача надав договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року та додаток до договору № 1 (протокол погодженої вартості послуг), додаткову угоду № 25770894595 до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) № 10/09/25-02 від 10.09.2025 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Водночас сторона відповідача вважають, що такі витрати в сумі 7 000 грн, заявлені позивачем, є неспівмірними із складністю цієї справи (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно- правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Просять в разі задоволення позовних вимог позивача, зменшити розмір судових витрат, який заявлено в позовній заяві до 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд погоджується з позицією представника відповідача та вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем при подачі до суду позову сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. з врахуванням коефіцієнта 0,8. На підставі викладеного, суд вважає, що судові витрати у виді судового збору в сумі 2422,40 грн. слід стягнути з відповідача в користь позивача.

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 168088 від 20.01.2025 у розмірі 17 412 (сімнадцять тисяч чотириста дванадцять) гривень 72 коп., яка складається з 10 667,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 6 244,72 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 501,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати за надану правову (правничу) допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, вул. Рогнідинська, 4-А, оф. 10, м. Київ, Україна.

Представник позивача Хлопкова Марія Сергіївна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф. 333, Київська область.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача Колодійчук Наталія Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: м. Київ, ел адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2

Повний текст рішення суду складено та підписано16 липня 2026 року.

Суддя М. О. Федечко