Ухвала суду № 138252270, 16.07.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-о/742/134/26

Єдиний унікальний № 742/3546/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді - Павлова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Копань А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Прилуки в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Дмитрівського старостинського округу №4 Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини -

УСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Марковича А.Ю., звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просить встановити факт її постійного проживання разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи вимоги, заявниця зазначала, що встановлення цього факту необхідно їй для оформлення спадкових прав після померлого батька.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Маркович А.Ю. у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилали.

Представник заінтересованої особи - Дмитрівського старостинського округу №4 Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області в судове засідання не з`явився, проте надав суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу без його участі.

Зважаючи на належне повідомлення учасників справи та відсутність клопотань про відкладення розгляду, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності учасників процесу.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали цивільної справи та надані суду докази, зокрема матеріали спадкової справи, відкритої після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про наявність спору про право з огляду на таке.

Судом встановлено наявність двох чинних заповітів, складених спадкодавцем за життя щодо його майна, які різняться за колом спадкоємців та обсягом розпоряджень: 1) заповіт від 30 жовтня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_2 заповів дві земельні ділянки площею 2,3171 га та площею 2,3169 га на користь ТОВ «НАТАША-АГРО» (код ЄДРПОУ 35052335); 2) заповіт від 22 жовтня 2022 року, згідно з яким спадкодавець усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, заповів своїй дочці - заявниці ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого законом строку він не заявив про відмову від неї, - тобто без подання окремої заяви нотаріусу.

Отже, встановлення судом факту постійного проживання заявниці разом зі спадкодавцем безпосередньо зумовлює правові наслідки щодо визнання нею спадщини прийнятою за заповітом від 22 жовтня 2022 року, в тому числі щодо земельних ділянок, розпорядження якими вже здійснено спадкодавцем заповітом від 30 жовтня 2019 року на користь ТОВ «НАТАША-АГРО».

За змістом ч.2 ст.1254 ЦК України пізніше складений заповіт скасовує попередній повністю або в тій частині, в якій він йому суперечить. Разом з тим, оскільки заповіт від 30 жовтня 2019 року персонально та конкретно визначав дві земельні ділянки на користь ТОВ «НАТАША-АГРО», а заповіт від 22 жовтня 2022 року має загальний характер («усе своє майно, де б воно не було»), питання про дійсний обсяг скасування попереднього заповіту та справжню волю заповідача щодо цих конкретних ділянок потребує тлумачення заповіту в порядку статті 1256 ЦК України з дослідженням усіх обставин, що передували складенню останнього заповіту. Вирішення цього питання виходить за межі повноважень суду в окремому провадженні та належить до предмета позовного провадження.

Наявність цих двох заповітів та наведене вище правове регулювання свідчать про виникнення реального, а не гіпотетичного цивільно-правового спору між заявницею ОСОБА_1 та ТОВ «НАТАША-АГРО» щодо правового режиму спадкового майна, чинності розпоряджень спадкодавця в частині земельних ділянок, а також визначення обсягу спадкових прав кожного зі спадкоємців.

Встановлення юридичного факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини має прямі правові наслідки для визначення кола спадкоємців та розподілу спадщини, що безпосередньо впливає на права та інтереси ТОВ «НАТАША-АГРО».

Суд також звертає увагу, що ТОВ «НАТАША-АГРО», права та інтереси якого безпосередньо зачіпаються встановленням спірного факту, не було залучено до участі у цій справі як заінтересована особа, не повідомлялося про розгляд справи та не мало можливості надати заперечення проти вимог заявниці. Ця обставина є самостійною додатковою підставою вважати спір реальним, оскільки встановлення факту, що впливає на права особи, яка не була стороною окремого провадження, не може підмінювати собою позовне провадження з участю цієї особи як відповідача чи третьої особи.

Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює зацікавленим особам, що вони мають право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до якої суди не вправі розглядати заяви про встановлення фактів, якщо з матеріалів справи вбачається, що між зацікавленими особами існує спір про право.

При цьому наявність спору про право має встановлюватися за ознакою реального, а не гіпотетичного заперечення суб`єктивного права заявниці іншою особою, коло якої суд зобов`язаний чітко визначити (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц). У даній справі таким колом осіб є ТОВ «НАТАША-АГРО» як відказоодержувач за заповітом від 30 жовтня 2019 року, інтереси якого прямо суперечать інтересам заявниці щодо обсягу спадкового майна.

Аналогічних фактичних обставин (наявність двох послідовних заповітів спадкодавця з різним колом спадкоємців та заявлена вимога про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем) стосується постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 вересня 2024 року у справі № 570/6628/23, якою заяву про встановлення такого факту також залишено без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.

Оскільки між потенційними спадкоємцями за різними заповітами існує невирішений матеріально-правовий спір щодо спадщини, а права заінтересованої особи, не залученої до участі у справі, безпосередньо зачіпаються заявленою вимогою, дана заява не може бути розглянута судом в порядку спрощеного (окремого) провадження.

За таких обставин заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, роз`яснивши їй право на звернення до суду з позовом на загальних підставах у порядку позовного провадження.

Керуючись ст.ст.257,260,261,293,294,315 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - залишити без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право.

Роз`яснити заявниці ОСОБА_1 її право звернутися до суду з відповідними позовними вимогами у порядку позовного провадження на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.Г. Павлов